Рішення № 137297788, 09.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2026 р. Cправа № 902/387/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Волонтерів, 15а, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700) в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)

до: Чечельницької селищної ради (вул. Героїв Майдану, 36, смт Чечельник, Гайсинський район, Вінницька область, 21069)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) та Національного природного парку "Кармелюкове Поділля" (вул. Свято-Михайлівська, 15, смт Чечельник(з), Гайсинський район, Вінницька область, 24800)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності, а також визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації відповідної земельної ділянки

за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,

представників сторін:

прокурора Ярмощук В.П. за посвідченням;

позивача Годованюк А.О. згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ;

відповідача не з`явився;

третьої особи 1 не з`явився;

третьої особи 2 не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 51/3-907вих-26 від 26.03.2026 (вх. № 422/26 від 27.03.2026) керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрація до Чечельницької селищної ради, в якій прокурор просить:

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка набула статусу Вінницької обласної військової адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га, яка входить до складу території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля", шляхом зобов`язання Чечельницької селищної ради повернути державі в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка набула статусу Вінницької обласної військової адміністрації, земельну ділянку з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194, площею 23,0446 га;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Чечельницькою селищною радою, припинивши право власності Чечельницької селищної ради на земельну ділянку із кадастровим номером з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194, площею 23,0446 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424042705250, номер відомостей про речове право: 43292309);

- визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194, площею 23,0446 га (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 16.00 землі запасу), виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд відкрив провадження у справі № 902/387/26 за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 28.04.2026. Одночасно до участі у справі залучив третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а саме: Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України та Національний природний парк "Кармелюкове Поділля", про що 31.03.2026 постановив відповідну ухвалу.

01.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2026, надійшло пояснення Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України № 2431-06/131 від 01.04.2026 (вх. № 01-30/3233/26 від 01.04.2026).

За результатами судового засідання 28.04.2026, з урахуванням усного клопотання прокурора у справі та відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.06.2026, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

04.05.2026 на адресу суду від Чечельницької селищної ради надійшло клопотання № 02.18/420 від 27.04.2026 (вх. № 01-30/4388/26 від 04.05.2026), у якому відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, 12.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшло аналогічне за змістом клопотання.

На визначену судом дату з`явився прокурор у справі та представник позивача.

Відповідач та треті особи правом участі в засіданні суду не скористалися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 28.04.2026, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних кабінетів сторін 30.04.2026.

З урахуванням неявки представників відповідача та третіх осіб суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При визнанні Чечельницькою селищною радою позову суд враховує таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши заяву Чечельницької селищної ради заяву № 02.18/420 від 27.04.2026 (вх. № 01-30/4388/26 від 04.05.2026) про визнання позову, суд дійшов висновку, що її підписано селищним головою Світланою Палісікою, яка відповідно до вимог законодавства не обмежена у повноваженнях на вчинення такої процесуальної дії.

Крім того, визнання позову узгоджується з установленими судом фактичними обставинами справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття визнання позову Чечельницькою селищною радою.

У судовому засіданні 09.06.2026 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 12 сесії 4 скликання Червоногребельської сільської ради від 16.08.2004 № 47 "Про створення національного природного парку "Південне Поділля", за результатами розгляду матеріалів відбору земельних ділянок, клопотання Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області та наукового обґрунтування необхідності створення зазначеного парку, погоджено вибір земельних ділянок для його створення на території Червоногребельської сільської ради Чечельницького району Вінницької області загальною площею 433,3 га. Зазначені земельні ділянки перебували у державній власності та належали до земель запасу і земель, не наданих у власність або користування (пункт 1.2.2 рішення).

У межах реалізації проєкту створення Національного природного парку "Кармелюкове Поділля" Державним управлінням екології та природних ресурсів у Вінницькій області до Державної служби заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України подано клопотання від 14.06.2004 № 1165/09-01-11 про створення національного природного парку "Південне Поділля".

Відповідно до Акта вибору земельних ділянок для створення національного природного парку "Південне Поділля" від 10.08.2004, затвердженого головою Чечельницької районної державної адміністрації 12.08.2004, за результатами комісійного обстеження здійснено вибір земельних ділянок для створення зазначеного парку, зокрема земель запасу та земель, не наданих у приватну власність або користування, розташованих на території Червоногребельської сільської ради, загальною площею 433,3 га.

У подальшому відповідно до висновку Чечельницького районного відділу земельних ресурсів щодо створення національного природного парку "Південне Поділля" від 17.08.2006 № 48, за результатами розгляду матеріалів вибору земельних ділянок для створення парку, з урахуванням наукового обґрунтування, погоджень землекористувачів - ДП "Чечельницький лісгосп" та ВОКСЛП "Віноблагроліс", а також позитивних рішень сільських рад Чечельницького району, відділом погоджено створення зазначеного парку, у тому числі без вилучення із користування земель загальною площею 3 359,9 га згідно із зведеною експлікацією земель у розрізі землевласників та землекористувачів.

Рішенням 2 сесії 5 скликання Чечельницької районної ради від 20.09.2006 № 12 "Про надання згоди на створення національного природного парку "Південне Поділля" надано згоду на створення зазначеного національного природного парку.

Крім того, розпорядженням Чечельницької районної державної адміністрації від 03.10.2006 № 318 "Про погодження створення на території Чечельницького району національного природного парку "Південне Поділля" погоджено створення Парку, зокрема в межах Червоногребельської сільської ради, у тому числі без вилучення 679,6 га земель державної власності, які належали до земель запасу та земель, не наданих у приватну власність або користування.

Також відповідно до висновку Вінницького обласного головного управління земельних ресурсів від 19.10.2006 № 02/2580 про погодження створення національного природного парку "Південне Поділля" погоджено створення зазначеного парку, у тому числі без вилучення земель загальною площею 3 685,4 га згідно із зведеною експлікацією земель у розрізі землевласників та землекористувачів.

Рішенням 7 сесії 5 скликання Вінницької обласної ради від 29.12.2006 "Про внесення змін до рішення 5 сесії 23 скликання Вінницької обласної ради від 29.04.1999 "Про організацію та охорону об`єктів природи, що беруться під охорону" внесено відповідні зміни до зазначеного рішення та надано згоду на створення національного природного парку "Південне Поділля".

Указом Президента України від 16.12.2009 № 1057 "Про створення національного природного парку "Кармелюкове Поділля" з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних та історико-культурних комплексів Південного Поділля, які мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, на території Тростянецького та Чечельницького районів Вінницької області створено Національний природний парк "Кармелюкове Поділля".

Зазначеним Указом погоджено в установленому порядку включення до території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля" 20 203,4 га земель державної власності, з яких 16 518 га земель підлягають вилученню у державного підприємства "Чечельницький лісгосп" та наданню Парку у постійне користування, а 3 685,4 га земель включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком до Указу.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.12.2011 № 519 затверджено Положення про Національний природний парк "Кармелюкове Поділля".

Відповідно до пункту 2.1 Положення парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних і історико-культурних комплексів Південного Поділля.

Згідно із пунктами 1.6-1.9 Положення передбачено, що загальна площа Парку становить 20 203,4 гектара земель державної власності, у тому числі 16 518 гектарів земель державного підприємства "Чечельницький лісгосп", що надаються Парку в постійне користування та 3 685,4 гектара земель, які включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

На землях, які передаються Парку без вилучення, може здійснюватися традиційна господарська діяльність відповідно до вимог Проекту організації території Парку та рекомендацій науково-технічної ради Парку.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами, які надаються Парку в постійне користування, вилучаються з господарського використання.

Право Парку на постійне користування земельною ділянкою оформлюється державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Межі Парку встановлюються в натурі, оформлюються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на відповідні планово-картографічні матеріали органів Держземагентства на місцях та землекористувачів, відображаються у відповідних формах статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) та землевпорядній документації, обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.10.2017 № 394 затверджено Проєкт організації території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

Відповідно до Проєкту організації території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів (том 1), до території Парку в установленому порядку погоджено включення 20 203,4 га земель державної власності, з яких 16 518 га земель підлягають вилученню у державного підприємства "Чечельницький лісгосп" та наданню Парку у постійне користування, а 3 685,4 га земель включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Згідно із зведеною експлікацією земель у розрізі землевласників та землекористувачів, підписаною начальниками відділів земельних ресурсів у Тростянецькому та Чечельницькому районах Вінницької області, для створення національного природного парку "Південне Поділля" на території Червоногребельської сільської ради запропоновано земельні ділянки загальною площею 3 688,3 га. Із зазначеної площі 3 008,7 га лісів та лісовкритих площ перебували у користуванні ДП "Чечельницький лісгосп", 246,3 га лісів та лісовкритих площ - у користуванні Вінницького обласного спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", а 433,3 га становили землі запасу та землі, не надані у власність чи користування.

Крім того, у складі проєкту створення Парку було розроблено картографічні матеріали із зазначенням місця розташування земельних ділянок, запропонованих для включення до території національного природного парку "Південне Поділля".

Положенням про Національний природний парк "Кармелюкове Поділля", затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.12.2011 № 519, зокрема пунктом 1.6 визначено загальну площу Парку - 20 203,4 га земель державної власності, з яких 16 518 га земель ДП "Чечельницький лісгосп" передаються Парку у постійне користування, а 3 685,4 га земель включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Аналогічні положення містяться у чинній редакції Положення, затвердженій наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 73.

Пунктом 1.9 Положення визначено, що межі Парку встановлюються в натурі, оформлюються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на відповідні планово-картографічні матеріали органів Держземагентства на місцях та землекористувачів, відображаються у відповідних формах статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) (z0788-98, za788-98) та землевпорядній документації, обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

Парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних і історико-культурних комплексів Південного Поділля (п. 2.1 Положення).

Відповідно до п. 4.1 Положення територія Парку враховується в усіх видах землевпорядної, проектно-планувальної та проектної документації.

Із картографічних матеріалів та проєкту організації території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.10.2017 № 394, вбачається, що до складу території Парку, зокрема, входить 433,3 га земель запасу, які включені до його складу без вилучення у власника та користувача та розташовані на території Червоногребельської сільської ради (з 2016 року - Поповогребельська сільська рада) Чечельницького району (на даний час - територія Чечельницької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області).

Таким чином, межі території Парку визначені як картографічними матеріалами проєкту його створення, так і проєктом організації території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля".

Відповідно до Проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду Національного природного парку "Кармелюкове Поділля" в адміністративних межах Поповогребельської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, розробленого ТОВ "Експертцентр" у 2018 році, вбачається, що територія Парку накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га, сформовану 11.11.2013 як земельна ділянка із категорії земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - землі запасу (16.00).

Водночас згідно із планом меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, та меж обмежень у використанні земель і їх режимоутворюючих об`єктів без вилучення у землевласників та землекористувачів, зазначеного проєкту встановлено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га повністю накладається територія Парку. Вказану документацію із землеустрою затверджено 16.12.2019 виконувачем обов`язків директора НПП "Кармелюкове Поділля".

На підставі зазначеного проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду Національного природного парку "Кармелюкове Поділля" до Державного земельного кадастру 11.10.2022 внесено відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 009:001010:00000053 - "національні природні парки".

Разом з тим земельну ділянку з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га 11.11.2013 зареєстровано у Державному земельному кадастрі як земельну ділянку із категорії земель сільськогосподарського призначення.

Надалі, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.12.2020 № 29-ОТГ та акта приймання-передачі земельних ділянок, Чечельницькій селищній раді передано у комунальну власність із державної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 із категорії земель запасу (код цільового призначення 16.00).

Право комунальної власності на земельну ділянку площею 23,0446 га зареєстровано 29.07.2021 за Чечельницькою селищною радою.

Факт включення зазначеної земельної ділянки до території Парку підтверджується матеріалами проєкту його створення та проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, на підставі якого 11.10.2022 до Державного земельного кадастру внесено відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 009:001010:00000053.

Оскільки віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та можливість її використання для таких цілей є такими, що суперечать завданням і меті створення НПП "Кармелюкове Поділля", у зв`язку з чим порушуються інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, що, у свою чергу, стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулює Закон України "Про природно-заповідний фонд України".

У преамбулі Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зазначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Положеннями статті 1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Згідно статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

У свою чергу, згідно вимог статті 27 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що на території пам`яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Положеннями пункту 3 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2457-XII визначено, що у зв`язку з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вважати раніше створені державні заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово - паркового мистецтва республіканського значення - відповідно заказниками, пам`ятками природи, ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками, парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Відповідно до положень статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно - заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять, зокрема пам`ятки природи. Порядок організації, використання і охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Приписами частин 1-2 статті 18 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями частини 3 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно із частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Пунктом 2 частини 7 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

За змістом частин 1-2 статі 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно вимог статті 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає особливий правовий статус земель природно-заповідного фонду, який виникає з моменту надання відповідній території або об`єкту статусу території чи об`єкта природно-заповідного фонду.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га повністю розташована в межах території Парку (повністю накладається на його територію), така земельна ділянка в силу прямої вказівки закону належить до земель природно-заповідного фонду, а не до земель сільськогосподарського призначення. Відтак формування зазначеної земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав не могло змінити її правового статусу чи призвести до втрати встановленого законом режиму охорони та використання.

Отже, сам факт розташування спірної земельної ділянки в межах території об`єкта природно-заповідного фонду свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду та поширення на неї спеціального правового режиму, визначеного земельним і природоохоронним законодавством.

Положеннями частини 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Водночас з огляду на встановлений законодавством режим охорони та використання земель природно-заповідного фонду спірна земельна ділянка, як складова території об`єкта природно-заповідного фонду, не може використовуватися для цілей, визначених статтею 22 Земельного кодексу України.

Судом установлено, що на момент створення Парку спірна земельна ділянка належала до земель запасу та не перебувала у власності чи користуванні фізичних або юридичних осіб. Включення зазначеної земельної ділянки до території Парку було зумовлене необхідністю забезпечення цілей його створення, охорони та збереження природних комплексів і об`єктів, що мають особливу природоохоронну цінність.

Можливість здійснення на спірній земельній ділянці господарської діяльності, пов`язаної із сільськогосподарським виробництвом, суперечила б меті створення Парку та встановленому для територій природно-заповідного фонду правовому режиму.

Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 входить до складу території Парку та повністю розташована в його межах, суд дійшов висновку, що за своїм основним цільовим призначенням вона належить до земель природно-заповідного фонду. Відповідно, така земельна ділянка не може бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення та використовуватися для ведення сільськогосподарського виробництва.

Водночас, як убачається з витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га, розташовану на території Червоногребельської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки визначено за кодом КВЦПЗ 16.00 - землі запасу, тоді як категорію земель та вид використання зазначено як землі сільськогосподарського призначення.

Проте наведені відомості не відповідають фактичному правовому статусу спірної земельної ділянки, оскільки остання входить до складу території Парку та належить до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її використання для потреб сільськогосподарського виробництва.

За таких обставин внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, її державна реєстрація з відповідними характеристиками, а також подальша передача у комунальну власність суперечать вимогам земельного законодавства та встановленому правовому режиму земель природно-заповідного фонду.

Так, статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування та інші.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Способами захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

За статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Як установлено судом та підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на дату розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га зареєстрована на праві комунальної власності за Чечельницькою селищною радою.

Оскільки державна реєстрація речових прав є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, наявність у Державному реєстрі речових прав запису про право комунальної власності Чечельницької селищної ради на спірну земельну ділянку формально наділяє останню правомочностями власника та одночасно перешкоджає державі в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації реалізовувати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Скасування державної реєстрації права комунальної власності Чечельницької селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га забезпечить відновлення становища, яке існувало до порушення права, та узгоджується з положеннями статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, згідно із витягом з Державного земельного кадастру та наявною у матеріалах справи землевпорядною документацією, спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі з видом цільового призначення 16.00 "Землі запасу" та категорією земель "землі сільськогосподарського призначення". Водночас судом установлено, що зазначена земельна ділянка повністю розташована в межах території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення державної власності, розпорядником яких є Вінницька обласна державна (військова) адміністрація.

Отже, відомості, внесені до Державного земельного кадастру щодо категорії земель та їх цільового призначення, не відповідають фактичному правовому статусу спірної земельної ділянки та суперечать вимогам земельного законодавства.

При цьому єдиною передбаченою законом підставою для виключення з Державного земельного кадастру відомостей про незаконно сформовану та зареєстровану земельну ділянку є судове рішення про скасування її державної реєстрації.

Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що державна реєстрація права комунальної власності Чечельницької селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га порушує права та законні інтереси держави як власника земель природно-заповідного фонду. Відтак наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Чечельницької селищної ради повернути зазначену земельну ділянку державі в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації.

Крім того, з метою усунення перешкод у реалізації державою правомочностей власника та приведення відомостей державних реєстрів у відповідність до фактичного правового режиму спірної земельної ділянки, обґрунтованими є також вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності Чечельницької селищної ради на зазначену земельну ділянку та про визнання незаконною і скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Саме сукупність зазначених способів захисту забезпечить повне та ефективне поновлення порушених прав та інтересів держави у сфері охорони, збереження і використання земель природно-заповідного фонду, а також відновить становище, яке існувало до порушення.

Суд також враховує, що прокурором при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації дотримано порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому, як зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, питання наявності чи відсутності бездіяльності компетентного органу підлягає самостійній оцінці судом у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом з урахуванням установлених фактичних обставин справи.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом установлено, що визнання позовних вимог Чечельницькою селищною радою відбулося у підготовчому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, а також усного клопотання прокурора у справі про повернення 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (платіжна інструкція № 608 (внутрішній номер 496730146) від 25.03.2026 на суму 7 987,20 грн), суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Вінницькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 3 993,60 грн.

Інша частина сплаченого судового збору у розмірі 3 993,60 грн покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194 площею 23,0446 га, яка входить до складу території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля", шляхом зобов`язання Чечельницької селищної ради (вул. Героїв Майдану, 36, смт Чечельник, Гайсинський район, Вінницька область, 21069; код ЄДРПОУ 04326247) повернути державі в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 20089290) земельну ділянку з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194, площею 23,0446 га.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Чечельницькою селищною радою (вул. Героїв Майдану, 36, смт Чечельник, Гайсинський район, Вінницька область, 21069; код ЄДРПОУ 04326247), припинивши право власності Чечельницької селищної ради на земельну ділянку із кадастровим номером з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194, площею 23,0446 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2424042705250, номер відомостей про речове право: 43292309).

Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0525087500:06:000:0194, площею 23,0446 га (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 16.00 землі запасу), виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру.

Стягнути з Чечельницької селищної ради (вул. Героїв Майдану, 36, смт Чечельник, Гайсинський район, Вінницька область, 21069; код ЄДРПОУ 04326247) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909, рахунок UA 568201720343110002000003988, МФО 820172) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 993 грн 60 коп.

Повернути Вінницькій обласній прокуратурі (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір у розмірі 3 993 грн 60 коп, сплачений до Державного бюджету України згідно із платіжною інструкцією № 608 (внутрішній номер 496730146) від 25.03.2026 на суму 7 987,20 грн.

Паперова копія електронної платіжної інструкції № 608 (внутрішній номер 496730146) від 25.03.2026 на суму 7 987,20 грн знаходиться у матеріалах справи № 902/387/26.

Примірник повного судового рішення надіслати Гайсинській окружній прокуратурі Вінницької області, Вінницькій обласній прокуратурі та сторонам - до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 11 червня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи