Ухвала суду № 137293806, 11.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2542/26

Справа № 754/18088/25

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у засіданні в залі суду в м.Києві клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за вищезазначеним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про закриття провадження у даній справі. В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки йому достеменно відомо про те, що дана справа не підсудна суду загальної юрисдикції, так як правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору, укладеного між кредитором та боржником, який є приватним підприємцем, в зв`язку із чим позивач звернувся до Господарського районного суду м.Києва з аналогічною позовною заявою у справі № 910/4203/25, в якій Господарським судом м.Києва 18.06.2025 року була постановлена ухвала про зупинення провадження.

З урахуванням наведеного, відповідач просила закрити провадження у даній справі та накласти на позивача штраф за зловживання ним своїми процесуальними правами.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; та у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

В силу статті 50 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Із положень статті 626 ЦК України слідує, що господарським договором є домовленість (угода) між суб`єктами господарювання або між суб`єктом господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами, на підставі якої виникають господарські права та зобов`язання.

За змістом указаних норм права господарським судам підвідомчі спори, що виникають між суб`єктами господарювання у зв`язку з здійсненням ними господарської діяльності, зокрема при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це закінчення діяльності суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повторного звернення до суду із таким самим позовом.

Як вбачається із позовної заяви та наявних матеріалів, у даній справі позивач звернувся до суду із вимогами до відповідача ОСОБА_2 як до фізичної особи, а не як до ФОП. Долучені докази укладення кредитного договору також свідчать про те, що вказаний договір укладено відповідачем саме як фізичною особою. Зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ А-Банк» місця її службового положення «приватний підприємець» не свідчить про те, що даний кредитний договір укладено саме у зв`язку із здійсненням відповідачем господарської діяльності, що могло б дати підстави вважати укладений договір господарським.

Враховуючи, що кредитний договір був укладений банком як юридичною особою з відповідачем, як фізичною особою, а не як з ФОП, приймаючи до уваги те, що кредитні кошти були надані відповідачці не для фінансування її господарської (підприємницької) діяльності, грошові кошти (кредит та відсотки за його користування) не були повернуті відповідачем як фізичною особою, а не як ФОП, суд вважає, що даний спір належить розглядати в суді цивільної юрисдикції.

За таких обставин клопотання відповідача про закриття провадження задоволенню не підлягає.

Посилання відповідача на те, що позивач звернувся до Господарського районного суду м.Києва з аналогічною позовною заявою у справі № 910/4203/25, суд також відхиляє, оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, у вказаній справі предметом позову є про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 20.00.0001685777 від 22.04.2024 року, що був укладений між банком та ФОП ОСОБА_1 у розмірі 137 270,15 грн., з яких: 118 029,09 грн. основного боргу, 7 576,06 грн. загального залишку заборгованості за процентами, 1 215,00 грн. загального залишку заборгованості за винагородою, 2 700,00 грн. пені, 1 000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 6 750,00 грн. штрафу (змінна складова).

В той же час, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 03.04.2024 року, укладеним шляхом підписання заяви щодо встановлення кредитного ліміту.

Таким чином, предмети спору у вказаних справах також є різними.

З урахуванням наведеного суд також не вбачає підстав вважати дії позивача щодо пред`явлення вказаних позовів до відповідача зловживанням процесуальними правами.

В той же час, суд зауважує, що у заяві про зупинення провадження у справі відповідач зазначає про те, що вона на даний час перебуває на службі у в/ч НОМЕР_1 ЗСУ та приймає участь у бойових діях на підставі укладеного контракту від 29.04.2025 року, а тому з огляду на положення п.2 ч.1 ст.251, п.2.ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі підлягає зупиненню.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського районного суду м.Києва від 18.06.2025 року у справі № 910/4203/25 зупинено провадження у справі № 910/4203/25 до припинення перебування ФОП ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє дотепер.

У пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції..

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 від 12 листопада 2025 року (п.117) зазначається, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Також у п. 76 даної постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 вказано, що правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Відповідно до довідки №1637/981 від 30.11.2025 року, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .

Надані до суду документи є належними та допустимим доказами перебування відповідача на військовій службі у складі Збройних Сил України під час воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України", оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України визначено обов`язок, а не право суду зупинити провадження у справі з зазначеної у ньому підстави. Цією нормою не передбачено можливість зупинення провадження у справі в залежності від участі чи неучасті у бойових діях сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Враховуючи той факт, що відповідач перебуває у лавах Збройних Сил України, що підтверджується вищезазначеними доказами, суд переконаний, що існують обставини, які, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, а тому обов`язком суду є зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача на військовій службі у складі Збройних Сил України, під час воєнного стану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.251, 255 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: