Ухвала суду № 137298523, 11.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.06.2026Справа № 910/6047/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

про стягнення 250000,00 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

Суть та рух справи.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення 250000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" на підставі договору страхування наземних транспортних засобів КАСКО 50/50 №29-2111-26-00003 від 02.01.2026 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст.993 Цивільного кодексу України та ст.108 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Citroen", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АРКС", позивач просить стягнути з останнього витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 250000,00 грн (ліміт відповідальності).

Ухвалою від 26.05.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.

27.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 01.06.2026 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/6047/26, постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

03.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій позивач просить суд закрити провадження у справі №910/6047/26, у зв`язку із відсутністю предмета спору. Також у своїй заяві позивач просить суд повернути з Державного бюджету судовий збір у сумі 3000,00 грн та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7050,00 грн.

08.06.2026 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.

10.06.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Розгляд заяви позивача та клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Висновок суду із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно із матеріалів справи, 11.01.2026 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Acura" державний реєстраційний НОМЕР_2 та автомобіля "Citroen" державний реєстраційний НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Citroen" державний реєстраційний НОМЕР_1 , водій якого був винним в ДТП була застрахована у відповідача згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/233162570. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 250000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.

Страховане відшкодування у сумі 525020,55 грн сплачене позивачем згідно із платіжною інструкцією №54414 від 20.02.2026.

Позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№56193 від 26.02.2026 про виплату страхового відшкодування. Оскільки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" страхового відшкодування, що в межах ліміту відповідальності, встановленої полісом №ЕР/233162570, становить 250000,00 грн.

Як встановлено судом, згідно із наданої сторонами платіжної інструкції №1216457 від 26.05.2026 відповідачем сплачено на користь позивача страхове відшкодування у сумі 250000,00 грн.

Отже, після звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено заявлену до стягнення позивачем суму страхового відшкодування у сумі 250000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд зазначає, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20).

З огляду на наведене вище, оскільки після звернення позивача до суду з розглядуваним позовом предмет спору припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, вказані в ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у випадках закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У заяві про закриття провадження у справі позивач просить суд повернути з Державного бюджету судовий збір у сумі 3000,00 грн та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7050,00 грн.

Щодо витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Згідно із ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З урахуванням наведених приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", у зв`язку із закриттям провадження у справі та оскільки позивач заявив про повернення судового збору, сплачений за подання цього позову судовий збір у сумі 3000,00 грн підлягає поверненню позивачу.

При цьому суд звертає увагу позивача, що повернення судового збору здійснюється відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства фінансів України №606 від 26.11.2024.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд виходить з нижчевикладеного.

У позовній заяві позивач просить покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 7050,00 грн.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Особливості здійснення розподілу витрат у разі закриття провадження у справі врегульовані статтею 130 Господарського процесуального кодексу України, яка є спеціальною нормою.

Відповідно до частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вказала на те, що системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". Крім того, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору.

У вказаній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке: "(1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; (2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду; (3) у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі".

Зі змісту постанови об`єднаної палати від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вбачається, що норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору. Для визначення того, чи підлягає у цьому конкретному випадку застосуванню норма частини третьої 130 ГПК України, необхідно порівняти обставини, встановлені у межах цієї справи, із ключовими елементами, зазначеними у нормі права. Лише у разі співпадіння всіх елементів у їх сукупності можна дійти висновку, що норма підлягає застосуванню. Оскільки у цій справі відсутня заява позивача про відмову від позову, то очевидно, що застосування першого речення частини третьої статті 130 ГПК України виключається. Буквальний аналіз другого речення частини третьої статті 130 ГПК України показує, що для її застосування - щоб суд присудив стягнення з відповідача понесені позивачем витрати у справі - необхідними є наявність таких складових елементів (умов): 1) позивач не підтримує своїх вимог; 2) це відбулося внаслідок їх (вимог) задоволення, яке в свою чергу має бути здійснене 3) відповідачем 4) після пред`явлення позову.

Між тим об`єднана палата звернула увагу, що зазначення у нормі права, викладеній у другому реченні частини третьої статті 130 ГПК України, вказівки на те, що для стягнення судових витрат з відповідача умовою є задоволення позовних вимог саме відповідачем, має юридичне значення. Так, задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи. Вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття.

Таким чином, оскільки позивач подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору внаслідок задоволення відповідачем заявлених позивачем позовних вимог на суму 250000,00 грн, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу на підставі ч.3 ст.130 ГПК України.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої допомоги № 2-12/25-ВР від 23.12.2025, укладений з Адвокатським бюро "Гедз", копію акту виконаних робіт (детальний опис робіт) від 20.05.2026, та копію платіжної інструкції №6969 від 20.05.2026 на суму 7050,00 грн.

У п. 5.1. договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що за надання правничої допомоги Адвокатським бюро у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого встановлюється у розмірі 3000,00 грн за одну годину роботи адвоката. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро гонорар не пізніше 5-ти (п`яти) робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.

Згідно із акту виконаних робіт (детальний опис робіт) від 20.05.2026 загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнту становить 2,35 години та вартість наданих послуг, при вартості однієї години в розмірі 3000,00 грн, становить 7050,00 грн.

Правову допомогу позивачу у Господарському суді міста Києва надає адвокатка Гедз Юлія Володимирівна (свідоцтво серії КС №10423/10 від 20.12.2021), повноваження якої підтверджуються довіреністю №0126-5 від 06.01.2026.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат позивача на правову допомогу просить суд відмовити у повному обсязі позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач зазначає, що позивач не надав додатку до договору №2-12/25-ВР про надання правничої допомоги від 23.12.2025, в якому вказана інформація про вартість послуг, а відтак, не виконав вимоги положень ч.2, ч.3 та ч.4 ст.126 ГПК України, що позбавляє можливості перевірити та встановити чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є заявлені витрати на професійну правничу допомогу обґрунтованими.

Також відповідач зазначає, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7050,00 грн є неспівмірними незначній складності справи, характеру спірних правовідносин, відсутності спору між сторонами та відсутності необхідності в судовому розгляді та вирішенні справи, в зв`язку з фактично здійсненою виплатою страхового відшкодування відповідачем.

Надаючи оцінку запереченням відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до п.5.2. договору №2-12/25-ВР про надання правничої допомоги від 23.12.2025, правнича допомога, що надається Адвокатським бюро, оплачується клієнтом в гривнях, шляхом щомісячного переказу суми, зазначеної в додатку до договору, без ПДВ.

У п.5.6 договору про надання правничої допомоги визначено, що в додатку до договору, зазначеному в п.5.1 договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правничої допомоги.

З наведених положень договору випливає, що пунктом 5.6 договору передбачено право сторін визначити у додатку інший порядок оплати та/або іншу вартість правничої допомоги. Водночас, зазначене положення не вказує на те, що саме додаток є єдиним документом, у якому мають бути погоджені істотні умови щодо розміру гонорару та порядку його сплати.

Навпаки, пунктом 5.1 договору сторони безпосередньо погодили розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги, встановивши його у розмірі 3000,00 грн за одну годину роботи адвоката. Цим же пунктом визначено порядок та строк оплати послуг, а саме: не пізніше п`яти робочих днів з моменту надання Адвокатським бюро акта виконаних робіт та рахунку до нього.

Отже, сторони досягли згоди щодо всіх необхідних умов оплати правничої допомоги безпосередньо в тексті договору.

Поряд з цим, акт виконаних робіт (детальний опис робіт) від 20.05.2026 містить конкретний перелік виконаних адвокатом робіт, відомості про кількість фактично витраченого часу (2,35 години), погодинну ставку (3000,00 грн за годину), а також розрахунок та загальну вартість наданих послуг у сумі 7050,00 грн.

Таким чином, з вказаного акту можна встановити як обсяг наданої правничої допомоги, так і розмір гонорару, що підлягає оплаті.

За таких обставин відсутність додатку до договору не створює невизначеності щодо вартості правничої допомоги чи порядку її оплати, оскільки відповідні умови погоджені сторонами безпосередньо у пункті 5.1 договору та конкретизовані в акті виконаних робіт, який містить детальний розрахунок вартості наданих послуг.

Суд зазначає, що у частині посилань відповідача на неспівмірність заявлених до стягнення витрат у сумі 7050,00 грн обсягу фактично наданих послуг складності справи, то такі доводи ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджені жодними обґрунтованими поясненнями або доказами.

Самі лише посилання іншої сторони на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19).

Водночас, доводи відповідача зводяться фактично до цитування загальних норм процесуального права та судової практики щодо правил розподілу витрат на правову допомогу та критеріїв, що мають застосовуватися під час такого розподілу.

Окрім того, витрати позивача на правову допомогу були необхідними, оскільки відповідач не задовольнив вимоги позивача (заява вих.№56193 від 26.02.2026) про виплату страхового відшкодування, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Задоволення відповідачем заявлених позивачем вимог після звернення позивача до суду за обставин незадоволення вимоги про виплату страхового у порядку та строки встановленому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №3720-IX.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо витрат на правову допомогу суд відхиляє як необґрунтовані.

Оцінивши докази, додані до позову, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що заявлені витрати в сумі 7050,00 грн є обґрунтованими, реальними (дійсними та необхідними), співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 7050,00 грн.

Керуючись ст.126, 129, 130, 231, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про закриття провадження у справі та клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №910/6047/26 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення 250000,00 грн.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ.А; ідентифікаційний код: 30859524) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3000,00 грн, сплачений згідно із платіжної інструкції №6975 від 20.05.2026.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8; ідентифікаційний код: 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ.А; ідентифікаційний код: 30859524) витрати на правничу допомогу в розмірі 7050,00 грн

5. Видати наказ про стягнення витрат на правничу допомогу на виконання цієї ухвали.

6. Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 11.06.2026.

Суддя С. О. Турчин