Рішення № 137291935, 05.06.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1218/26

2-а/301/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Бобик О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Ігнатьо Богдан Ярославович, до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Представник Ігнатьо Б.Я. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7140306 від 05.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позов мотивовано тим, що 05.05.2026 відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7140306 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо ОСОБА_1 .. У постанові відповідач стверджує, що 05.05.2026 у селі Барвінок, Ужгородського району Закарпатської області, позивач керував автобусом t-917 ASTRON, др.н. НОМЕР_1 , по маршруту Мукачево-Кошице. Автобус був переобладнаний з порушенням стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема у автобусі встановлено 65 місць для пасажирів при вказаній у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу кількості місць 66. Вказані дії позивача відповідачем оголошено порушенням пункту 31.3. Правил дорожнього руху - експлуатація транспортного засобу у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Вказує, що переобладнання транспортних засобів в Україні регулюється Законом України «Про дорожній рух» та Порядком переобладнання транспортних засобів», затвердженим постановою КМУ від 21 липня 2010 року № 607. Відповідач безпідставно кваліфікував дії позивача як адміністративне правопорушення, оскільки переобладнання транспортного засобу не охоплює демонтаж, зняття, зменшення певних частин транспортного засобу, зокрема сидінь. У постанові відповідач спирається саме на керування позивачем переобладнаним транспортним засобом, оскільки у ньому менше сидінь, ніж допускається свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Постановою відповідача порушені права позивача, адже таким рішенням позивач звинувачений у правопорушенні, якого він не робив та зобов`язаний сплатити штраф.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28.05.2026 за клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 05.06.2026.

28.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Ісак Д.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що 05.05.2026 працівниками патрульної поліції було виявлено, що водій транспортного засобу марки «Т-917 ASTRON», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював перевезення пасажирів з порушенням вимог Правил дорожнього руху України, а саме: транспортний засіб експлуатувався з переобладнанням, при якому фактична кількість пасажирських місць становила 65 замість 67, зазначених у реєстраційному документі. Вказані обставини є порушенням вимог п.п. 31.3 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 121 КУПАП. Зазначає, що встановлення у транспортному засобі 65 пасажирських місць для сидіння замість 67 місць, є зміною параметрів конструкції транспортного засобу та відноситься до переобладнання транспортного засобу, і безпосередньо виливає на конструктивні та вагові характеристики транспортного засобу, зокрема призводить до зміни повної маси транспортного засобу, її розподілу по осях, розміщення центру ваги та загальної ваги транспортного засобу, що має безпосереднє значення для забезпечення безпеки дорожнього руху та експлуатаційних характеристик транспортного засобу, а тому такі зміни підлягають обов?язковому погодженню та внесенню до реєстраційних документів у встановленому законом порядку. Також вказує, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена відповідно до норм КУпАП, є законною та обгрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №7140306 від 05.05.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 05.05.2026 о 10:31 у с.Барвінок, вул. Коротка, 2, керував автобусом t-917 ASTRON, д.р.н. НОМЕР_1 , за маршрутом Мукачево-Кошице, який переобладнаний з порушенням вимог та стандартів у сфері БДР, а саме встановлено 65 пасажирських місць, а у свідоцтві про реєстрацію 66, чим порушив п.31.3.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122КУпАП.

Пункт 31.1 Правил дорожнього руху визначає, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно пункту 31.3 «а» забороняється експлуатація транспортних засобів у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Частиною 2 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси і її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 607 від 21 липня 2010 року, цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.

Згідно п.37 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», переобладнання транспортного засобу, у результаті якого змінюється його повна маса та її розподіл за осями, центр ваги, тип двигуна, його вага і потужність, колісна база чи колісна формула, система гальмового і рульового керування та трансмісії, здійснюється за погодженням з виробниками транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, або з державним підприємством «ДержавтотрансНДІпроект» чи Головним сервісним центром МВС. Зазначене погодження може надаватися тільки після проведення огляду транспортних засобів із дотриманням вимог пункту 15 цього Порядку та надання відповідного акта, засвідченого підписом та скріпленого печаткою адміністратора сервісного центру МВС.

Із системного аналізу вказаних положень чинного законодавства вбачається, що під переобладнанням транспортних засобів мається на увазі зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб.

З постанови вбачається і не заперечується позивачем, що він керував транспортним засобом із знятим одним пасажирським сидінням через вузькість місця, тобто в транспортному засобі було на одно сидіння менше ніж зазначено у реєстраційному документі.

Однак, зняття (демонтаж) сидіння вочевидь не підпадає під визначене у ч.1 ст.32 Закону України «Про дорожній рух» поняття переобладнання, так як демонтаж одного сидіння із 67 ніяким чином не є зміною типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортного засобу, що перебуває в експлуатації. У всякому випадку такий висновок мав бути відповідачем обґрунтований і доведений доказами, недостатньо у цьому випадку лише перерахувати сидіння в салоні і порівняти підрахунок з реєстраційним посвідченням. Одно сидінь в салоні може бути демонтовано внаслідок різних причин, і це не означає, що тимчасовий демонтаж сидіння і його встановлення назад має оформлятися як переобладнання. Відповідач має доводити, що демонтаж сидіння істотно на щось вплинув настільки, що це належить сприймати як адміністративне правопорушення.

Крім того, згідно пункту 31.3 «а» Правил дорожнього руху заборонено експлуатацію транспортних засобів у разі не будь-якого переобладнання, а порушення вимог, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Так, згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, частиною 2 статті 122, частино 2 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 справа №537/4012/16-а, від 08.11.2018 справа № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 справа № 743/1128/17, від 15.11.2018 справа № 524/7184/16-а.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами той факт, що демонтаж (зняття) одного сидіння із 67-ти в транспортному засобі призвів до порушення вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Оскільки відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП, а судом таких обставин не встановлено, тому вина позивача не може вважатись доведеною.

Згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь. Відповідно до постанови КАС ВС від 08.07.2020 N 463/1352/16-а у силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак суд вважає, що за обставин даної справи не можна стверджувати про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП поза розумним сумнівом.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 9, 77, 241-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Ігнатьо Богдан Ярославович, до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7140306 від 05.05.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 121 КУпАП закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.06.2026.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик