Рішення № 137279557, 10.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3564/26

Провадження № 2/750/2288/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді Косенка О.Д.

секретар судових засідань Суконнова В.М.

за участі представника позивача адвоката Маслак М.С.,

педагога ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання і утримання малолітніх дітей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради м. Чернігів,

в с т а н о в и в:

26 березня 2026 року ОСОБА_2 (далі - позивач) в особі представника адвоката Маслак Марії Станіславівни звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про встановлення факту самостійного виховання і утримання ним малолітніх дітей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради м. Чернігів.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 15 жовтня 2014 року сторонами було укладено шлюб, у якому народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 грудня 2020 року по справі №750/7774/20, шлюб між сторонами розірвано та визначено місце проживання дітей разом з їх батьком ОСОБА_2 . Позивач самостійно виховує і утримує сина та доньку. Мати - ОСОБА_3 , починаючи з 2020 року життям дітей не цікавиться, не виявляє материнської турботи, не приймає участі у їх вихованні та утриманні, у витратах на лікування, навчання, оздоровлення. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не спілкується з дітьми взагалі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює жодних умов для отримання ними освіти. Починаючи з 2022 року мати дітей - ОСОБА_3 виїхала за кордон і з того часу не поверталася. Позивач просить суд встановити факт самостійного виховання і утримання ним своїх дітей.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 28.04.2026 задоволено клопотання представника позивача, витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону відповідачем.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

Ухвалою суду від 18.05.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті з викликом сторін, а також заявлених позивачем свідків та неповнолітніх дітей сторін.

В судове засідання 10.06.2026 з`явилася представник позивача адвокат Маслак М.С.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, а також шляхом розміщення виклику на сайті «Судова влада України».

Від третьої особи надійшла заява, у якій вона просить розгляд справи провести без участі представника, рішення прийняти з урахуванням інтересів дітей.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила суд його задовольнити, надала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

15 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 2157 (а.с. 14).

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.12.2014 (а.с. 15) та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.02.2015 (а.с. 16).

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 грудня 2020 року по справі №750/7774/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що зареєстрований 15 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис №2157, розірвано та визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх батьком ОСОБА_2 (а.с. 17).

Згідно з довідкою Чернігівської гімназії №5 Чернігівської міської ради №28 від 12.03.2026, ОСОБА_2 займається вихованням своїх малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , 2015 р.н., учениці 5-Б класу, та ОСОБА_7 , 2012 р.н., учня 7-А класу Чернігівської гімназії №5. Максим Віталійович забезпечує належний догляд за дітьми та приділяє увагу їх вихованню. Мати ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дітей, батьківські збори не відвідує, зв`язок з класними керівниками не підтримує, успішністю, поведінкою та умовами навчання не цікавиться, участі у вирішенні питань, пов`язаних з освітнім процесом та вихованням дітей не бере (а.с. 20).

Актом обстеження житлово-побутових умов від 19.01.2026 (а.с. 21-22), комісія у складі ОСОБА_8 (соціального педагога, класного керівника 7-А клас), ОСОБА_9 (заступника директора з навчально-виховної роботи), ОСОБА_10 (класного керівника 5-Б класу) обстежила житлово-побутові умови учня 7-А класу ОСОБА_7 , 2012 р.н. та учениці 5-Б класу ОСОБА_5 , 2015 р.н., та зафіксували, що діти проживають разом з батьком ОСОБА_11 1982 р.н., дідусем ОСОБА_12 та бабусею ОСОБА_13 у приватному будинку. Будинок має три кімнати з усіма комунальними зручностями. У помешканні чисто та охайно. Житло в повній мірі облаштоване меблями та побутовою технікою, необхідними для проживання. Діти забезпечені необхідними речами, шкільним приладдям, одягом та взуттям, відповідно до сезону. ОСОБА_14 має з татом спільну кімнату, де є письмовий стіл, двоповерхове ліжко, шафа для речей та одягу, власний ноутбук. Павла має спільну з бабусею кімнату, де є письмовий стіл, диван, ліжко, шафа для речей та одягу, власний ноутбук, фортепіано. Діти мають умови для повноцінного проживання, харчування та розвитку, виховуються в атмосфері добра і поваги. Мати дітей не проживає разом з ними.

Довідкою про проживання особи без реєстрації, яка видана Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради №1-107/03/26 від 17.03.2026, підтверджується, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації (а.с. 23).

Факт спільного проживання Позивача та його дітей за вищевказаною адресою та не проживання разом з ними відповідача ОСОБА_3 станом на жовтень 2020 року підтверджується актом про проживання особи без реєстрації від 18.10.2020, складеного комісією у складі мешканців сусідніх домогосподарств ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також завідувача відділу Деснянської районної у м. Чернігові ради Потапової Є.В. (а.с. 24).

Довідкою №123 від 19.03.2026, яка видана Комунальним закладом «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради (а.с. 25) підтверджується, що ОСОБА_5 навчається в І школі педагогічної практики «Чернігівського фахового музичного коледжу ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради, відвідує 3 клас відділу «Фортепіано» та 5 клас відділу «Хорового співу». За час навчання до школи супроводжували дитину батько - ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_17 . Мати - ОСОБА_3 свою дитину ОСОБА_5 до педагогічної практики Чернігівського фахового музичного коледжу ім. Л.М. Ревуцького не супроводжувала.

Згідно з довідкою Позашкільного навчального закладу «Чернігівська обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа» Чернігівської обласної ради від 20.04.2026 № 58 (а.с. 42) ОСОБА_4 , 2012 р.н., з 2024 року займається у закладі на відділенні баскетболу. Зі слів тренера-викладача та за спостереженнями працівників закладу на навчально-тренувальні заняття дитину регулярно приводить батько ОСОБА_2 , який також приймає участь у батьківських заходах та контактує з тренером-викладачем. За період навчання мати до участі у навчально-тренувальному процесі не залучалася та у закладі не з`являлася.

За змістом листа Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» від 29.04.2026 № 01-14/301 (а.с. 74) під час відвідування лікарів дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 супроводжує батько ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_17 , про що зазначено в електронній картці пацієнта та формі 112/о «Історія розвитку дитини». Звернень матері ОСОБА_3 з дітьми в медичній документації не зафіксовано.

Відповідно до наданої на виконання ухвали суду інформації Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України у листі від 06.05.2026 № 19.4.1/32923-26, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 04.09.2024 здійснила виїзд з території України через пункт пропуску Ягодин (а.с. 67). Відомості про повернення в Україну Відповідача в інформації відсутні.

У судовому засіданні, у присутності спеціаліста педагога ОСОБА_1 неповнолітній ОСОБА_4 надав суду пояснення, що приблизно з 2020 року він постійно проживає разом з батьком, сестрою а також дідом та бабусею у м. Чернігові. Батько опікується його та сестри вихованням, забезпечує їх матеріально. Разом з батьком вони проводять вільний час, зокрема грають у баскетбол. Матір ОСОБА_3 він не бачив з 2020 року. Зв`язок з нею повністю втрачений, де вона знаходиться неповнолітньому не відомо, чув, що за кордоном. За весь час з 2020 року ОСОБА_3 жодного разу не телефонувала, навіть не вітала з днем народження, будь-якої матеріальної допомоги не надавала.

Неповнолітня ОСОБА_5 у присутності спеціаліста педагога ОСОБА_1 надала суду пояснення, що вона близько останнім чотирьох років постійно проживає разом з батьком, братом, а також дідом та бабусею у м. Чернігові. Батько опікується її та брата вихованням, забезпечує їх матеріально. Батько до неї відноситься дуже добре, допомагає з домашніми завданнями, разом з батьком вони проводять вільний час, зокрема відвідують магазини. Матір ОСОБА_3 не бачила дуже давно, навіть вже її забула. ОСОБА_3 жодного разу не телефонувала, будь-якої матеріальної допомоги не надавала.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 пояснила суду, що працює соціальним педагогом навчального закладу - Гімназії № 5 у м. Чернігові, де навчаються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Одночасно вона є класним керівником класу, у якому навчається ОСОБА_4 . Обоє дітей забезпечені усім необхідним для навчання, навчаються гарно, завжди підготовлені до уроків, чисто вдягнені. У шкільних заходах приймає участь батько ОСОБА_19 , він же забирає їх з укриття. Матір дітей у школі свідок жодного разу не бачила.

Аналогічні показання надала суду свідок ОСОБА_9 , яка працює заступником директора навчального закладу - Гімназії № 5 у м. Чернігові.

Допитана в якості свідка ОСОБА_20 пояснила суду, що близько 20 років проживає у сусідньому домогосподарстві з житловим будинком, у якому живуть ОСОБА_21 , його двоє дітей та батьки. ОСОБА_22 та його діти у будинку живуть приблизно з 2020 року. Батько опікується дітьми, водить їх до школи, вони завжди доглянуті, чисто вдягнені, з повагою про нього відзиваються. Матір дітей свідок взагалі ніколи не бачила і навіть не знає який вона має вигляд.

Заслухавши представника позивача, свідків, з`ясувавши думку неповнолітніх дітей сторін по справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Зі змісту статті 18 цієї Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 157 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 1 1 липня 2017 року (заява №2091/13) у справі "М.С. проти України" стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини с забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

В даному випадку доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати ОСОБА_3 умисно не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дітей, що безумовно впливає на їх права та інтереси, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком необхідно з метою захисту їх прав та інтересів, а також своїх прав та інтересів, як батька, що займається вихованням та утриманням дітей, зокрема реалізації соціальних гарантій, передбачених законодавством України.

В пункті 87 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22, зазначено про те, що «оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини».

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ЦПК України). Критерії оцінки судом наданих сторонами доказів визначені у ст. ст. 77-80 ЦПК України.

В ході судового розгляду даної справи обставини, на які посилався позивач знайшли своє підтвердження доказами, які суд визнає достовірними, належними і допустимими, оскільки вони логічно пов`язані між собою.

Так, доказами, які приєднані до даної позовної заяви підтверджується, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають зі своїм батьком, який створив всі умови, для їх розвитку, навчання, здійснює піклування щодо них, одноособово приймає участь у процесах виховання дітей, піклується про стан їх здоров`я, організовує та забезпечує дозвілля.

Докази, які б спростовували доводи позивача про те, що матір дитини самоусунулася від виховання та утримання дитини, або цьому сприяли поважні об`єктивні причини, в матеріалах справи відсутні.

При ухваленні рішення суд також враховує необхідність дотримання балансу між інтересами дітей та народу України в особі держави щодо її захисту в умовах воєнного стану.

Стаття 65 Конституції України покладає на громадян України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Таким чином, законодавець визначив гарантований захист дітей до 18 років, які утримуються військовозобов`язаними жінками та чоловіками.

Зазначеною нормою закону встановлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для батька, який самостійно виховує та утримує дитину, що встановлено рішенням суду. Тобто позивач має довести факт самостійного виховання та утримання дитини і лише доведення в сукупності зазначених обставин призводить до встановлення відповідного факту судом та отримання батьком відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі відповідного рішення суду.

Отже, законодавство містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Законодавець, усвідомлено, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може бути звільнена віл проходження військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу батька (матері), який самостійно виховує та утримує дитину.

Суд звертає увагу, що необхідність забезпечення інтересів двох неповнолітніх дітей Позивача, що протягом тривалого часу фактично одноосібно виконує батьківські функції, та які можуть залишитися без батьківського піклування, безумовно є обставиною, яка свідчить про дотримання вищевказаного балансу у випадку, якщо на підставі відповідного судового рішення Позивач на певний період користуватиметься законними підставами для звільнення від виконання обов`язку військової служби, натомість у цей період будуть забезпечені невід`ємні права і природні потреби дітей у батьківському піклуванні, вихованні, матеріальному забезпеченні.

