Рішення № 137282507, 10.06.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/787/26

Провадження № 2/375/834/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Потапенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача - адвокат Столітній М.М., через систему «Електронний суд» звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 35206,50 грн, а також судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 9 березня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 5371425 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на суму 7000,00 грн, строк кредиту 360 днів з 9 березня 2025 року до 4 березня 2026 року.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав та надав відповідачу кредит у сумі 7000,00 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

30 жовтня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 33/10/2025 за плату відступило право грошової вимоги до відповідача на користь Позивача - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Позивач стверджує, що станом на дату подання позову відповідач має заборгованість за Договором, яка складає 35206,50 грн, з них: заборговність по тілу кредиту - 7000,00 грн, заборгованість по процентам - 15694,00 грн, нараховані проценти позивачем за 125 календарних днів - 8312,50 грн, штрафні санкції - 3500,00 грн, комісії за надання кредиту - 700,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 3 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

У позовних вимогах до позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити без участі позивача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, на підставі пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України, про поважність причин неявки суду не повідомив. Крім того, у встановлений судом строк, не скористався своїм правом на подання відзиву.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних усправі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явивсяв судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення. Суд, на підставі статті 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 9 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 5371425 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Основні умови Договору: сума кредиту 7000,00 грн (п. 1.2.); строк кредиту: 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3.); сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 09.03.2025 або 10.03.2025 (п. 2.2); стандартна процентна ставка: 0,95% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору (п. 1.4.1.); кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п. 2.1).

Договір укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІКС) Первісного кредитора, шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 96894.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав та надав відповідачу кредит у сумі 7000,00 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК» від 3 листопада 2025 року № 20251103-1768. Де зказано, що на платіжну картку клієнта 4731219654041718: 09.03.2025 о 09:48:17 відбулось зарахування на суму 7000,00 грн, призначення платежу ЕПЗ4731219654041718.

Згідно з Розрахунком за договором № 5371425 від 9 березня 2025 року сформованого ТОВ «Лінеура Україна» за період з 19 березня 2025 року по 30 жовтня 2025 року заборгованості становить по тілу кредиту - 7000,00 грн, заборгованість по процентам - 15694,00 грн, штрафні санкції - 3500,00 грн, комісія - 700,00, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно з Розрахунком за договором № 5371425 від 9 березня 2025 року сформованого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 31 жовтня 2025 року по 4 березня 2026 року заборгованості по нарахованих відсотках за користування грошовими коштами становить 8312,50 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

30 жовтня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило право грошової вимоги до відповідача на користь Позивача - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відповідно до Реєстру боржників 30 жовтня 2025 року Додатку № 1 до Договору Факторингу № 30/10/2025та платіжної інструкції від 31 жовтня 2025 року № 6433, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 5371425 від 9 березня 2025 року.

Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 5371425 від 9 березня 2025 року.

31 жовтня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 5371425 від 9 березня 2025 року до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 3 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» листом № 21-04-2026/20.1.0.0/7-260415/66257-БТ повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

На вказану платіжну картку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було зараховано кошти у сумі 7000,00 грн 09.03.2025.

Згідно рішення № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст України» від 25 листопада 2024 року, позивач змінив найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Доказів погашення кредитної заборгованості матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно статтей 205, 207 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, частина 12 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору, згідно пункту 6 частини 1 статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію».

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки до укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частинами 1 та 2 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до статті 514, частини 1 статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач правомірно набув права вимоги до відповідача щодо виконання ним зобов`язання наведеним кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку укладанням між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору № 5371425 від 9 березня 2025 року та подальшим укладенням договору факторингу № 30/10/2025 від 30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язань щодо їх повернення, а тому підлягають до задоволення вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, заборгованість по процентам та комісії.

Щодо стягнення неустойки, суд зазначає наступне

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан дія якого, на момент розгляду справи не припинений.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача неустойки у сумі 3500,00 грн, задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд дійшов в исновку, що позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 31706,50 грн, з них: заборговність по тілу кредиту - 7000,00 грн, заборгованість по процентам - 15694,00 грн, нараховані проценти позивачем за 125 календарних днів - 8312,50 грн, комісії за надання кредиту - 700,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Згідно з приписами пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до приписів частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги №10/12/2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. (а.с. 104-105); копію ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2156664 від 23 березня 2026 року (а.с. 101); рахунок на оплату № 17380-23/03-2026 від 23 березня 2026 року у розмірі 10000,00 грн (а.с. 100); акт № 17380 прийому-передачі наданих послуг від 23 березня 2026 року (до договору про надання правничої №10/12/2024 від 10 грудня 2024 року) (а.с. 99); заявка від 23 лютого 2026 року на виконання доручення до договору №10/12/2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 102-103); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 виданого 18 вересня 2020 року (а.с.106).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши справу на предмет її складності, враховуючи наявну сталу судову практику у таких спорах, встановлені судом обставини справи, кількість судових засідань, а також зміст та обсяг наданих адвокатом послуг і їх вартість, також, суд враховує, що дані матеріали подані в системі «Електронний суд», розгляд справи здійснювався за відсутності представника позивача, суд доходить переконання, що зазначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн є необґрунтованим, оскільки такий не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає обґрунтованим розміром витрати позивача на професійну правову допомогу, наданих у цій справі - 3000,00 грн (вивчення матеріалів справи і складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено статтею 4 ЗУ «Про судовий збір».

У силу приписів статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, в розмірі 31706,50грн, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у справі пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Позивач просить стягнути із відповідача 35206,50 грн, водночас судом вирішено стягнути 31706,50 грн, що становить 90,06%.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2662,40 грн х 90,06% = 2397,76 грн та витрати на надання правової допомоги у розмірі: 3000,00 грн х 90,06% = 2701,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 268, 274-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»:

- заборгованість за договором № 5371425 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 9 березня 2025 року у розмірі 31706 (тридцять одна тисяча сімсот шість) гривень 50 копійок;

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 2397 (дві тисячі триста дев`яносто сім) гривень 76 копійок;

- витрати на правову допомогу в розмірі 2701 (дві тисячі сімсот одна) гривня 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 10 червня 2026 року.

Суддя О.В. Банах-Кокус