Рішення № 137288565, 09.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1847/25

н/п 2/953/189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

27.02.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 191435,23, з яких за кредитом: 97785,88 грн.; по відсотках: 93649,35 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 15627,67 грн.. витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що 16.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг. 16.11.2021 підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту (далі Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. 16.11.2021 шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Документи були підписані позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «7926» шляхом направлення 16.11.2021 на номер 380675711110. Отже, 16.11.2021 між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501391703, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501391703, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту, із наступними основними умовами: тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 100000,00 грн; процентна ставка 35,00 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців; дата повернення кредиту 16.11.2026 року; порядок повернення кредиту графік платежів: до 16 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 3549,04 грн; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором. Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 501391703 від 16.11.2021 становить 191435,23 грн., з яких: за кредитом: 97785,88 грн., по відсотках: 93649,35 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Глос М.Л. (а.с. 51).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Глос М.Л. від 12.03.2025 відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні (а.с. 52).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025, у зв`язку зі звільненням з посади рішенням Вищої ради правосуддя від 16.12.2025 №2669/0/15-25 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського районного суду м. Харкова, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 56).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, із повідомленням сторін (а.с. 58).

24.03.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лисенко А.О. на позовну заяву, в якій просить відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви (а.с. 80-87).

На обґрунтування відзиву зазначає, зокрема, що ні паспорт споживчого кредиту, ні оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту, ні акцепт пропозиції на укладання споживчого кредиту, ні графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг не містять підпису відповідача. Також, зазначені документи не містять відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачем цих документів, тому підстав вважати, що кредитний договір було укладено у визначений законом спосіб не вбачається. Як зазначає позивач, документи підписані відповідачем аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «7926» шляхом направлення 16.11.2021 на номер 380675711110. Але, при цьому до матеріалів справи взагалі не надано доказів направлення на будь-який засіб зв`язку відповідного одноразового ідентифікатора, що відповідачка пройшла ідентифікацію особи і здійснила електронний підпис через смсповідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі повідомлення на номер телефону або в інший спосіб, підтвердження що зазначений телефонний номер належить відповідачу. Тобто, відсутні докази, які свідчать про належне підписання Кредитного договору одноразовим ідентифікатором, як і доказів належної ідентифікації відповідача. До матеріалів справи не надано доказів направлення на будь-який засіб зв`язку відповідного одноразового ідентифікатора, з зазначенням приналежності вказаного засобу зв`язку відповідачу. Тобто, відсутні докази, які свідчать про належне підписання Кредитного договору одноразовим ідентифікатором так само, як і доказів належної ідентифікації відповідача. Позивачем не надано до матеріалів справи оригіналу електронного договору, а наданий договір у паперовому вигляді сам по собі не є беззаперечним доказом існування правовідносин між відповідачем та позивачем та не підтверджує автентичність, цілісність і незмінність електронного документа. До суду не надано жодного витягу з інформаційної системи суб`єкта електронної комерції (кредитора), який мав би підтвердження дотримання положень Закону України «Про електронну комерцію». Тобто, надані документи не містять підтвердження підписання кредитного договору відповідачем. Зазначення в позовній заяві про те, що документи підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором «7926» шляхом направлення 16.11.2021 на номер 380675711110 не може означати безумовність підписання договору відповідачем. Отже, наданий позивачем кредитний договір не містить підпису відповідача, що свідчить про недотримання обов`язкової письмової форми правочину, встановленої для кредитних договорів. За таких обставин вказаний договір не може вважатися належним чином укладеним та є нікчемним у силу закону. У зв`язку з цим правові підстави для нарахування та стягнення процентів відсутні та з відповідача може бути стягнута виключно фактично отримана (чиста) сума кредиту. Вимоги позивача про стягнення процентів, враховуючи викладене, вважає, задоволенню не підлягають. Згідно з випискою по особовому рахунку та розрахунку заборгованості, відповідачем були сплачені відсотки за користування кредитом в загальному розмірі - 8691,04 грн. Водночас, з огляду на нікчемність кредитного договору та відсутність правових підстав для нарахування і сплати процентів, такі платежі не можуть вважатися належним виконанням зобов`язання зі сплати процентів. За таких обставин сплачені відповідачем грошові кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу (тіла кредиту), як безпідставно сплачені в частині процентів.

