Ухвала суду № 137284522, 09.06.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/945/21

номер провадження 1-кп/695/47/26

Номер рядка у звіті 98

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020255150000040 від 24.07.2020 р. відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки на даний час розгляд справи не може бути закінчений в межах строку даного запобіжного заходу. Зазначив, що відносно обвинуваченого існують та не спростовані ризики, які були раніше встановлені, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення. Інші менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора та зазначав, що стороною обвинувачення кожного разу під час вирішення питання про продовження тримання під вартою зазначаються одні й ті ж ризики. Однак дані ризики жодним чином не доведені. Обвинувачений перетинав кордон із метою вивезти своїх дітей в безпечне місце. Також захисник зазначив, що сестрою обвинуваченого було надано письмові пояснення про те, що вона виявила бажання внести за обвинуваченого заставу, з урахуванням матеріального стану її та її брата, в розмірі 20 прожиткових мінімумів, оскільки більший розмір застави буде для неї непомірним фінансовим тягарем. Просив змінити його підзахисному запобіжний захід із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, а в разі продовження тримання під вартою просив визначити розмір застави.

Обвинувачений підтримав позицію захисника та просив відмовити в продовженні тримання під вартою. Вказав, що він не переховувався, а вивозив дітей. Він небезпеки ні для кого не становить та усвідомив, що потрібно з`являтися в суд.

Заслухавши думку учасників провадження щодо заявленого клопотання, суд установив наступні обставини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 суд враховує той факт, що ОСОБА_4 офіційно на території України не працює, інших законних джерел доходів він також не має, сталих соціальних зв`язків на території України не має, є раніше не судимим.

Оцінивши в сукупності всі обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, суд вважає, що ризики, заявлені прокурором у клопотанні, частково продовжують існувати. Перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, чинити незаконний вплив на свідків, які не були допитані в судовому засіданні.

Суд також ураховує те, що знаючи про існування кримінального провадження відносно нього, ОСОБА_4 протягом тривалого часу, починаючи з квітня 2022 року і по час його затримання в квітні 2025 року, не вчинив жодних дій щодо повідомлення суду про місце його перебування та не з`ясував стан розгляду кримінального провадження по його обвинуваченню.

Зважаючи на розумність строку тримання під вартою, суд зазначає, що розгляд справи триває і не може бути завершений у межах строку дії запобіжного заходу, який закінчується 14.06.2026 р., оскільки по справі вчинені не всі процесуальні дії, зокрема, не повністю досліджені докази, не допитані свідки та обвинувачений.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на суспільний інтерес, який полягає у встановленні істини в справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі та який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, тому необхідно продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів.

Щодо вирішення питання про визначення обвинуваченому розміру застави, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава в кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).

Застава забезпечує виконання підозрюваним обов`язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов`язків, покладених слідчим суддею, що передбачені пунктами 1-9 частини п`ятої статті 194 КПК України.

Суд ураховує, що з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

У рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

Враховуючи доводи сторони захисту, викладені в обгрунтування можливості визначення застави обвинуваченому, беручи до уваги ту обставину, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, не отримує доходів, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Зважаючи, що розмір застави не має бути непомірним тягарем для обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість визначення йому застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133120,00 грн. На думку суду, застава в такому розмірі буде достатнім стимулюючим засобом, щоб запобігти вище встановленим ризикам.

Керуючись ст.ст. 194, 331, 508 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити попередній тримання під вартою та продовжити його строком до 60 днів, а саме - до 07.08.2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок.

У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти в зв`язку з внесенням застави покласти на нього на строк 2 місяці такі процесуальні обов`язки:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні (крім родичів та близьких осіб);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п`яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів.

Суддя ОСОБА_1