Рішення № 137299354, 21.04.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/66/26

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С Степановій

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Миколаївської міської ради про визнання права власності на будівлю за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 1001 (нова назва ЗТП 10/0,4 кВ № 341001), інвентарний № 160166, яка знаходиться по пров. Парусний, поблизу буд. № 7 у м. Миколаєві Миколаївської області.

Позов обґрунтовано тим, що право власності на ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 за жодною особою не зареєстровано, тобто у вказаного енергооб`єкта відсутній власник, а також інші особи, які претендують на це майно. При цьому позивач зазначає, що згідно з балансовою довідкою бухгалтерії позивача № 04.02/01-50-323 від 08.12.2025 на балансі позивача з 14.11.2005 обліковується нерухоме майно нежитлової будівлі ЗТП-10/0,4 кВ № 1001.

На переконання позивача, первісний власник ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 - був ДКП «Комунар побут» (ЄДРПОУ 24778750), який на підставі наказу № 41/19 від 21.03.2002 на баланс позивачу ЗТП № 1001. Разом з цим, позивач вказує, що Державне комунальне підприємство «Комунар побут» (ЄДРПОУ 24778750) припинено, про що в реєстрі вчинено запис від 29.07.2005.

Також позивач зауважує, що документів будівництва та передачі на баланс ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 в архівах Товариства не знайдено.

Як зазначає позивач, він у розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» є оператором системи розподілу, тобто юридичною особою, відповідальною за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності. Згідно з п. 82 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» система розподілу електричної енергії - система ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для розподілу електроенергії. В свою чергу, ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 є енергооб`єктом, що використовується позивачем при здійсненні господарської діяльності, а саме для прийому електричної енергії, перетворення у відповідну напругу та розподілу по споживачам в межах закріпленої території Миколаївської області.

Як вказує позивач, з метою недопущення виникнення аварійних ситуацій на енергетичному обладнанні, яке знаходиться в будівлі ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, та відключення від живлення споживачів електричної енергії, позивач проводить регулярні ремонтні роботи, витрачає кошти та несе відповідальність за справність електромереж. При цьому позивач зауважує, що для обслуговування для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, яка розташована по пров. Парусному, поблизу буд. № 7 у м. Миколаєві, позивачем було укладено з Миколаївською міською радою договір оренди землі № 370-25 від 29.05.2014 (з подальшими змінами, внесеними договорами про внесення зміни № 12-20 від 14.11.2025).

Нерухоме майно ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 30.04.2024, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Для обслуговування позивачем складено: 12.03.2010 технічний паспорт на будівлю ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, в якому зазначено технічні характеристики будівлі; 11.01.2010 паспорт технічного стану будівлі (споруди); 06.03.2011 паспорт на заземлюючий пристрій. Окрім того, на замовлення позивача 30.04.2024 ТОВ «Одеське БТІ» виготовлено технічний паспорт на ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 (інвентаризаційна справа № 293/24/65), за змістом якого об`єкт позначено літ. «А» загальною площею 58,4 кв.м. Також позивач зауважує, що факти здійснення ним обслуговування та проведення ремонтно-відновлювальних робіт підтверджуються актами приймання виконаних робіт № 3 309 від 30.04.2022, № 4 045 від 29.03.2021, № 2 005 від 25.02.2020, № 11 057 від 01.08.2016, № 11 063 від 01.08.2016, № 11 060 від 01.08.2016, № 11 062 від 01.08.2016, листками огляду (перевірки) ТП напругою 6-10/0,38 кВ від 25.09.2023, від 07.03.2023, від 18.03.2024, від 03.03.2025.

Враховуючи наведене, позивач вказує, що добросовісно, відкрито, безперервно володіє зазначеним нерухомим майном, починаючи з 2005 року по теперішній час, тобто протягом 21 року, а тому вважає, що є добросовісним набувачем вищевказаного майна та відповідно має право для визнання за ним права власності за набувальною давністю на вищевказане нерухоме та рухоме майно відповідно до положень ст. 344 ЦК України.

Водночас позивач зазначає, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Щодо вищевикладених обставин, які, на думку позивача, потребують доказування при встановленні права власності на майно, позивач приводить наступні аргументи.

Так, стосовно того, що майно може бути об`єктом набувальної давності, позивач вказує, що оскільки норма закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю на спірне нерухоме майно відсутня, то вказане нерухоме майно може бути об`єктом набувальної давності.

Щодо добросовісності володіння позивач зазначає, що він добросовісно заволодів нерухомим майном з метою забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії. При цьому оскільки заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство), то наведене, на думку позивача, свідчить про добросовісність його володіння вищевказаним майном. Позивач стверджує, що добросовісний характер володіння підтверджується тим, що Позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно належить не йому та правомірно вважав, що мав набути це майно під час корпоратизації у складі майна цілісного майнового комплексу «Миколаївобленерго», а тому законно вважає його своїм.

Щодо відкритості володіння майном позивач зауважує, що відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Так, позивач стверджує, що відкрито володіє ЗТП 10/0,4 кВ № 341001. Доказом цього, на думку позивача, є визначення балансової належності у договорах, які укладено між Позивачем та споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, а саме: 34 точки обліку непобутових споживачів (юридичних осіб) та 426 точок обліку побутових споживачів, перелік яких додано до позовної заяви; наявність технічного паспорту на нежитловий об`єкт, який виготовлений ТОВ «Одеське БТІ» від 30.04.2024; договір оренди землі № 10409 від 29.05.2014, договір про зміни № 370-25 від 14.11.2025.

Щодо давності володіння та його безперервності позивач вказує, що безперервно володіє спірним нерухомим майном з 2005 року по теперішній час, тобто 21 рік, а також здійснює його ремонт та обслуговування, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, паспортом енергооб`єкта, листками огляду, позивач несе витрати на утримання спірного майна та отримує доходи від використання цього майна у власній господарській діяльності. ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 є об`єктом електроенергетики, який призначений для трансформування електричної енергії в мережі змінного струму та для розподілу електроенергії. Враховуючи статус позивача як оператора системи розподілу електричної енергії, а також специфічність ознак спірного нерухомого майна, що може використовуватися виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією, для позивача користування вказаним майном полягає у проведенні в ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 техніко-ремонтного обслуговування обладнання та ремонту будівлі, що й робилося позивачем відкрито та безперервно з 2005 року.

Щодо відсутності титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності, то позивач стверджує, що у нього відсутній титул (підстава) для володіння майном та набуття права власності, між позивачем та будь-якою іншою особою, у тому числі з Фондом державного майна України, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади не укладалося жодних правочинів (договорів купівлі-продажу, оренди тощо), які б регулювали форму речових прав позивача стосовно спірного майна. Позивач як оператор системи розподілу електричної енергії може використовувати спірне майно виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією, для позивача користування вказаним майном полягає у проведенні в ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 техніко-ремонтного обслуговування обладнання та ремонту будівлі, що й робилося позивачем відкрито та безперервно з 2005 року

На думку позивача, сукупність юридичних фактів, які визначені законодавцем як необхідні для набуття права власності на майно шляхом застосування правового механізму набувальної давності, позивачем підкріплені відповідними доказами, які не дають найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Відтак, позивач стверджує, що він є добросовісним набувачем нежитлової будівлі закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, яка розташована по пров. Парусний, поблизу буд. № 7 у м. Миколаєві, який не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, протягом 21 років за власні кошти ремонтує, обслуговує та несе відповідальність за справність електромереж та обладнання закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, наведене свідчить, що згідно обставин та матеріалів справи позивач має право та усі підстави для визнання права власності за набувальною давністю у відповідності до ст. 344 ЦК України на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, яка розташована по пров. Парусний, поблизу буд. № 7 у м. Миколаєві Миколаївської області. Невизначеність правового статусу спірного майна позбавляє позивача можливості здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном відповідно до ст. 319 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2026 позовну заяву Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (вх. № 1020/26 від 22.01.2026 р.) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/66/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 02.03.2026 р. о 12:40.

13.02.2026 від представника відповідача - Коган А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2002/26), в якому відповідач зазначає, що будівля закритої трансформаторної підстанції не обліковується на балансі комунальних підприємств Миколаївської міської територіальної громади. Також відповідач вказує, що серед комунальних підприємств Миколаївської міської ради відсутнє таке, яке може надавати послуги з енергопостачання, обслуговування таких об`єктів наразі є неможливим. Разом з цим відповідач просить суд розглянути дану справу за відсутністю представника Миколаївської міської ради з урахуванням позиції, викладеної у відзиві та прийняти рішення з наявними матеріалами справи відповідно до чинного законодавства України.

25.02.2026 від представника відповідача - Коган А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №2527/26), згідно з яким заявник надав для долучення до матеріалів справи копію рішення Миколаївської міської ради від 21.03.2002 № 41/19 з додатком до нього.

02.03.2026 від представника позивача - Лопатіної Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №2736/26), в якій заявник просить суд провести судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами, та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Під час підготовчого засідання 02.03.2026 р. суд дійшов висновку про неможливість вирішення у даному підготовчому засіданні всіх питань підготовчого провадження з огляду на необхідність надання позивачем додаткових доказів, а саме копії наказу ДКП "Комунар-побут" №41/19 від 21.03.2002 р., на який позивач посилається у позові.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2026 р. у справі №915/66/26 підготовче засідання відкладено на 23 березня 2026 року о 09:30, при цьому зобов`язано позивача надати копію наказу ДКП "Комунар-побут" №41/19 від 21.03.2002р.

09.03.2026 від представника позивача - Лопатіної Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. №3060/26), в яких позивач зазначає, що вірною підставою прийняття майна на баланс позивачем є рішення Миколаївської міської ради № 41/19 від 21.03.2002 про передачу на баланс Позивачу ЗТП № 1001 (пров. Парусний, 7), оскільки ДКП "Комунар-побут" передало електрогосподарство Миколаївській міській раді, а Миколаївська міська рада на підставі рішення від 21.03.2002 № 41/19 передала позивачу на баланс ЗТП 10/0,4 кВ № 1001, яка розташована по пров. Парусному, поблизу буд. 7 у м. Миколаєві. Так, позивач зазначає, що згідно з рішенням Миколаївської міської ради від 21.03.2002 № 41/19 "Про безкоштовну передачу комунального майна територіальної громади іншим власникам" до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва прийняті об`єкти житлового фонду та комунального призначення ДКП "Комунар-побут", та на підставі рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2000 № 17/8 вирішено передати об`єкти комунального призначення Миколаївським міським електричним мережам (додатки 1, 2).

20.03.2026 від представника позивача - Лопатіної Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №3800/26), в якій заявник просить суд провести судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами, та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2026 у справі № 915/66/26 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.04.2026 о 09:30 год.

21.04.2026 від представника позивача - Лопатіної Н.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №5634/26), в якій заявник просить суд провести судове засідання без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами, та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 21.04.2026, представники сторін не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо належного повідомлення сторін щодо дати розгляду справи, суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на неявку представників сторін в судове засідання 21.04.2026 року, судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

АТ "Миколаївобленерго" є оператором системи розподілу електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та використовує при здійсненні господарської діяльності з розподілу електричної енергії енергооб`єкт - будівлю трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, яка розташована пров. Парусний, поблизу буд. № 7 у м. Миколаєві Миколаївської області.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи переліку основних фондів переданих ВАК ЕК «Миколаївобленерго», ТП-1001 за адресою пров. Парусний, 7 було передано позивачу від ДКП «Комунар-побут» на підставі рішення №41/19 від 21.03.2002.

Як з`ясовано судом, рішенням Миколаївської міської ради №17/8 від 24.02.2000 р. надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва державного комунального підприємства «Комунарпобут».

Так, в подальшому між Заступником Голови Держпромполітики України та Миколаївським міським головою було підписано акт прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва державного комунального підприємства «Комунар-Побут» станом на 01.01.2001 р.

Згодом, відповідно до розпорядження Управління майном комунальної власності Миколаївської міської ради №132-р від 31.07.2001 р. передано Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству «Північ» та закріплено на праві управління та користування трансформаторні підстанції, згідно з додатком №8, зокрема ТП-1001 по пров. Парусному, 7 (п. 2., 2.3. розпорядження).

При цьому, як було встановлено судом, юридична особа Комунальне підприємство державне комунальне підприємство «Комунар-Побут» (код ЄДРПОУ 24778750) припинено 29.07.2005, про що в реєстрі вчинено запис 15221280000003633.

Між тим згідно з балансовою довідкою бухгалтерії позивача від 09.12.2025 № 04.02/01-50-323 на балансі позивача з 14.11.2005 обліковується ЗТП-10/0,4 кВ № 1001, яка знаходиться поблизу будинку №7, пров. Парусний, м. Миколаїв, Миколаївська область.

Так, згідно з довідкою АТ "Миколаївобленерго" № 12.04/02-06/11049 від 12.12.2025 від ЗТП 10/0,4 кВ № 1001 отримують електроенергію 34 точок обліку юридичних споживачів та 426 побутових споживачів.

На підтвердження факту обслуговування, проведення ремонту та технічного обслуговування розподільних мереж позивачем подано суду відповідні документи:

- паспорт будівлі ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 від 12.03.2010, в якому зазначено технічні характеристики будівлі;

- паспорт технічного стану будівлі ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 від 11.01.2010;

- паспорт на заземлюючий пристрій від 06.03.2011;

- акти приймання виконаних робіт № 3 309 від 30.04.2022, № 4 045 від 29.03.2021, № 2 005 від 25.02.2020, № 11 057 від 01.08.2016, № 11 063 від 01.08.2016, № 11 060 від 01.08.2016, № 11 062 від 01.08.2016;

- листки огляду (перевірки) ТП напругою 6 -10/0,38 кВ від 25.09.2023, 07.03.2023, 18.03.2024, 03.03.2025.

Судом встановлено, що наказом позивача № 102 ос від 03.04.2024 «Про уніфікацію диспетчерських найменувань енергетичних об`єктів» було вирішено внести зміни в диспетчерське найменування енергетичних об`єктів Товариства. На підставі вказаного наказу ЗТП 10/0,4 кВ № 1001 присвоєно нове диспетчерське найменування ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, надалі за текстом - ЗТП 10/0,4 кВ № 341001.

01.05.2024 на замовлення позивача ТОВ «Одеське бюро технічної інвентаризації» виготовило технічний паспорт на нежитловий об`єкт: ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 (інвентаризаційна справа № 293/24/65), який позначено: літ. «А» загальною площею 58,4 кв.м.

Нерухоме майно ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 30.04.2024, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ТІ01:8760-4180-9186-1680.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 29.05.2014 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" (орендар) укладено договір оренди землі № 10409 від 29.05.2014, відповідно до умов п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 28.08.2013 за № 30/38 передає, а ПАТ «Миколаївобленерго» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування нежитлового об`єкта ТП-1001 по пров. Парусному, поблизу житлового будинку №7, що розташована у Центральному районі міста Миколаєва.

Згідно з п. 2.1-2.2 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 198 кв.м, у тому числі 62 кв.м під капітальною забудовою, 136 кв.м під проходами, проїздами та площадками, кадастровий №4810137200:15:006:0034, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться нежитловий об`єкт ТП-1001, який належить ПАТ «Миколаївобленерго».

Відповідно до п. 3.1-3.3 договору оренди договір укладено на 5 /п`ять/ років з дати державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, що передається в оренду згідно даного договору. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлового об`єкта ТП-1001.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін. Договір зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 10409 від 29.05.2014.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 23669469 від 01.07.2014) та витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 457132084 від 18.12.2025), право оренди ПАТ «Миколаївобленерго» на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:15:006:0034 для обслуговування нежитлового об`єкта ТП-1001 по пров. Парусному, поблизу житлового будинку №7 (центральний район) було зареєстровано в реєстрі, про що вчинено запис від 26.06.2014 №6183564.

В подальшому, 14.11.2025 між Миколаївською міською радою та АТ "Миколаївобленерго" укладено договір про зміни № 370-25 до договору оренди землі № 10409, згідно з п.1. якого Миколаївської міської ради від 17.07.2025 № 45/159 щодо продовження АТ «Миколаївобленерго» строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:15:006:0034) для обслуговування трансформаторної підстанції № 1001 по пров. Парусному, поблизу житлового будинку № 7, внести до договору оренди землі (далі договір) зміни та викласти текст договору з 2 розділу по 14 розділ у новій редакції.

Відповідно до п 3.1. договору в редакції договору про зміни №370-25 строк оренди продовжено на 49 років до 25.06.2068. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього договору.

Згідно з п.5.1. договору в редакції договору про зміни №370-25 земельна ділянка передана в оренду для обслуговування трансформаторної підстанції № 1001.

Договір про зміни №370-25 підписано сторонами та скріплено печатками сторін. Договір про зміни зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 370-25 від 14.11.2025.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що АТ "Миколаївобленерго" зверталось до Фонду державного майна України (лист № 01/01-18-5244 від 05.11.2025), Миколаївської міської ради (лист № 01/01-18-5243 від 05.11.2025) з листами щодо надання інформації про те, чи обліковується на балансі або перебуває у власності об`єкт нерухомого майна, зокрема, нежитлова будівля ЗТП 10/0,4 кВ № 341001,

Відповідно до листа Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14.11.2025 №29862/02.02.01-40/10/14/25 за результатами розгляду звернення проінформовано, що право власності на трансформаторні підстанції, зазначені у листі АТ «Миколаївобленерго», Миколаївською міською радою не оформлялося.

Згідно з листом Фонду державного майна України від 10.12.2025 № 10-951-12-02-2384 відомості про нерухоме майно у місті Миколаєві від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися.

Відповідно до інформації Управління комунального майна №8472/10.01-07/26-2 від 12.02.2026 р. на підставі рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2000 № 17/8 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва об`єктів права державної власності» (додається) та акту приймання-передачі від 16.05.2001 (додається) до комунальної власності було прийнято ТП-1001 по пров. Парусному, 7. Також, Управління зазначає, що відповідно до розпорядження управління майном комунальної власності ММР від 31.07.2001 № 132р (додається) ТП-1001 було передано на баланс КЖП «Северное». Згідно з рішенням міської ради від 21.03.2002 № 41/19 «Про безкоштовну передачу комунального майна територіальної громади міста іншим власникам» вищезазначену ТП було передано на баланс Миколаївських міських електричних мереж.

Відтак, позивач, вважаючи себе добросовісним набувачем вищевказаного майна - нежитлові будівлі ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, за адресою пров. Парусний, поблизу буд. № 7 у м. Миколаєві Миколаївської області, оскільки добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним нерухомим майном, починаючи з 2005 року по теперішній час, тобто протягом 21 років, просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на вищевказане нерухоме майно відповідно до положень ст. 344 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

В постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/858/19, від 10.02.2020 у справі № 923/82/19, від 16.01.2020 у справі № 916/455/10, від 02.08.2019 у справі № 915/945/18, від 02.08.2019 у справі № 915/962/18, від 09.07.2019 у справі № 920/999/16, від 11.06.2019 у справі № 922/1574/17, від 11.06.2019 у справі № 917/2156/17, від 27.03.2024 № 462/2756/18 та від 02.05.2024 № 761/29679/18.

В постанові КЦС ВС від 01.08.2018 року у справі № 201/12550/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 № 910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України (постанова ВП ВС від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17).

Таким чином, згідно з висновком щодо застосування норм права, сформованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

В постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 296/6949/17, від 24.01.2019 у справі № 755/16913/16-ц, від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 викладена правова позиція, відповідно до якої за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого, його власнику було відмовлено.

В постанові КГС ВС від 02.08.2019 у справі № 915/962/18 Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції при вирішення спору у вказаній справі дійшов помилкового висновку про те, що набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе лише у разі існування відомостей про попереднього власника, що унеможливлює набуття особою права власності на спірний об`єкт нерухомості як на безхазяйну річ, оскільки такий висновок не узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17274/17, за якими, зокрема, відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 02.08.2019 у справі №915/945/18, в якій також вказано, що при набувальній давності тягар доказування добросовісності покладається на зацікавлену сторону.

Наразі відповідно до позиції Верховного Суду, викладену в постанові від 02.08.2019 р. по справі № 915/945/18 для правильного вирішення спору, пов`язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати, зокрема, наступне: задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 Цивільного кодексу України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння; відкритості володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Як встановлено судом, згідно з балансовою довідкою бухгалтерії Миколаївобленерго від 09.12.2025 № 04.02/01-50-323 на балансі позивача з 14.11.2005 обліковується нерухоме нежитлової будівлі ЗТП 10/0,4 кВ № 1001 (нова назва ЗТП 10/0,4 кВ № 341001), яка розташована за адресою: поблизу будинку №7, пров. Парусний, м. Миколаїв, Миколаївська область.

Водночас право власності на нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі, зокрема на будівлю трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, яка розташована за адресою: пров. Парусний, поблизу буд. № 7 у м. Миколаєві Миколаївської області, станом на день розгляду справи не оформлено. Спірне нерухоме майно введене в експлуатацію (згідно відомостей з технічних паспортів), не вилучене з цивільного обороту та може бути об`єктом набувальної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно було передано на баланс Миколаївських міських електричних мереж від ДКП «Комунар-побут» на підставі рішення міської ради від 21.03.2002 № 41/19 «Про безкоштовну передачу комунального майна територіальної громади міста іншим власникам», про що свідчить лист Управління комунального майна №8472/10.01-07/26-2 від 12.02.2026 р.

Судом враховано, що позивач після прийняття на баланс ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 безперервно обслуговує, ремонтує, отримує прибуток та несе відповідальність за забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії. При цьому, як випливає з наданих позивачем до суду доказів, позивачем з моменту створення юридичної особи використовує ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 з 2005 року виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією.

Щодо умови про відкритість володіння: відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

В даному випадку про відкрите володіння позивачем ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 cвідчить визначення балансової належності у договорах, які укладено між позивачем та споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 а саме 34 точки обліку непобутових споживачів та 426 побутових споживача; наявність технічного паспорту на нежитловий об`єкт, який виготовлений ТОВ «Одеське бюро технічної інвентаризації» від 30.04.2024; договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та Миколаївською міською радою № 10409 від 29.05.2014, відповідно до п. 2.1, п. 2.2 якого, позивачем для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 орендовано у відповідача земельну ділянку площею 198 кв.м, по пров. Парусному, поблизу житлового будинку №7, що розташована у Центральному районі міста Миколаєва; договір про зміни № 370-25 від 14.11.2025 до договору оренди землі, який зареєстровано у ММР 14.11.2025 № 370-25;

Стосовно умови про давність володіння та його безперервність слід зазначити, що доказами безперервного володіння спірним нерухомим майном з 2005 року по теперішній час, а також здійснення його ремонту та обслуговування є надані позивачем акти приймання виконаних робіт, паспорт енергооб`єкта, листки огляду, акти поточного ремонту, акти капітального ремонту, з яких вбачається, що працівниками позивача періодично проводиться огляд обладнання. ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 є об`єктом електроенергетики, який призначений для трансформування електричної енергії в мережі змінного струму та для розподілу електроенергії. Враховуючи статус позивача як оператора системи розподілу електричної енергії, а також специфічність ознак спірного нерухомого майна, що може використовуватися виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією, для позивача користування вказаним майном полягає у проведенні в ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 техніко-ремонтного обслуговування обладнання та ремонту будівлі, що й робилося позивачем відкрито та безперервно з 2005 року.

Щодо умови про відсутність інших осіб, які претендують на це майно, судом з`ясовано, що згідно з листами Фонду державного майна України (від 10.12.2025 № 10-951-12-02-2384), Миколаївської міської ради (від 14.11.2025 № 29862/02.02.01-40/10/14/25), нежитлова будівля ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 у останніх не обліковуються.

Стосовно умови про відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності судом встановлено відсутність у позивача титулу (підстави) для володіння майном та набуття права власності. Між позивачем та будь-якою іншою особою, у тому числі з Фондом державного майна України, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади не укладалося жодних правочинів (договорів купівлі-продажу, оренди тощо), які б регулювали форму речових прав позивача стосовно спірного майна.

При цьому, як вже зазначалось вище, юридичну особу Комунального підприємства ДКП «Комунар-Побут» (код ЄДРПОУ 24778750), від якого спірна будівля закритої трансформаторної підстанції була передана позивачу, припинено 29.07.2005, про що в ЄДР вчинено запис 15221280000003633, що вбачається з відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наразі, за ствердженням відповідача, наведене у відзиві на позовну заяву (вх. №2002/26 від 13.02.2026 р.), будівля закритої трансформаторної підстанції не обліковується на балансі комунальних підприємств Миколаївської міської територіальної громади.

Отже, на теперішній час відсутня особа, яка мала будь-які права відносно вказаного майна.

Щодо умови про відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю судом з`ясовано, що протягом 21 року жодна юридична або фізична особа не зверталися з заявою до органів поліції, прокуратури, органів місцевого самоврядування, до будь якого суду України щодо витребування майна з чужого незаконного заволодіння відносно ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, право власності на ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 за жодною особою, підприємством не зареєстровано.

Відтак, судом встановлено всю сукупність юридичних фактів, які визначені законодавцем як необхідні для набуття права власності на майно шляхом застосування правового механізму набувальної давності, всі факти підтверджені позивачем відповідними доказами, які не дають найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що саме позивачем виготовлялись технічні паспорти на спірний об`єкт, здійснювалось технічне обслуговування вказаного об`єкту, проводились ремонтні роботи тощо. Викладені обставини дозволяють суду стверджувати про те, що позивач АТ "Миколаївобленерго" добросовісно заволодів спірним майном, відкрито та безперервно володіє ним, починаючи з 2005 року, тобто протягом більше ніж 10 років. Доказів неправомірності заволодіння позивачем спірним майном суду не подано. Під час вирішення питання про початок перебігу строку володіння майном суд виходить з приписів п. 1, 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, відповідно до яких при розгляді справ щодо набуття права власності на підставі статті 344 Цивільного кодексу України правила вказаної статті поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, що набрав чинності з 01.01.2004. Таким чином, в силу приписів п. 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України в строк, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк після 01 січня 2001 року.

Судом також встановлено, що згідно наявної в матеріалах даної господарської справи інформації (листи органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо) спірне нерухоме майно не перебуває ані у державній, ані у комунальній власності. Матеріали справи не містять доказів оформлення права власності на спірний об`єкт (будівлю ЗТП 10/0,4 кВ № 341001 ) за будь-якими іншими суб`єктами. Матеріали даної господарської справи також не містять доказів, що будь-яка інша особа претендує на вказане нерухоме майно, а також встановлене в ньому рухоме майно, яке фактично є невід`ємною його частиною, не містять доказів наявності спору позивача з третіми особами з приводу нерухомого майна.

Суду не подано доказів, що позивач володів та продовжує володіти (володіти і користуватись) спірним нерухомим майном на підставі будь-яких договорів (правочинів), укладених з третіми особами, або заволодів ним злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку чи того, що у позивача наявний умисел причинити шкоду іншій особі.

Відтак, суд вважає, що позивачем доведено наявність правових підстав для визнання за ним у відповідності до ст. 344 ЦК України права власності за набувальною давністю на будівлю трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, літ. «А» загальною площею 58,4 кв.м, яка розташована по пров. Парусний, поблизу буд. № 7 у м. Миколаєві Миколаївської області.

При цьому слід зазначити, що наявність вказаних обставин відповідачем не оспорено. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ "Миколаївобленерго", оскільки невизначеність правового статусу спірного майна позбавляє його можливості здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном відповідно до ст. 319 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Миколаївської міської ради про визнання права власності на будівлю за набувальною давністю задовольнити.

2. ВИЗНАТИ за Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; e-mail: kanc@energy.mk.ua; код ЄДРПОУ 23399393) право власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4 кВ № 341001, літ. «А» загальною площею 58,4 кв.м, яка розташована по пров. Парусний, поблизу буд. № 7 у м. Миколаєві Миколаївської області.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 10.06.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 по 08.05.2026 року та у відрядженні 08-09.06.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва