Ухвала суду № 137297857, 09.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

09 червня 2026 року Справа № 903/383/23 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від скаржника (боржника): Станько М.М.

від УЗПВР у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: Гураль С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Волинської області скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" на дії та бездіяльність державного виконавця по справі №903/383/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Волиньгаз, Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газорозподільної системи України про стягнення 979485667,27 грн,

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2023 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 31.03.2023 №125/08-3267 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення на його користь з ТОВ "Волиньгаз збут" 822 780 578,79 грн., в тому числі, 471 808 053,73 грн заборгованості по оплаті природного газу, котрий відпускався позивачем та отримувався відповідачем у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року на виконання умов укладеного між сторонами індивідуального договору №БГр-21/22-ВолГЗ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВозГЗ від 30.09.2021, 128 509 132,74 грн пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, 136 548 786,37 грн штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу, 71 759 674,58 грн інфляційних нарахувань та 14 154 931,37 грн. трьох відсотків річних. Сплачена сума судового збору за подання позову до суду становить 939 400 грн.

Ухвалою від 19.04.2023 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 18.05.2023, запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 позов задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" грошові кошти в розмірі 979 485 667,27 грн (дев`ятсот сімдесят дев`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 27 коп.), у тому числі: основний борг у сумі 470 782 180,85 грн; пеня у сумі 128 509 132,74 грн.; три проценти річних у сумі 49 530 736,20 грн.; інфляційні втрати у сумі 194 114 831,11 грн.; штраф у сумі 136 548 786,37 грн, а також 939400,00 грн (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста гривень) витрат по сплаті судового збору.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі №903/383/23 апеляційну скаргу ТОВ "Волиньгаз збут" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 у справі №903/383/23 - без змін.

11.03.2026 Господарський суд Волинської області видав наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 у справі №903/383/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" грошових коштів в розмірі 979 485 667,27 грн, у тому числі: основний борг у сумі 470 782 180,85 грн; пеня у сумі 128 509 132,74 грн.; три проценти річних у сумі 49 530 736,20 грн.; інфляційні втрати у сумі 194 114 831,11 грн.; штраф у сумі 136 548 786,37 грн, а також 939400,00 грн (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста гривень) витрат по сплаті судового збору.

29.05.2026 представник скаржника (боржника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" сформував в системі «Електронний суд» скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просить суд:

1. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо не винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконавчого провадження №80729021 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23.

2. Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні №80729021 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23;

- прийняти постанову про зупинення виконавчого провадження №80181725 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23;

- прийняти постанову про зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні №80729021 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23;

- прийняти постанову про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні №80729021 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23.

Ухвалою суду від 02.06.2025 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" на дії та бездіяльність державного виконавця прийнято до розгляду. Розгляд скарги призначено в судовому засіданні 09 червня 2026 року о 12:00 год. Запропоновано державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенку Владиславу Андрійовичу до дня судового засідання надати в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України відзив по суті викладених у скарзі обставин, документи в його обґрунтування. А також матеріали виконавчого провадження №80729021.

03.06.2026 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Юріна О.О. сформувала в системі «Електронний суд» заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконферензв`язку ЄСІТС з підтвердженням особи представника із застосуванням електронного підпису.

Ухвалою суду від 03.06.2026 задоволено заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Юріної О.О. про участь у судовому засіданні 09.06.2026 о 12:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях по справі №903/383/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

03.06.2026 представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сформував системі «Електронний суд» заперечення на скаргу, в якому зазначив, що пункт 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює імперативний обов`язок державного виконавця перевірити, чи підлягає стягувана заборгованість врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Згідно з рішенням Господарського суду Волинської області від 25.11.2025, що залишено без змін постановою ПівнічноЗахідного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 по справі № 903/383/23, загальний період поставки природного газу, за який стягнуто з боржника заборгованість з 01.10.2021 до 30.04.2022. Доводи боржника про наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій у зв`язку з його перебуванням у Реєстрі підприємств є необґрунтованими. Сам факт включення боржника до Реєстру не породжує автоматичного зупинення вчинення виконавчих дій. Вирішальне значення має характер та період виникнення заборгованості. У даному випадку, оскільки спірна заборгованість не підпадає під сферу регулювання Закону №1639-IX, державний виконавець зобов`язаний продовжувати вчинення виконавчих дій. За відсутності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій відсутні й правові підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника.

04.06.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» Станько М.М. сформував системі «Електронний суд» заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконферензв`язку ЄСІТС з підтвердженням особи представника із застосуванням електронного підпису.

Ухвалою суду від 04.06.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» Станько М.М. про участь у судовому засіданні 09.06.2026 о 12:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях по справі №903/383/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

08.06.2026 представниця Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» сформувала системі «Електронний суд» заперечення на скаргу, в якому просила суд у задоволенні скарги відмовити. Зазначила, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича, що полягають у винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 09.04.2026 ВП № 80729021, постанови про арешт коштів боржника від 09.04.2026 ВП № 80729021 та постанови про арешт майна боржника від 140.4.2026 ВП № 80729021 є правомірними, оскільки вони спрямовані на забезпечення реального виконання рішення суду по справі № 903/383/23. Твердження Боржника, що сума, що стягується за рішенням суду по справі № 903/383/23 є сумою, що підлягає врегулюванню № 1639 є хибним, оскільки абз. 10 ст. 1 Закону № 1639 передбачено зовсім інший період поставки природного газу - з 01.01.2021 до 30.04.2021. Пеня у сумі 128 509 132,74 грн.; три проценти річних у сумі 49 530 736,20 грн.; інфляційні втрати у сумі 194 114 831,11 грн.; штраф у сумі 136 548 786,37 грн., 939 400,00 грн. витрати по сплаті судового збору не є сумами, що підлягає врегулюванню Законом № 1639, в розумінні п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404.

09.06.2026 представниця стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не вийшла на відеозв`язок, оскільки був не стабільний зв`язок із сервером програми фіксації судового засідання EasyCon та технічні проблеми з обладнанням мікрофону та відеокамери у представника.

В судовому засіданні 09.06.2026 представник скаржника (боржника) просить суд скаргу задовольнити.

Представник УЗПВР у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просив суд в задоволенні скарги відмовити.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши поясненння представників сторін, дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 позов задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" грошові кошти в розмірі 979 485 667,27 грн (дев`ятсот сімдесят дев`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 27 коп.), у тому числі: основний борг у сумі 470 782 180,85 грн; пеня у сумі 128 509 132,74 грн.; три проценти річних у сумі 49 530 736,20 грн.; інфляційні втрати у сумі 194 114 831,11 грн.; штраф у сумі 136 548 786,37 грн, а також 939400,00 грн (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста гривень) витрат по сплаті судового збору.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі №903/383/23 апеляційну скаргу ТОВ "Волиньгаз збут" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 у справі №903/383/23 - без змін.

11.03.2026 Господарський суд Волинської області видав наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 у справі №903/383/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" грошових коштів в розмірі 979 485 667,27 грн, у тому числі: основний борг у сумі 470 782 180,85 грн; пеня у сумі 128 509 132,74 грн.; три проценти річних у сумі 49 530 736,20 грн.; інфляційні втрати у сумі 194 114 831,11 грн.; штраф у сумі 136 548 786,37 грн, а також 939400,00 грн (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста гривень) витрат по сплаті судового збору.

На виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 80729031 з примусового виконання наказу № 903/383/23 виданого 11.03.2026 Господарським судом Волинської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг грошові кошти в розмірі 979 485 667,27 грн (дев`ятсот сімдесят дев`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 27 коп.), у тому числі: основний борг у сумі 470 782 180,85 грн; пеня у сумі 128 509 132,74 грн.; три проценти річних у сумі 49 530 736,20 грн.; інфляційні втрати у сумі 194 114 831,11 грн.; штраф у сумі 136 548 786,37 грн, а також 939 400,00 грн (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста гривень) витрат по сплаті судового збору.

09.04.2026 керуючись статтями 3, 4, 18, 24-27, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Відділу прийнято:

- постанову про відкриття виконавчого провадження №80729021;

- постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 98 042 506,72 грн;

- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- постанову про арешт коштів боржника.

14.04.2026 державним виконавцем також винесено постанову про арешт майна боржника.

Тобто, 09.04.2026 державним виконавцем прийнято постанови у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 979 485 667,27 грн: про арешт грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на коштів/електронних грошей на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

08.05.2026 ТОВ «Волиньгаз збут» направило на адресу державного виконавця заяву про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначає скаржник, у виконавця наявні дві підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження, а саме:

- перебування ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» у Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

- сума, що стягується за наказом господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23 підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Постановою НКРЕКП № 1080 від 06.09.2022 ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" здійснювало постачання природного газу побутовим споживачам у вказаний Законом України №1639-ІХ період, а саме з 1 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року, що підтверджується роздрібними цінами на природний газ для потреб населення, розміщеними на офіційному сайті Товариства (https://vlgaszbut.com.ua/information/informacia-sodo-propozicij-aki-zupinilisvou-diu-10 ).

Вказана заборгованість перед ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг не сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" станом на 30 листопада 2022 року.

На підтвердження вказаного, скаржник надає висновок суб`єкта аудиторської діяльності ТОВ КРЕСТОН УКРАЇНА Звіт із завдання з надання обгрунтованої впевненості, що підтверджує щомісячні розрахунки різниці між вартістю ресурсу природного газу, використаного постачальником для забезпечення потреб побутових споживачів протягом січня-квітня 2021 року включно, та вартістю реалізації цього ресурсу побутовим споживачам протягом січня-квітня 2021 року та звіти про завдані збитки нашому Товариству, а саме Фінансова звітність ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» за 2021 рік, яка підтверджена аудиторським висновком.

В результаті постачання природного газу побутовим споживачам в період з січня 2021 по квітень 2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" зазнало збитків в сумі 245 859 481,80 грн.

За результатами розгляду вказаної заяви Відділом надано відповідь №73643/86354-33-26/20.1 від 21.05.2026. Зі змісту якої вбачається, що підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відсутні.

В обґрунтування відмови ВПВР ДДВС МЮ України зазначено, що оскільки рішенням суду у справі №903/383/23 встановлено, що заборгованість виникла в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, а Законом України №1639-ІХ встановлені інші часові межі з 01.01.2021 по 30.04.2021, то відповідно заборгованість по вказаному рішенню не підпадає під дію Закону України №1639-ІХ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 339-1 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Положеннями ст. 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців (стаття 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (частина 2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом частини 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

У випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає (частина 11 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

29.08.2021 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру (стаття 2 зазначеного Закону).

Статтею 1 цього Закону визначено зміст таких термінів:

- процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - це заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення;

- реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - це відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону; реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

- учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» врегульована процедура проведення взаєморозрахунків.

За змістом статті 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» на заборгованість за договорами купівлі-продажу / постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31.12.2022, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу / постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню:

- за умови погашення основного боргу до 31.12.2022, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

- за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів визначені статтею 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», відповідно до якої НАК «Нафтогаз України», особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, заборгованість перед якими (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість) підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, мають право на відшкодування з державного бюджету додаткових витрат на сплату процентів та інших витрат у зв`язку із запозиченням коштів з метою покриття касових розривів, що утворилися внаслідок врегулювання заборгованості відповідно до статей 5- 6 цього Закону, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Отже, наведеними положеннями Закону передбачений механізм урегулювання питань щодо основної заборгованості підприємств, включених до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також підстави та передумови для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на цю ж заборгованість, учасниками такої процедури врегулювання, визначеними статтею 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається НКРЕКП та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.

Як встановлено судом, згідно з постановою НКРЕКП № 1080 від 06.09.2022 ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Тобто, за результатами розгляду заяви ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» Постановою НКРЕКП від 06.09.2022 № 1080 включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та про затвердження обсягу заборгованості, що підлягає врегулюванню на підставі Закону України від 14.07.2021 року №1639-ІХ.

Із положень Закону №1639-ІХ прямо слідує, що включення Національною комісією (НКРЕКП) відповідного підприємства до Реєстру свідчить про те, що таке підприємство є учасником процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань), яка визначена цим же Законом, і при цьому рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією (НКРЕКП) на підставі поданих суб`єктами ринку природного газу документів, в тому числі підтверджених висновком суб`єкта аудиторської діяльності щомісячних розрахунків (абз. 8 ч. 2 ст. 3 Закону), з урахуванням положень пункту 1-1 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, а тому в такому випадку дійсність статусу учасника процедури врегулювання не потребує додаткової перевірки заборгованості іншими органами/

Як на дату відкриття виконавчого провадження так і на дату подачі скарги на дії та бездіяльність державного виконавця ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» включене до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, тобто є учасником встановленої Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань).

Матеріали справи не містять доказів виключення ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» з Реєстру в порядку ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Постанову НКРЕКП від 06.09.2022 №1080 додано Товариством до заяви про зупинення вчинення виконавчих дій від 09.02.2026, що свідчить про обізнаність державного виконавця із вказаною обставиною.

З урахуванням наведеного, виходячи зі змісту положень ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», заборгованість, яка виникла між сторонами у спірних правовідносинах, підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону.

Закон не надає виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню в межах процедури, передбаченої Законом №1639-ІХ. Визначення і затвердження розміру такої заборгованості здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1179.

Самостійна оцінка виконавцем того, яка частина заборгованості включається до врегулювання, по суті є виходом за межі його повноважень та втручанням у сферу компетенції інших органів. Така поведінка суперечить не лише положенням Закону України № 1639-ІХ, а й загальним принципам виконавчого провадження, які передбачають обов`язковість дотримання чітко визначеного порядку та меж повноважень.

Суд зазначає, що державний виконавець на підставі постанови НКРЕКП про включення до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, має зупинити вчинення виконавчих дій щодо такого підприємства, а також зняти накладені арешти на майно та грошові кошти у випадку, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 30.10.2023 у справі №925/555/21, від 12.12.2024 у справі №924/395/24, від 20.01.2025 у справі №924/396/24, від 26.02.2025 у справі №910/9745/22, від 30.07.2025 у справі №927/422/24.

Принцип юридичної визначеності, що є складовою верховенства права, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів, зокрема, шляхом його невиконання. Сторони, прав та обов`язків яких він стосується, повинні очікувати, що цей закон уповноважені органи держави застосують у відповідних правовідносинах за відсутності для цього перешкод. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.12.2022 у справі №908/1525/16.

Судом враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2025 у справі №917/704/23, а саме:

« 8.29. До того ж у постанові від 17.01.2025 у справі № 925/958/22 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини 11 статті 35 такого Закону у випадку, передбаченому пунктом 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Тобто ключовим критерієм є включення боржника до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

8.30. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.05.2025 у справі № 903/421/24 зазначила, що зважаючи на положення статті 19 Конституції України та статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець (приватний / державний) повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням цього Закону, а й відповідно до інших нормативно-правових актів, додержання яких є обов`язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

8.37. Згідно з частино першою статті 3 Закону України № 1639-IX для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до реєстру, який веде НКРЕКП. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.

8.48. Закон не надає виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню в межах процедури, передбаченої Законом № 1639-ІХ. Визначення і затвердження розміру такої заборгованості здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1179 (на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків). Самостійна оцінка приватним виконавцем того, яка частина заборгованості включається до врегулювання, по суті є виходом за межі його повноважень та втручанням у сферу компетенції інших органів. Така поведінка суперечить не лише положенням Закону України № 1639-ІХ, а й загальним принципам виконавчого провадження, які передбачають обов`язковість дотримання чітко визначеного порядку та меж повноважень.

8.50. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що приватний виконавець, який не є учасником процедури врегулювання заборгованості між сторонами та не уповноважений визначати її результати і хід проведення, встановивши що ТОВ «Лубнигаз-Трейдинг» включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, на підставі відповідної постанови НКРЕКП, та те що заборгованість за наказом Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі № 917/704/23, щодо якої боржником вживаються заходи із врегулювання відповідно до Закону України № 1639-ІХ, мав обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно виконання цього наказу на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «№ 1639-ІХ»».

