Рішення № 137289236, 04.06.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/4131/25

Провадження №2/149/375/26

Номер рядка звіту 71

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олійника І. В.,

за участі секретаря Янюк А. Й.,

сторін:

позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Ткаченко Т. В., приймає участь у режимі відеоконференції

представника третьої особи - Сивак Л. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини.

Короткий виклад позовних вимог

Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У жовтні 2023 року позивач разом з сином переїхала проживати до своїх батьків і з того часу проживали окремо від відповідача. 19.05.2025 року шлюб було розірвано рішенням суду. Під час роздільного проживання відповідач не виявляє жодного інтересу до сина, не приймає участь у вихованні та спілкуванні з ним, не цікавиться здоров`ям, не несе витрат по його утриманню, тобто не виконує жодного батьківського обов`язку. Враховуючи це, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно ОСОБА_4 , а також стягнути з відповідача аліменти на утримання син у розмірі частки від його заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 23.12.2025 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23.02.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду .

Позиція сторін

Позивач, представник позивача у судовому засіданні підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги. Позивач пояснила, що періодично отримувала від батька відповідача грошові кошти на утримання дитини. Сам відповідач не виявляє бажання спілкуватися з сином, не цікавиться дитиною, не виконує батьківські обов`язки. У подальшому позивач підтвердила, що отримувала від відповідача грошові перекази на утримання дитини у різних розмірах.

Відповідач у судові засідання не з`явився, заяв по суті справи не подав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно і належним чином.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Уланівської сільської ради у судовому засіданні у вирішенні питання про стягнення аліментів поклалася на розсуд суду, підтримала подання органу опіки від 21.05.2026 та повідомила, що телефоном спілкувалася з відповідачем, який зазначив, що заперечує проти задоволення позову, оскільки бажає виховувати сина та спілкуватися з ним. Також відповідач надав органу опіки копії квитанцій про перерахування коштів позивачеві. Враховуючи це, представник органу опіки не вбачає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника органу опіки, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини

Позивач та відповідач у період з 23.06.2022 по 18.06.2025 перебували в шлюбі (копія рішення суду про розірвання шлюбу а.с.9), є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_1 (копія на а. с. 5).

Довідкою Уланівської сільської ради № 328 від 01.07.2025 підтверджено, що позивач та її син проживають за адресою АДРЕСА_1 . Дитина знаходиться на утриманні матері (а.с. 6). Такі ж відомості доводяться актом обстеження матеріально-побутових умов від 31.03.2025 (копія на а.с. 7).

За змімстом довідки Уланівської сільської ради № 329 від 01.07.2025 ОСОБА_3 не зареєстрований та не проживає у с. Хутори Кривошиїнецькі Хмільницького району Вінницької області (а.с. 8).

Позиція суду

Стосовно вимоги про позбавлення батьківських прав

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789 ХІІ) (далі - Конвенція) дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

За змістом ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей (ч.ч. 1, 4ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом п. 2 ч. 1ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

В абзаці 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Зазначені правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від: 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23),22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами у цивільному процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22 (провадження № 61-16164св23), від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21),та інші).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

З досліджених судом доказів встановлено, що відповідач не проживає разом з позивачем та їх сином. Це підтверджується як довідками Уланівської сільської ради, так і відомостями про зареєстроване місце проживання відповідача.

Факт окремого проживання батька від дитини не свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків чи нехтуванням цими обов`язками.

Позивачем не надано доказів та не доведено обставин, які б підтверджували її доводи про ухилення відповідача від обов`язків виховання, утримання, спілкування з дитиною.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Заслухавши думку учасників, суд ухвалою занесеною до протоколу ухвалив, не викликати дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки враховуючи його малолітній вік він не зможе висловити свою думку з приводу порушеного питання.

За зімстом висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Уланівської сільської ради Вінницької області від 20.02.2026, орган опіки у прийнятті рішення щодо позбавлення відповідача батьківських прав поклався на розсуд суду (а.с. 37).

Рішенням виконавчого комітету Уланівської сільської ради № 143 від 21.05.2026 внесені зміни до висновку від 20.02.2026 та затверджено його в новій редакції, де зазначено, що орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_3 його батьківських прав. Цей висновок обґрунтований тим, що батько підтвердив надання матеріальної допомоги на утримання дитини, а також надав заяву де зазначив, що бажає спілкуватися з дитиною та не погоджується з позбавленням його батьківських прав.

Суд оцінюючи висновок органу опіки та піклування, з урахуванням остаточної редакції, приймає його до уваги, оскільки цей висновок є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих відомостей та отриманої інформації. Зазначені у висновку доводи ОСОБА_3 підтверджуються копією його заяви від 15.04.2026, де серед іншого зазначено, що йому відмовлено у можливості спілкуватися з дитиною у телефонному режимі чи відеозв`язком. Надання матеріальної допомоги дитині ОСОБА_3 довід органу опіки надавши копії квитанцій.

Позивач зазначаючи про те, що відповідач не спілкується з сином та не виховує його, повідомила, що не чинить відповідачеві будь-яких перешкод у спілкуванні. Проте, відповідач у заяві від 15.04.2026 стверджує, що йому відмовлено у спілкуванні з сином у телефонному режимі чи відеозв`язком.

Зазначене вказує, що між сторонами існує неузгодженість стосовно способу участі батька у вихованні дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 2 ст. 157 СК України).

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. 3 ст. 157 СК України).

Частиною першою ст. 158 Сімейного кодексу України врегульовано, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Отже, нормами Сімейного кодексу України закріплено норми, які регулюють вирішення питання участі одного з батьків у вихованні дитини самими батьками, органом опіки та піклування або судом.

Доказів того, що сторони ініціювали вирішення питання участі батька у вихованні дитини перед органом опіки та піклування чи у судовому порядку не надано.

У свою чергу позивачем заявлено вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав, що є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, з урахуванням висновку органу опіки та піклування, суд дійшов висновку, що факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_5 не знайшов свого підтвердження, оскільки відповідач хоча й проживає окремо, проте з 2024 року періодично надає матеріальну допомогу на утримання сина, виявляє бажання спілкуватися з дитиною.

Відтак, позовна вимоги про позбавлення батьківських прав не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини

Відповідно до ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Як встановлено судом відповідач є батьком ОСОБА_4 . Має працездатний вік.

Відповідач відзиву, доказів, заяв клопотань у визначених судом строк не подав. До суду не з`явився. Доказів того, що на утриманні відповідача знаходяться інші особи суду не надано.

Разом з тим, висновком органу опіки та піклування підтверджено, що відповідач приймає участь в утриманні дитини, що доводиться поданими ним копіями квитанцій. Ці копії підтверджують періодичне перерахування грошових переказів відповідачем на ім`я позивача в різних сумах, без визначення призначення платежу. Отримання таких переказів підтверджує і позивач. Проте відповідачем не доведено, що такі виплати є щомісячними. Окрім цього, розмір платежів різний. Здійснення таких виплат підтверджує матеріальну можливість відповідача сплачувати аліменти.

Враховуючи це, зважаючи на реальні, розумні, постійні потреби в матеріальному утримання дитини, яка зростає, у зв`язку з чим витрати на її належне забезпечення та утримання збільшуються, з урахуванням визначеного позивачем способу та розміру стягнення аліментів, який відповідає нормам Сімейного кодексу України, зважаючи на найкращі інтереси дитини, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення аліментів підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги те, що позов підлягає частковому задоволенню, позивач звільнена від сплати судового збору за позовом про стягнення аліментів, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 19, 150, 155, 164-166 СК України, ст.ст.141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 11.06.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04331834, адреса: вул. Миру, буд. № 9 с. Уланів Хмільницького району Вінницької області.

Суддя Ігор ОЛІЙНИК