Суд також зауважує, що виховання дитини батьками - це процес, в якому батьки піклуються про фізичний, емоційний, соціальний та інтелектуальний розвиток дитини від народження до повноліття. Виховання дитини батьками включає: забезпечення фізичного здоров`я та безпеки; емоційна підтримка та любов; формування соціальних навичок (навчання дитини взаємодії з іншими людьми, розвитку навичок спілкування, співпраці та вирішення конфліктів); інтелектуальний розвиток (стимулювання пізнавальної активності, розвиток мислення, пам`яті, уяви та мовлення, підтримка інтересу до навчання та здобуття знань); розвиток моральних якостей (формування поваги до інших, відповідальності, чесності, справедливості та інших моральних цінностей); підготовка до самостійного життя (навчання дитину побутовим навичкам, плануванню часу, відповідальності за свої дії та прийняття рішень); позитивне навчання та моделювання поведінки; забезпечення освіти. Отже, виховання - це комплексний процес, який складається із багатьох дій, які мають вчинятись батьками.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що встановлення факту утримання самостійно позивачем своєї дитини впливає на можливість здійснення Позивачем права на захист інтересів дітей, в тому числі, шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, задля здійснення особисто своїх батьківських обов`язків, які покладені на нього Сімейним кодексом України, а також діяти в інтересах дітей, у випадках передбачених Законом, незалежно від волі матері.

Суд доходить висновку, що позивачем доведено факт того, що неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проживають разом з батьком ОСОБА_2 , який їх самостійно виховує та утримує, щонайменше з 2020 року, що підтверджено рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 грудня 2020 року по справі №750/7774/20, ухваленим до введення воєнного стану, що виключає можливість штучного створення та подачі до суду доказів з метою ухилення Позивача від військової служби.

За змістом вищевказаного судового рішення, Відповідач станом на час його ухвалення проживала окремо, вела аморальний спосіб життя, вихованням та утриманням дітей не займалася, за місцем реєстрації не проживала і встановити її місце проживання не можливо. Свій висновок про доцільність визначення місця проживання дітей з батьком було надано органом опіки та піклування. Існування указаних обставин станом на час ухвалення рвішення, в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає. Відомості про зміну цих обставин станом на час розгляду судом даної справи у суду відсутні.

Також на підставі пояснень представника позивача та свідків, неповнолітніх дітей сторін, а також досліджених доказів, суд вважає доведеним факт, що Мати ОСОБА_23 життям дітей не цікавиться, не виявляє батьківської турботи, не приймає участі в їх вихованні та утриманні, у витратах на їх матеріальне забезпечення, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з дітьми взагалі, не виявляє інтересу до їх.

Згідно отриманої судом інформації з органу Державної прикордонної служби, матір дітей (Відповідач) перебуває за кордоном та в Україну не поверталася. Факту дистанційного виховання відповідачем дітей судом не встановлено. Докази на підтвердження того, що вона в добровільному чи примусовому порядку утримує дітей (сплачує аліменти) в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, на думку суду, задоволення вимоги позивача про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей в першу чергу відповідає їх якнайкращим інтересам.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1331, 20 грн, які мають бути стягнуті з відповідача. Проте керуючись визначеним ст. 13 ЦПУ України принципом диспозитивності цивільного процесу, з огляду на відсутність заяви про відшкодування судових витрат, суд розподіл судових витрат не здійснює.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 7, 8, 9, 15, 18, 19, 155, 157, 164 СК України, 81, 82, 141,175-177, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання і утримання малолітніх дітей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради задовольнити повністю.

Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Представник Позивача: адвокат Маслак Марія Станіславівна, вул. Шевченка, 5, оф. 235, м. Чернігів, 14032, РНОКПП: НОМЕР_5 .

Третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, вул. І. Мазепи, 19, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ: 43649710.

Суддя