Ухвала суду № 137286661, 08.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/6906/23

Провадження № 4-с/932/11/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

за участі

секретаря судового засідання Травкініої В.Р.

представника скаржника - ОСОБА_1

державного виконавця Данченка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данченка Олега Миколайовича, стягувач ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_2 , у якій скаржник просила суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данченка О.М. щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 16.02.2026 року у ВП № 76706876 та не закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» зі звільненням боржника ОСОБА_2 від сплати виконавчого збору на підставі ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати протиправними дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данченка О.М. щодо складання акту від 04.03.2026 року у ВП № 76706876 про вчинення перешкод ОСОБА_2 ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 ;

- зобов`язати державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данченка О.М. повторно розглянути заяву про закінчення виконавчого провадження від 16.02.2026 року у ВП № 76706876 та закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявник посилався на те, що 13.02.2026 року через мобільний застосунок «Дія» боржник ОСОБА_2 дізналась, що 26.01.2026 року державним виконавцем державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данченко Олегом Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76706876 щодо примусового виконання виконавчого листа № 932/6906/23 від 24.10.2024 року про зобов?язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з наданням можливості спілкуватись кожного дня розумної кількості та тривалості розмов за допомогою будь-яких засобів телекомунікаційного зв?язку (телефон, інтернет тощо). Відповідно до п. 2 зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано 10 робочих днів на виконання рішення суду. Крім того, постановою державного виконавця від 26.01.2026 року у цьому ж виконавчому провадженні стягнуто із боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 17294,00 грн. Із вказаною постановою про відкриття провадження боржник ОСОБА_2 категорично не погоджується та вважає, що наявні підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки добровільно виконувала до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та продовжує виконувати рішення суду у межах забезпечення спілкування ОСОБА_3 із донькою за допомогою засобів телекомунікаційного зв?язку, тому підстави для примусового виконання рішення відсутні. Єдиним мотивом для відкриття виконавчого провадження для стягувача ОСОБА_3 є спричинення для Боржника негативних наслідків - зокрема, стягнення із боржника виконавчого збору, при цьому у стягувача відсутні будь-які перешкоди у спілкуванні із малолітньою дитиною ОСОБА_4 за допомогою засобів телекомунікаційного зв?язку, що має бути безумовно враховано судом при розгляді заяви.

Боржник ОСОБА_5 не чинить перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надає можливість спілкуватись кожного дня розумної кількості та тривалості розмов за допомогою телефону, про що свідчить скрін-шот вхідних/вихідних дзвінків ОСОБА_3 на її мобільний номер. ОСОБА_3 зі своєї сторони, не було надано жодного доказу про те, що він не має можливості спілкування із донькою за допомогою засобів телекомунікаційного зв?язку, тобто доказів того, що йому чиняться перешкоди зі сторони ОСОБА_2 .

Що стосується акту від 04.03.2026 року, то дії державного виконавця щодо його складення також є протиправними та суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки ні боржник, ні її представник не повідомлялись про дату, час та місце проведення виконавчих дій, що унеможливило їх участь у вказаній виконавчій дії. Отже, спірний акт від 04.03.2026 р. складено із значними процедурними порушеннями вимог, встановлених для виконання судових рішень зазначеної категорії справ. Також слід окремо зазначити, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які об?єктивні докази невиконання Боржником ОСОБА_2 рішення суду вже після 26.01.2026 року, тобто після відкриття виконавчого провадження.

Оскільки боржник забезпечувала право стягувача на спілкування з дитиною добровільно, відкриття виконавчого провадження 26.01.2026 року у даному випадку є лише формальною дією стягувача, яку можна кваліфікувати як зловживання ним своїми правами та яка не була зумовлена реальними перешкодами. У такому випадку, стягнення із боржника 17294,00 грн. виконавчого збору за рішення, яке добровільно виконується боржником, суперечить принципу справедливості та правовій природі виконавчого збору як плати за примусове виконання. Недопустиме зловживання своїми правами стягувача ОСОБА_3 , який звернувся до виконавчої служби без жодних на те підстав.

Представником позивача подані заперечення на скаргу в яких зазначає, що боржниця не виконує добровільно рішення суду щодо забезпечення безперешкодного зв`язку стягувача з дитиною в межах, визначених рішенням суду. Так, зокрема, як вбачається зі скріншотів переписки в месенджерах стягувача та боржниці, що додаються, вона категорично заперечує проти спілкування стягувача з дитиною, а тому твердження що боржниця добровільно виконує рішення є неправдивим. Звертаючись із заявою про закінчення виконавчого провадження, боржниця не надала жодних доказів добровільного виконання рішення суду. Таким чином, підстави для задоволення заяви відсутні. Посилання боржниці в заяві на ч. 9 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» як на підставу для звільнення від оплати виконавчого збору є необґрунтованим, адже за приписами цієї норми виконавчий збір не стягується виключно в тому випадку, коли рішення суду було добровільно виконане до відкриття виконавчого провадження. Боржниця не виконувала рішення суду як до, так і після відкриття виконавчого провадження.

Представник скаржника у судовому засіданні просив скаргу задовольнити, оскільки ОСОБА_2 добровільно виконує рішення суду та надає можливість ОСОБА_3 спілкуватись з дитиною коли дитина того бажає.

Державний виконавець Данченко О.М. у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги. Зазначив, що склав акт від 04.03.2026 року на підставі наданих стягувачем матеріалів. З боржником з приводу виконання рішення суду не спілкувався. Обов`язок після відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору передбачено вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, у запереченнях просив розглянути скаргу без участі стягувача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що рішенням Бабушкінського раойнного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2024 року у справі № 932/6906/23, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.07.2024 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з наданням можливості спілкуватись кожного дня розумної кількості та тривалості розмов за допомогою будь-яких засобів телекомунікаційного зв`язку (телефон, інтернет тощо), визначено ОСОБА_3 способи та порядок участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: кожну першу та третю суботу щомісяця з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. за місцем проживання чи перебування ОСОБА_4 , у присутності матері; кожну другу та четверту середу щомісяця з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем проживання чи перебування ОСОБА_4 , у присутності матері; бачитись з донькою ОСОБА_4 у святкові дні (Новий рік, Різдво, Великдень, день народження ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з попереднім повідомленням ОСОБА_2 про час побачення за допомогою засобів поштового чи телекомунікаційного зв`язку.

24.02.2026 року представник ОСОБА_3 звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про примусове виконання рішення суду в частині забезпечення ОСОБА_3 можливості спілкування з донькою кожного дня за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку та наданий виконавчий лист від 16.01.2024, виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 24.10.2024 у справі № 932/6906/23.

Постановою державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Данченка О. М. від 05.12.2024 року відкрито виконавче провадження № 76706876.

Не погоджуючись з постановю державного виконавця про відкриття виконавчого провадження боржником було оскаржено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра 05.05.2025 року визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данченка Олега Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2024 року ВП № 76706876.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05.05.2025 року змінено в частині обґрунтування задоволення скарги.

Так у постанові Дніпровського апеляційного суду зазначено, що стягувач у заяві просив виконати рішення суду в частині забезпечення йому можливості спілкувати з донькою кожного дня за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку, однак виконавче провадження відкрито в повному обсязі, а не в частині, як просив стягувач.

Постановою державного виконавця від 26.01.2026 року відкрито виконавче провадження № 76706876 на підставі постанови Дніпровського Апеляційного суду від 15.10.2025 року по справі № 932/6906/23 та заяви представника стягувача про примусове виконання.

Так, вказаною постановою відкрито виконавче провадження в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з наданням можливості спілкуватись кожного дня розумної кількості та тривалості розмов за допомогою будь-яких засобів телекомунікаційного зв`язку (телефон, інтернет тощо).

Також, 26.01.2026 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 у розмірі 17294,00 грн згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно акту державного виконавця від 04.03.2026 року складеного в присутності представника стягувача встановлено, що ОСОБА_2 чине перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку згідно графіку встановленого судом.

16.02.2026 року представник боржника звернувся до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про закінчення виконавчого провадження та звільнення від сплати виконавчого збору, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 виконує рішення суду в частині надання ОСОБА_3 можливості спілкуватись з дитиною засобами телекомунікаційного зв`язку.

Листом Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.03.2026 року розглянуто заяву про закінчення виконавчого провадження та повідомлено представника боржника, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавцем встановлено невиконання рішення суду, що підтверджується актом від 04.03.2026 року.

Відповідно до ст.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Вказаними положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» визначено обов`язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за заявою стягувача та одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору з боржника фізичної особи в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника.

Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція).

Положеннями Закону України Про виконавче провадження та Інструкції не визначено особливостей виконання рішення суду про зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною за допомогою будь-яких засобів телекомунікаційного зв?язку.

Разом з цим Інструкцією визначено особливості виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, які за своєю природою та змістом є досить близькими до зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною за допомогою засобів телекомунікаційного зв?язку.

Так, згідно п. 5 розділу IX Інструкції, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

Відповідно до п. 7 розділу IX Інструкції, за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

У разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.

У разі якщо рішення неможливо виконати у зв`язку з виїздом за межі України боржника та/або дитини, стягувача, державний виконавець письмово роз`яснює сторонам право звернутися до суду із заявою про відстрочку виконання рішення, про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно п. 8 розділу IX Інструкції, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

Згідно матеріалів справи, 04.03.2026 року державний виконавець склав акт, в якому зазначено, що боржник чинить перешкоди стягувачу у спідлкуванні з дитиною за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку.

Разом з цим у вказаному акті не зазначено на підставі чого державний виконавець дійшов такого висновку.

Також в судовому засіданні не було встановлено обставин які, б підтверджували такі висновки виконавця.

Надані представником стягувача докази не можуть підтверджувати, те що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з дитино за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку.

Також судом враховано, що державним виконавцем жодним чином, зокрема з урахуванням п. 5-8 розділу IX Інструкції, не перевірено чи виконується добровільно рішення суду.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що висновок державного виконавця зазначений в акті від 04.03.2026 року про те, що боржник чинить перешкоди стягувачу у спідлкуванні з дитиною за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку є передчасним та не підтверджується належними доказами.

Враховуючи, що саме на виконавця покладено обов`язок перевірити чи виконується рішення боржником добровільно, суд вважає, що скарга в частині визнання протипавними дій щодо складання акта від 03.04.2026 року про вчинення перешкод ОСОБА_2 ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною підлагає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання незаконною відмови у задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 закону України Про виконавче провадження зі звільненням боржника від сплати виконавчого збору та зобов`язання повторно розглянути заяву, суд зазначає наступне.

Згідно п. 10 Розділу IX Інструкції, у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Відповідно до п. 11 Розділу IX Інструкції, якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про встановлення побачення з дитиною з підстави, передбаченої пунктом 9 статті 39 Закону, до державного виконавця надійшла заява про відновлення виконавчого провадження у зв`язку із перешкоджанням боржником побаченню стягувача з дитиною, державний виконавець виносить постанову про відновлення виконавчого провадження. Постанова про відновлення виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадженням та до суду, який видав виконавчий документ. Після пред`явлення виконавчого документа до виконання державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені статтею 64-1 Закону.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Як вище зазначено судом, висновок державного виконавця про чинення перешкод ОСОБА_2 ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною є передчасним, оскільки державний виконавець належним чином не перевірив такі обставини та безпідставно зазначив про це в акті від 04.03.2026 року.

Разом з цим, боржником також не надано суду належних та допустимих доказів того, що рішення виконуєтся добровільно, зокрема й після відкриття виконавчого провадження.

Оскільки Законом обов`язок перевірити чи виконується добровільно боржником рішення суду покладено на виконаця, як й обов`язок, у разі добровільного виконання, закінчити виконавче провадження і такі дї не пов`язані із наданням будь-яких заяв, зокрема, боржником, суд вважажє, що скарга в цй частині не підлагає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Положеннямистатті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137,частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи містять лише ордер та попередній розрахунок витра.

Доказів надання відповідних робіт/послуг, оплати вартості робіт адвоката не надані, у зв`язку зі чим суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 260, 261, 352-355, 447-453 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данченка Олега Миколайовича, стягувач ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данченка О.М. щодо складання акту від 04.03.2026 року у ВП № 76706876 про вчинення перешкод ОСОБА_2 ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 .

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 15 днів з дня її складання.

Суддя В.В.Куцевол