Ухвала суду № 137300073, 11.06.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

11 червня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/133/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КРАТО-НТ б/н від 21.05.2026 про розстрочення виконання рішення суду у справі

За позовом: Комунального підприємства ОРЕНДА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА

код ЄДРПОУ 25932160, вул. Яворського, будинок 3, м. Ніжин, 16600

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю КРАТО-НТ,

код ЄДРПОУ 41001000, вул. Центральна, буд. 53-Б, с. Соснівка, Іванківський район, Київська область, 07264

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління комунального майна та земельних відносин Ніжинської міської ради, код ЄДРПОУ 43250980, вул. Овдіївська, буд. 5, м. Ніжин, 16600

Предмет спору: про стягнення 163 822,67 грн,

Представники сторін:

від стягувача: не прибув;

від боржника: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.04.2026 у справі №927/133/26 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАТО-НТ на користь Комунального підприємства Оренда комунального майна Ніжинської міської ради 163 822,67 грн заборгованості з орендної плати та 2662,40 грн судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 19.05.2026 та на його примусове виконання 21.05.2026 видано наказ у справі, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАТО-НТ на користь Комунального підприємства Оренда комунального майна Ніжинської міської ради 163 822,67 грн заборгованості з орендної плати та 2662,40 грн судового збору.

22.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю КРАТО-НТ через підсистему Електронний суд надійшла заява б/н від 21.05.2026 про розстрочення виконання рішення суду у справі, у якій заявник просить суд розстрочити (відстрочити) виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.04.2026 у справі №927/133/26, постановивши ухвалу, якою затвердити такий графік виконання судового рішення:

- до 30.06.2026 здійснювати стягнення заборгованості з орендної плати та судового збору в розмірі 100 000,00 грн;

- до 31.07.2026 здійснювати стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 66 485,07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 27.05.2026 призначено розгляд вказаної заяви на 09.06.2026 о 11:00; запропоновано стягувачу у строк до 05.06.2026 надати суду письмові пояснення по суті заяви та докази на підтвердження викладених у поясненнях обставин та заперечень.

Ухвала суду від 27.05.2026 була доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів ЄСІТС 27.05.2026 о 18:20, 18:21, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

01.06.2026 від стягувача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення №101 від 01.06.2026 на заяву боржника про розстрочення виконання рішення суду, у яких стягувач заперечує щодо поданої боржник заяви про розстрочення рішення суду.

У судове засідання 09.06.2026 учасники справи не прибули, про час та дату судового засідання з розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду повідомлені належним чином.

Суд прийняв до розгляду подані стягувачем заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення.

Клопотання стягувача про проведення судового засідання 09.06.2026 без участі його представника задоволено судом, оскільки участь в судовому засідання є процесуальним правом сторони.

Розглянувши заяву боржника від 21.05.2026 про розстрочення виконання рішення суду у справі та заперечення стягувача, суд встановив таке.

В обґрунтування поданої заяви про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду у справі №927/133/26 заявник посилається на те, що є постачальником теплової енергії споживачам у м. Ніжині, проте останні своєчасно за надані послуги не розрахувалися, внаслідок чого виникла заборгованість перед контрагентами. Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області встановлено тарифи на теплову енергію, які є збитковими та у 2,7 різи меншими економічно обґрунтованих тарифів. Наразі органами місцевого самоврядування не відшкодовується різниця в тарифах за рахунок коштів відповідних бюджетів, що не враховується комунальними підприємствами при стягненні орендної плати. Накладення арешту на всі кошти заявника унеможливило своєчасне здійснення поточних платежів та розрахунок з контрагентами. Наразі заявник має намір повність розрахуватися та добровільно погасити борг, проте недостатність коштів та відсутність майна є перешкодою для виконання судового рішення.

До заяви боржником додано: листи ТОВ КРАТО-НТ, адресовані споживачам теплової енергії щодо тарифів по гуртожиткам, прохання підписати договір про надання послуг теплопостачання та сплатити заборгованість за постачання теплової енергії; відповіді на зазначені листи; постанова про арешт коштів боржника від 13.03.2026 ВП №80496495; листи ТОВ КРАТО-НТ, адресовані Департаменту ЕТЗ та ЖКГ Чернігівської ОДА про розгляд розрахунків обсягів заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та гаряче водопостачання; листи ТОВ КРАТО-НТ, адресовані міському голові Ніжинської міської ради щодо надання пільгових умов оренди комунального майна та перерахунку орендної плати, щодо повідомлення споживачів про заборгованість та її несплату; претензія ТОВ «Євро Агро Дістрібюшн» до ТОВ КРАТО-НТ про сплачу заборгованості.

Стягувач у справі №927/133/26 КП ОРЕНДА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА заперечує проти заяви боржника про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду та зазначає про те, що Господарським судом Чернігівської області розглядалася справа №927/207/25 і ухвалою суду від 09.06.2025 у цій справі розстрочено виконання рішення суду від 06.05.2025 за встановленим графіком погашення суми боргу та судового збору, проте ТОВ КРАТО-НТ виконувало зазначену ухвалу недобросовісно та без дотримання зазначеного графіку погашення; з жовтня 2025 до лютого 2026 року взагалі не здійснило жодного платежу на виконання ухвали суду, внаслідок чого 12.03.2026 було відкрито виконавче провадження №80496495, і лише 15.04.2026 ТОВ КРАТО-НТ здійснило повне виконання рішення суду у справі №927/207/25. У зв?язку з викладеним стягувач просить суд відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду у справі №927/133/26 та провести судове засідання 09.06.2026 без участі його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виходячи з присів ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

При розгляді заяви про відстрочку або розстрочку рішення суду, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Розстрочка або відстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки або розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку або розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість розстрочення, відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

В зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення, відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки, відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Звертаючись з заявою про розстрочення (відстрочення) виконання рішення, боржник посилається на недостатність коштів та відсутність майна, що є перешкодою для виконання судового рішення.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Проте, жодних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, фінансової звітності, довідки з обслуговуючих банків про відсутність (недостатність) грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо) боржник суду не надав.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що накладення арешту на кошти боржника, ніяким чином не перешкоджає боржнику продовжувати власну господарську діяльність з метою отримання прибутку та своєчасного розрахунку з контрагентами.

Крім того, боржником не подано жодних документальних підтверджуючих доказів щодо наявності невідшкодованої органами місцевого самоврядування заборгованості перед ТОВ КРАТО-НТ з різниці в тарифах на теплову енергію, щоб б беззаперечно вплинуло на стан його розрахунків.

Щодо доводів боржника про несплату споживачами вартості поставленої теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість перед контрагентами, суд зазначає, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Таким чином, наявність виконавчих проваджень щодо боржника не є підставою для невиконання ним своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором та не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов`язують можливість надання розстрочення, відстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов`язання мають виконуватись належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, скрутне матеріальне становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення, відстрочення виконання судового рішення; при цьому розстрочення, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд також приймає до уваги те, що ухвалою суду від 09.06.2025 у справі №927/207/25 за позовом КП "Оренда комунального майна" Ніжинської міської ради до ТОВ "КРАТО-НТ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління комунального майна та земельних відносин Ніжинської міської ради про стягнення 470351,15 грн, було задоволено заяву ТОВ «Крато-НТ» та розстрочено виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2025 у справі № 927/207/25 з наступним графіком погашення 470351,15 грн суми заборгованості та 5644,21 грн судового збору: - до 30.06.2025 року 31 356, 75 грн та компенсацію витрат зі сплати судового збору в сумі 5 644,22 грн; - до 30.07.2025 року 31 356, 75 грн; - до 30.08.2025 року 31 356,75 грн; - до 30.09.2025 року 31 356, 75 грн; - до 30.10.2025 року 31 356,75 грн; - до 30.11.2025 року 62 713, 48 грн; - до 30.12.2025 року 62 713,48 грн; - до 30.01.2026 року 62 713,48 грн; - до 30.02.2026 року 62 713,48 грн; - до 30.03.2026 року 62 713, 48 грн.

Проте, як вбачається з наданих стягувачем документів, ТОВ КРАТО-НТ виконувало зазначену ухвалу суду у справі №927/207/25 без дотримання зазначеного графіку погашення, сплативши 30.06.2025 31 356, 75 грн, 01.09.2025 62 713, 50 грн; 29.09.2025 31 356, 75 грн; з жовтня 2025 року до лютого 2026 року платежі на виконання ухвали суду від 09.06.2025 були відсутні, у зв`язку з чим 12.03.2026 було відкрито виконавче провадження №80496495 з примусового виконання ухвали суду, і лише 15.04.2026 боржником здійснено повне виконання рішення суду у справі №927/207/25, що свідчить про недобросовісну поведінку боржника при наданні йому судом можливості розстрочення виконання судового рішення, а відтак і про високу вірогідність повторного порушення строків відповідного розстрочення й у цій справі.

Таким чином, наведені боржником обставини не свідчать про необхідність надання розстрочки виконання рішення суду у цій справі, а відтак суд доходить висновку, що така заява ТОВ КРАТО-НТ задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ТОВ КРАТО-НТ про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун