Рішення № 137300826, 11.06.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/1756/26

Справа: 484/2311/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Коваленко Н.А.,

секретар судового засідання - Голубкова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

10.04.2026 до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - кредитодавець, позивач, ТОВ «Бізпозика») до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 13856,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 12.06.2025 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 542274-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до пункту 1 Договору, ТОВ «Бізпозика» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 07.04.2026 утворилась заборгованість у розмірі 13856,00 грн, яка складається з: 5900,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 4956,00 грн - сума прострочених платежів по процентах; 3000,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, яку представник позивача просить суд стягнути з відповідача, а також стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою від 29.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

27.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково, факт укладення договору про надання кредиту та отримання кредитних коштів не оспорював, при цьому зазначив, що при видачі кредиту позивачем була утримана комісія у розмірі 1200,00 грн, тобто фактично ним була отримана менша сума коштів, ніж зазначено у кредитному договорі. Крім того, відповідач зазначив, що є військовослужбовцем. Згідно з частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям під час особливого періоду проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції та пеня не нараховуються, в зв`язку чим просить відмовити у їх стягненні. На підтвердження факту проходження служби надає довідку Форма 5, копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадових осіб рядового складу, копію військового квитка.

28.05.2026 та 03.06.2026 представниками позивача за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно, через підсистему «Електронний суд» скеровано додаткові пояснення, у яких наголошено, що відповідач у відзиві не заперечує факти укладення кредитного договору, отримання коштів, здійснення платежів за кредитним договором та наявність заборгованості.

Щодо посилань відповідача на пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначають, що у вказаній нормі закону йдеться саме про не нарахування процентів (після набрання чинності змін до цієї норми), а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми. Також звертають увагу на те, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту та у поясненнях обґрунтовують законність установлення комісії за надання кредиту небанківською установою і зазначають, що відповідач погодився з усіма істотними умовами договору під час його укладання.

Сторони в судове засідання не прибули. Позовна заява містить прохання представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Відповідач у відзиві на позовну заяву також просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 08.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 11.06.2026.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

12.06.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 542274-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-4358, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Згідно розділу 2 Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за надання Кредиту: 1200,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту 6000,00 грн. Строк дії договору - до 02.10.2025. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 12215,37 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 9727,96 процентів. Дата видачі кредиту - 12.06.2025; дата повернення кредиту - 02.10.2025.

Із паспорта споживчого кредиту встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 12.06.2025 надало ОСОБА_1 інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних позичальником умов кредитування.

З інформації, наданої ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що 12.06.2025 ТОВ «Бізнес Позика» перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти, однією транзакцією в сумі 6000,00 гривень.

З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Бізпозика» за Договором № 542274-КС-001 від 12.06.2025, встановлено, що відповідач належним чином не виконав покладені на нього договірні зобов`язання, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 13856,00 грн, яка складається з: 5900,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 4956,00 грн - сума прострочених платежів по процентах; 3000,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1, 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що відповідач отримав кредитні кошти, однак у передбачений договором строк кредит не повернув, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5900,00 грн.

Щодо тверджень відповідача стосовно безпідставного утримання комісії у розмірі 1200,00 грн, суд зазначає наступне.

Із розрахунку заборгованості за кредитом, сформованим позивачем, вбачається, що 26.06.2025 та 10.07.2025 в рахунок погашення заборгованості за комісією за Договором № 542274-КС-001 від 12.06.2025 надійшли кошти в сумі 620,00 грн та 580,00 грн. Залишок заборгованості по комісії 0 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Судом установлено, що у пункті 2.5 Договору № 542274-КС-001 від 12.06.2025 сторони узгодили умову про сплату комісії за видачу кредиту в розмірі 1200,00 грн.

Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 добровільно погодився з усіма запропонованими ТОВ «Бізпозика» умовами кредитування, зокрема з розміром комісії, акцептувавши їх шляхом накладення електронного підпису.

Будь-яких дій щодо оскарження Договору чи визнання його умов (зокрема, пункту 2.5) недійсними відповідач у встановленому законом порядку не вчиняв, зустрічного позову не заявляв.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

За таких обставин, оскільки умова про сплату комісії за видачу кредиту чітко визначена Договором, погоджена сторонами при його укладенні та передбачена Законом України «Про споживче кредитування» як складова частина загальних витрат за кредитом, суд вважає правомірним надходження 26.06.2025 та 10.07.2025 в рахунок погашення заборгованості за комісією за Договором № 542274-КС-001 від 12.06.2025 коштів в сумі 620,00 грн та 580,00 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості по комісії за вказаним договором - 0 грн.

Щодо стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Відповідачем, заперечуючи проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості по прострочених платежах по процентах та по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, долучено довідку військової частини НОМЕР_2 від 15.05.2026 №350/174/308/437/пс (Форма 5), за змістом якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , проходить службу по мобілізації з 24 липня 2025 року по теперішній час; а також копію військового квитка серії НОМЕР_3 .

Правовий режим звільнення військовослужбовців від нарахування процентів, штрафів та пені, встановлений ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», має імперативний характер. Зазначена норма права спрямована на надання державою спеціальних соціальних гарантій особам, які беруть участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, і не ставить чинність цих пільг у залежність від повідомлення чи неповідомлення кредитора про зміну статусу боржника.

Законодавство у сфері соціального захисту військовослужбовців є пріоритетним у регулюванні спірних правовідносин. Обов`язок кредитора дотримуватися встановлених законом обмежень щодо нарахування відсотків виникає в силу самого факту наявності у особи відповідного статусу, а не з моменту отримання кредитором повідомлення про такий статус.

Необізнаність позивача про статус відповідача не може бути підставою для незастосування імперативної норми закону та не нівелює обов`язок суду забезпечити дотримання державних гарантій соціального захисту військовослужбовців.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, підлягає звільненню від сплати заборгованості по відсотках за договором № 542274-КС-001 від 12.06.2025 лише за період з 24.07.2025 (дата зарахування на військову службу) по 07.04.2026 (дата нарахування заборгованості) на суму 4189,00 грн.

Судом також встановлено, що на час укладення кредитного договору (12.06.2025) та по 24.07.2025 відповідач відповідного статусу військовослужбовця не мав. Доказів протилежного суду не надано. Отже, доводи відповідача про те, що йому як військовослужбовцю, взагалі не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом, суд вважає безпідставними.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період 24.07.2025 - 07.04.2026 у розмірі 4189,00 грн та відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у розмірі 3000,00 грн є необґрунтованими, суперечать закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи вищезазначені обставини, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 5900,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 767,00 грн заборгованості по процентах за період 12.06.2025 - 23.07.2025, а всього на загальну суму 6667,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно з якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Бізпозика» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 6667,00 грн, що становить 48,11% від загальної ціни позову (13856,00 грн), із відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 1280,88 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 277, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 542274-КС-001 від 12.06.2025 у розмірі 6667 (шість тисяч шістсот шістдесят сім) грн 00 коп., з яких: 5900,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 767,00 грн - заборгованість по процентах за період 12.06.2025 - 23.07.2025.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 88 коп.

Решту витрат по сплаті судового збору залишити за ТОВ «Бізнес Позика».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду складено та підписано 11.06.2026.

Суддя Н. А. Коваленко