Рішення № 137284433, 10.06.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/186/26

Провадження № 2/692/340/26

10.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту. Свої вимоги мотивує тим, що 12.07.2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №71632431. Згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 11000,00 грн. строком на 28 днів (з 12.07.2025 по 08.08.2025 р.) із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,255% які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00%. 05.09.2025 року між позикодавцем та позичальником укладено Додаткову угоду №15519507 до договору позики №71632431, за умовами якої сторони домовились, що предметом є пролонгація строку кредитування на 28 днів. Договір та додаткова угода до договору кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору кредитодавець передав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 11000,00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок.

16.09.2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі за договором кредиту №71632431 від 12.07.2025 року та додатковою угодою №15519507 від 05.09.2025 року.

Враховуючи, що відповідач не здійснювала погашення заборгованості, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором №71632431 від 12.07.2025 року в розмірі 20821,68 грн., яка складається з:

-10214,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

-3645,49 грн. заборгованість за процентами;

-1650,00 грн. сума заборгованості за комісією;

-0,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою;

-5311,59 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Всупереч вимогам кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов`язання, не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. З моменту отримання прав вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 13.02.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачці в установленому порядку, останній був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідачка відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не направила, хоча була повідомлена про дату судового засідання у порядку визначеному чинним законодавством.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього кодексу.

Відповідно до копії договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71632431 від 12.07.2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір. Відповідно до п.2.2.1 договору сума кредиту становить 11000,00 грн. строком на 28 днів (п.2.2.2.). Дата надання кредиту 12.07.2025, дата повернення кредиту 08.08.2025, процентна ставка/день 0,255%, орієнтовна загальна вартість кредиту 13435,40 грн. комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі становить 1650,00 грн.). П.5.5. передбачено, що договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого у сторін виникають цивільні права та обов`язки. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

08.08.2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №15519507 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71632431 від 12.07.2025, згідно умов якого сторони домовились продовжити строк кредитування на 28 днів та викласти п.п.2.2.2. та п.2.2. договору в новій редакції, а саме п.п.2.2.2. строк кредитування/строк договору 56 днів. На період продовження строк у користування кредитом (пролонгації) до дати повернення кредиту, що визначена п.п.2.1. п.2 додаткової угоди, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,00%. Згідно п.2.1. дата повернення кредиту 05.09.2025. Згідно п.3.1. для продовження строку кредитування, позичальник сплачує кредитодавцю платіж в сумі 785,40 грн.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, то це є доказом укладання між сторонами спірного правочину, якщо сторона яка не визнає його не доведе, що не мала наміру його підписувати. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до Розділу 12 кредитного договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» вбачається, що даний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 56537. Згідно довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів » одноразовий ідентифікатор 56537 та 61272.

Враховуючи викладене, суд вважає укладеними кредитний договір та додаткову угоду до нього, які підписані позичальником за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Перерахування коштів відповідачу за договором кредиту підтверджується листом ТОВ «ФК «Європейська платіжна система» від 06.01.2026 року на адресу ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в якому підтверджують прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020, було здійснено наступну успішну платіжну операцію: дата 12.07.2025, сума 11000,00 грн., отримувач ОСОБА_2 ЕПЗ номер № НОМЕР_1 . Окрім того додано квитанції де вказано відправника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», отримувача ОСОБА_3 , платіжний інструмент № НОМЕР_1 , деталі транзакції: сума 11000,00 грн., дата 12.07.2025.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

16.09.2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. До договору факторингу додано реєстр прав вимог №23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579937994.1 від 06.01.2026.

Згідно з реєстром прав вимоги №23/12/25-02 від 23.12.2025, під №1263 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер договору 71632431 від 12.07.2025.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром прав вимоги.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за договором надання коштів у кредит №71632431 від 12.07.2025 р. за період з 12.07.2025 р. по 05.09.2025 р. заборгованість складає 20821,68 грн., яка складається з:

-10214,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

-3645,49 грн. заборгованість за процентами;

-1650,00 грн. сума заборгованості за комісією;

-0,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою;

-5311,59 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Розмір заборгованості за тілом кредиту підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає дані обставини доведеними і його необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача.

Щодо розміру заборгованості за відсотками, то відповідно до п.2.2.2. договору та додаткової угоди строк кредиту становить 56 днів, (дата надання кредиту 12.07.2025, дата повернення кредиту 05.09.2025) процентна ставка становить 1,00% в день. Як вбачається з розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом нараховувалися за умовами визначеними в договорі, за період з 12.07.2025 по 05.09.2025, тобто в межах дії строку договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», за період з 06.09.2025 по 18.09.2025 нараховано проценти за понадстрокове користування кредитними коштами, загальна сума яких складає 5311,59 грн.

Згідно підпункту 2.2.4 договору передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4,00% в день

Зазначений пункт договору фактично встановлює відповідальність за прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання.

В постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду відступила (шляхом конкретизації) від її висновку, викладеного у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20), вказавши, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки проценти за понадстрокове користування кредитом, розраховані як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідачки на користь позивача 5311,59 грн. заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитними коштами задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту, процентів та комісії, оскільки судом встановлено, що відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання по кредитному договору.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копію договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року з адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з акту №5-ДІЛ приймання-передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р. від 14.01.2026 та Акт приймання-передачі справ за надання правничої допомоги.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України). У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно сягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 74,49%.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором №71632431 від 12.07.2025 року у розмірі 15510 гривень 09 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу у сумі у розмірі 5335 гривень 27 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий