Ухвала суду № 137290456, 11.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2869/26

Провадження № 1-кп/487/494/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 провівши в м. Миколаєві закрите судове засідання у кримінальному провадженні за № 12025150000000970 від 17.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст. 149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст. 149 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, оскільки у обвинувачених не зменшилися ризики передбачені ст. 177 КПК України, вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке відповідальність передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, обвинувачені можуть переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Захисники заперечили проти продовження строку тримання під вартою посилаючись на необґрунтованість клопотання та клопотали обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачені в судовому засіданні підтримали позицію захисників.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.01.2026 обвинуваченим обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з визначенням застави ОСОБА_9 у розмірі 332800,00 грн. та ОСОБА_8 у розмірі 665600,00 грн. (справа № 490/41/26, провадження № 1-кс/490/15/2026 та № 1-кс/490/16/2026)

Ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.02.2026 обвинуваченим продовжено раніше обрані запобіжні заходи у вигляді тримання з визначенням застави до 22.04.2026.

21.04.2026 ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва продовжено дію запобіжного заходу обвинувачених у вигляді тримання під вартою на 60 діб до 19.06.2026 (включно) з можливістю внесення застави.

Як вбачається із обвинувального акта, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 149 КК України, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 8 до 15 років.

Застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу не відпали та останні перебуваючи на свободі можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення. З моменту вирішення питання про доцільність продовження строків, жоден ризик не зменшився і не відпав.

При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.

Так, суд вважає, що характер кримінального правопорушення, яке ставляться у провину обвинуваченим, усвідомлення тяжкості покарання можуть бути підставою, для вчинення обвинуваченими дій направлених на ухилення від явки до суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.

Також, суд зазначає, що у відповідності до рекомендацій, наданих Верховним Судом у Листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо була висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02.03.2022. А тому надані рекомендації суд також враховує при вирішенні питання.

Крім того, при вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого вони обвинувачуються та те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують вище зазначені ризики.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).

Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

З урахуванням позиції сторони обвинувачення, конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, даних про їх особи та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення визначеного ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.01.2026 розміру застав, які достатньою мірою гарантують виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків та не є завідомо непомірною для них, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне зобов`язати обвинувачених прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати обов`язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби судового провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.

Таким чином клопотання сторони обвинувачення, щодо продовження дії запобіжного заходу підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуюсь ст.ст. 27, 176, 177, 178, 183, 217, 372, 615 України суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити на 60 (шістдесят) днів до 09.08.2026 (включно) з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.01.2026 (справа № 490/41/26, провадження № 1-кс/490/15/2026).

Строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити на 60 (шістдесят) днів до 09.08.2026 (включно) з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.01.2026 (справа № 490/41/26, провадження № 1-кс/490/16/2026).

Копію ухвали направити начальнику ДУ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» МЮ України для відома.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження дії запобіжного заходу до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 5 днів з моменту її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити сторонам.

Суддя: ОСОБА_1