Ухвала суду № 137292654, 10.06.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/1120/26

Провадження № 1-кп/671/113/2026

У Х В А Л А

10 червня 2026 р. м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026243200000087 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді Волочиського районного суду Хмельницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Під час досудового розслідування до підозрюваного (на даний час обвинуваченого) ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 11.06.2026 включно.

У ході підготовчого судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою без визначення застави на 60 днів.

Прокурор посилається на те, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, встановлені під час досудового ризики переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень є триваючими, застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.

Обвинувачений та захисник не висловили заперечень щодо заявленого прокурором клопотання.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Пункт 5 частини 2 ст. 183 КПК України передбачає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частина 1 ст. 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, що передбачено 4 ст. 197 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України продовження строку тримання під вартою можливе лише за умови доведення стороною обвинувачення того, що заявлені ризики не зменшилися або виникли нові ризики, які виправдовують подальше застосування цього запобіжного заходу, а також наявності обставин, які унеможливлюють завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали. За відсутності такого обґрунтування слідчий суддя зобов`язаний відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.

За змістом ст. 177 КПК України запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов`язків. Необхідність його застосування обумовлюється наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може ухилятися від органів досудового розслідування або суду, знищити чи приховати докази, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінально протиправну діяльність.

Таким чином, застосування чи продовження запобіжного заходу можливе лише за умови доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та хоча б одного із ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Суд дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення не є очевидно необґрунтованим та підтверджується матеріалами, на підставі яких раніше застосовано запобіжний захід, що підтверджується сукупністю матеріалів кримінального провадження, які були підставою для застосування запобіжного заходу.

На даний час ризик, передбачений ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 знаходячись на волі, може переховуватись від суду, продовжує існувати на момент проведення підготовчого судового засідання.

Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить визначення змісту ризику переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, керуючись положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні у справі «Бекчиєв проти Молдови» (п. 58) ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі повинен оцінюватися з урахуванням сукупності обставин, які характеризують особу, зокрема її моральних якостей, місця проживання, роду занять, майнового стану, сімейних та соціальних зв`язків, а також ступеня її інтегрованості в суспільство держави, де здійснюється кримінальне переслідування.

Разом із тим ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що суворість можливого покарання є обставиною, яка може враховуватися при оцінці ризику ухилення особи від правосуддя або вчинення нових кримінальних правопорушень (рішення у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Отже, перспектива призначення суворого покарання може виступати додатковим стимулом для обвинуваченого уникати судового розгляду. Водночас сама по собі тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для висновку про існування ризику переховування від суду, а підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими обставинами кримінального провадження та даними про особу обвинуваченого.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 суд враховує тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, беручи до уваги можливі негативні для обвинуваченої наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, суд дійшов висновку, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення, й надалі існує.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 є особою раніше неодноразово судимою, у тому числі за злочини проти життя і здоров`я особи, що вказує на існування ризику вчинення інших криміналь них правопорушень.

Водночас, оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків, суд виходить з такого.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що ризики, які слугують підставою для тримання під вартою, мають ґрунтуватися на конкретних фактичних обставинах справи, а не зводитися до абстрактних припущень (рішення у справах «Лабіта проти Італії», «Ідалов проти Росії», «Мхітарян проти України»). Саме по собі пред`явлення обвинувачення або тяжкість інкримінованого злочину не можуть виправдовувати висновок про існування зазначеного ризику без підкріплення його відповідними доказами.

Суд не встановив конкретних фактичних обставин, які б давали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 у разі перебування на волі вчинятиме незаконний вплив на потерпілого чи свідків. Зокрема, відсутні будь-які відомості про те, що обвинувачений будь-коли погрожував потерпілому, свідкам або їхнім близьким, вчиняв спроби налагодити контакт із потерпілим чи свідками з метою схилення їх до певних показань або їх зміни,

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу суд враховує, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, зокрема, родини, постійного місця проживання та роботи, раніше неодноразово судимий, що підсилює вказані вище ризики переховування та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м`яких запобіжних заходів суд визнає неможливим, а тому клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить із положень ст. 183 КПК України, відповідно до яких у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, суд має право не визначати розмір застави.

Суд враховує, що у даному кримінальному провадженні обвинувачення стосується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке за своїм характером є насильницьким злочином, спрямованим проти життя та здоров`я особи.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги сукупність обставин кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, суд доходить висновку, що визначення розміру застави не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим підстави для застосування застави відсутні.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 315, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів, тобто до 09 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, а також направити до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, протягом п`яти днів з дня вручення йому копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1