Рішення № 137299793, 04.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/916/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом фізичної особи-підприємця Петросян Армана Вачагановича, м. Харків до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Харківська міська рада, м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Хан А.О.

відповідача - Василенко І.Ю.

третьої особи - Василенко І.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець Петросян Арман Вачаганович, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 693 499,94 грн, з яких: 569 160,00 грн основний борг, 98 065,02 грн інфляційні втрати, 26 274,92 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №922/1009/20, 29.08.2024 між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у комунальну власність Харківської міської територіальної громади, проте, грошові кошти за вказане майно позивачу досі не повернуто. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 20.03.2026 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача було залучено Харківську міську раду.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідачем, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує на те, що частиною 11 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в редакції на момент звернення із позовом у цій справі, визначено, що порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України. Порядок повернення сплаченої переможцем аукціону ціни продажу об`єкта приватизації визначається Кабінетом Міністрів України. У разі якщо об`єкт приватизації визнано банкрутом, кошти від повторного продажу покупцю не повертаються. У разі повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному цим Законом. Після втрати 14.06.2013 чинності наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 №1701, яким визначався механізм повернення покупцю об`єкта приватизації коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об`єкта приватизації у власність держави, нового механізму повернення коштів затверджено не було. Відповідно до частин 2, 3 розділу VI Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 1331 від 18.10.2018, повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України Про приватизацію державного і комунального майна та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації. Після повернення об`єкта приватизації у державну (комунальну) власність орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному Законом України Про приватизацію державного і комунального майна. За таких обставин, норми Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, не містять чітких строків прийняття органом приватизації рішення про повторний продаж об`єкта приватизації після повернення його у державну (комунальну) власність.

З моменту відновлення приватизації на територіях, які наближені до бойових дій, Управлінням комунального майна та приватизації проводяться відповідні заходи для підготовки вищезгаданого об`єкта та інших потенційних об`єктів для приватизації щодо включення до переліку об`єктів комунальної власності Харківської територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Також, згідно з Законом України Про приватизацію державного і комунального майна для початку роботи з підготовки об`єктів для проведення аукціонів на період дії правового режиму воєнного стану необхідна ініціатива потенційних покупців (фізичних і юридичних осіб). Потенційні покупці мають надіслати листа у довільної формі на адресу органу приватизації про намір приватизації об`єкта. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неодноразово зверталося до Фонду державного майна України з приводу визначення механізму повернення коштів покупцям, договори купівлі-продажу з якими визнано недійсним за рішеннями судів та об`єкти приватизації, які повернуті до комунальної власності однак відповіді не отримано. Відсутність та не прийняття Фондом державного майна України Поряду механізму повернення коштів, яке відповідно до Закону України Про приватизацію державного і комунального майна має бути розроблене та прийняте Фондом державного майна України не належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, Управління комунального майна та приватизації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради може повернути кошти ФОП Петросяну А.В. за повернуте ним майно до комунальної власності Харківської міської територіальної громади лише після його повторного продажу.

Третьою особою, Харківською міською радою, до суду були подані письмові пояснення у справі, в яких остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що підтримує Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з підстав наведених у відзиві на позовну заяву у справі № 922/916/26.

Позивачем до суду була подана відповідь на відзив, в якій позивач відхиляє аргументи відповідача.

У судовому засіданні 04.06.2026 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача та третьої особи проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

20.09.2017 Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №757/17 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу. Згідно з додатком № 1 до зазначеного рішення в переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Петросяном А.В. підлягають: нежитлові приміщення 1-го та 2-го поверхів в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, 27, літ. А-2 площею 255,5 кв.м.

08.02.2018 на підставі вищевказаного рішення Харківської міської ради між ФОП Петросяном А.В. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було укладено договір купівлі-продажу №5554-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №365, на підставі якого шляхом викупу у власність ФОП Петросяна А.В. перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору №3097 від 22.08.2017, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 4, 6-:-11 площею 133 кв. м., та 2-го поверху № 1-:-4 площею 122,5 кв. м., загальною площею 255,5 кв. м., в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, 27, літ. А-2. Ціна продажу нежитлових приміщень становить 569 160,00 грн.

20.02.2018 між ФОП Петросяном А.В. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради був підписаний Акт №5554-В-С прийому-передачі за яким нежитлові 1-го поверху № 1, 2, 4, 6-:-11 площею 133 кв. м., та 2-го поверху № 1-:-4 площею 122,5 кв. м., загальною площею 255,5 кв. м., в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, 27, літ. А-2 були передані покупцю.

Станом на 20.02.2018 загальна сума за об`єкт приватизації у розмірі 569 160,00 грн сплачена у повному обсязі.

В подальшому, постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №922/1009/20 визнано незаконним та скасовано п.63 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 року №757/17 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова; визнано недійсним договір №5554-В-С від 08.02.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 2, 4, 6-11 площею 133 кв.м., та 2-го поверху №1-4 площею 122,5 кв.м., загальною площею 255,5 кв.м., в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, б.27, літ. "А-2", укладений між Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Петросяном Арманом Вачагановичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №365; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Петросяна Армана Вачагановича повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 4, 6-11 площею 133 кв.м., та 2-го поверху №1-4 площею 122,5 кв.м., загальною площею 255,5 кв.м., в нежитловій будівлі за адресою: м.Харків, вул. Залізнична, 27, літ. "А-2", шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.

29.08.2024 на виконання вказаної постанови Східного апеляційного господарського суду між ФОП Петросяном А.В. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради був підписаний акт приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у комунальну власність Харківської міської територіальної громади, за яким ФОП Петросян А.В. передав, а комісія з інвентаризації та приймання нерухомого майна до комунальної власності Харківської міської територіальної громади на час воєнного стану на виконання рішень судів, що набрали законної сили прийняла нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 4, 6-11 площею 133 кв.м., та 2-го поверху №1-4 площею 122,5 кв.м. в літ. "А-2", загальною площею 255,5 кв.м.

27.02.2025 ФОП Петросян А.В. звернувся з листом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в якому просив повернути грошові кошти у розмірі 569 160,00 грн.

Листом №2352 від 25.03.2025 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомило ФОП Петросяна А.В., що Управління для узгодження правової позиції щодо сплати коштів після повторного продажу за об`єкт приватизації який повернуто до комунальної власності Харківської міської територіальної громади на виконання рішення суду направило запит до Юридичного департаменту Харківської міської ради.

07.01.2026 представником ФОП Петросян А.В. адвокатом Хан А.О. до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради був направлений адвокатський запит щодо повернення вказаних грошових коштів.

13.01.2026 представнику ФОП Петросян А.В. адвокату Хан А.О. була надана відповідь на запит.

Грошові кошти ФОП Петросян А.В. повернуті не були.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

18.05.2000 було прийнято Закон України "Про Державну програму приватизації" (набрав чинності 22.06.2000), яким було затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об`єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки було передбачено, що у разі розірвання договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації у зв`язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об`єктів у порядку, встановленому Фондом.

Згідно з пунктом 133 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, був розроблений Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, що затверджений наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 № 1701 (далі - Порядок № 1701), яким визначався механізм повернення покупцю об`єкта приватизації коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об`єкта приватизації у власність держави.

Зокрема цим Порядком було передбачено, що при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення покупцю коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду. Джерелом розрахунків з покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об`єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об`єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК (п. 1, 2 Порядку № 1701).

18.01.2001 постановою Кабінету Міністрів України № 32 затверджено Порядок повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, відповідно до п. 3 якого визначено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об`єкта у зв`язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством. Ця постанова була чинна до 05.01.2019 та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1168 втратила чинність.

У зв`язку із набранням чинності 19.02.2012 Законом України від 13.01.2012 про затвердження чергової Державної програми приватизації на 2012-2014 роки, Державна програма приватизації на 2000-2002 роки припинила дію.

14.06.2013 згідно із наказом Фонду державного майна України від 13.05.2013 № 624 втратив чинність наказ Фонду державного майна України від 15.08.2000 № 1701, яким визначався механізм повернення покупцю об`єкта приватизації коштів.

07.03.2018 набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна".

18.10.2018 відповідно до частини одинадцятої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній станом на 18.10.2018) наказом Фонду державного майна України № 1331 затверджено Порядок повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів (набрав чинності 26.12.2018), пунктом 2 Розділу VI якого визначено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації.

Частиною 11 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в редакції на момент звернення із позовом у цій справі, визначено, що порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України. Порядок повернення сплаченої переможцем аукціону ціни продажу об`єкта приватизації визначається Кабінетом Міністрів України. У разі якщо об`єкт приватизації визнано банкрутом, кошти від повторного продажу покупцю не повертаються. У разі повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному цим Законом.

Після втрати 14.06.2013 чинності наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 №1701, яким визначався механізм повернення покупцю об`єкта приватизації коштів, сплачених ним за об`єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об`єкта приватизації у власність держави, нового механізму повернення коштів затверджено не було.

Відповідно до частин 2, 3 розділу VI Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затвердженого Наказом Фонду державного майна України №1331 від 18.10.2018, повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України Про приватизацію державного і комунального майна та/або договором купівлі-продажу), протягом 5 робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації. Після повернення об`єкта приватизації у державну (комунальну) власність орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному Законом України Про приватизацію державного і комунального майна.

За таких обставин, норми Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, не містять чітких строків прийняття органом приватизації рішення про повторний продаж об`єкта приватизації після повернення його у державну (комунальну) власність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 480 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану було часткове відновлення доступ до Держреєстру речових прав на нерухоме майно та можливість здійснювати реєстраційні дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 № 1368 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2022 р. № 952 та від 6 грудня 2022 р. № 1364 дозволено приватизацію на територіях, які наближені до бойових дій до переліку яких відноситься місто Харків.

Частиною 1 статті 11 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна передбачено, що ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

Згідно з п.7.4 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про приватизацію державного і комунального майна на період дії воєнного стану, зокрема передбачено, що аукціонна комісія розробляє умови продажу об`єкта приватизації після отримання органом приватизації листа довільної форми про намір приватизації такого об`єкта від потенційного покупця, який, у тому числі, може потребувати переміщення виробничих потужностей з територій, на яких ведуться бойові дії та/або існує загроза бойових дій, на безпечну територію.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яка кореспондується зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини визначив основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи: чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції містять рішення у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Спорронг та Льонротт проти Швеції", "Беєлер проти Італії", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" тощо.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 квітня 2023 року у справі № Б26/16-10 (904/9569/21).

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Петросян А.В. виконав зобов`язання щодо повернення отриманого нерухомого майна за спірним договором, на підтвердження чого надано акт приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у комунальну власність Харківської міської територіальної громади від 29.08.2024, що також не заперечується і учасниками справи.

Проте, докази повернення відповідачем грошових коштів матеріали справи не містять.

Отже, неповернення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради грошових коштів, які є предметом спору в межах даної справи, є порушенням прав, гарантованих Першим Протоколом, оскільки така бездіяльність державного органу не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави, порушує баланс інтересів суспільства та особи, якій певні права було гарантовано законом. Особа не може нести весь тягар негативних наслідків, які спричинені бездіяльністю компетентних державних органів на затвердження процедури повернення з бюджету коштів, отриманих необґрунтовано внаслідок приватизації державного майна (аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 904/5492/15, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Таким чином, бездіяльність держави щодо встановлення чіткого порядку повернення покупцям коштів, сплачених ними за об`єкти приватизації, у разі повернення цих об`єктів у державну власність не може бути правомірним виправданням відмови у реалізації фундаментального права особи мирно володіти своїм майном. Незважаючи на очевидність порушення принципу "належного урядування" в цій частині, дана проблема шляхом прийняття відповідного акта Кабінету Міністрів України вирішена не була (постанови Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 922/1830/20, від 04.02.2020 у справі № 910/65/14, від 09.07.2019 у справі № 918/926/17).

Також до порушення принципу "належного урядування" можна віднести відсутність в законодавстві чітких строків прийняття органом приватизації рішення про повторний продаж об`єктів приватизації після повернення їх у державну (комунальну) власність

Висновок Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні "Щокін проти України" від 14.10.2010, пунктом 56 якого, Європейський суд з прав людини, коментуючи можливість двозначного тлумачення норм матеріального права як на користь особи, так і на користь держави, вказав: "відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо укладення 08.02.2018 між ФОП Петросян А.В. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради договору № 5554-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, сплату ФОП Петросян А.В. ціни договору, визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку, повернення ФОП Петросян А.В. отриманого за договором нерухомого майна, відсутність належних заходів щодо повторного продажу об`єкта поверненого до комунальної власності та тривале неповернення відповідачем позивачу грошових коштів, отриманих за договором № 5554-В-С від 08.02.2018, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 569 160,00 грн, які були сплачені останнім за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування процентів річних у розмірі 26 274,92 грн та збитків від інфляції у розмірі 98 065,02 грн, судом встановлено, що даний розрахунок є арифметично правильним, позивач має право на заявлену суму, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 1212 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь фізичної особи-підприємця Петросян Армана Вачагановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 569 160,00 грн основного боргу, 98 065,02 грн інфляційних втрат, 26 274,92 грн три проценти річних та 10 402,50 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець Петросян Арман Вачаганович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04053243).

Повне рішення підписано 11 червня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова