Рішення № 137294256, 10.06.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/947/26

Провадження №2/173/1290/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 08.02.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №2081887.

Відповідно до умов договору сума кредиту становить 5800,00 грн, який надано в безготівковій формі на рахунок позичальника; строк кредитування - 360 днів. Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознаи?омлена з усіма и?ого істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здіи?снила діі?, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на саи?ті, з введенням коду підтвердження, якии? є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформаціі? щодо реквізитів банківськоі? картки, на рахунок якоі?, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбаченому договором. Позичальник зобов`язався повернути кредит в строк, передбачений кредитним договором, проте свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

26.11.2025 укладено договір № 26-11/25, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2081887.

Загальнии? розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2081887 від 08.02.2025, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовноі? заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 41196.36 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10298.92 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18641.19 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 7106.25 грн.

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 5150.00 грн.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 41196,36 грн. Крім того, просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 31.03.2026 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Учасникам справи надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та позивачем відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів. Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем особисто через систему Електронний суд 05.04.2026.

У визначений судом строк відповідач позала суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволені позову. Відповідач стверджує, що позивач не надав доказів укладення кредитного договору з відповідачем, надання кредитних коштів. Нарахування пені та штрафів відповідач вважає незаконним в період воєнного стану, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем.

На думку відповідача, спосіб підписання Договору № 2081887 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 08.02.2025 року, Додатковоі? угоди від 09.02.2025 року, паспорту кредиту не відповідає вимогам законодавства Украі?ни, зокрема, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Окрім того, позивач не надав доказів підписання договору саме відповідачем, а власні довідки Первинного кредитора про ідентифікацію, відповідач вважає неналежним доказом в розумінні ЦПК Украі?ни для ідентифікаціі? особи позичальника.

Також відповідач заперечувала проти розміру витрат на правову допомогу та просила зменшити їх до 2000 грн., вважає витрати в сумі 16000 грн необгрунтовними, неспівмірними зі складністю справи, враховуючи однотипність позовів, які готує представник позивача та очевидно завищеною.

Відповідач та її представник просили суд розглядати справу за їх відсутності.

Представник позивача 27.04.2026 надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що кредит був отриманий відповідачем в небанківській установі, а саме в ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та кредитні кошти перераховані на вже відкритий рахунок позичальника, реквізити якого зазначає сам позичальник під час оформлення заявки на кредит. Позивач вважає, що він надав належні та допустимі докази для підтвердження факту перерахування коштів відповідачу, а тому позивач просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.02.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 2081887 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов`язання надати, а відповідач отримати кредит та зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку встановленому цим договором. За умовами кредитного договору відповідачу надані кредитні кошти у сумі 5800,00 грн., строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів відповідно до графіку платежів. Згідно з умовами договору стандартна процентна ставка становить 1% в день (п.1.5.1). Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковіи? формі шляхом і?х перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 870,00 грн на третій день такого невиконання та у розмірі 174,00 грн, починаючи з четвертого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Згідно з умовами договору штраф є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з додатковою угодою до договору № 2081887 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 08.02.2025 від 09.02.2025 сторони домовились про збільшення кредиту на 4500, 00 грн. Також додатковою угодою змінено розмір штрафу: 1545 гривень на 3 (третіи?) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 309 гривень починаючи з 4 (четвертого) дня за кожнии? день невиконання та/або неналежного виконання.

Довідкою АТ ПУМБ № КНО-07.8.5/8286БТ від 14.05.2026 підтверджується, що платіжна картка з номером НОМЕР_1 була випущена на ім?я ОСОБА_1 .

Також цією довідкою підтверджується факт перерахунку коштів на суму 5800,00 грн 08.02.2025р. о 15:00:19 з використанням сервісу переказу коштів через АТ ПУМБ. Операція на суму 4500,00 грн 09.02.2025р. о 10:28:05 проведена з використанням сервісу переказу коштів через АТ ПУМБ. Між Банком та ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" укладено договір, відповідно до якого Банк надав послуги переказу коштів.

Згідно з довідкою ТОВ ПЕЙТЕК № 20251127-2032 від 27.11.2025 08.02.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на суму 5800.00 грн на картку № НОМЕР_2 .

26.11.2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає/відступає ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до Відповідача за договором № 2081887 від 08.02.2025.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором №2081887 від 08.02.2025, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 41196.36 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10298.92 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18641.19 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 7106.25 грн.

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 5150.00 грн.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, суд доходить висновку, що договір кредиту №2081887 від 08.02.2025 та додаткова угода до нього укладено у спосіб, передбачений чинним законодавством, за своїми формою та змістом відповідають вимогам закону.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів укладення договору саме відповідачем, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження факту укладення договору та перерахування кредитних коштів саме відповідачу. Окрім того, згідно з розрахунком заборгованості до червня 2025 року відповідач належним чином виконувала зобов?язання за договором, що на думку суду, свідчить про розуміння нею умов договору, а саме необхідності сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами згідно з графіком платежів.

Те, що договір та додаткова угода до нього підписані позивачем з використанням аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) та за відсутності письмової згоди сторін, у якіи? би містилися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, не спростовує факту укладення договору, з умовами якого відповідач погодилась, підписавши його за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Досліджені докази підтверджують, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_2 за кредитним договором №2081887 від 08.02.2025.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Судом встановлено, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором №2081887 від 08.02.2025, надало відповідачу кошти у розмірі, визначеному договором.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідач належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором до червня 2025 року - сплачувала нараховані відсотки згідно з графіком платежів, проте з червня 2025 року вона припинила погашати заборгованість по нарахованим відсоткам, що призвело до порушення зобов`язання з її боку. Відповідач не спростувала обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог та наданого позивачем розрахунку заборгованості. Тому суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про стягнення заборгованості, зокрема за тілом кредиту та відсотками законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що відсотки за користування кредитом нараховано відповідно до умов договору: за визначеною відсотковою ставкою, у межах строку кредитування та з урахуванням максимального розміру відсоткової ставки, визначеною Законом України Про споживче кредитування.

Водночас суд не погоджується з вимогами позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5150 грн з огляду на таке.

17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р., яким, зокрема, було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Отже, нарахування позивачем штрафу за період дії воєнного стану в Україні є таким, що не відповідає діючому законодавству, тому вимоги про стягнення неустойки/штрафу в розмірі 5150,00 грн є такими, що не підлягають задоволенню.

Те, що сторони узгодили в договорі неустойку у виді штрафу як вид забезпечення зобов`язання згідно зі ст. 549 ЦК України, не спростовує висновків суду про безпідставність нарахування її в період дії воєнного стану.

Отже, загальна сума заборгованості становить 36046, 36 грн: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10298,92 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18641,19 грн.; заборгованість за відсотками з моменту відступлення права вимоги - 7106,25 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 2329,57 грн (36046,36 * 100% : 41196,36 * 2662,40).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 485 від 02.02.2026 року, витяг з акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року.

Згідно з наданими доказами витрати на професійну правничу допомогу становлять 16000 грн.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 141 ЦПК України, а також їх документального обґрунтування.

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що позовна заява за своїм змістом є аналогічною іншим позовним заявам у спорах цієї категорії, а заявлена позивачем до стягнення сума не підтверджена належними доказами, є необґрунтованою та завищеною.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 17.01.2024 у справі № 910/2158/23.

Враховуючи принципи обґрунтованості, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, предмет та ціну позову, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, значення справи для сторін, а також те, що дана справа не належить до категорії особливо складних, не потребувала значного обсягу юридичних досліджень чи підготовки великої кількості процесуальних документів, а ґрунтується переважно на стандартному нормативно-правовому регулюванні та письмових доказах, суд дійшов висновку, що розумним, обґрунтованим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню в порядку ч. 3 ст. 141 ЦПК України, є 5000 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, то понесені позивачем витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 4374, 94 грн. (36046,36 * 100% : 41196,36 * 5000).

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, 03150 м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6 оф. 521) заборгованість за Договором № 2081887 від 08.02.2025, у розмірі 36046 (тридцять шість тисяч сорок шість ) грн 36 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2329 (дві тисячі триста двадцять дев?ять) грн 57 коп. та витрати на професійну правчину допомогу у розмірі 4374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 94 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник