Рішення № 137295602, 11.06.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/259/26

Номер провадження 2/289/768/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

представника позивача - начальника Служби у справах дітей

Радомишльської міської ради Медведчук О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Радомишльської міської ради до ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Радомишльської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати останнього органу опіки Служби у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області для подальшого влаштування, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь органу опіки та піклування Радомишльської міської ради або громадян України, на вихованні та утриманні яких буде знаходитись неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що на обліку у Служби у справах дітей Радомишльської міської ради знаходиться дитина позбавлена батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого являється відповідачка ОСОБА_1 , дані про батька дитини записані на підставі заяви матері. За невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, згідно характеристики за місцем навчання дитини остання неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки, зокрема: не забезпечувала належні умови для проживання та виховання дитини, не контролювала навчання та дозвілля дитини, її поведінка свідчить про байдужість до потреб та інтересів дитини. 20.10.2022 стосовно ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, а 22.05.2025 відносно неї судом обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що унеможливлює забезпечення стабільних та безпечних умов для життя і виховання дитини, здійснення належного догляду, участь у вихованні дитини та прийняття рішень, відносно дитини.

19.08.2025 ОСОБА_2 виконавчим комітетом Радомишльської міської ради було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та призначено піклувальником сестру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріальна, моральна та виховна участь матері у житті дитини відсутня, подальше перебування дитини у правовому зв`язку із матір`ю не відповідає інтересам дитини.

Ухвалою від 20.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання (а.с.55), а ухвалою суду від 24.03.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.67).

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала вимоги позову з підстав, що викладені у ньому, просила його задовольнити, вважає, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, яка ухилялася та продовжує ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно вплине на подальше життя дитини та дасть можливість реалізувати себе в суспільному житті.

Відповідач ОСОБА_1 щодо заявленого позову зазначила, що в даному випадку вона виходить з найкращих інтересів своїх дітей, тому, якщо діти вважають, що її необхідно позбавити батьківських прав, то вона не заперечує проти задоволення позову. Водночас вважає, що, не дивлячись на тяжкий матеріальний стан по причині відсутності грошових коштів (в чому звинувачує державу), вона створювала для дітей всі необхідні умови і дітей виховувала належним чином, не погоджується із викладеними в позові обставинами. Її син ОСОБА_5 самостійний, тому не потребує нагляду матері. Під час дебатів повідомила суду, що проти задоволення позову заперечує, так як вона не впевнена, що саме її дочці дадуть опіку над сином.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила суду, що вона являється дочкою відповідачки ОСОБА_1 та старшою сестрою ОСОБА_5 . Після роз`яснення положень ст. 63 Конституції України свідок не відмовилася від давання показань у цій справі та повідомила суду, що її мати не виконувала свої батьківські обов`язки та не піклувалася про ОСОБА_5 , не забезпечувала його належним харчуванням та одягом. Мати ніде не працювала, тому ОСОБА_3 , працюючи в м. Києві, постійно допомагала сім`ї матеріально. В той час, коли мати перебувала в СІЗО, свідок ОСОБА_3 , як старша сестра, опікувалася братом, на даний час свідок продовжує допомагати братові та вважає, що мати не зможе піклуватися про ОСОБА_5 так, як піклується і піклуватиметься братом в подальшому ОСОБА_3 , тому вважає доцільним позбавити матір батьківських прав.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. В судовому засіданні судом заслухано думку неповнолітнього ОСОБА_2 (17 років) щодо позбавлення його матері ОСОБА_1 батьківських прав. Денис повідомив суду, що він до задоволення позову ставиться позитивно, оскільки ОСОБА_1 безвідповідальна, ніде не працює, до нього не виявляла турботу та увагу (вказуючи на одяг, їжу, документи), вони (діти ОСОБА_6 ) по смітниках лазили, на кладовищі цукерки збирали, так як вдома була відсутня їжа. Також повідомив, що з вини матері він до теперішнього часу не отримав паспорт. Дитинство своє більшість часу проводив з сестрою, вона завжди допомагала і зараз також допомагає йому у всьому. Мати ОСОБА_1 забрала зі школи його документи, в зв`язку з чим Денис 2 роки не відвідував школу (2023 та 2024 роки), а в 2025 році сестра зайнялася цим питанням і він наразі навчається в 9 класі, має намір та бажання продовжити навчання та отримати спеціальність електрика. Хоче, щоб матір позбавили батьківських прав, так як від неї ніякого виховання чи допомоги він не отримував, вона завжди тисне на дітей та нав`язує свою думку.

Заслухавши учасників справи, свідка, з`ясувавши думку дитини та інші обставини, які мають значення для вирішення справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги заяви, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини судом встановлено таке.

Згідно з відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9,10-11), в графі «батько» прочерк, а в графі «мати» ОСОБА_1 , згідно відомостей із довідки про народження №211 відомості про батька дитини ОСОБА_2 внесені на підставі матері дитини (а.с.12).

Радомишльський сектор УДМС у Житомирській області 16.01.2026 підтвердив видачу 06.08.2013 паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 згідно процедури повернення в Україну (а.с.13).

Із повідомлення відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Радомишльської міської ради вбачається, що за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 18.09.2013 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.08.2018 (а.с.17).

За місцем проживання ОСОБА_1 надана формальна характеристика, компрометуючими матеріалами відносно останньої виконавчий комітет міської ради не володіє (а.с.16).

Згідно повідомлення начальника ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області від 22.01.2026 ОСОБА_1 згідно даних ІПНП неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності, а саме : за ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дитини в 2022, 2023 та 2024 роках), за ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство) в 2023 році (а.с.18,19), однак суд критично оцінює вказані документи та відхиляє, як неналежні докази, враховуючи, що у вказаних документах відсутні конкретні відомості щодо вчинених правопорушень.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 22.05.2025 обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України ОСОБА_1 змінено запобіжний захід у виді особистого зобовязання на запобіжний захід у виді тримання під вартою по 20.07.2025 з визначенням розміру застави (а.с.29-31), ухвала була досліджена в ході розгляду справи, але будь-яких доказів щодо подальшого судового розгляду суду не надано, а тому судом вказана обставина не враховується при прийнятті рішення по справі, беручи до уваги при цьому, що «факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, який унеможливлює виконання ним батьківських обов'язків, не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав» (Постанова ВС від 08.06.2022 у справі № 362/4847/20).

Згідно довідки Радомишльського ліцея №3 від 14.01.2026 ОСОБА_2 дійсно навчається в 9а класі Радомишльського ліцею №3 Житомирської області (а.с.27).

Як вбачається із характеристики, виданої 15.01.2026 на учня 9 А класу Радомишльського ліцею №3, ОСОБА_2 навчається в ліцеї з першого класу, потім продовжив навчання у другому та третьому класі в Радомишльській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів; в четвертому класі навчався в Радомишльському ліцеї №3. В 2021-2022 навчальному році дитина відвідувала навчальний заклад не регулярно, неодноразово направлялися листи до відповідних органів. В 2022-2023 навчальні роки учень знаходився в дистанційному навчанні, батьки не забезпечували відповідної бази для відвідування навчального закладу, а в 2023-2024 навчальному році дитина не відвідувала навчальний заклад; 28.02.2024 вибув з навчального закладу за сімейними обставинами; 22.08.2025 зарахований до 9 А класу Радомишльського ліцею №3. В цілому характеризується позитивно, однак має певні труднощі у навчанні через втрачений навчальний період. За період спостереження адміністрацією школи встановлено, що мама ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки: не забезпечувала належні умови для проживання та виховання дитини; не приділяла належної уваги фізичному, психічному та моральному розвитку дитини;не контролювала навчання та дозвілля дитини; систематично ухилялася від виконання рекомендацій спеціалістів-педагогів; допускала поведінку, що негативно впливала на емоційний стан дитини, поведінка матері свідчить про байдужість до потреб та інтересів дитини. На даний момент учень знаходиться під тимчасовою опікою старшої сестри ОСОБА_3 , яка цікавиться життям брата в школі (а.с.14-15).

20.01.2026 фахівцями із соціальної роботи було здійснено візит за місцем проживання ОСОБА_1 та було з`ясовано, що остання перебуває в місцях позбавлення волі, в зв`язку з чим тимчасово позбавлена можливості виконувати батьківські обов`язки; безпосереднім вихованням та доглядом неповнолітнього ОСОБА_2 займається рідна сестра ОСОБА_3 , яка має намір оформити опіку в установленому законом порядку (а.с.20,21-23,24-25).

19.08.2025 рішенням виконкому Радомишльської міської ради №1555 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.33-34), а рішенням №1556 від 19.08.2025 призначено піклувальником гр. ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 над неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та влаштовано його з 19.08.2025 на виховання у сім`ю піклувальника ОСОБА_3 (а.с.39-40).

03.02.2026 комісією з питань захисту прав дитини Радомишльської міської ради з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_7 (а.с.36-38), що підтверджується також витягом з протоколу №1 від 211.01.2026 (а.с.41).

Рішенням виконкому Радомишльської міської ради №1746 від 03.02.2026 затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_7 (а.с.42), письмовий висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав досліджено в судовому засіданні (а.с.43-45).

Досліджений в судовому засіданні Акт обстеження умов проживання (а.с.46) не містить дати його складання, відтак цей документ суд не приймає до уваги як належний доказ.

Інші наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази вказують про свідоме небажання відповідача змінити своє ставлення щодо утримання та виховання свого неповнолітнього сина та належним чином виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину та займатись його доглядом та вихованням.

Судом встановлено, що відповідач свідомо обрала такі життєві умови, за якими її участь у вихованні сина ОСОБА_5 є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні статті 164 СК України.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме : батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток ; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ; батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття, це встановлене та гарантоване Конституцією України та Сімейним кодексом України (ст. 180 СК України).

Згідно із частиною третьою статті 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи дану справу суд враховує, що позбавлення особи батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з іншого ? заходом впливу на матір, яка неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

Першочергово суд бере до уваги, що інтереси дитини вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (п. 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ) від 14.03.2017 у справі «KB та інші проти Хорватії», заява № 36216/13).

Розрив таких зв`язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім`ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов`язання держави вживати заходів для збереження зв`язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (п. 48 рішення ЄСПЛ від 13.10.2015 у справі «СH проти Італії, заява № 52557/14).

Вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їхнє право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Водночас суд зауважує, що втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п. 50 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Суд підкреслює, що у спірних правовідносинах на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» (стаття 3 Конвенції ООН про права дитини).

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування положень статті 8 Конвенції у поєднанні зі статтею 164 СК стосовно того, що врахував суд першої інстанції під час вирішення спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер (пост. Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 409/1865/17-ц, від 04.03.2021 у справі № 756/6112/18, від 29.09.2021 у справі № 459/3411/18).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 739/2159/18).

Підстави для позбавлення батьківських прав, що закріплені у статті 164 СК України, є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як на підстави для позбавлення відповідача батьківських прав зазначає, що остання ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина, забезпечення здобуття ним повної загальної середньої освіти, тобто підстави, визначені в п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а також вказує на відсутність з боку відповідача бажання як на забезпечення нею першочергових необхідних потреб дитини, так і на вирішення будь-яких питань, що стосуються життя дитини, що доведено в судовому засіданні сукупністю належних та достатніх доказів.

У цій справі суд встановив, що відповідач не відповідає вимогам, необхідним для виховання дитини, вона своїми свідомими та регулярними діями та бездіяльністю заподіює шкоду своїй дитині, не дбає про сина, не виховує його, не надає йому доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяла отриманню ним паспорта громадянина України, який обов'язково оформлюється кожному громадянинові з 14-річного віку та є основним документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство, байдуже ставиться до навчання дитини, більше того, умисно забрала документи з навчального закладу, що призвело до не відвідування дитиною навчального закладу протягом 2023-2024 навчального року.

Крім цього, суд бере до уваги, що ставлення відповідача ОСОБА_1 до виконання своїх батьківських обов`язків не змінюється, в судовому засіданні вона всю відповідальність за виховання та утримання дитини покладає на державу, а свою бездіяльність пояснює тим, що її син є самостійним та не потребує її нагляду, а отже поведінка відповідача стосовно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Постанова ВС від 29.09.2021 у справі № 459/3411/18.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

17-річний син відповідачки в судовому засіданні чітко та обґрунтовано висловив свою позицію щодо доцільності позбавлення його матері батьківських прав, з якою погоджується і суд з огляду на те, що без вжиття таких заходів ускладнюється життя та розвиток дитини, порушуються права, встановлені Конституцією України, оскільки без паспорта, якого матір так і не зробила дитині, неможливо отримати атестат про освіту (щодо отримання якої відповідач створювала перешкоди) та продовжувати подальше навчання в освітніх закладах, працевлаштуватися і зареєструвати місце проживання, отримувати в повному обсязі медичне обслуговування, переміщатися по території України та виїжджати за кордон та реалізовувати інші права громадянина України. При цьому відповідачка свідомо обрала такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, що свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків у розумінні ст 164 СК.

Бажання дитини, яка мала достатній рівень розуміння, були ключовим фактором, який слід враховувати в будь-якому судовому або адміністративному провадженні, що стосується її (рішення ЄСПЛ у справі M. K. v. Greece, № 51312/16, від 01.02.2018).

Відтак суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах наявні підстави, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина і це сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини і таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

На переконання суду рішення про позбавлення батьківських прав відповідача відповідає якнайкращим інтересам дитини, не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею,можливості за її бажанням піклуватися про дитину, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських правза умови зміни своєї поведінки, якщо це буде відповідати інтересам дитини.

Крім цього, позивач у цьому позові просить стягнути з відповідача аліменти на користь органу опіки та піклування Радомишльської міської ради або громадян України, на вихованні яких буде знаходитись неповнолітній ОСОБА_2 на утримання дитини у розмірі усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 являються працездатною особою, постійного місця роботи не має, інших утриманців не має, суд приходить до висновку, що вона спроможна сплачувати аліменти в заявленому розмірі, що буде відповідати, як інтересам дитини, зокрема, для задоволення її мінімальних життєвих потреб, так і матеріальному становищу та стану здоров`я платника аліментів.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивач на підставі пункту 14 частини 2 статті 3 та пункту 3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дітей, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі, що передбачений підпунктами 1, 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», тобто у розмірі 2662,40 грн (1331,20 х 2).

Керуючись ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Радомишльської міської ради (12201, Житомирська область, Житомирський район, м. Радомишль, вул. Соборний майдан, буд. 12, ЄДРПОУ 25923935) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь особи чи установи, яка у подальшому буде здійснювати догляд за дитиною, усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом (10.02.2026) та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Роз'яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Наталія СІРЕНКО