Представник також зазначає, що у розрахунку заборгованості позивач зазначає, що відповідачем погашено кредит у розмірі 2214,12 грн. Водночас із виписки по особовому рахунку вбачається, що загальна сума коштів, сплачених відповідачем на погашення кредитної заборгованості, становить 17721,59 грн. Таким чином, різниця між зазначеними сумами складає 15507,47 грн (17721,59 грн 2214,12 грн), що свідчить про недостовірність та необґрунтованість розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Платежі з погашення заборгованості здійснювалися відповідачем у наступні дати: 07.12.21 на суму 3548,04 грн, призначення: сплата заборгованості; 16.12.21 на суму 632,37 грн, призначення: погашення кредиту; 12.01.22 на суму 3655,00 грн, призначення: сплата заборгованості; 17.01.22 на суму 105,96 грн, призначення: погашення кредиту; 17.01.22 на суму 650,82 грн, призначення: погашення кредиту; 11.02.22. на суму 3545,23 грн, призначення: сплата заборгованості; 16.02.22 на суму 669,08 грн, призначення: погашення кредиту; 19.02.22 на суму 155,17 грн, призначення: погашення кредиту; 19.02.22 на суму 155,17 грн, призначення: погашення заборгованості; 19.12.22 на суму 155,17 грн, призначення: погашення кредиту; 21.12.22 на суму 0,72 грн, призначення: погашення кредиту; 17.01.22 на суму 0,72 грн, призначення: погашення заборгованості; 15.02.23 на суму 2 223,57 грн, призначення: погашення кредиту; 20.02.23 на суму 2 223,57 грн, призначення: погашення кредиту. Отже, з урахуванням наведених обставин та встановлених розбіжностей у розрахунках позивача, вважає, що розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 73587,37 грн. Вказана сума визначена шляхом коригування розрахунку позивача, а саме: із заявленої до стягнення суми кредиту 97785,88 грн. віднято 8691,04 грн кошти, безпідставно сплачені відповідачем як проценти, а також 15507,47 грн - сума фактично здійснених відповідачем платежів, яка не була врахована позивачем у розрахунку заборгованості. Отже, заявлений позивачем розмір заборгованості є завищеним та не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначене є контррозрахунком відповідача.

Адвокат вказує, що серед доказів позивач надає довідку про ідентифікацію, якою позивач підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між Банком та Клієнтом, ідентифікований АТ «Альфа-Банк». Зазначений доказ не може вважатися належним та допустимим, адже, ст. 78 ЦПК України, чітко зазначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. В даному випадку слід звернути увагу на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Отже, зазначений документ не може бути беззаперечним доказом ідентифікації особи з огляду на відсутність його в законодавчому полі, а отже, він є неналежним доказом, в розумінні ст. 78-81 ЦПК України. Відповідно до п. 3 Оферти кредит надається Позичальнику для власних потреб у розмірі - 100000,00 гривень; спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк». Відповідно до меморіального ордеру наданого до позовної заяви, платник АТ «СенсБанк», отримувач « ОСОБА_3 » рахунок отримувача № НОМЕР_1 , сума 100 000,00 грн. Тобто, номер рахунку в меморіальному ордері іншій ніж зазначений в оферті. При цьому позивачем не зазначено, чому банк перерахував відповідачу зазначені кошти саме на рахунок, який повинен використовуватися для повернення заборгованості, а не на рахунок, зазначений в п. 3 оферти. Виписки надані позивачем також не по рахунку, на якій мали бути зараховані грошові кошти. Більш того, згідно з даними наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та як зазначається в позовній заяві, державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміна найменування юридичної особи з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» відбулася лише 30.11.2022. В той же час зі змісту меморіального ордеру вбачається, що платником, станом на 16.11.2021 є саме АТ «Сенс Банк». Отже, зазначений доказ є неналежним та не може бути врахований судом, так як він не є електронною копією оригіналу документу, та не підтверджує факт надання кредиту відповідачу. Наданий позивачем меморіальний ордер та виписки по особовим рахункам не засвідчені належним чином, не містять печатки банку. Наявний підпис фахівця банку Тараконової Д.О., на меморіальному ордері та на виписках, не є належним доказом засвідчення правильності копій, оскільки відсутні слова «згідно з оригіналом», дата засвідчення копії, а також підпис відповідальної особи, не посвідчений на документі відбитком печатки банку так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. У наданому меморіальному ордері у графі Штамп банку такий штамп взагалі відсутній, хоча в меморіальному ордері про сплату судового збору, сформованому також позивачем штамп банку наявний. Тобто до суду не було подано відповідно до статті 95 ЦПК України оригінали або належним чином засвідчені копії виписки по особовому рахунку відповідача та меморіального ордеру. З зазначеного меморіального ордеру не вбачається за можливе ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції; посаду особи, відповідальну за здійснення операції та правильність її оформлення. Тобто, зазначений Меморіальний ордер не є тим сами доказом видачі банківських коштів відповідачу, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, а отже не може бути належним та допустимим доказом в розумінні глави 5 ЦПК України. Отже, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Факт надання грошових коштів повинен бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу. Відповідно, відсутність в матеріалах справи доказів видачі відповідачу кредитних коштів є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю, адже, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник зазначає також, що виходячи з розрахунку заборгованості позивач нараховує проценти за період з 16.11.2021 по 16.10.2024. При цьому, 06.06.2024 позивач направив відповідачу вимогу про дострокове погашення кредиту. Кредитор втратив право нараховувати відсотки за кредитним договором після 06.06.2024, а отже додатково нарахована сума процентів після направлення вимоги в розмірі 13776,41 грн є незаконною, безпідставною та такою, що не може бути задоволена судом. Зазначена сума відсотків розрахована згідно розрахунку заборгованості наданому Позивачем. З огляду на характер спірних правовідносин, дана справа не відзначається підвищеною складністю, а позовна заява за своїм змістом має типовий (шаблонний) характер. Крім того, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, що також свідчить про відсутність необхідності в значних часових та інтелектуальних витратах на представництво інтересів у даній справі. Враховуючи категорію справи, її незначну складність, відсутність необхідності у проведенні складного правового аналізу та обсягу підготовлених процесуальних документів, а також зміст заявлених позовних вимог і предмет спору, вважає, що витрати на правничу допомогу заявлені позивачем є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача. Отже, заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв`язку з чим, вважає вимогу такою, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

26.03.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла відповідь представника АТ «СЕНС БАНК» Полетаєвої Т.Ю. на відзив, в якому вона просить задовольнити позовну заяву АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі (а.с. 90-99).

На обґрунтування відповіді зазначає, зокрема, що поведінка відповідача не є добросовісною, так як не відповідає його попереднім заявам та поведінці. Так відповідач 16.11.2021 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання споживчого кредиту, уклав з АТ «Альфа-Банк» кредитний договір № 501391703 у вигляді електронного документа та отримав кредит в розмірі 100000,00 грн., частково здійснив погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 10905,16 грн., а зараз не визнає факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів. 16.11.2021 ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» (далі Банк) з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». 16.11.2021 підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту. 16.11.2021 шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021. Угода набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту на укладання Угоди та надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов Угоди та Договору. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «7926» шляхом направлення 16.11.2021 на номер 380675711110. Отже, 16.11.2021 між Банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501391703, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501391703, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту, із наступними основними умовами: тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 100000,00 грн; процентна ставка 35,00 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців; дата повернення кредиту 16.11.2026; порядок повернення кредиту графік платежів: до 16 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 3549,04 грн; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором. Сторони також узгодили, що всі відносини між позичальником та Банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).

Представник зазначає, що банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов. 16.11.2021 відповідач отримав кредит в сумі 100000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 704996522 від 16.11.2021 (кошти в сумі 100000,00 грн списані з позичкового рахунку НОМЕР_3 ), виписками по позичковому рахунку № НОМЕР_3 та по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_1 . Меморіальний ордер № 704996522 від 16.11.2021 та виписки по рахунку № НОМЕР_3 та по рахунку № НОМЕР_1 додавалися до позовної заяви. Днем надання кредиту вважається день списання кредитних коштів з позичкового рахунку Банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки, реквізити яких визначені Угодою. Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів НБУ. За період з 16.11.2021 по 11.11.2024 ОСОБА_1 здійснила погашення за Угодою про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021 в загальній сумі 10905,16 грн. (07.12.2021 3549,04 грн., 12.01.2022 3655,00 грн., 11.02.2022 3545,23 грн., а також банк здійснив договірне списання коштів з поточного рахунку відповідача: 19.12.2022 155,17 грн., та 21.12.2022 0,72 грн.), що підтверджується виписками по рахунку НОМЕР_3 та по рахунку № НОМЕР_1 , та вказана інформація про погашення відображена в Розрахунку заборгованості, які додані до позовної заяви. Погашення за Угодою про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021 в загальній сумі 10905,16 грн.: 07.12.2021 кошти в сумі 3549,04 грн. надійшли на рахунок UA363003460000029095501391703 (Док.№MAB9346278, Дата 07.12.2021, призначення платежу - Сплата заборгованості за кредитним договором № 501391703 від 16.11.2021, платник ОСОБА_4 ). 16.12.2021 з цих коштів банк перерахував: 632,37 грн. на рахунок UA333003460000022037000685317 (Док.№783280277, Дата 16.12.2021, призначення платежу - Погашення кредиту за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021), 2916,67 грн. на рахунок НОМЕР_4 (Док.№783280275, Дата 16.12.2021, призначення платежу - Сплата процентiв за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021). 12.01.2022 року кошти в сумі 3655,00 грн. надійшли на рахунок UA363003460000029095501391703 (Док.№MAB9967085, Дата 12.01.2022, призначення платежу - Сплата заборгованостi за кредитним договором № 501391703 вiд 16.11.2021, платник ОСОБА_4 ). 17.01.2022 з цих коштів банк перерахував: 105,96 грн. на рахунок НОМЕР_3 (док.№863299231, Дата 17.01.2022, призначення платежу - Погашення кредиту за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021), 650,82 грн. на рахунок UA333003460000022037000685317 (Док.№863299229, Дата 17.01.2022, призначення платежу - Погашення кредиту за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021), 2898,22 грн. на рахунок НОМЕР_4 (Док.№863299226, Дата 17.01.2022, призначення платежу - Сплата процентiв за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021). 11.02.2022 кошти в сумі 3545,23 грн. надійшли на рахунок UA363003460000029095501391703 (Док.№MAB0535637, Дата 11.02.2022, призначення платежу - Сплата заборгованостi за кредитним договором № 501391703 вiд 16.11.2021, платник ОСОБА_4 ). 16.02.2022 з цих коштів банк перерахував: 669,08 грн. на рахунок НОМЕР_3 (Док.№941211798, Дата 16.02.2022, призначення платежу - Погашення кредиту за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021), 2876,15 грн. на рахунок НОМЕР_4 (Док.№941211795, Дата 16.02.2022, призначення платежу - Сплата процентiв за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021). 19.12.2022 кошти в сумі 155,17 грн. надійшли на рахунок UA363003460000029095501391703 (Док.№1498521380, Дата 19.12.2022, призначення платежу - Погашення заборгованостi по кредитному договору №501391703 вiд 16.11.2021 згiдно Роздiлу 7 ДКБО), в порядку договірного списання. 19.12.2022 банк перерахував: 155,17 грн. на рахунок UA183003460000022039000365613 (Док.№1498995129, Дата 19.12.2022, призначення платежу - Погашення кредиту за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021). 21.12.2022 кошти в сумі 0,72 грн. надійшли на рахунок UA363003460000029095501391703 (Док.№1502102290, Дата 21.12.2022, призначення платежу - Погашення заборгованостi по кредитному договору №501391703 вiд 16.11.2021 згiдно Роздiлу 7 ДКБО), в порядку договірного списання. 21.12.2022 банк перерахував: 0,72 грн. на рахунок UA183003460000022039000365613 (Док.№1502472093, Дата 21.12.2022, призначення платежу - Погашення кредиту за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021). Платіж 07.12.2021 відповідач здійснив в розмірі щомісячного платежу 3549,04 грн., який встановлений Угодою про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021. Зі сплачених ОСОБА_1 банку коштів в сумі 10905,16 грн., відповідно до умов Угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021: 2214,12 грн. було направлено на погашення кредиту, відповідно заборгованість за кредитом складає 97785,88 грн. (100000,00 грн. 2214,12 грн.). 8691,04 грн. було направлено на погашення відсотків за користування кредитом, відповідно заборгованість за відсотками складає 93649,35 грн. (102340,39 грн. 8691,04 грн.), де 102340,39 грн. це розмір відсотків нарахованих за період з 16.11.2021 по 11.11.2024). Загальна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021 року станом на 11.11.2024 становить 191435,23 грн, з яких: за кредитом: 97785,88 грн, по відсотках: 93649,35 грн.

