Ухвала суду № 137283737, 10.06.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1550/26

Номер провадження 1-кп/556/191/2026

УХВАЛА

про призначення справи до судового розгляду та продовження запобіжного заходу

10.06.2026 .

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Володимирець, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження №12026181050000115 від 18.04.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-

Встановив:

28 травня 2026 року від прокурора Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури до Володимирецького районного суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №12026181050000115 від 18.04.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, із затвердженим обвинувальним актом.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 травня 2026 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Володимирецькому районному суду Рівненської області. Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Обвинувачений не заперечує щодо здійснення кримінального провадження суддею одноособово.

Також в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 40 прожиткрвих мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на те, що продовжують зберігатися ризики, передбачені ст.177 КПК України, в тому числі:

- ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);

- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України);

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, оскільки овинувачений вину визнає, сприяв розкриттю злочину.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в т.ч. запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Беручи до уваги те, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не зменшилися та виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, існує реальна необхідність в порядку, передбаченому ч.3 ст.331 КПК України продовжити запобіжний захід, який обирався обвинуваченому.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам:переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме рішення по справі "Ничепорук та Йонкало проти України" від 21 липня 2011 року, (заява №42310/04), яким встановлено, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

У справі "Коваль та інші проти України" (заява №22429/05 від 15.11.2012 року) Єропейський суд з прав людини також зазначив, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, рішення "Лабіта проти Італії" від 06 квітня 2000 року, рішення "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23 лютого 2012 року, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Рішенням у справі «Белевицький проти Росії» від 01 березня 2007 року, обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтуваності до конкретної особи ЄСПЛ визнав порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У рішенні Європейського Суду з прав людини ( справа "Мацнеттер проти Австрії" від 10 листопада 1969 року) зазначено, що підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність ризиків, зокрема, вчинення обвинуваченим подальших правопорушень.

При визначенні ризиків має враховуватися особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.

Практика ЄСПЛ визначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі «Панченко проти Росії» від 08 лютого 2005 року (заява N 45100/98).

Так, ЄСПЛ в справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04 жовтня 2005 року (заява №9190/03), підкреслював, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 судом, як того вимагає закон, перевірено наявність обґрунтованих підстав вважати, що існують ризики, на які вказує прокурор.

Перевіряючи доводи і обставини, на які вказує сторона обвинувачення, та беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справах "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року та "Руслан Яковенко проти України" від 04 вересня 2015 року про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» від 20 березня 2018 року, автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

В той же час, враховуючи наявність обґрунтованих та доведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились і продовжують існувати і на даний час, в т.ч.:

- ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Зокрема, у разі застосування до ОСОБА_4 іншого більш м`якого запобіжного заходу, останній буде переховуватись від суду та не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, а тому, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину, останній може переховуватися від суду. Відповідно до практики ЄСПЛ («Сулаоя проти Естоніі» від 15 лютого 2005 року, «Панченко проти росі» від 08 лютого 2005 року), тяжкість вказаного покарання, якому може бути підданий підозрюваний, обвинувачений можна законно розглядати, як підставу, що може спонукати до втечі. Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 65-ОД від 18.05.2025 з 17.04.2025 вважається таким, що перебуває поза військовою службою, оскільки не з`явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової частини та військові обов`язки не виконує, що свідчить про схильність ОСОБА_4 до невиконання покладених на нього обов`язків, а отже існує високий ризик переховуватись від суду у разі обрання останньому іншого більш м`якого запобіжного заходу..

- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Даний ризик обгрунтовується тим, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України вважається таким, що перебуває поза військовою службою, оскільки не з`явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової частини та військові обов`язки, покладені на нього відповідними статутами як військовослужбовця не виконував, а отже схильний до невиконання покладених на нього обов`язків. Таким чином, у разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу останній може ухилятися від суду, не з`являтися за викликами та не виконувати інші покладені на нього процесуальні обов`язки, перешкоджаючи встановленню істини у справі в розумні строки.

- ризик вчинення іншого криминального правопорушення, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обгрунтуванням того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, являється те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 було вчинено останнім як військовослужбовцем, який незаконно перебував поза межами військової служби та незаконно зберігав та перевозив боєприпас, який ймовірно незаконно придбав в зоні бойових дій, що становить підвищену небезпеку для суспільства та високу ймовірність повторного вчинення останнім аналогічних кримінальних правопорушень.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обгрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Виходячи із вищезазначених, доведених у ході розгляду клопотання обставин, особу обвинуваченого, а також за наявності ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України суд, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження дійшов до переконання, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, щодо обвинуваченого буде недостатнім для запобігання ризикам, які навів прокурор.

Сукупність цих обставин суд вважає достатніми підставами для задоволення клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб

Як зазначено в ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає за можливе встановити у даному кримінальному провадженні заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави, яка може бути внесена у будь-який час до 08 серпня 2026 року, суд також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 ряд обов`язків для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Доводи обвинуваченого та його захисника про можливість обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не спростовують висновків суду.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_4 на даний час, утримується в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Відповідно до п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин, а також у разі необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.

Частиною 2 ст. 336 КПК України передбачено, що суд може ухвалити рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.

Враховуючи викладені обставини, те що ОСОБА_4 , в даний час перебуває ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», враховуючи неможливість його безпосередньої участі в судовому провадженні, з метою забезпечення участі обвинуваченого в судовому засіданні, суд приходить до висновку про необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконфренції.

Обвинувачений не заперечує відносно проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 177, 183, 202, 315 КПК України, суд-,

П О С Т А Н О В И В:

Призначити кримінальне провадження №12026181050000115 від 18.04.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володимирецького районного суду (смт. Володимирець вул. Вишнева, 11), в режимі відеокоенференції, на 26 червня 2026 року о 12 год. 00 хв з ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Адміністрації ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» забезпечити явку обвинуваченого ОСОБА_4 у приміщення, де розміщені технічні засоби для здійснення відеоконференції.

Задоволити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Бабка Володимирецького району, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, водія - електрика 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, а саме до 10 год. 30 хв. 08 серпня 2026 року.

Одночасно визначити розмір застави - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988 , Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ ; Код банку отримувача (МФО): 820172 ; Рахунок отримувача № UA048201720355229002000010559 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

За умови внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 :

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну місця проживання чи фактичного перебування;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 10 год. 30 хв. 08 серпня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі місця ув`язнення, під вартою в якому вона перебуває.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинуваченого ОСОБА_4 вважати таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю що, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Розгляд справи проводити суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1