Рішення № 137290068, 02.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1121/26

Провадження №2/442/845/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Грицай М.М.,

секретар судового засідання Антоненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Директор ТОВ «Факторинг Партнерс» Я.Сердійчук через систему «Електронний Суд» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згодом подала заяву про зменшення позовних вимог.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.04.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем укладено договір №80658492, за умовами якого відповідачу надається кредит у розмірі 7000 гривень. Строк кредиту - 365 днів. Проценти за користування кредитом - 1% за один день. Відповідно до кредитного договору відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, сплачувати кошти за користування кредитом. Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «ЕКО ФІН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, передбаченому договором. 13.01.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №80658492, відповідно до умов якого право вимоги за про споживчий кредит №80658492 від 21.04.2025 перейшло до ТзОВ «Факторинг Партнерс». Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором. Зважаючи на те, що чоловік відповідача ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у ВЧ НОМЕР_1 з 04.09.2025 по теперішній час, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором про споживчий кредит №80658492 від 21.04.2025 у розмірі 13305 грн., у тому числі: 7000 грн - тіло кредиту, 6305 грн - відсотки з 21.04.2025 по 03.09.2025 (з урахуванням внесених відповідачем оплат) та судові витрати у розмірі 15662,40 грн.

У свою чергу відповідач подала відзив на позовну заяву, де заперечила щодо задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що позивач не надав докази видачі кредиту. Крім того, зазначила, що її чоловік є військовослужбовцем і вона як дружина військовослужбовця має пільги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а відтак проценти за користування кредитом не нараховуються. Позивачем заявлено вимога щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків. Також зазначає, що заявлена сума витрат на правову допомогу не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що справа є незначної складності, розрахунку витрат на доказів реальності їх понесенння позивачем не подано. Зважаючи на вказане, просить суд відмовити у задоволенні позову, зменшити проценти за користування кредитними коштами та розмір судових витрат.

Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, де вказано, що на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви додано квитанцію ТОВ "ПрофітГід" №44522-12864-58694, що є належним доказом видачі кредиту. Відповідачем двічі здійснювалася пролонгація дисконтного (пільгового) періоду строку кредитування за кредитним договором №80658492 від 21.04.2025, що підтверджується доданими до позовної заяви додатковими договорами про пролонгацію №1/80658492 від 05.05.2025 та №2/80658492 від 22.05.2025, на виконання яких відповідачем здійснювались оплати нарахованих процентів за користування кредитом, а саме: 05.05.2025 1050 грн та 22.05.2025 1190 грн, а також здійснювались сплати процентів за користування кредитом: 17.06.2025 775 грн та 02.07.2025 200 грн, що підтверджується випискою за кредитом, складеною ТОВ «ЕКО ФІН». Здійснення відповідачем пролонгації дисконтного (пільгового) періоду строку кредитування за кредитним договором №80658492 від 21.04.2025 та сплата процентів за користування кредитом лише в черговий раз підтверджує факт укладення ОСОБА_1 вказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів на його виконання, а також визнання його умов. Зазначаючи про надмірність нарахованих відсотків, відповідач посилається на п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ст. 627 Цивільного кодексу України, якими закріплено засади добросовісності, розумності та справедливості у договірних правовідносинах, натякаючи на несправедливість умов кредитування, а також зазначає про неправомірне застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, положеннями якої передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання. Частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який згідно вказаної норми не може перевищувати 1 %. Саме така процентна ставка передбачена умовами договору №80658492 від 21.04.2025 року, тобто жодної вимоги законодавства щодо розміру процентної ставки за користуванням кредитом умовами договору не порушено. Відповідно, не можуть вважатися несправедливими умови договору щодо нарахування процентів, яке здійснювалось за процентною ставкою, розмір якої відповідає вимогам діючого законодавства (ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»). З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, вважаємо, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 13000 грн відсутні. З урахуванням вказаного, просить суд завдолити позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у розмірі 13305 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася.

Відповідач у судове засідання не з`явилася.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог доводи представника позивача, зважаючи на відзив відповідача на позовну заяву, відповідь представника позивача на відзив, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що 21.04.2025 між ТОВ "ЕКО ФІН" та відповідачем укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір №80658492, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 7000 гривень, строком кредитування на 365 днів, який починається з 21.04.2025 та закінчується 20.04.2026. Проценти - 1 % за один день. (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4.1 договору).

Згідно з квитанцією ТОВ "ПрофітГід" №44522-12864-58694 21.05.2025 відповідачу перераховано 7000 грн. згідно договору № 80658492 від 21.04.2025, картка НОМЕР_2 .

Відповідно до виписки первісного кредитора за рахунком відповідача борг ОСОБА_1 складає 22545 грн.

Згідно з додатковими договорами про пролонгацію №1/80658492, №2/80658492 від 22.05.2025 до договору про споживчий кредит/кредитний договір №80658492 від 21.04.2025 сторони погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 05.06.2025, поточний період складає 319 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 20.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з листом АТ КБ "Приватбанк" від 31.03.2026 повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , фінансовий номер НОМЕР_4 , 21.04.2025 здійснено зарахування коштів у сумі 7000 грн. Вказане також підтверджується випискою за договором №б/н від 21.04.2025 - 26.04.2025 від 31.03.2026.

13.01.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №80658492, відповідно до умов якого право вимоги за договором про споживчий кредит №80658492 від 21.04.2025 перейшло до ТзОВ «Факторинг Партнерс».

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників від 13.01.2026, реєстру боржників до вказаного договору борг ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №80658492 від 21.04.2025 складає 22545 грн.

З розрахунку ТОВ "Факторинг Партнерс" борг відповідача станом на 03.09.2026 складає 13305 грн.

Згідно з довідками НОМЕР_5 від 01.10.2025 за №7495/1, №7495/2 сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, у ВА3211 від 04.09.2025 по теперішній час.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 30.06.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 30.06.2021, актовий запис №72, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 .

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, внаслідок чого з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 13305 грн., з яких: 7000 грн - тіло кредиту, 6305 грн - відсотки.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 13000 грн., суд виходить з наступного.

На підтвердження наданих адвокатських послуг позивач надав договір про надання правової допомоги від 02.07.2024, заявку про надання юридичної допомоги №82 від 14.01.2026, витяг з Акту про надання юридичної допомоги №26 від 21.01.2026 на суму 13000 грн.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на ненадання позивачем доказів оплати витрат на правничу допомогу, оскільки відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Однак, суд вважає їх неспівмірними з розглядом даної справи, яка розглянута у спрощеному провадженні, та зважаючи на ціну позову, вимоги розумності і справедливості, вважає за доцільне стягнути з відповідача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Крім того, відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 42640371) 13305 (тринадцять тисяч триста п`ять) гривень боргу за договором про споживчий кредит №80658492 від 21.04.2025, у тому числі: 7000 грн (сім тисяч) гривень основний борг, 6305 грн (шість тисяч триста п`ять) гривень відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Грицай