Представник позивача зазначає, що представник відповідача не розібрався у виписках по рахункам та помиляється у механізмі погашення заборгованості за кредитним договором та, відповідно, вводить суд в оману щодо розміру погашеної відповідачем заборгованості. Рахунок НОМЕР_3 (позичковий рахунок), з цього рахунку відбувається видача кредиту, на цьому рахунку обліковується поточна заборгованість за кредитом та здійснюється погашення поточної заборгованості за кредитом. Виписка по рахунку НОМЕР_3 за період з 16.11.2021 по 11.11.2024 була додана до позовної заяви. Рахунок НОМЕР_1 (рахунок для повернення заборгованості) - транзитний рахунок для видачі кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором. На цей рахунок надходять кошти для погашення заборгованості за кредитним договором. З цього рахунку кошти, які надійшли на погашення заборгованості за кредитним договором, перераховуються банком на рахунки погашення кредиту НОМЕР_3 (поточна заборгованість за кредитом), НОМЕР_5 (прострочена заборгованість за кредитом) та на рахунок погашення відсотків за користування кредитом ( НОМЕР_4 ). Виписка по рахунку НОМЕР_1 за період з 16.11.2021 по 11.11.2024 була додана до позовної заяви. Рахунок НОМЕР_5 рахунок на якому обліковується прострочена заборгованість за кредитом, здійснюється погашення простроченої заборгованості за кредитом. Рахунок НОМЕР_4 рахунок для обліку відсотків за користування кредитом, на рахунку здійснюється нарахування та сплата відсотків. Заборгованість за Угодою про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021 була погашена в загальному розмірі 10905,16 грн.: з яких 2214,12 грн. було направлено банком на погашення кредиту, 8691,04 грн. було направлено банком на погашення відсотків за користування кредитом, про що детально було розписано вище. Представник відповідача помилково зазначає, що відповідач сплатила банку 17721,59 грн., при цьому враховує як фактичне погашення в загальній сумі 10905,16 грн. на рахунок НОМЕР_1 , а також платежі, які здійснив банк з рахунку НОМЕР_1 за рахунок цих коштів на погашення тіла кредиту на рахунок НОМЕР_3 - 632,37 грн., 105,96 грн., 650,82 грн., 669,08 грн., та на рахунок НОМЕР_5 - 155,17 грн., 0,72 грн. в загальній сумі 2214,12 грн. При цьому суму 155,17 грн. представник відповідача в своєму контр-розрахунку враховує тричі, а суму 0,72 грн. два рази. Щодо суми 2223,57 грн., яку представник відповідача враховує в своєму контррозрахунку двічі, як погашення кредиту (15.02.2023 - 2223,57 грн., 20.02.2023 2223,57 грн.). В виписці по рахунку НОМЕР_1 зазначено, що: 15.02.2023 кошти в сумі 2223,57 грн. були списані банком в порядку договірного списання на рахунок НОМЕР_1 (Док. №1594674004, Дата 15.02.2023, призначення платежу погашення заборгованостi по кредитному договору №501391703 вiд 16.11.2021 згiдно Роздiлу 7 ДКБО), потім з рахунку НОМЕР_1 кошти були перераховані банком на рахунок НОМЕР_5 (Док.№1595020999, Дата 15.02.2023, призначення платежу - Погашення кредиту за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021). 20.02.2023 кошти в сумі 2223,57 грн. на підставі звернення клієнта були повернуті з рахунку НОМЕР_1 на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 з призначенням платежу - Поверення помилково зарахованої суми зг.зверння клiєнта 1-42413961939 ОСОБА_4 (Док.№1602377427, Дата 20.02.2023), а також була проведена операція сторно з рахунку НОМЕР_5 на рахунок НОМЕР_1 (Док.№1602377142, Дата 20.02.2023, призначення платежу Сторно: док. №1595020999 вiд 15.02.2023 Погашення кредиту за кредитним договором №501391703 вiд 16.11.2021). Тобто списані банком 15.02.2023 в порядку договірного списання кошти з поточного рахунку відповідача в сумі 2223,57 грн., 20.02.2023 були повернуті відповідачу за його зверненням. Підстави для врахування цієї суми, як погашення заборгованості, відсутні. Угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021 була укладена між сторонами в електронній формі. Первинні облікові документи, на підставі яких проводилися операції за рахунками по Угоді також були складені в електронній формі. Виписка по рахунку це зведений обліковий документ, який формується в електронній формі на підставі первинних облікових документів. Разом з позовною заявою до суду надані електронні копії електронних доказів (Меморіальний ордер № 704996522 від 16.11.2021 та виписки по рахунку № НОМЕР_3 та по рахунку № НОМЕР_1 ), які містять інформацію про видачу кредиту відповідачу та всі проведені операції за рахунками і підтверджують наявність заборгованості за Угодою про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021 і її розміру. Електронні докази (меморіальний ордер, виписки по рахункам) зберігається в електронній формі на серверах АТ «Сенс Банк». Так як АТ «Альфа-Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк», відповідно були внесені зміни до Автоматизованої банківської системи щодо найменування банку, тому при формуванні первинних та зведених облікових документів в електронній формі зазначається назва банку АТ «Сенс Банк». Копії електронних доказів, що подані до суду, оформлені відповідно до вимог ЦПК України. У відзиві зазначено, що в даному процесі відповідач користується правничою допомогою адвоката Лисенка А.О. та розмір витрат на правничу допомогу визначений у фіксованому розмірі та складає орієнтовно 15 000,00 грн. за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції та докази понесених витрат будуть надані до ухвалення рішення суду або протягом 5-ти днів з дня його ухвалення. АТ «Сенс Банк» надасть заперечення після отримання від відповідача доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. АТ «Сенс Банк» заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідача до 2000,00 грн. Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. буде розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат, з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

07.04.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшли заперечення представника ОСОБА_1 адвоката Лисенка А.О. на відповідь на відзив, в яких зазначає, зокрема, що в даному випадку мова не йде про презумпцію правомірності правочину, його дійсності чи оспорюваності. Мова йде про факт доведення належними та допустимими доказами, в розумінні глави 5 ЦПК України, позивачем обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, адже позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість (див постанову ВС КЦС від 14.09.2023 по справі 465/4873/20). Позивач зазначає, що 16.11.2021 між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту №501391703, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501391703, додатком №1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту. З аналізу положень ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що належним підтвердженням укладення електронного договору є сукупність взаємопов`язаних доказів, а саме: направлення особі пропозиції (оферти) із визначеними умовами договору, отримання від неї належним чином оформленого акцепту, вчинення дій, що свідчать про погодження з умовами договору, а також підписання такого договору у спосіб, передбачений законом. Крім того, обов`язковим є підтвердження факту отримання споживачем примірника електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту, а також належна ідентифікація особи, яка вчинила акцепт. Саме сукупність зазначених доказів може свідчити про належне укладення та підписання електронного договору, у тому числі кредитного. Водночас відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які підтверджують направлення оферти, отримання акцепту у визначеному законом порядку, підписання договору відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також отримання відповідачем примірника договору, свідчить про недоведеність факту укладення електронного договору. За таких обставин відсутні правові підстави вважати відповідний договір укладеним. Ні паспорт споживчого кредиту, ні оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту, ні акцепт пропозиції на укладання споживчого кредиту, ні графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг не містять підпису відповідача. Також, зазначені документи не містять відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачем цих документів, тому підстав вважати, що кредитний договір було укладено у визначений законом спосіб не вбачається. Підписаний акцепт без підтвердження підписання оферти не є доказом укладання угоди. Відсутність доказів існування та погодження оферти виключає можливість визнання наданого акцепту доказом укладення правочину, оскільки акцепт без оферти не породжує жодних правових наслідків. Отже, у даному випадку позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення договору між сторонами. Щодо тверджень позивача, що всі відносини між позичальником та Банком, які не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», умови якого розміщені на сайті Банку Верхновий Суд неодноразова підкреслював, що Публічна пропозиція на укладення договору банківського обслуговування фізичних осіб (оферта), яка розміщується банком, сама по собі не є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Посилання Позивача на те, що відповідно до п. 2.9 Додатку №5 «Кредити фізичних осіб» до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб Позичальник доручає Банку здійснити договірне списання коштів у сумі платежу за Угодою з свого Поточного рахунку чи Рахунку в національній валюті України не може братись до уваги, оскільки позивачем не надані докази на підтвердження, що відповідач, ознайомився і погодився та підписав Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказаний договір на момент підписання нібито кредитного договору, містили умови про які зазначає позивач. Посилання на сайту Банку, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення Банку, який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. А тому, відсутні підстави вважати, що відповідач надав право позивачу здійснювати списання коштів та направлення їх на інші рахунки. Як вже зазначалось у відзиві, у меморіального ордеру, на який посилається позивач як на доказ надання грошових коштів, зазначено інший номер рахунку ніж зазначений в оферті. Виписки надані позивачем також не по рахунку, на якій мали бути зараховані грошові кошти. Також, в меморіальному ордері зазначено, що платником є АТ «Сенс Банк», в той час як зміна найменування юридичної особи з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» відбулася через рік від дати зазначеній в ордері. Наведені позивачем номери рахунків ( НОМЕР_3 - позичковий рахунок, НОМЕР_1 - рахунок для повернення заборгованості тощо), не є конкретними рахунками відповідача, а лише відображають типи рахунків відповідно до внутрішньої класифікації банку. Водночас у договорі визначені конкретні рахунки, які повинні бути ідентифіковані за індивідуальними реквізитами. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Вважає, що позивач у відповіді на відзив не навів жодних обґрунтувань правомірності свого позову, а отже у позовних вимогах має бути відмовлено в повному обсязі. Решта тверджень спростовуються доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с. 103-106).

В судове засідання представник позивача АТ «Сенс Банк» не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 05.02.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява представника АТ «Сенс Банк» Полетаєвої Т.Ю., в якій просить розглянути справу за відсутності представника АТ «Сенс Банк» на підставі наявних у суду матеріалів (а.с. 61).

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лисенко А.О. не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за відсутності відповідача та її представника (а.с. 87).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що зі змісту оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501391703 від 16.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 пропонувала АТ «Альфа Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, підставою для якої є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», що укладений між нею та банком (а.с. 17-18).

У розділі І вказаної оферти визначені умови кредиту, зокрема: тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиту 100000,00 грн, процентна ставка 35,00%, тип ставки фіксована, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди, строк кредиту 60 міс. Дата повернення Кредиту 16.11.2026. Для повернення заборгованості за Угодою запропоновано використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку (далі - Разунок), ЄДРПОУ 23494714.

Відповідно до п. 3 Розділу І оферти кредит надається позичальнику для власних потреб. Розмір 100000,00 грн., спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».

У вищевказаній оферті також запропоновано визначити в додатку № 1 до цієї угоди, що є невід`ємною частиною угоди, детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної стави; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою.

Згідно паспорту споживчого кредиту АТ «Альфа Банк» надає ОСОБА_1 споживчий кредит з лімітом 100000 грн., на споживчі цілі, безготівковим шляхом, зі строком кредитування 60 місяців. Процентну ставку за користування коштами 35,00 % річних (а.с. 17).

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту датою надання інформації є 16.11.2021, вказана інформація зберігає чинність та є актуальною до 16.11.2021. Паспорт споживчого кредиту підписаний головою Правління АТ «Альфа Банк» Михайльо В.

Відповідно до акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту (далі - Акцепт) №501391703, який підписаний головою Правління АТ «Альфа Банк» Михайльо В., вбачається, що АТ «Альфа Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 , на укладення угоди про надання споживчого кредиту, з вищенаведеними умовами (а.с. 19-20).

До матеріалів справи долучений Додаток № 1 до угоди про надання кредиту № 501391703 від 16.11.2021, який містить детальний опис складових загальної вартості кредиту, реальну річну процентну ставку, графік платежів з повернення кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту та інші платежі за угодою (а.с. 20-21).

12.08.2022 позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» (а.с. 13-15).

Відповідно до довідки про ідентифікацію АТ «Сенс Банк», даною довідкою підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між Банком та Клієнтом, ідентифікований АТ «Альфа-Банк». Підписання договору №501391703 позичальником здійснено аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: одноразовий ідентифікатор: 7926; дата відправки ідентифікатора позичальнику: 16.11.2021; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 380675711110 (а.с. 23).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом загальна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 501391703 станом на 11.11.2024 становить 191436,23 грн., з яких 97785,88 грн. заборгованість за кредитом, 93649,35 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 47).

Згідно даних меморіального ордеру №704996522 від 16.11.2021, АТ «Сенс Банк» перерахував кошти ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 у сумі 100000,00 грн. (а.с. 24).

06.06.2024 АТ «Сенс Банк» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання договірних зобов`язань, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 176232,78 грн (а.с. 44).

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

До матеріалів справи долучено копію Акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501391703, яка не містить підпису відповідача та не визнається останньою.

Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» N 675-VIII від 03.09.2015 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Матеріали справи не містять пропозиції (оферти) ОСОБА_1 , як позичальника, на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 від 16.11.2021 з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо.

Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту, який міститься у матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому сам по собі не доводить факту погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору.

Погодження банком (Акцепт) надання споживчого кредиту не свідчить про бажання іншої сторони - позичальника та волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.

Залучений до матеріалів прави Паспорт споживчого кредиту також не містить підпису відповідача ані фізичного, ані електронного підпису.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

В супереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів укладення між сторонами у справі договору кредиту на зазначених у позові умовах. Надані позивачем паспорт споживчого кредиту та оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501391703 відповідачем не підписані.

При цьому, доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Отже доказ, який підтверджує заборгованість клієнта, є виписка з банківського рахунку.

За змістом зазначеної виписки та розрахунку заборгованоті, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн за договором кредиту № 501391703 та частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення (07.12.2021 3549,04 грн., 12.01.2022 - 3655,00 грн., 11.02.2022 3545,23 грн., 19.12.2022 - 155,17 грн., 21.12.2022 0,72 грн.) (а.с. 25-43, 47).

Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, слід зробити висновок, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оскільки матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що відповідач фактично отримав кошти, проте доказів повернення зазначених коштів в добровільному порядку суду не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача фактично отриманих відповідачем та не повернутих грошових коштів, з урахуванням здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості (07.12.2021 3549,04 грн., 12.01.2022 - 3655,00 грн., 11.02.2022 3545,23 грн., 19.12.2022 - 155,17 грн., 21.12.2022 0,72 грн., а всього 10905,16 грн.), а саме у розмірі 89094,84 грн. (100000 грн. (сума кредиту) - 10905,16 грн. (погашена заборгованість) = 89094,84 грн.).

З підстав зазначених вище, позовна заява АТ «Сенс Банк» в частині стягнення відсотків у розмірі 93649,35 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12.09.2019, постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08.06.2022 у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28.03.2007, з поправками від 09.06.2022, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

Обґрунтовуючи витрати на правничу на допомогу АТ «СЕНС БАНК» долучено: договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, відповідно до п. 3.1. якого за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: - за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; - за отримання рішення суду - 225,00 грн; - комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %; довіреність № 023786/25 від 03.02.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія СМ № 000605 від 08.07.2019 (а.с. 7, 8, 9-12).

Між тим, при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд враховує, що зазначена справа є типовою для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї адвокатом не наведено.

Враховуючи часткове задоволення позову, значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, удовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно меморіального ордеру №724539 від 10.02.2025 позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 1).

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (46,54%) та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1127,38 гривень (2422,40:100*46,54% = 1127,38).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄРДПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 100) заборгованість за кредитним договором №501391703 у розмірі 89094 (віссімдесят дев`ять тисяч дев`яносто чотири гривні) 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄРДПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 100) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄРДПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 100) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позовної заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Представник відповідача: адвокат Лисенко Андрій Олександрович (РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя Муратова С.О.