Ухвала суду № 137299430, 05.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про призначення експертизи

"05" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3683/25

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши клопотання (вх. № 12562/26 від 13.04.2026) заступника керівника Київської окружної прокуратури про призначення експертизи у справі № 916/3683/25

за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Краснова, 10, м. Одеса, 65069)

в інтересах держави в особі Одеської міської ради (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідачів:

1) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул.Артилерійська,1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ СИ-ГРУП» (вул. Молодіжна, 22, с. Вовківське, Лиманський р-н, с.Вовківське, 67503, код ЄДРПОУ 42135671),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 18, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 24760454)

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії;

представники учасників справи:

від прокуратури - Полубок-Грузінова Д. Ю.,

від позивача - не з`явився,

від відповідача-1 - Сметанюк І. М.,

від відповідача-2 - Моісєєв Д. А.,

від третьої особи - Бєлоусюк О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - відповідач-1, Департамент) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ СИ-ГРУП» (далі - відповідач-2, Товариство), в якому просить суд:

1) визнати недійсним договір оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, укладений між Департаментом та Товариством;

2) зобов`язати Товариство повернути територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради ділянку штучного піщаного пляжу площею 1200 кв.м, розташовану між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одеса.

В обґрунтування позову Прокурор покликається на те, що за результатами опрацювання отриманої від органів місцевого самоврядування інформації було встановлено, що, всупереч вимогам земельного законодавства, Департамент згідно спірного договору передав, а Товариство отримало в оренду під виглядом берегозахисної споруди частину пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, без її формування як об`єкта цивільних прав (земельної ділянки) та без проведення земельних торгів. При цьому вказує, що ділянки піщаних пляжів фактично є земельними ділянками прибережних захисних смуг, а отже договір оренди штучного піщаного пляжу є удаваним правочином, вчиненим для приховування іншого - договору оренди землі, який повинен укладатися згідно з нормами земельного законодавства, після формування земельної ділянки, за результатами земельних торгів щодо права оренди.

Ухвалою від 25.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3683/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі - третя особа, Управління).

Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, згідно яких заперечують проти задоволення позову.

Відповідач-1 вказує, що з 01.10.2020 Управління набуло всіх прав та обов`язків орендодавця за спірним договором оренди, а отже, починаючи з цієї дати, Департамент втратив статус сторони у відповідному договірному зобов`язанні, його участь у правовідносинах оренди фактично виключена, а отже він є неналежним відповідачем. Водночас відповідач-1 вважає, що будівлі та споруди (зокрема гідротехнічні/берегозахисні) є самостійними об`єктами цивільних прав і можуть бути предметом зобов`язань, у тому числі найму (оренди), окремо від земельної ділянки, на якій вони розташовані. При цьому зазначає, що спеціальний режим земель водного фонду та пляжних зон не забороняє оренду споруд, а зумовлює умови її експлуатації та вимоги до користування земельною ділянкою. На думку відповідача-1, за наявності повноважного орендодавця, належно визначеного та індивідуалізованого об`єкта, дотримання екологічних, містобудівних і публічно-правових обмежень, берегозахисна споруда може бути предметом договору оренди. Отже, як стверджує відповідач-1, предметом оспорюваного договору є не земельна ділянка, яка підпадає під особливий правовий режим земель водного фонду, а саме берегозахисна споруда як об`єкт нерухомості.

Відповідач-2 зазначає, що ділянку штучного піщаного пляжу площею 1200 кв.м, розташовану між траверсами №14 та № 15 в районі 16-ої станції Великого Фонтану, не можна розглядати окремо як земельну ділянку, оскільки вона входить в комплекс берегозахисних споруд. Звертає увагу, що Одеська міська рада своїм рішенням № 1133-V від 05.04.2007 фактично визначила всі пляжі на території міста Одеси як активні берегозахисні споруди у складі протизсувних і протиобвальних заходів на ділянках, де основи схилів розміщені на контактах з водним дзеркалом моря, для захисту корінних берегів, стабілізації зсувних схилів, розширення або збереження існуючих пляжів та мають обмежений режим використання. Покликаючись на низку судових рішень, відповаідач-2 вказує, що укладання договорів оренди штучних пляжів є усталеною практикою, а суди трьох інстанцій при розгляді подібних справ виходили з того, що штучні пляжі - це в першу чергу берегозахисні споруди у складі протизсувних і протиобвальних заходів і їх не можна розглядати як окремі об`єкти цивільних прав, зокрема, як земельні ділянки.

У своєму відзиві відповідач-2 водночас повідомив, що в подальшому має намір подати до суду висновок експерта, із вирішенням останнім питання щодо входження спірного об`єкта до єдиного комплексу капітальних берегозахисних споруд.

Третя особа підтримує позицію відповідачів та зауважує, що на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2020 № 351 «Про передачу Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси», Управління є одночасно і орендодавцем, і балансоутримувачем об`єкта оренди за договором оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, а саме штучного піщаного пляжу між траверсами №№ 14 - 15 II черги ПЗС, у 1979 році веденого в експлуатацію за інвентарним номером 01100866, з балансовою вартістю 309 623,00 грн. Зазначає, що судами різних інстанцій, включаючи Верховний Суд, вже неодноразово робились висновки про те, що штучні пляжі є саме берегозахисними спорудами, до відносин з використання яких застосовуються норми законодавства, що регулюють відносини найму (оренди) майна. Вказує, що чинним на час виникнення спірних правовідносин Законом України «Про оренду державного та комунального майна» не заборонялась передача в оренду берегозахисних споруд. Звертає увагу, що спірний об`єкт було створено штучно як берегозахисну споруду у 1979 році, введено в експлуатацію за інвентарним номером 01100866, він обліковується на балансі Управління як берегозахисна споруда другої черги протизсувних споруд, та є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Вважає, що Прокурор у позовній заяві безпідставно ототожнює поняття «берегозахисна споруда» та «земельна ділянка». Наголошує, що з моменту створення і до сьогодні спірний об`єкт є штучно утвореним майновим об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що є визначальним і безспірним критерієм віднесення берегозахисного штучного піщаного пляжу до штучно утвореного майнового об`єкту, а не до земельної ділянки, як то стверджує Прокурор.

27.11.2025 представник відповідача-2 подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи, зокрема, висновку експерта № 4416-34-25 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 21.11.2025. Висновок експерта судом залучено до матеріалів справи.

На вирішення судового експерта було посталено питання: «Чи є штучний піщаний пляж площею 1200 кв.м, розташований між траверсами № 14 та № 15 в районі 16-ої станції Великого Фонтану берегозахисною спорудою?».

За результатами експертного дослідження судовий експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Куцарева А. О. виснувала, що штучний піщаний пляж площею 1200 кв.м, розташований у межах траверсів № 14 та № 15 в районі 16-ої станції Великого Фонтану у м. Одеса класифікується як активний елемент комбінованої берегозахисної системи. Його функціональне призначення полягає у зниженні хвильового навантаження, акумуляції насосів, запобіганні розмиву берегової лінії та стабілізації прибережної смуги. Об`єкт не є самостійною земельною ділянкою, а входить до складу системи берегозахисних споруд, що перебувають на балансі комунальних інженерних структур. Його експлуатація здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, технічних нормативів та умов договору оренди споруди.

Ухвалою від 24.12.2025 справу № 916/3683/25 прийнято до провадження суддею Волковим Р. В., розгляд справи постановлено здійснювати спочатку, підготовче засідання призначено на 28.01.2026.

28.01.2026 від Прокурора надійшли заява із письмовими поясненнями щодо представленого відповідачем-2 висновку експерта. Так, Прокурор наголошує, що у справі № 916/3683/25 встановленню підлягає факт належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту - землі або споруди. Проте, як стверджує Прокурор, зазначений висновок експерта № 4416-34-25 не дає відповіді на основне питання, що повинне досліджуватися у справі: ділянка піщаного пляжу є землею чи спорудою. Судовий експерт у заключній частині висновку взагалі не визначив, яким конкретним об`єктом є штучний піщаний пляж (земля чи споруда), лише зазначив, що він класифікується як елемент комбінованої берегозахисної системи, не є самостійною земельною ділянкою, входить до складу системи берегозахисних споруд. Таким чином, судовий експерт навіть не надав відповідь на поставлене на вирішення експертизи питання: чи є штучний піщаний пляж берегозахисною спорудою. З огляду на зазначене, Прокурор вважає, що висновок експерта № 4416-34-25 не стосується обставин, які входять у предмет доказування у справі. Водночас, Прокурор зауважив, що у даному випадку доцільно було б проводити комплексну земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, яка у комплексі дослідила б обставини, що потребують доказування у справі, та визначила б належність ділянки піщаного пляжу до певного об`єкту.

Крім того, Прокурор зазначив, що оскільки до компетенції судового експерта, що проводить судову будівельно-технічну експертизу, не належить надання відповіді на питання чи є ділянка піщаного пляжу землею, натомість, відповідь на це питання може надати лише земельно-технічна експертиза, зробивши висновок про те, що об`єкт не є самостійною земельною ділянкою, а входить до складу системи берегозахисних споруд, то судовий експерт Куцарева А. О. вийшла за межі своєї компетенції як експерта, що проводив будівельно-технічну експертизу. Крім того, судовий експерт під час проведення судової будівельно-технічної експертизи використав матеріали, яких немає в матеріалах справи № 916/3683/25.

01.04.2026 представник відповідача-1 подав до суду заяву зі своїми міркуваннями щодо питання про призначення у справі земельно-технічного експертного дослідження, де звертає увагу, що для призначення та проведення земельно-технічної експертизи в матеріалах справи відсутня необхідна для цього технічна документація із землеустрою, що унеможливлює проведення такої експертизи. Зауважує, що дане питання і є наріжним каменем даного спору, оскільки Прокурор наполягає, що об`єкт договору оренди в даній справі мав би передаватися з урахуванням вимог земельного законодавства, оскільки такий об`єкт є земельною ділянкою. Водночас, відповідачі даний факт заперечують, оскільки ділянка піщаного пляжу штучно створена ще в минулому столітті за допомогою будівельної техніки та будівельних матеріалів та за своїм функціональним призначенням є берегоукріплюючою спорудою, яка не є земельною ділянкою, що, відповідно, виключає можливість її передачі в користування за земельним законодавством. Департамент наголошує, що сторонами не заперечується той факт, що ділянка штучного піщаного пляжу не сформована у встановленому законом порядку, а саме з визначенням меж такої ділянки, поворотних точок, внесення інформації щодо останньої до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номеру. З огляду на викладене, як зазначає відповідач-1, у разі формування земельної ділянки у встановленому законом порядку, а також наявності підстав для проведення оцінки землі (рішення органу місцевого самоврядування чи договору) вбачається можливість проведення нормативно-грошової оцінки землі, що виключає необхідність ставити таке питання на розгляд експерта.

13.04.2026 Прокурор подав до суду клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, на вирішення якої просить поставити питання:

1) Чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, землею або нерухомим майном, а саме спорудою (інженерною, гідротехнічною, берегозахисною, берегоукріплювальною)?

2) Чи може бути проведена кадастрова зйомка ділянки піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, та внесена інформація про неї до Державного земельного кадастру?

3) Які фізичні характеристики має ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С (склад, конфігурація, площа) та який її фактичний порядок користування?

4) Яи втратила земля між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, природні (фізичні) характеристики землі внаслідок рефулювання на неї піску, а саме: приналежність її до поверхні суші, природний рельєф та місцерозташування? Якщо так, то чи свідчить це про втрату нею ознак землі як природного об`єкта?

Проведення експертизи Прокурор просив доручити експертам Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, а оплату її вартості - покласти на Київську окружну прокуратуру міста Одеси.

15.04.2026 від представника Управління надійшли письмові пояснення по справі, в яких йдеться про відсутність необхідності проведення експертизи, оскільки на основне питання, яке виникає при розгляді даного спору (чи є спірний об`єкт берегозахисною спорудою), у висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 4416-34-25 від 21.11.2025 міститься чітка та однозначна відповідь.

15.05.2026 від представника відповідача-2 надійшли письмові заперечення проти клопотання Прокурора про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Заперечення мотивовані тим, що висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи № 4416-34-25 від 21.11.2025, який надано відповідачем-2, не містить жодних дефектів. При цьому, як стверджує представник відповідача-2, перше запропоноване Прокурором питання є питанням правової кваліфікації об`єкта цивільних прав. Поняття «земля», «земельна ділянка», «нерухоме майно», «споруда» є правовими категоріями, визначення яких міститься у нормах матеріального права: статтях 79, 79-1 Земельного кодексу України, статтях 181, 191 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про охорону земель». Віднесення конкретного об`єкта до однієї з цих правових категорій становить виключно правозастосовну діяльність, віднесену до компетенції суду. Щодо другого питання він зауважив, що судовий експерт як суб`єкт зі спеціальними знаннями у сфері, іншій ніж право, не наділений повноваженнями надавати правову оцінку щодо можливості внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Відповідь на третє питання, як вказує представник відповідача-2 вже міститься у наявному у матеріалах справи висновку експерта. Четверте питання із формулюванням "чи втратила земля…", як зазначає представник відповідача-2, є самозаперечним, оскільки одночасно і презюмує (у формулюванні питання), і ставить під сумнів (як предмет дослідження) правову природу об`єкта. У разі ж гіпотетичного задоволення судом клопотання Прокурора, доручення такої експертизи запропонованій Прокурором експертній установі, на думку представника відповідача-2, є необґрунтованим, адже не забезпечує дотримання принципу процесуальної економії, а також не відповідає завданням судово-експертної діяльності у предметі цього спору.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 05.06.2026, представник прокуратури підтримала клопотання про призначення у справі комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Представники відповідачів та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання Прокурора.

Позивач явку свого представника у підготовче засідання не забезпечив, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

05.06.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами ст. 1 Закону України Про судову експертизу передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання Товариства повернути об`єкт оренди - берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу.

В якості підстави позову Прокурор посилається на удаваність оспорюваного правочину, що приховує інший договір (оренди землі), який, на думку Прокурора, укладено усупереч вимогам статей 4, 85 Водного Кодексу України, ч. 4 ст. 59, ст. 79-1, ч. 1 ст. 116, ст. 123, ч. ч. 1, 2 ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі - без формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та без проведення земельних торгів.

В свою чергу, відповідачі заперечують проти доводів та вимог Прокурора, зазначаючи, зокрема, що об`єкт оренди є штучно створеною берегозахисною спорудою та не може ототожнюватися із земельною ділянкою. Відповідачі наполягають на тому, що спірний об`єкт може бути об`єктом оренди відповідно до норм Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Отже, відповідачі мають протилежну позицію стосовно належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту (землі або споруди).

Так, у даній справі необхідно встановити належність спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту (землі або споруди).

Відтак, приймаючи до уваги суперечливий характер обставин, що мають значення для справи, враховуючи предмет доказування у даній справі, суд вважає, що наявні підстави для призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, з метою визначення належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту (землі або споруди).

Щодо доводів відповідача-2 про відсутність підстав для призначення експертизи, у зв`язку з наявністю у матеріалах справи висновку експерта № 4416-34-25 судової будівельно-технічної експертизи від 21.11.2025, суд зазначає, що з огляду на предмет та підстави позову у справі № 916/3683/25 підлягає встановленню факт належності спірної ділянки піщаного пляжу до землі (як до фізичного, природного об`єкта та об`єкта права власності Українського народу), а не споруди (фізичного об`єкта, безвідносно до виду споруди).

Виходячи з відповідної термінології, слід вказати, що земля - це частина земної поверхні, що розташована над надрами і називається ґрунтовим шаром, у межах території, на яку поширюється суверенітет держави. Характерними рисами землі як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість у просторі, локальність за місцем розташування і нерухомість. Землі - природний компонент, не вилучений з довкілля, а органічно в нього вплетений, взаємодіючий з водами, лісами та іншими природними ресурсами. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Водночас, споруда - це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо); споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Отже, суд вважає доречними доводи Прокурора відносно того, що у наданому відповідачем-2 експертному висновку судовий експерт лише зазначив, що штучний піщаний пляж класифікується як елемент комбінованої берегозахисної системи, не є самостійною земельною ділянкою, входить до складу системи берегозахисних споруд.

Таким чином, з наведеного не зрозуміло: пляж входить до системи споруд як споруда чи як земля? Водночас, головним питанням у даній справі, яке підлягає дослідженню і є: до якого фізичного об`єкту (землі або споруди) слід віднести спірну земельну ділянку?

Крім того, суд враховує, що до компетенції судового експерта, що проводить будівельно-технічну експертизу, не належить надання відповіді на питання, чи є ділянка пляжу землею, тому суд вважає доцільним призначити саме комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

Щодо питань, які підлягають вирішенню під час проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Суд зазначає, що до основних видів експертиз, що визначені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція), відносяться інженерно-технічні, зокрема будівельно-технічна експертиза та земельно-технічна експертиза, які мають різні завдання.

Цим же наказом Міністерства юстиції України затверджені науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Відповідно до зазначених науково-методичних рекомендацій основними завданнями будівельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення, перевірка обсягів виконаних будівельних робіт, визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд. Одним із вирішуваних експертизою цього виду питань може бути питання, чи є об`єкт (результат виконання робіт) нерухомим майном.

Іншим видом експертизи є земельно-технічна, до основних завдань якої належать, зокрема, визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо), визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації.

Отже, суд в цілому погоджується із першим запропонованим Прокурором питанням, проте вважає коректним сформулювати його наступним чином: «Чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, земельною ділянкою (землею) чи спорудою?».

При визначенні саме такої редакції першого питання суд виходить з того, що при вирішенні даного спору належить встановити: пляж входить до системи споруд як споруда чи як земля.

Водночас, як вже було зазначено судом, головним питанням у даній справі, яке підлягає дослідженню і є: до якого фізичного об`єкту (землі або споруди) слід віднести спірну земельну ділянку?

Поставлення на вирішення експертизи другого та третього питання, які запропонував Прокурор, суд вважає також доречним та таким, що сприятиме повному дослідженню обставин справи.

При цьому суд вважає за доцільне об`єднати ці питання в одне наступним чином: «Чи можливе формування, винесення в натурі (на місцевості) меж ділянки та проведення кадастрової зйомки для визначення точних меж ділянки штучного піщаного пляжу, з фіксацією координат її поворотних точок, розташованої між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, та які фізичні характеристики має вказана ділянка штучного піщаного пляжу (склад, конфігурація, площа)?».

В контексті заперечень відповідача-1 щодо відсутності у матеріалах справи необхідної технічної документації із землеустрою, суд зазначає, що дослідження цього питання не потребує наявності вже виготовленої землевпорядної документації, оскільки стосується можливості формування ділянки пляжу як земельної ділянки урозумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій», а не надання оцінки виготовленій землевпорядній документації.

Водночас, суд зазначає, що питання, з яких має бути проведена експертиза, визначається саме судом з огляду на предмет і підстави позову, а також подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень.

Четверте питання, запропоноване Прокурором, суд відхиляє, оскільки його формулювання вже заздалегідь пов`язує спірний об`єкт саме із землею.

Разом з тим, суд вважає за доцільне поставити на вирішення експертизи ще одне питання: «У випадку, якщо ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, є спорудою, чи є вона нерухомим майном, інженерною спорудою, берегозахисною спорудою, чи входить вона до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси)?».

Враховуючи вищевикладене, клопотання Прокурора про призначення експертизи підлягає частковому задоволенню шляхом призначення у справі комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи із вирішенням викладених питань.

Частиною 3 статті 99 ГПК України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Проведення експертизи Прокурор просив доручити Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, проти чого віповідач-2 категорично заперечував.

З цього приводу суд зазначає, що, виходячи з принципу процесуальної економії, з огляду на місцерозташування спірного об`єкта у м. Одеса, зважаючи на те, що для вирішення поставлених питань експертам буде необхідно здійснити безпосередній огляд об`єкта дослідження, з метою скорочення часу проведення експертизи, спрощення взаємодії між судом та експертною установою в питаннях проведення експертизи, суд вважає за необхідне доручити проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

При цьому, хоча незгода Прокурора з висновком певного судового експерта і не є підставою для неможливості доручення проведення експертизи державній установі, але задля забезпечення балансу інтересів учасників справи суд вважає за необхідне зобов`язати керівника ОНДІСЕ визначити судових експертів для проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, за виключенням експерта Куцаревої А. О., якою вже надавався експертний висновок, про який йде мова вище по тексту ухвали.

Відповідно до ч. 7 ст. 69 ГПК України експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.

Оплату вартості експертизи суд покладає на прокуратуру як її ініціатора.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому у пункті 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі № 916/3683/25 підлягає зупиненню до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Керуючись ст. 99, 100, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання (вх. № 12562/26 від 13.04.2026) заступника керівника Київської окружної прокуратури про призначення експертизи у справі № 916/3683/25 - задовольнити частково.

2. Призначити у справі № 916/3683/25 комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання:

1) чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, земельною ділянкою (землею) чи спорудою?

2) чи можливе формування, винесення в натурі (на місцевості) меж ділянки та проведення кадастрової зйомки для визначення точних меж ділянки штучного піщаного пляжу, з фіксацією координат її поворотних точок, розташованої між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, та які фізичні характеристики має вказана ділянка штучного піщаного пляжу (склад, конфігурація, площа)?

3) у випадку, якщо ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, є спорудою, чи є вона нерухомим майном, інженерною спорудою, берегозахисною спорудою, чи входить вона до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси)?

3. Доручити проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8).

4. Зобов`язати керівника Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України визначити судових експертів для проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (за виключенням експерта Куцаревої А. О.).

5. Попередити експертів, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків згідно зі ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

6. Якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких експертам не були поставлені питання, зобов`язати та надати можливість експертам у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин.

7. Витрати з проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи покласти на Київську окружну прокуратуру міста Одеси.

8. Направити матеріали справи №916/3683/25 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

9. Провадження у справі №916/3683/25 зупинити до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено у судовому засіданні 05.06.2026. Повну ухвалу складено та підписано 10.06.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Волков