Отже, за умови перебування ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» в Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, та віднесення суми за наказом Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23 до передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та ініційованої боржником процедури врегулювання, у приватного виконавця відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» не було підстав вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені з виконання наказу.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин скарги в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" на дії та бездіяльність державного виконавця в повному обсязі.

Щодо заперечень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про неможливість зупинення виконавчих дій на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд відхиляє доводи державного виконавця та стягувача про те, що заборгованість, стягнута наказом Господарського суду Волинської області у справі №903/383/23, не підпадає під дію Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» виключно з підстав того, що така заборгованість виникла за поставлений природний газ у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.

Так, статтею 1 Закону №1639-ІХ визначено, що заборгованістю (грошовими зобов`язаннями) суб`єктів ринку природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема, заборгованість постачальників природного газу перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», не сплачена станом на 30 листопада 2022 року, за умови здійснення такими постачальниками поставки природного газу побутовим споживачам у період з 01.01.2021 по 30.04.2021 за ціною, що не перевищувала встановлений державою граничний рівень.

Отже, наведені положення Закону пов`язують можливість врегулювання заборгованості насамперед із наявністю у суб`єкта ринку природного газу визначених Законом підстав та статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, а не виключно з періодом поставки природного газу за конкретним договором, з якого виникла заборгованість, що є предметом примусового виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Крім того, на обґрунтування заяви про зупинення виконавчих дій боржником надано постанову НКРЕКП про включення до Реєстру, фінансову звітність та аудиторський висновок, якими обґрунтовується наявність збитків, понесених у зв`язку з постачанням природного газу побутовим споживачам у період січень-квітень 2021 року, а також зв`язок такої заборгованості з механізмом врегулювання, передбаченим Законом №1639-ІХ.

Із положень Закону №1639-ІХ прямо слідує, що включення Національною комісією (НКРЕКП) відповідного підприємства до Реєстру свідчить про те, що таке підприємство є учасником процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань), яка визначена цим же Законом, і при цьому рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією (НКРЕКП) на підставі поданих суб`єктами ринку природного газу документів, в тому числі підтверджених висновком суб`єкта аудиторської діяльності щомісячних розрахунків (абз. 8 ч. 2 ст. 3 Закону), з урахуванням положень пункту 1-1 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, а тому в такому випадку дійсність статусу учасника процедури врегулювання не потребує додаткової перевірки заборгованості іншими органами.

За таких обставин питання про те, чи підлягає конкретна заборгованість врегулюванню відповідно до процедур, визначених Законом №1639-ІХ, потребує спеціальної оцінки у межах передбаченого цим Законом механізму та не може вирішуватися державним виконавцем шляхом самостійного тлумачення положень зазначеного Закону.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.07.2025 у справі №917/704/23, Закон №1639-ІХ не надає виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню в межах відповідної процедури. Самостійна оцінка виконавцем того, яка саме заборгованість включається до процедури врегулювання, виходить за межі його повноважень та фактично становить втручання у сферу компетенції органів та учасників процедури врегулювання заборгованості.

Відтак, покладаючи в основу відмови у зупиненні виконавчих дій власний висновок про те, що заборгованість за наказом суду виникла поза межами періоду, визначеного статтею 1 Закону №1639-ІХ, державний виконавець фактично здійснив оцінку обставин та правових підстав, на вчинення якої законом не уповноважений, чим вийшов за межі наданих йому повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван 7де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 226, 344 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" на дії та бездіяльність державного виконавця по справі №903/383/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Волиньгаз, Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газорозподільної системи України про стягнення 979485667,27 грн, задовольнити.

2. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо не винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконавчого провадження №80729021 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23.

3. Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні №80729021 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23:

- прийняти постанову про зупинення виконавчого провадження №80181725 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23;

- прийняти постанову про зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні №80729021 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23;

- прийняти постанову про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні №80729021 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/383/23.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала виготовлена 11.06.2026.

Суддя І. О. Гарбар