Рішення № 137279874, 10.06.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 736/2373/25

Номер провадження 2/749/464/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку загального позовного провадженняцивільну справу №736/2373/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Універсал Банк» звернулось до Сновського районного суду Чернігівської областіз позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 24.11.2019у розмірі 161372,61 грн. станом на 04.06.2025 та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в рамках monobank відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, на яких за заявою клієнта встановлюється кредитний ліміт. 24.11.2019 року ОСОБА_1 встановивмобільний додаток monobank. Пройшовши реєстрацію та надавши один із пакетів документів відповідач підписав Анкету-заяву Клієнта до Договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису. Відповідач цим підписом погодився з тим, що Анкета-заява разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, складають Договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав, надавши кредит у розмірі 100000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, не надав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. У зв`язку з порушенням умов Договору про надання банківських послуг у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 161372,61 грн., яку позивач просить стягнути.

Заочним рішенням Сновського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2026 року у цивільній справі № 736/2373/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.11.2019 у розмірі 118 671 (сто вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 2 228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн. 00 коп.

30 березня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника Герасимової Т.І., про перегляд заочного рішення, в якій просить: поновити строк на подання заяви про скасування заочного рішення; скасувати заочне рішення від 02.03.2026 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач не отримував ухвали про відкриття провадження та позовної заяви, про наявність спору дізнався лише 18.03.2026 - після того, як позивач через застосунок monobank повідомив про судове рішення. Неотримання кореспонденції обумовлено тим, що с. Займище Корюківського району Чернігівської області відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року (набрав чинності 20.03.2025) віднесено до територій, на яких ведуться активні бойові дії, у зв`язку з чим поштовий зв`язок функціонує з перебоями та затримками. Крім того, вказує, що має докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: власну виписку по картковому рахунку, з якої вбачається, що позивачем безпідставно, без погодження з відповідачем, нараховано та списано відсотки у загальному розмірі щонайменше 8 612,43 грн (зокрема 5 801,03 грн - 01.02.2024 та 2 811,40 грн - 01.03.2024), внаслідок чого сума заборгованості за тілом кредиту за розрахунком відповідача становить 91 387,57 грн, а не 118 671,12 грн як визначено заочним рішенням. Також заявник зазначає, що позивачем до суми позову безпідставно включено плату за обслуговування картки та судові витрати, які визначаються судом, а не банком.

Представником позивача АТ «Універсал Банк» до суду подано письмові пояснення, в яких він просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення. Зазначив, що заява не містить належних підстав для скасування заочного рішення, оскільки не підтверджено наявності одночасно двох умов, передбачених ст. 288 ЦПК України, а саме: поважності причин неявки відповідача у судове засідання та неподання відзиву на позовну заяву, а також наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Представник позивача вказав, що поважними можуть визнаватися лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та підтверджені належними доказами, тоді як таких доказів відповідачем не надано.

Також представник позивача зазначив, що між АТ «Універсал Банк» та відповідачем 24 листопада 2019 року було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви із використанням електронного підпису. Відповідач підтвердив ознайомлення та згоду з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які разом з анкетою-заявою становлять договір про надання банківських послуг. На думку позивача, електронний договір відповідає вимогам законодавства та має юридичну силу договору, укладеного у письмовій формі.

Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що використання відповідачем кредитних коштів підтверджується виписками за картковим рахунком, а сам факт користування мобільним застосунком monobank та кредитним лімітом свідчить про прийняття відповідачем умов обслуговування банку. При цьому відповідач не надав жодних належних доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів або правильність розрахунку заборгованості, здійсненого банком.

З огляду на зазначене, представник позивача вважав доводи заяви про перегляд заочного рішення необґрунтованими та просив суд відмовити у її задоволенні.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2026 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №736/2373/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Скасовано заочне рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2026 року у цивільній справі №736/2373/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21 травня 2026 року ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши разом з позовом клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без участі.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Універсал Банк» запущено проєкт Monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проєкту Monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку.

Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Розділу І Умов Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи MasterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно із п.п. 2.3 п. 2 Розділу І Умов, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунку; договору про споживчий кредит.

Підпунктами 2.1, 2.4, 2.5 пункту 3 розділу II Умов визначено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку (далі - Картка, або Платіжна картка). Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank» (далі - Договір). Датою укладення Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки. Платіжна карта передається Клієнту не активованою. Платіжна картка активується Банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки.

Відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 розділу II Умов, Форма надання Кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.

Підпункт 5.6 пункту 5 розділу II Умов передбачає, що клієнт повинен здійснювати операції в межах Кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг Банку відповідно до Тарифів.

Згідно із підпунктом 5.7 пункту 5 розділу II Умов, Банк надає інформацію про кредитний ліміт Платіжної картки до її активації за допомогою Мобільного додатку та / або контактного центру Банку.

Також підпунктами 5.15-5.19 п. 5 Розділу II Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання Клієнтом за Договором.

Відповідно до п. 5.15 у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної Заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки зазначеної в Тарифах.

Згідно з п. 5.16 у разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся Заборгованість за Кредитом вважається простроченою (Істотне порушення Клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої Заборгованості Банк нараховує, а Клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного Клієнтом Кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування Кредитом у розмірі 0,00001 % річних.

Згідно з тарифами картки «Monobank» пільговий період за карткою діє до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі), пільгова відсоткова ставка становить 0,00001%, розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами становить 4% від заборгованості, базова відсоткова ставка складає 3,1 % на місяць, збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості становить 6,2 % на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).

Судом встановлено, що 24.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг шляхом застосування цифрового власноручного підпису.

Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank відповідач:

-Просив відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал банк» у гривні НОМЕР_1 на його ім`я.

-Встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно умов Договору.

-Підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені їх копії відповідають оригіналу.

-Погодився з тим, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого підтвердив та зобов`язався виконувати його умови.

-Підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.

-Просив наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) вважати обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті чи будуть відкриті.

-Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.

До позову АТ «Універсал Банк» додано:

-Довідку про розмір встановленого ліміту станом на 04.06.2025.

-Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | UniversalBank, затверджені протоколом правління №46 від 24.11.2021, що набули чинності з 27.11.2021.

-Паспорт споживчого кредиту Чорної картки продуктів monobank.

-Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (при отриманому кредиті в сумі 100000 грн.)

-Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 24.11.2019, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 04.06.2025;

Судом встановлено, що жоден із перелічених документів не містить підпису чи електронного підпису відповідача ОСОБА_1 .

На підставі укладеного Договору, у рамках проєкту «Monobank», відповідачу відкрито рахунок НОМЕР_1 , тип рахункуPlatinum, валюта UAH, активна до 11/29, що підтверджується довідкою про наявність рахунку станом на 04.06.2025.

Як вбачається із наданої позивачем Виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я відповідача ОСОБА_1 , у період з 24.11.2019 по 04.06.2025 останній користувалася кредитним лімітом, частково повертав використану суму кредитного ліміту, сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, здійснював інші витрати.

Згідно із вказаною випискою кредитний ліміт станом на 04.06.2025 100000,00 грн., заборгованість станом на 04.06.2025 161732,61,58 грн., сума витрат за період -9094330,05 грн., сума зарахувань за період 8941274,79 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, відповідач допустив виникнення заборгованості, яка станом на 04.06.2025, становить 161732,61 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Водночас відповідач не погодився із наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Так, у заяві про перегляд заочного рішення та поданих до суду поясненнях відповідач зазначав, що не заперечує факту укладення 24.11.2019 року договору про надання банківських послуг та отримання кредитного ліміту, встановленого банком у розмірі 100 000,00 грн.

Разом з тим відповідач вказував, що позивачем при визначенні розміру заборгованості безпідставно включено до складу боргу не лише фактично отримані кредитні кошти, а й нараховані проценти, плату за обслуговування картки, штрафні санкції та інші платежі, правомірність нарахування яких належними доказами не підтверджена.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що з аналізу наданої банком виписки по рахунку вбачається включення до розрахунку різних супутніх банківських послуг, зокрема плати за обслуговування картки, тоді як позивач у позовній заяві зазначає, що просить стягнути заборгованість виключно за тілом кредиту.

Також відповідач посилався на наявність у виписці операцій щодо списання коштів, пов`язаних із судовими витратами, та ставив під сумнів правильність розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості.

Отже, відповідач фактично визнавав наявність зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів, проте заперечував проти включення до складу заборгованості процентів, комісій, штрафних санкцій та інших додаткових платежів, нарахування яких, на його думку, не було належним чином погоджено сторонами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з п. 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до статті 12 Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 р. № 675-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 675), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, в тому числі, використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.

Згідно частиною 12 статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У конкретному випадку суд вважає, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір в рамках банківського проєкту «monobank» відповідно до вимог чинного законодавства, за яким останній отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статтей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

За змістом частини1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24.11.2019 у розмірі 161 372,61 грн.

Разом з тим, як вбачається з наданої позивачем виписки про рух коштів по рахунку відповідача за період з 24.11.2019 по 04.06.2025, до складу заявленої до стягнення заборгованості включено не лише суму фактично використаних кредитних коштів, а й нараховані банком проценти за користування кредитом, плату за обслуговування картки типу «Platinum», а також штрафні санкції.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано копії:

-Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | UniversalBank, затверджені протоколом правління №46 від 24.11.2021, що набули чинності з 27.11.2021.

-Паспорт споживчого кредиту Чорної картки продуктів monobank

-Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (при отриманому кредиті в сумі 100000 грн.)

- Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 24.11.2019, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 04.06.2025.

Надані позивачем Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, строк дії кредитної лінії, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, тощо.

Проте, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | UniversalBank, затверджені протоколом правління №46 від 24.11.2021, що набули чинності з 27.11.2021; Паспорт споживчого кредиту Чорної картки продуктів monobank; Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача не містять підпису відповідача, та матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг і Умови розумів відповідач, ознайомився та погодилася з ними, підписуючи 24.11.2019 року Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

АТ «Універсал Банк» не довело належними та допустимими доказами підписання відповідачем Умов і правил, Тарифів, та Паспорту споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису. В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді вказаних документів.

Так, надані позивачем Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|UniversalBank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Сама по собі підписана Анкета-заява, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, договору, оскільки така Анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем погодження відповідачем Умов і правил обслуговування, Тарифів, Паспорта споживчого кредиту та інших документів, які містять умови щодо сплати процентів за користування кредитом.

Як вбачається із виписки по рахунку, за весь період користування карткою банком було нараховано проценти за користування кредитними коштами у загальному розмірі 42 702,54 грн, а саме:

01.04.2020 661,38 грн;

01.05.2020 833,76 грн;

01.06.2020 426,81 грн;

01.07.2020 659,34 грн;

01.08.2020 1 033,20 грн;

01.09.2020 1,05 грн;

01.10.2020 872,15 грн;

01.11.2020 681,48 грн;

01.12.2020 341,94 грн;

01.02.2024 5 801,03 грн;

01.03.2024 2 811,40 грн;

01.04.2024 3 029,34 грн;

01.05.2024 3 034,32 грн;

01.06.2024 3 365,42 грн;

01.07.2024 3 140,22 грн;

01.08.2024 3 607,98 грн;

01.09.2024 3 949,10 грн;

01.10.2024 4 047,02 грн;

01.11.2024 4 405,60 грн.

Однак, з огляду на наведені вище висновки суду, відсутність належних та допустимих доказів погодження відповідачем умов щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування та сплати виключає можливість покладення на нього обов`язку зі сплати зазначених сум.

Суд зауважує, що використання відповідачем картки та часткове повернення коштів не свідчить про те, що він знав і розумів, як це передбачено вимогами законодавства, умови, порядок та розмір нарахування відсотків за кредитом, отже, сам по собі факт користування такими коштами не породжує виникнення обов`язку сплати інших нарахувань, крім суми фактично отриманих коштів. Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18.03.2019 р. у справі № 751/861/17-ц.

Таким чином, позивачем не було доведено правомірність нарахування відсотків за договором, а також включення їх до тіла кредиту.

Як вбачається з виписки по рух коштів по картці відповідача, всього за весь період користування карткою відповідачу було нараховані відсотки у розмірі 42 702,54 грн.

Враховуючи вищенаведені висновки суду для визначення розміру заборгованості за тілом кредиту необхідно відняти вказану суму від нарахованої позивачем суми заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, із виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що банком здійснювалося нарахування плати за обслуговування картки типу «Platinum».

Загальний розмір таких нарахувань становить 9 050,00 грн, а саме:

- з 10.01.2020 по 10.11.2020 по 250 грн щомісячно (2 750,00 грн);

- 10.01.2021, 10.03.2021, 10.04.2021, 10.05.2021, 10.07.2021, 10.08.2021 по 250 грн (1 500,00 грн);

- 10.01.2023, 10.02.2023, 10.03.2023, 10.07.2023, 10.11.2023, 10.12.2023 по 300 грн (1 800,00 грн);

- 10.01.2024, 10.02.2024, 10.03.2024, 10.05.2024, 10.06.2024, 11.07.2024, 10.08.2024, 10.09.2024, 11.10.2024, 10.11.2024 по 300 грн (3 000,00 грн).

Разом з тим суд зазначає, що підписана відповідачем Анкета-заява від 24.11.2019 року не містить будь-яких умов щодо оформлення платіжної картки категорії «Platinum», порядку її обслуговування, розміру відповідної плати, строків та підстав її нарахування.

Надані позивачем Умови і правила обслуговування, Тарифи та інші документи, на які посилається банк, не містять підпису відповідача, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідач був ознайомлений саме з цими умовами та погодився на їх застосування.

Також позивачем не надано доказів того, що відповідач звертався до банку із заявою про оформлення картки категорії «Platinum», замовляв відповідний платний банківський продукт чи погоджував вартість його обслуговування.

Сам по собі факт користування рахунком та кредитними коштами не може свідчити про згоду споживача на отримання додаткових платних послуг та сплату комісій, розмір яких належним чином сторонами не погоджений.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено правомірність включення до складу заборгованості плати за обслуговування картки «Platinum» у розмірі 9 050,00 грн, а тому зазначена сума не підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, із виписки про рух коштів по рахунку вбачається нарахування відповідачу штрафів та пені, а саме:

15.11.2020 255,00 грн;

15.11.2020 255,00 грн;

05.02.2021 255,00 грн;

05.02.2021 255,00 грн.

Загальна сума штрафних санкцій становить 1 020,00 грн.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України штраф та пеня є видами неустойки та можуть бути стягнуті лише за умови погодження сторонами підстав їх застосування, порядку нарахування та розміру.

Разом з тим підписана відповідачем Анкета-заява не містить умов щодо відповідальності у вигляді штрафів чи пені.

Посилання позивача на Умови і правила обслуговування та Тарифи не можуть бути належною підставою для стягнення штрафних санкцій, оскільки відсутні належні та допустимі докази погодження відповідачем зазначених документів.

З огляду на викладене суд вважає недоведеними підстави для стягнення штрафів та пені у розмірі 1 020,00 грн, а тому зазначені нарахування також підлягають виключенню зі складу заборгованості.

Судом також враховано доводи відповідача про списання банком з його рахунку грошових коштів у сумі 3 028 грн, що підтверджується наданою ним випискою.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що позивач визначив розмір заборгованості станом на 04.06.2025 року. Зазначена сума 3 028 грн була списана банком після цієї дати та не включена до розрахунку заборгованості, який є предметом розгляду у даній справі.

Тому наведені доводи відповідача не впливають на визначення розміру заборгованості, що підлягає стягненню у межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, суд виключає із заявленої позивачем суми заборгованості:

проценти за користування кредитними коштами у розмірі 42 702,54 грн;

плату за обслуговування картки «Platinum» у розмірі 9 050,00 грн;

штрафи та пеню у розмірі 1 020,00 грн.

Загальний розмір нарахувань, правомірність включення яких до складу заборгованості позивачем не доведена, становить 52 772,54 грн (42 702,54 грн + 9 050,00 грн + 1 020,00 грн).

Суд зауважує, що ЄСПЛ у п. 89 рішення у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) зазначив, що згідно статті 6 параграф 1 Конвенції , рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. Hirvisaari v. Finland, рішення від 27 вересня 2001 р., заява N 49684/99, параграф 30). Однак, статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (див. RuizTorija v. Spain, рішення від 9 грудня 1994 р., Серія A, N 303-A, с. 12, параграф 29).

У п. 58. рішення у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише сума фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів у розмірі 108 600,07 грн (161 372,61 грн 42 702,54 грн 9 050,00 грн 1 020,00 грн).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 108 600,07 грн із заявлених 161 372,61 грн, що становить 67,30 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 038 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 10561 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 259, 263,264, 265, 268, 273, 274, 275, 279-289, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 24.11.2019у розмірі 108 600 (сто вісім тисяч шістсот) грн 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) судовий збір в розмірі 2 038 (дві тисячі тридцять вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев