Ухвала суду № 137295051, 03.06.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/747/26

Провадження № 1-кп/630/48/26

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора (дистанційно) ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого у кримінальному провадженні за обвинувальним актом № 62023170030002064 відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Луч Луганської області, громадянина України, українця, одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляд суду 01 червня 2026 року надійшов обвинувальний акт, згідно з яким ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні місця служби, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, а також у носінні кастету без передбаченого законом дозволу.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком до 07 червня 2026 року.

Прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , яким затверджений обвинувальний акт, подано 03 червня 2026 року до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовано тим, що наразі ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, віднесених до категорії тяжких злочинів, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а також наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались слідчим суддею при застосуванні заходу запобіжного заходу та його продовження, вони не відпали і продовжують існувати, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам; і що на даний час обставини, які вказують на такі ризики, не змінились.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав та просив його задовольнити, виходячи з обставин, викладених у такому клопотанні.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечила та просила відмовити в його задоволенні, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи, та/або місця несення служби; залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України.

В обґрунтування своєї позиції захисник ОСОБА_6 пояснила наступне. Прокурором не наведено реальне існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, на підставі яких необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У ОСОБА_4 відсутня мета переховуватися від суду, бо він бажає сприяти прийняттю законного рішення по суті справи, і в даному випадку тяжкість злочину та можливого покарання не свідчать про переховування обвинуваченого від суду. Крім того, ухвалою слідчого судді було встановлено, що ОСОБА_4 перебуває у шлюбі, має зареєстроване місце проживання, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, та є обставинами, які знижують ризик переховування від суду. До того ж ОСОБА_4 до моменту затримання не змінював місце проживання, не намагався виїхати за межі Харківської області або України, що свідчить про його готовність співпрацювати зі слідством та судом. За таких обставин саме лише тяжкість покарання не може бути виключною підставою для визначення існування заявленого ризику. Інше твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 , як військовослужбовець, не зможе приймати участь в судових засіданнях уразі зміни місця дислокації військової частини, в якій він проходить військову службу, є некоректним, оскільки ОСОБА_4 під час участі в бойових діях отримав тяжку травму, але йому не була надана належна медична допомога, що й спровокувало його на СЗЧ. Але він не ухиляється від проходження військової служби за умови проходження ВЛК та проведення медичного обстеження для визнання його готовності до виконання обов`язків військової служби. Також захисник ОСОБА_6 зауважила на відсутності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений має намір досягти справедливості в даній справі та довести наявність фактів порушення органами військового управління його права на отримання належної медичної допомоги та фактичної провокації до вчинення злочину. Крім того, стороною обвинувачення не враховано тяжкий фізичний стан ОСОБА_4 та висловлено припущення про можливе вчинення інших кримінальних правопорушень.

Окремо у своєму виступі захисник ОСОБА_6 зауважила на тому, що висновок сторони обвинувачення про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України був зроблений без належної оцінки фактичних обставин справи, які вказують на те, що ОСОБА_4 залишив військову службу саме через необхідність отримання медичної допомоги після поранення, а не з метою ухилитися від проходження військової служби. До того ж ОСОБА_4 , після покращення стану здоров`я, добровільно повернувся на військову службу та був зарахований до іншої військової частини за згодою командира, що виключає умисел на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Тому недоцільно продовжувати запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою, оскільки таких захід є недоцільним та надто суворим, а з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки буде запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечив та просив відмовити в його задоволенні, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Захисник пояснив, що обвинувачений, не зважаючи на тяжку травму плеча, яка завдає йому значного болю, не відмовляється від проходження військової служби. Однак саме тяжкий фізичний стан перешкоджає ОСОБА_4 виконувати обов`язки військової служби, а також ігнорування з боку командирів на його звернення про необхідність отримання медичної допомоги та проходження медичного обстеження спровокували ОСОБА_4 на самовільне залишення частини. Також захисник просив взяти до уваги, що раніше визначений слідчим суддею розмір застави для обвинуваченого є непомірним, бо ані він, ані його дружина не можуть її сплатити. Тому захисник просив, уразі продовження запобіжного заходу вигляді тримання під варто, зменшити заставу до мінімального розміру.

Обвинувачений ОСОБА_4 виступ своїх захисників підтримав та пояснив, що хотів би повернутися на військову службу після проходження медичного обстеження.

Вислухавши промови учасників провадження, дослідивши подане прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу подовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не завершене до його спливу.

Ч. 5 ст. 199 КПК України передбачено, що суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, які віднесені до категорії тяжких злочинів, та одному кримінальному правопорушенні проти громадської безпеки, яке віднесено до категорії нетяжких злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 8 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою суд враховує тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у трьох кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, а також те, що оголошена йому підозра у вчинені тяжкого військового кримінального правопорушення була визнана слідчим суддею обґрунтованою під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись принципом презумпції невинуватості, наразі не вирішується наперед процесуальна перспектива пред`явленого обвинувачення, а лише надається аналіз обґрунтованості пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_4 .

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя Люботинського міського суду Харківської області визнав доведеним факт наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та підтвердженим наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

При наданні оцінки наявності ризиків, про які вказав прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, суд приймає до уваги тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому уразі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується до десяти років позбавлення волі, а також ту обставину, що обвинувачений перебував у розшуку під час досудового розслідування кримінального провадження та був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. Наведене може вказувати на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від суду, що може перешкодити здійсненню судового провадження та його завершення у найкоротші строки.

Разом з цим, слід взяти до уваги ту обставину, що в межах з`ясування та перевірки обставин обвинувачення є потреба у допиті свідків обвинувачення. Однак виникненні та існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України в судовому засіданні прокурором не доведено належними доказами, з огляду на ту обставину, що існування такого ризику слідчим суддею було визнано недоведеним під час розгляду по суті клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо іншого ризику, на який посилається прокурор у поданому клопотанні, - вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що такий ризик не зменшився, та навпаки, посилився, оскільки після постановлення слідчим суддею ухвали про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, йому було повідомлено 28 травня 2026 року про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, що випливає зі змісту доданого до обвинувального акту реєстру матеріалів кримінального провадження № 62023170030002064. Це вказує в достатній мірі на можливість продовження вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, подібних до тих, які йому інкриміновані, уразі припинення дії запобіжного заходу, застосованого до нього на підставі ухвали слідчого судді.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, дані про його особу, наявність ризиків, які суд вважає доведеними. Суд визнає, що інтереси суспільства значною мірою переважають інтереси забезпечення права на свободу обвинуваченого ОСОБА_4 , незважаючи на існування презумпції невинуватості.

За таких обставин раніше застосований до обвинуваченого запобіжних захід слід продовжити з метою запобігання існуючим ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на строк 60 днів.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

При постановленні слідчим суддею Люботинського міського суду Харківської області ухвали від 10 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою був визначений розмір застави в сумі 199680,00 грн, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що на підставі обвинувального акту ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, що свідчить про вагомість заявленого ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне залишити раніше визначений слідчим суддею розмір застави без змін на період продовження запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 181, 194, 199, 331 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований у відношенні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 01 серпня 2026 року включно.

Встановити для ОСОБА_8 заставу в розмірі 199680,00 грн., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України (Реквізити: одержувач ТУ ДСА України у Харківській області, банк одержувача ДКСУ м. Київ, рахунок UA208201720355299002000006674, код ЄДРПОУ 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 630/747/26 від 03 червня 2026 року ( ОСОБА_4 ), Люботинський міський суд Харківської області).

В разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд. З моменту звільнення ОСОБА_4 з під варти у зв`язку з внесенням застави вважати обвинуваченого таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави згідно ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатись із місця проживання або місця несення служби без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця несення служби;

- утримуватися від спілкування зі свідками кримінального провадження;

- здати до органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки невиконання цих обов`язків.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1