Рішення № 137286303, 16.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22992/25

Провадження № 2/761/2650/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 березня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Кузніцовій Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінпром Маркет? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И В :

В червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Фінпром Маркет? (надалі по тексту - ТОВ ?Фінпром Маркет?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просило суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?Фінпром Маркет?) користь заборгованість за договором позики №1388439 від 19 квітня 2021 року у розмірі 13 299, 66 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500, 00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19 квітня 2021 року між ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір позики №1388439 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ ?Про електронну комерцію?, відповідно до умов якого, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 4 000, 00 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99% в день, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кошти на умовах встановлених договором.

26 жовтня 2021 року ТОВ ?1Безпечне агентство необхідних кредитів? та ТОВ ?Фінансова компанія управління активами? уклали договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого ТОВ ?1Безпечне агентство необхідних кредитів? відступило ТОВ ?Фінансова компанія управління активами? право грошової вимоги до позичальників, в тому числі, за договором позики № 1388439 від 19 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? та ОСОБА_1 .

У свою чергу, 03 квітня 2023 року ТОВ ?Фінансова компанія управління активами? та ТОВ ?Фінпром маркет? уклали договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ ?Фінансова компанія управління активами? відступило ТОВ ?Фінпром маркет? право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 1388439 від 19 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ ?1Безпечне агентство необхідних кредитів? та ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, після укладення договору позики, ТОВ ?1Безпечне агентство необхідних кредитів? свої зобов`язання виконало належним чином.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконує, щомісячні платежі за договором і в термін, встановлений договором, не здійснюються, заборгованість у повному обсязі не повернута. Внаслідок чого утворилася заборгованість за договором позики станом на 28 травня 2025 року, яка складає 13 299, 60 грн., з яких: 4 000, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 9 299, 60 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Оскільки, в досудовому поряду вирішити спір неможливо, позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.

Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України ?Про електронну комерцію? зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 19 квітня 021 року між ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1388439 за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000, 00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису SnbgWAltC8, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України ?Про електронну комерцію?.

Відповідно до п. 4.2. договору позики № 1388439, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким/якою укладено договір №1388439 від 19 квітня 2021 року, ідентифікований ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: SnbgWAltC8. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 19 квітня 2021 10:59:02. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позикодавець на виконання п.1 Договору позики № 1388439 від 19 квітня 2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000, 00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача №НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ ?ФК ?Фінекспре? діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №b4c8ef23-92b6-4775-b6ce-b8667c9a9643 від 19 квітня 2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Судом встановлено, що згідно довідки № КД-0000024371/ТНПП від 30 квітня 2025 ТОВ ?ФК ?Фінекспрес? (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ ?ФК ?ФІНЕКСПРЕС? та ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? та завершення наступної платіжної операції, зокрема 19 квітня 2021 року, сума 4 000, 00 грн. за номером платіжної картки НОМЕР_2 , отримував ОСОБА_2 , номер платежу: №b4c8ef23-92b6-4775-b6ce-b8667c9a9643 від 19 квітня 2021 року. Оскільки, Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Згідно з вимогами ст.629 ЦК України, договір є обов?язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов?язків.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов?язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч.1 ст.612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.

У статті 3 Закону України ?Про електрону комерцію? зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України ?Про електронну комерцію?, електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України ?Про електронну комерцію? визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі ?логін-пароль?, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Отже, підписання договору електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також, засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно з вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов?язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Судом встановлено, що 26 жовтня 2021 року між ТОВ ?1 Безпечне агентство необхідних кредитів? та ТОВ ?ФК Управління активами? (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) укладено Договір факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 1388439 від 19 квітня 2021 року.

Як вбачається із Реєстру прав вимог №2 від 26 жовтня 2021 року, до ТОВ ?ФК Управління активами? перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №1388439від 19 квітня 2021 року.

Крім того, судом встановлено, що 03 квітня 2023 року ТОВ ?ФК Управління активами? та ТОВ ?Фінпром Маркет? (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу №030423-ФМ за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1388439 від 19 квітня 2021 року (надалі - Договір факторингу №310323-ФМ від 03 квітня 2023 року).

Згідно Реєстру заборгованості (додаток №1) від 03 квітня 2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 03 квітня 2023 року, до ТОВ ?Фінпром Маркет? перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №1388439 від 19 квітня 2021 року.

Відповідно до ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, положеннями ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов?язання клієнта перед фактором. Зобов?язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивач зазначив, що відповідач не виконував взяті на себе зобов?язання за договором, кредит та проценти у повному обсязі не сплачені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов?язання.

Вказані висновки щодо застосування ч.1 ст.1050 та ст.625 ЦК України у їх взаємозв?язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 р. у справі № 912/1120/16.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 28 травня 2025 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13 299, 60 грн., з яких: сума боргу за кредитом (тілом кредиту) - 4 000, 00 грн.; проценти за користування кредитом - 9 299, 60 грн.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивач зазначив, що відповідач не виконував взяті на себе зобов?язання за договором, кредит та проценти не сплачені.

Натомість, відповідачка не реалізувала своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надала суду жодних доказів, які б підтверджували повне погашення існуючої заборгованості, а також доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого позивачем розрахунку, а також, не надала свій власний контррозрахунок заборгованості.

Отже, оскільки, умовами кредитного договору, було визначено строк кредитування - 30 днів з 19 квітня 2021 року по 28 травня 2025 року, а тому, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 18 березня 2021 року, враховуючи те, що судом не встановлено, що строк кредитування сторонами було продовжено в установленому законом порядку; матеріали справи не містять відомостей щодо пролонгації дії договору.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 6 388, 00 грн. (4 000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 388, 00 грн. - проценти за користування кредитом за період з 19 квітня 2021 року по 18 березня 2021 року).

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення стягнути з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу у розмірі 3 500 ,00 грн., то вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що ?склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення?.

Між ТОВ ?Фінпром Маркет? та адвокатом ?Ткаченко Юлія Олегівна? укладено договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору Адвокат бере на себе зобов`язання по наданню Клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а Клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов Договору.

Сторони в п.п. 4.1. Договору визначили, що Клієнт сплачує на користь Адвоката винагороду, зокрема у розмірі 3 500,00 грн. за Вивчення наявних у Клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначній справі для формування позовної заяви (500, 00 грн.) та підготовку/складання позовної заяви до Боржника за договором позики у малозначній справі (3 000, 00 грн.), що разом складає 3 500, 00 грн.

Відповідно до витягу з акту №13-П від 30 квітня 2025 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №01-11/2024 від 01 листопада 2024 року, вбачається, що адвокатом надано позивачу професійну правничу допомогу, зокрема за вивчення/збір документації та складання позовної зави до відповідача ОСОБА_1 - вартість зазначених послуг складає 3 500, 00 грн., яка була сплачена ТОВ ?Фінпром Маркет?.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини п?ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову у порядку спрощеного позовного провадження, та незначної складності спірних правовідносин, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 3 500, 00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України; ст.ст. 3, 11 Закону України ?Про електронну комерцію?, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінпром Маркет? (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область Бучанський район м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд. 9-А, офіс 204.) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінпром Маркет? заборгованість за договором позики №1388439 від 19 квітня 2021 року, за період часу з 19 квітня 2021 року по 28 травня 2025 року у розмірі 6 388 (шість тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п?ятсот) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ?Фінпром Маркет?відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: