Рішення № 137284371, 09.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/3632/26

2/465/3789/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

09.06.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б., з участю секретаря судового засідання Пони Ю.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 16829-09/2023 від 12.09.2023 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 3000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50 % в день. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №16829-09/2023 від 12.09.2023 року. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість перед позивачем становить 18 000,00 грн., яка складалася із заборгованості за тілом кредиту 3000,00, грн, заборгованості за відсотками 15 000,00 гривень.

ОСОБА_1 не виконав взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснював погашення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором. Станом на дату закінчення строку кредитування загальна сума заборгованості перед позивачем становить 30 000,00 грн., яка складалася із заборгованості за тілом кредиту 3000,00, грн, заборгованості за відсотками 27 000,00 гривень, яку позивач просить стягнути.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 20.04.2026 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано від банку інформацію по отриманому кредиту.

27.04.2026 на адресу суду надійшли витребувана інформація від АТ "Універса Банк".

Представник позивача Усенко Михайло Ігорович, який діє на підставі ордеру від 02.07.2025, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. Представник позивача в заяві від 21.05.2026 року просить суд розгляд справи провести без його участі, зазначивши що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , копії ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток, що підтверджуються рекомендованим повідомленням №R067155681877 та №R067155681508, які повернулися на адресу суду 05.05.2026 із відміткою «адресат відсутній».

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України.

Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішив провести розгляд справи заочно.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а відповідно до ч. 4 ст. 223 України суд має право у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення), в зв`язку з чим відповідно до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Крім цього, на думку суду в матеріалах справи є достатньо доказів для її слухання та прийняття рішення по суті справи, і такий розгляд справи не буде порушенням права відповідача, як сторони у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи приходить до переконання, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» підлягають до повного задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 16829-09/2023 від 12.09.2023 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 3000,00 грн. строком на 360 днів (п.1.2 Договору), із процентною ставкою, що становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1 Договору), а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором .

Договір відповідачем підписано електронним підписом шляхом підписання одноразовим ідентифікатором W1289.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000.00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» від 30.06.2026, згідно якої успішно перераховано кошти на платіжну маска карту НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-284028361.

Також факт перерахування коштівна рахунок відповідача в розмірі 3 000 грн. підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Універсал Банк», де зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Банком було емітовано банківську карту № НОМЕР_3 . За період з 12.09.2023 по 17.09.2023 на платіжку карту № НОМЕР_3 було зараховано платіжну у суму 3 000 гривень.

29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №16829-09/2023 від 12.09.2023 року.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість перед позивачем становить 18 000,00 грн., яка складалася із заборгованості за тілом кредиту 3000,00, грн, заборгованості за відсотками 15 000,00 гривень.

ОСОБА_1 не виконав взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснював погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором. Станом на дату завершення строку кредитування його заборгованість перед позивачем становить 30 0000,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 3 000,00 грн, заборгованості за відсотками 27 000 гривень, обчисленими за період 12.09.2023 по 05.09.2024, тобто в межах строку кредитування).

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ч. 1, 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. ст. 610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто, при розгляді справи встановлено, що позивач належним чином виконав свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредит, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

За частиною 1 статті 1077, частиною 3 статті 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, внаслідок укладення вищезазначеного договору факторингу та додатків до такого договору до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язанні за вищезазначеним договором, за таких підстав суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 3000 гривень.

Визначаючись із розміром заборгованості у частині процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про надання фінансового кредиту №16829-09/2023 від 12.09.2023 був укладений до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» та продовжив свою дію після внесення вищезазначених змін, а тому строк дії передбачених пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» поширюється на вказаний кредитний договір.

Таким чином, судом здійснено перерахунок відсотків за користування кредитом, враховуючи пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», та за період 12.09.2023 по 22.04.2024, здійснено обчислення відсотків у розмірі 2,50% в день від суми кредиту, що становить 16 800 гривень; за період 23.04.-20.08.2024 здійснено обчислення відсотків у розмірі 1,50% в день від суми кредиту, що становить 5 400 гривень.

З 21.08.2024 умова укладеного кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки понад у 1,0% в день в порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною, відтак, заборгованість за відсотками за укладеним кредитним договором, за 21.08.2024 по 05.09.2024 слід розраховувати, виходячи з встановленої ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%, що становить 480 гривень.

Отже, сума відстків за користування кредитом, яка підлягає до стягнення становить 22 680 грн., обчислених в межах строку кредитування за період 12.09.2023 по 05.09.2024 з врахуванням пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка судом вказують на наявність законних підстав для часткового задоволення позову .

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано: Договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025; акт наданих послуг до № 1292 від 10.04.2026, детальний опис наданих послуг до акту №1292 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року та ордер №138377від 02.07.2025.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Враховуючи викладене, зважаючи на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 279 гривень судового збору.

Частинами 4, 5 ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст рішення складено 09.06.2026, то незважаючи на те, що судове засідання призначено на 08.06.2026, датою ухвалення рішення є саме 09.06.2026.

Керуючись 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №16829-09/2023 від 12.09.2023 в розмірі 25 680 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судових витрат у розмірі 2 279 гривень та 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх; код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текс рішення складено 09.06.2026.

Суддя Кушнір Б.Б.