Рішення № 137284263, 09.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8421/25

пр.№ 2/464/140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання Михайлів О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.03.2020 у розмірі 56 070,20 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 05.03.2020 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.11.2025 має заборгованість у сумі 56 070,2 грн, що підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при подачі позовної заяви представник ОСОБА_2 звернувся з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника, позов підтримав у повному обсязі та просив суд такий задовольнити. Також до суду надійшла відповідь на відзив. Зокрема, представник позивача вказав, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір № Б/Н від 05.03.2020) в А- Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки кредитний договір є договором оферти. Банком, станом на час укладання договору, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законом не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів. Своїм підписом під кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ №168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору. Окрім цього, відповідач підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, саме в якій містилась інформація про те, що він згоден (на) з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між мною і банком договір про надання банківських послуг; ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua. Також підтверджую, що ознайомлений і згідний з Умовами та Правилами надання послуги накопичення Скарбничка і згідний оформити дану послугу. Підписуючи таку заяву, відповідач дав згоду на обробку банком всіх його персональних даних з метою та на умовах, встановлених у договорі про надання банківських послуг. Таким чином, Відповідач сам погодився як з Умовами та Правилами надання банківських послуг так і з необхідністю самостійного ознайомлення на сайті банку з їх оновленими версіями. Наявна у позивача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із анкети-заяви, тарифів та умов і правил. Покликання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником. В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту банку, а паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі погоджені умови кредитування, строки, процентна ставка, тощо. Паспорт кредиту власноруч підписаний відповідачем. Щодо розрахунку заборгованості та банківської виписки. На підтвердження вірності розрахунку в матеріалах справи наявна банківська виписка, яка є первинним бухгалтерським документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік», де в тому числі відображено використання відповідачем кредитного ліміту. Також до позову додано довідку про видачу картки та довідку про встановлення/зміну кредитного ліміту. Зауважив, що ініціатором встановлення/зміни кредитного ліміту може бути як Банк, так і сам клієнт, та заборгованість виникла в результаті витрачання кредитних коштів, а встановлення кредитного ліміту є лише можливістю їх використання (відповідно до всіх умов договору), а не обов`язком клієнта.

Відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, від останньої до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила суд відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначила, що 05.03.2020 для отримання банківських послуг, з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної карти в А-банк, відповідачем ОСОБА_1 підписано анкету-заяву, втім позивачем не було погоджено умови кредитного договору щодо нарахування банком відсотків, штрафів та комісії за кредитом. Фактично договір укладено на умовах карткового рахунку, без встановлення кредитного ліміту та сплати за нього. Відповідачем окрім анкети-заяви на отримання карти для власного використання та власних розрахунків інших документів підписано не було, існують розбіжності в сумах знятих та зарахованих коштів по картковому рахунку. Фактична сума коштів, що була знята з картки є меншою за суму внесених коштів, в зв`язку з чим заборгованість перед банком у відповідача відсутня. Позивачем не надано належним та допустимих доказів того, що 05.03.2020 між сторонами дійсно був укладений договір про надання банківських послуг на умовах, які відображені у витягу з умова та правил надання банківських послуг. З аналізу розрахунку заборгованості та виписки за рахунком видно, що банк самостійно збільшував розмір основаної заборгованості: списував з рахунку відсотки за використання кредитного ліміту та відносив такі на заборгованість за тілом кредиту. Отже, списуючи вказані нарахування з кредитного ліміту, банк штучно збільшував заборгованість за тілом кредиту. Банківська виписка є первинним документом, який підтверджує факт зарахування коштів, якщо в ній зазначено: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. Кожна проводка за банківською випискою повинна підтверджуватися первинним документом, що доводить факт здійснення господарських операцій та руху коштів. Цим первинним документом можуть бути касові ордери, або інші документи, які фіксують факт списання, переказу коштів. Вважає, що розрахунок заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, правильність нарахування відсотків позивачем. Анкета-заява не містить відомостей про отримання кредиту в тих розмірах, що заявляє позивач, не визначено кредитний ліміт, відсоткову ставку, порядку та строків нарахування штрафів і пені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, у тому числі розмір, порядок нарахування кредитної заборгованості, крім розрахунку, посилався на витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк». При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які наявні в матеріалах справи, не містять підпису позичальника, а відтак, не може розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Тому кошти, які відповідач вносив протягом строку дії договору, мали бути спрямовані для погашення заборгованості тіла кредиту, а не на погашення відсотків. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Вважає, що АТ «А-Банк» при укладенні договору з відповідачем не дотримано вимог, передбачених діючим законодавством про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими. За таких обставин та без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитним коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. На підставі викладеного, відсутні правові підстави для стягнення на користь банку заборгованості за кредитним договором, яка підтверджується розрахунком заборгованості, що виконаний на підставі Правил, Умов та Тарифів банку. Також просила суд врахувати, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

Так, у анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погодився з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що останній ознайомився та погодився з такими умовами.

До позовної заяви долучено вищевказану анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи користування карткою.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями частин 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Встановлено, що позивачем умови укладеного договору виконано, проте відповідач, користуючись кредитною карткою (здійснював різні платежі, поповнювала картку), умови договору належним чином не виконував, про що свідчить виписка за карткою за період з 05.03.2020 30.11.2025. Така виписка у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, є первинним документом бухгалтерського обліку та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Підписані відповідачем заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, виписка з особового рахунку відповідача з урахуванням довідки позивача про видачу кредитних карток та встановлення/зміну кредитного ліміту у сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку очевидності здійснення операцій саме відповідачем.

За умовами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 551 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 30.11.2025 становить 56 070,20 грн, з яких: 44 119,35 грн заборгованість за кредитом; 11 950,85 грн заборгованість за відсотками.

Відповідачем, представником відповідача наведений розрахунок не спростовано, власного не проведено, а тому такий береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентам за користування кредитом у сумі 11 950,85 грн суд дійшов такого висновку.

Як видно зі змісту підписаної відповідачем анкети-заяви, у такій відсутні будь-які умови договору щодо встановлення відповідальності у вигляді сплати відсотків за користування кредитом.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який місить інформацію про нарахування процентів та штрафних санкцій.

Разом з цим, із змісту паспорту споживчого кредиту видно, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а також відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався також на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку.

Проте, матеріали справи не містять достатніх доказів, що саме ці Умови та Тарифи зрозуміла відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 05.03.2020, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили саме ці умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитом, та саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком паспорт споживчого кредиту, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами, а відтак відсутній обов`язок відповідача щодо їх сплати.

При цьому, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, в добровільному порядку ухилився від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором від 05.03.2020 у розмірі 44 119,35 грн., що є заборгованістю за кредитом.

Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 905,94 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 08.06.2026.

Керуючись статтями 2, 81, 89, 142, 247, 263 265, 280 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Батумська, 11) заборгованість за кредитним договором від 05.03.2020 у розмірі 44 119 (сорок чотири тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 85 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Батумська, 11) витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 1 905 (одна тисяча дев`ятсот п`ять) гривень 94 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 08.06.2026.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО