Рішення № 137299734, 10.06.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.2026м. СумиСправа № 920/524/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №920/524/26

за позовом Окружної прокуратури міста Суми (вул. Г.Кондратьєва, буд. 79, м.Суми, 40000),

в інтересах держави в особі позивача

Міністерства охорони здоров`я України (вул. М. Грушевського, буд.7, м. Київ, 01021; код за ЄДРПОУ 00012925),

до відповідачів: 1)Державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (вул.Привокзальна, буд. 27, м. Суми, 40003; код за ЄДРПОУ 38523259),

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (вул.Реміснича, буд. 35, м. Суми, Сумська область, 40004; код за ЄДРПОУ 41884537),

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів

установив:

17.04.2026 прокурор звернувся з позовом, відповідно до якого просить:

1)визнати недійсною додаткову угоду №6 від 25.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021 №30100068, укладеного між Державною установою «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми»;

2)визнати недійсною додаткову угоду №7 від 30.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021 №30100068, укладеного між Державною установою Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми»;

3)визнати недійсною додаткову угоду №8 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021 №30100068, укладеного між Державною установою Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України та товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми»;

4)стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на користь Міністерства охорони здоров`я України безпідставно сплачені кошти в сумі 68049,71 грн.

17.04.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 920/524/26 призначено до розгляду судді Короленко В.Л.

20.04.2026 за електронним запитом суду сформовані відповіді з ЄДРПОУ, за якими:

-відповідач - Державна установа «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 38523259 та місцезнаходженням: вул.Привокзальна, буд. 27, м. Суми, 40003;

-відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 41884537 та місцезнаходженням: вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, Сумська область, 40004.

Ухвалою від 23.04.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/524/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

24.04.206 відповідач - Державна установа «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», подав відзив на позов (вх №2165), в якому даний відповідач зауважив, що оцінку правомірності укладених додаткових угод та наявності підстав для їх визнання недійсними відповідач залишає на розсуд суду.

15.05.2026 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми», подав наступні документи:

-відзив на позов (вх №2579 від 15.05.2026), відповідно до якого зазначений відповідач заперечує проти позовних вимог та просить позов прокурора залишити без розгляду. У разі відмови у задоволенні вимог про залишення позову без розгляду - відмовити у задоволенні позову;

-заяву про зупинення провадження (вх №2304 від 15.05.2026), в якій другий відповідач просить зупинити провадження у справі №920/524/26 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

21.05.2026 прокурор подав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх №2691).

22.05.2026 прокурор подав відповідь на відзив ТОВ «Енера Суми» (вх №2694) та відповідь на відзив ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», відповідно до яких прокурор позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

05.06.2026 відповідач ТОВ «Енера Суми», подав заперечення (вх №3006) відповідно до якого зазначений відповідач заперечує проти позовних вимог та просить позов прокурора залишити без розгляду. У разі відмови у задоволенні вимог про залишення позову без розгляду - відмовити у задоволенні позову; у випадку задоволення позову здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті справи.

Розглянувши заяву другого відповідача про зупинення провадження у справі (вх №2304 від 15.05.2026), суд зазначає наступне:

У поданій заяві відповідач просить зупинити провадження у справі №920/524/26 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

Верховний Суд зазначив, що вирішення питання про чинність/нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними додаткових угод до договору, як таких, що суперечать положенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

З урахуванням викладеного, суд не встановив об`єктивної неможливості розгляду справи № 920/524/26 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у справі, тому відмовляє у задоволенні відповідної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми (вх. № 2304 від 15.05.2026).

Згідно з ч.1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

17.04.2026 прокурор звернувся до суду з позовом, в прохальній частині якого просить визнати недійсними додаткові угоди №6, 7, 8 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021 №30100068, укладеного між відповідачами: Державною установою «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми», а також стягнути з ТОВ «Енера Суми» на користь позивача - Міністерства охорони здоров`я України сплачені кошти в сумі 68049,71 грн, а також судові витрати стягнути на користь Сумської обласної прокуратури.

Зверненню до суду передували наступні дії прокурора:

Окружною прокуратурою міста Суми під час встановлення підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді встановлено ознаки порушення вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель товарів (дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі»), зокрема, під час проведення закупівлі електричної енергії Державною установою «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» згідно з даними електронної системи «Prozorro» (https://prozorro.gov.ua/tender/(UA-2020-12-14-006340-c).

Листом від 30.03.2026 №51-3129вих-26, на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Окружна прокуратура міста Суми повідомила Міністерство охорони здоров`я України про порушення інтересів громади та запропоновала вжити заходів щодо звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених коштів.

У листі від 10.04.2026 №08.1/17833/2-28 Міністерство охорони здоров`я України повідомило, що міністерство не зверталося до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод на підвищення ціни електричної енергії та просить звернутися до суду з позовом в інтересах держави, у разі виявлення відповідних порушень.

Прокурор наголошує, що зазначене свідчить про нездійснення Міністерством охорони здоров`я України, як уповноваженим органом у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.

Листом від 15.04.2026 №51-3637вих-26 Окружною прокуратурою міста Суми проінформовано Міністерство охорони здоров`я України в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду з позовом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої ст. 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).

Частини третя та четверта статті 23 Закону № 1697-VII серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них ( постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що прокурор звертався до Міністерства охорони здоров`я України з повідомленням про те, що оспорювані додаткові угоди були укладенні з можливим порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та проінформував позивача листами про необхідність усунення виявлених порушень.

Однак Міністерством охорони здоров`я України не вжито жодних заходів щодо усунення виявлених прокуратурою можливих порушень, а натомість листом від 10.04.2026 №08.1/17833/2-28 повідомлено прокуратуру, що Міністерство охорони здоров`я України не заперечує щодо представництва прокурором інтересів міністерства в суді.

Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Міністерства охорони здоров`я України щодо захисту інтересів держави, оскільки міністерство є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором, та зобов`язано ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.

Таким чином, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначено Міністерство охорони здоров`я України позивачем за пред`явленим ним до суду позовом, оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету, з рахунків Міністерства охорони здоров`я України, як уповноваженого органу управління Державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України».

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні клопотання другого відповідача, викладеному у відзиві на позов (вх №2579 від 15.05.2026) та запереченнях (вх №3006 від 05.06.2026) щодо залишення позову прокурора без розгляду.

У позові прокурором зазначено, що при вивченні питання дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що державною установою «Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України», згідно з даними електронної системи «Prozorro» (https://prozorro.gov.ua/tender/ (UA-2020-12-14-006340-c) проведено закупівлю електричної енергії. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 02.06.2021 №1103 «Про деякі питання організації діяльності державних установ - лабораторних центрів Міністерства охорони здоров`я України назву Державної установи «Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» (код 38523259) змінено на Державну установу «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (далі Споживач, відповідач, ДУ «СОЦКПХ МОЗ України»).

За результатами вказаної закупівлі укладено договір від 22.01.2021 №30100068 з Товариством із обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (надалі договір) з остаточною ціновою пропозицією 1042345,15 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Ціна (тариф) електричної енергії становить 2,45 грн за 1 кВт/год (додаток №2 до договору комерційна пропозиція).

Згідно із додатком 2 до договору (комерційна пропозиція) загальна вартість цього договору становить 1042345,15 грн, в тому числі ПДВ 173724,19 грн.

Постачальник, ТОВ «Енера Суми», підписавши договір №30100068 від 22.01.2021, підтвердив, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у договорі та додатку до нього, тобто добровільно взяв на себе зобов`язання поставити споживачу електричну енергію за ціною 2,45 грн з ПДВ за 1 кВт/год, на загальну суму 1042345,15 грн з ПДВ.

У подальшому, між ТОВ «Енера Суми» та ДУ «СОЦКПХ МОЗ України» укладено низку додаткових угод, якими збільшено первісну ціну товару в договорі, що була визначена за результатами проведеної закупівлі.

Зокрема, до договору постачальником та споживачем укладено додаткові угоди, щодо збільшення фактичної ціни з одночасним зменшенням обсягу постачання, зокрема:

-додатковою угодою №5 від 25.08.2021 у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторони домовились змінити ціну за електроенергію за 1 кВт/год до 10 %, внести зміни до договору про постачання електричної енергії від 22.01.2021 та викласти окремі пункти у наступній редакції. А саме: в додатку 2 та п. 5.2 до договору фактична ціна (тариф) електричної енергії становить 2,659519 грн за 1 кВт/год з ПДВ (розповсюджує свою дію на правовідносини, що склалися між сторонами договору з 01.08.2021);

-додатковою угодою №6 від 25.10.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,659519 грн з ПДВ за 1 кВт/год на 2,889969 грн з ПДВ за 1 кВт/ год, тобто на 17,95 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, що склалися між Сторонами Договору з 01.10.2021);

-додатковою угодою №7 від 30.11.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,889969 з ПДВ за 1 кВт/год на 3,143441 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 28,30 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, що склалися між сторонами договору з 01.11.2021);

-додатковою угодою №8 від 30.11.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 3,143441 грн з ПДВ за 1 кВт/год на 3,422234 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 39,68 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, що склалися між сторонами договору з 11.11.2021).

Таким чином, згідно з укладеними додатковими угодам до договору, ціну електричної енергії збільшено з 2,45 грн з ПДВ до 3,143441 грн з ПДВ за 1 кВт*год, що призвело до значного підвищення ціни на 39,68 %.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі», тут і надалі у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Указаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару у бік збільшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару пропорційно її збільшенню, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі 922/2321/22 викладено правовий висновок щодо застосування вказаної правової норми (п. п. 88-90 постанови).

Зокрема, згідно з висновками Верховного Суду, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі- продажу чи поставки.

Судом також враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII), викладені в постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, зокрема:

« 205. Зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

206. Зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

207. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII,повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.»

Суд погоджується з прокурором, що додаткові угоди №№6, 7, 8, що були спрямовані на збільшення ціни за одиницю товару, укладені всупереч положень Закону України «Про публічні закупівлі» та є недійсними, виходячи з наступного.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Додатковими угодами №№ 6-8 до договору передбачено підвищення цін на електричну енергію на 39,68 %, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання сторонами вказаних вимог є підставою для визнання недійсним правочину. Таким чином, вбачаються підстави для визнання недійсними вищенаведених додаткових угод до договору, на підставі яких неправомірно підвищено ціни на електричну енергію.

Таким чином, вимоги прокурора щодо визнання недійсними додаткових угод №6, №7, №8 до договору суд визнає законними та обґрунтованими.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правовим наслідком недійсності додаткових угод є втрата ними чинності з моменту їх укладення та повернення договору в редакцію додаткової угоди №5 від 25.08.2021, що передували підписанню відповідних додаткових угод та за якою було підвищено ціну на електричну енергію з 2,45 грн з ПДВ до 2,659519 грн з ПДВ тобто на 8,55% від початкової ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Суд погоджується з прокурором, що ДУ «СОЦКПХ МОЗ України» мала беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному сторонами договорі в редакції додаткової угоди №5, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ «Енера Суми» про збільшення ціни, разом з тим відповідачі підписали додаткові угоди №№6,7,8 внаслідок чого ціну електричної енергії за 1 кВт/год збільшено з 2,45 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 3,422234 грн, а обсяг постачання зменшено.

Відповідно до матеріалів справи за визначеною договором ціною (2,45грн за 1 кВт/год.) ТОВ «Енера Суми» електрична енергія ДУ «СОЦКПХ МОЗ України» постачалася упродовж січня-липня 2021 року.

ДУ «СОЦКПХ МОЗ України», на підставі договору та додаткових угод №№5,6,7,8 до договору фактично отримано (згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії):

-за січень 2021 року (акт від 27.01.2021 ) 28105 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 68857,26 грн, за фактичною ціною 2,45 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з договором від 21.01.2021;

-за лютий 2021 року (акт від 24.02.2021 ) 38272 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 93766,42 грн, за фактичною ціною 2,45 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з договором від 21.01.2021;

-за березень 2021 року (акт від 23.03.2021 ) 37433 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 91710,86 грн, за фактичною ціною 2,45 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з договором від 21.01.2021;

-за квітень 2021 року (акт від 23.04.2021 ) 29606 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 72534,71 грн, за фактичною ціною 2,45 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з договором від 21.01.2021;

-за травень 2021 року (акт від 24.05.2021 ) 27932 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 68433,41 грн, за фактичною ціною 2,45 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з договором від 21.01.2021;

-за червень 2021 року (акт від 23.06.2021 та від 30.06.2021 ) 18777 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 46003,65 грн, за фактичною ціною 2,45 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з договором від 21.01.2021;

-за липень 2021 року (акт від 23.07.2021 ) 18514 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 45359 грн, за фактичною ціною 2,45 грн з ПДВ за 1 кВт/ год, визначеною згідно з договором від 21.01.2021;

-за серпень 2021 року (акт від 27.08.2021) - 18329 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 48746,33 грн, за фактичною ціною 2,659519 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №5 від 25.08.2021;

-за вересень 2021 року (акт від 23.09.2021) - 19018 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 50578,74 грн, за фактичною ціною 2,659519 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №5 від 25.08.2021;

-за жовтень 2021 року (акт від 31.10.2021) - 37610 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 108691,75 грн, за фактичною ціною 2,889969 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №6 від 25.10.2021;

-за листопад 2021 року (акт від 30.11.2021): 13450 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 42279,28 грн, за фактичною ціною 3,143441 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №7 від 30.11.2021; 26919 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 92123,12 грн, за фактичною ціною 3,422234 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №8 від 03.12.2021;

-за грудень 2021 року (акт від 22.12.2021) - 42404 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 145116 грн, за фактичною ціною 3,422234 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №8 від 03.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Із застосуванням ст. 1212 ЦК України, як правової підстави для повернення коштів, одержаних на підставі недійсних додаткових угод про збільшення ціни товару в договорі про закупівлю, погодилась і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 під час перегляду справи № 922/2321/22.

Враховуючи визнання судом правомірними вимог прокурора щодо визнання додаткових угод №№6, 7 8 до договору недійсними, зазначені додаткові угоди не породжують правових наслідків.

Загалом, за Договором в період з січня 2021 року по грудень 2021 року фактично було поставлено споживачу 356369 кВт/год, за що споживачем фактично сплачено 974201,26 грн за рахунок коштів державного бюджету.

Водночас, суд дійшов висновку, що відповідно до матеріалів справи, ДУ «СОЦКПХ МОЗ України» за договором сплачено 974201,26 грн бюджетних коштів за 356369 кВт/год. Якщо враховувати ціну за одиницю товару, визначену умовами додаткової угоди №5, без врахування оскаржуваних додаткових угод, ДУ «СОЦКПХ МОЗ України» за 356369 кВт/год мала б сплатити 906151,55 грн.

Внаслідок підвищення цін на електричну енергію на підставі оскаржуваних додаткових угод, ДУ «СОЦКПХ МОЗ України» надмірно сплатила ТОВ «Енера Суми» 68049,71 грн (974201,26 906151,55).

Таким чином, грошові кошти в сумі 68049,71 грн є такими, що були безпідставно одержані другим відповідачем, а тому другий відповідач зобов`язаний їх повернути.

Враховуючи вищезазначене, та наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод №№ 6, 7, 8 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021 №30100068, суд дійшов висновку про правомірність стягнення з ТОВ Енера Суми на користь Міністерства охорони здоров`я України 68049,71 грн надмірно сплачених коштів за спірним договором, та задовольняє вимоги прокурора в даній частині.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався, як на підставу позову, з огляду на зазначене позовні вимоги визнаються законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

При зверненні до суду з позовом прокурором як доказ сплати судового збору додана платіжна інструкція від 15.04.2026 №650 в сумі 10649,60 грн.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України Сумській обласній прокуратурі за рахунок відповідачі відшкодовується по 5324,80 грн судового збору з кожного.

Керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 25.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021 №30100068, укладеного між Державною установою «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми».

3. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 30.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021 №30100068, укладеного між Державною установою Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми».

4. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021 №30100068, укладеного між Державною установою Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України та товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми (40004, м. Суми, вул. Реміснича, буд. 35; код за ЄДРПОУ 41884537) на користь Міністерства охорони здоров`я України (вул. М. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01021; код за ЄДРПОУ 00012925) 68049,71 грн (шістдесят вісім тисяч сорок дев`ять грн 71 коп.).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми (40004, м. Суми, вул. Реміснича, буд. 35; код за ЄДРПОУ 41884537) на користь Сумської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 03527891; 40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33; р/р №UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 5324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять вісім грн 80 коп.) судового збору.

7. Стягнути з Державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (вул. Привокзальна, буд. 27, м. Суми, 40003; код за ЄДРПОУ 38523259) на користь Сумської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 03527891; 40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33; р/р №UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 5324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять вісім грн 80 коп.) судового збору.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 11.06.2026

СуддяВ.Л. Короленко