Рішення № 137297267, 11.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2329/26

Провадження 2/705/2575/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11 червня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Душина О.В.,

при секретарі Мухартовій Р.О.;

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Бурлаки В.І.,

представник відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пров. Тихий, 3А, м. Умань, Черкаська область, ЄДРПОУ 36171759), третя особа Перша уманська державна нотаріальна контора (вул. Європейська, 1, м. Умань, Черкаська область, ЄДРПОУ 0290135) про скасування арешту нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

1.Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області про скасування арешту майна.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2

Після смерті батька, відкрилася спадщина і ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України подав заяву до нотаріальної контори м. У мані про прийняття спадщини.

Батьку на праві власності належав будинок та земельна ділянка АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою про зареєстроване право власності, виданою КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 18 грудня 2025

13 січня 2026 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0.0568 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , а свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_2 , не було видане, оскільки відповідно до постанови АA916838 від 24.11.2004 року накладено арешт відділом ДВС Уманського МУЮ. Арешт накладено на майно ОСОБА_3 , з якою позивач перебував у шлюбі та яка була зареєстрована за даною адресою, але подружжя розлучилось ще в червні 2004 року.

Той факт, що саме ОСОБА_3 була боржником і що саме на її майно накладено арешт підтверджується довідкою відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району від 13.03.2026 року.

Зняти арешт з даного будинку ДВС м. Умані позивач не має можливості та як матеріали даного виконавчого провадження знищено. Інших даних, які б підтверджували, що саме на майно ОСОБА_4 , внесена заборона на відчуження майна немає.

В даний час ОСОБА_1 позбавлений можливості, реалізувати свої права спадкоємця, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок по АДРЕСА_2 , та реалізувати своє право власності на майно, внаслідок чого вимушений звернутися до суду.

На підставі викладеного позивач просить суд зняти арешт з майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесений реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори 3 грудня 2004 року за номером 1519874 на підставі постанови АА916838 відділу ДВС Уманського МУЮ від 24.11.2004 року.

2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідачу надіслано копію ухвали судді та примірник позовної заяви з додатками рекомендованим листом, які він отримав 15.04.2026 р. про що свідчить підпис представника відповідача у Розносній книзі для місцевої кореспонденції Уманського міськрайонного суду.

Станом на день розгляду справи відповідач відзиву на позовну заяву чи заперечення до суду не подав.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, попередньо до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0568га, кадастровий номер 7110800000:04:001:0200по АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 84029810.

30 січня 2026 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на спадщину, яка складається з земельної ділянкиплощею 0,0568га, кадастровий номер 7110800000:04:001:0200, розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Проте позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки на нього накладений арешт.

Як вбачається з Відомостей єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 03.12.2004 за №1519874 реєстратором Уманська міська державна нотаріальна контора, на підставі постанови АА 916834 від 24.11.2004 ВДВС Уманського МУЮ, було накладено арешт на все майно ОСОБА_3 , а саме на будинок АДРЕСА_2 .

З листа ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області №25883/20.8-29/4 від 13.03.2026 встановлено, що арешт (реєстраційний номер обтяження №1519874) накладено згідно постанови АА916838 виданої 24.11.2004 року, винесеної при виконанні виконавчого листа №2-1707-04 виданого Уманський міськрайсудом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 . Надати іншу інформацію неможливо, так як матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням відповідного терміну зберігання.

Як вбачається з копії листа Домовой книги для прописки граждан, проживающих в доме АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Проте вказаний будинок належав ОСОБА_2 , що підтверджується копією «Договору о предоставлении в бессрочное пользование земельного участка для строительства индивидуального жилого дома на право личной собственности, с числом комнат от одной до пяти включительно» від 27.12.1968 року, «Актом №49 приемки индивидуального домовладения» від 17.05.1990 р. Інформацією про зареєстроване право власності №22607о від 18.12.2025 року, виданою Уманським відділком КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації».

Судом не встановлено інформації, що арешт був накладений саме на майно боржника ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України при цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV, зокрема: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд зауважує, що обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав, яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.

Будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності майном.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Загальний стандарт «справедливого балансу» - це стандарт захисту від втручання в право власності в рамках ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачений в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції». Втручання в право власності повинно бути визначене в чітко встановленому правовому джерелі в внутрішньодержавній правовій системі. В прецедентному праві Європейського Суду оцінюються всі випадки втручання в право власності під єдиним принципом справедливого балансу.

Втручання повинно відповідати вимогам законності. Вимоги законності виходять з принципу «верховенства права» - одного із основоположних принципів демократичного суспільства, який міститься у всіх статтях Конвенції.

В обох контекстах слід приймати до уваги досягнення справедливого балансу між конкуруючими інтересами.

Недотримання принципу пропорційності (співмірності) буде порушенням ст. 1 Першого Протоколу щодо права особи на мирне володіння своїм майном.

Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що встановити обґрунтованість накладення заборони на нерухоме майно ОСОБА_2 не можливо, час, що пройшов з часу накладення заборони, а також відсутність майнових претензій до власника майна свідчать про втрату актуальності існування такого обтяження.

Тобто, в даному випадку вимоги «справедливого балансу» щодо втручання в право власності особи не дотримані, адже тривалий час право власності власника нерухомого майна офіційно обмежено, але будь-яких підстав до такого обмеження на даний час не існує.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що судом не встановлено правомірних підстав накладення арешту на майно ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також зважаючи на те, що наявність обтяження майна, позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати свої права як спадкоємця, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування арешту на нерухоме майно.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню .

Враховуючи те, що відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, позивач в судовому засіданні не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Скасувати арешт з житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесений реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори 03 грудня 2004 року за номером 1519874 на підставі постанови АА916838 відділу ДВС Уманського МУЮ від 24.11.2004 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 11 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пров. Тихий, 3А, м. Умань, Черкаська область, ЄДРПОУ 36171759)

Третя особа: Перша уманська державна нотаріальна контора (вул. Європейська, 1, м. Умань, Черкаська область, ЄДРПОУ 0290135)

Суддя О.В. Душин