Рішення № 137279445, 14.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2496/26

Провадження №2/523/3525/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"14" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Одеська Універсальна біржа «Вітязь, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Одеська Універсальна біржа «Вітязь», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, звернувся адвокат Савін Сергій Олександрович.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 14.12.1996 року між позивачем та відповідачами у справі було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який було зареєстровано на Одеській Універсальній біржі «Вітязь». Представник зазначає, що даний договір було зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН відповідно до умов діючого законодавства. Сторони договору виконали всі його умови.

Разом з цим, власник квартири не має змоги розпоряджатися своїм майном, оскільки укладений договір не відповідає вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного представник позивача просить: визнати дійсним договір №96-129 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 оброни Одеси укладений 14.12.1996 року на Одеській Універсальній біржі «Вітязь».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду надійшло клопотання за підписом представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів: листа КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» та квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг за останні три роки (а.с.43-117).

В судове засідання призначене на 14 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 та адвокат Савін Сергій Олександрович не з`явились, раніше 14.04.2026 року (вх. №17496) представник позивача звернувсяіз заявою про слухання справи за відсутності сторони позивача, відповідно до якої зазначив, що позов підтримує (а.с.39).

Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про час та місце слухання справи повідомлялись в порядку визначеному ЦПК України (а.с.42).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Одеська Універсальна біржа «Вітязь» про час та місце слухання справи повідомлялась, на адресу суду повернулась поштове повідомлення про не вручення судового повідомлення (а.с.41).

Таким чином судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку, представник позивача звернувся з заявою про слухання справи за відсутності позивача, а відтак, підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 14 травня 2026 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані позивачами на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н/96-129 від 14.12.1996 року укладеного на Одеській Універсальній біржі «Вітязь» ОСОБА_2 , що також діяла від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7-10).

Відповідно до відмітки на звороті проставленої на договорі, встановлено, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 .

Судом досліджується відповідь КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» надана на запит адвоката Савіна Сергія, згідно якого зазначено, що станом на 31.12.2012 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №Н/96-129, зареєстрованого Одеською універсальною біржою «Вітязь» 14.12.1996 року. Реєстраційний запис зроблено 17.12.1996 року за реєстровим номером 151 у реєстровій книзі 209пр на сторінці 46. В правовстановлюючому документі тип і розмір часток не вказано (а.с.50).

Також, на підтвердження факту користування квартирою, представником позивача надано квитанції з оплати за житлово-комунальні послуги з 2023 року по 2026 рік (а.с.51-117).

З огляду на досліджені документи судом встановлено, що після укладення договору купівлі-продажу покупець зареєстрував право власності в КП «ОМБТІ та РОН» та утримує майно, сплачує комунальні послуги.

Представник позивача зазначає, що сторонами договору було досягнуто всіх його істотних умов та вчинено дій пов`язаних з його виконанням, а саме: покупець сплатив грошові кошти та вселився до житлового приміщення, сплачує комунальні платежі та утримує майно, а продавці у свою чергу звільнили приміщення та знялися з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Підставами позовних вимог, представник позивача зазначив, що не має можливості розпорядитись власністю, оскільки договір не відповідає вимогам чинного законодавства, з підстав його нотаріального не посвідчення.

Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За положеннями ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1996 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані, що підтверджується фактом проживання за зазначеною адресою саме позивача по справі та те, що відповідачі (продавці) за вказаною адресою зняті з реєстраційного обліку.

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме - купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволенній чинним законодавством України у 1996 році.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормами ст. 47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі-продажу і підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що матеріалами справи встановлений факт ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення угоди, і така можливість фактично втрачена, правочин підлягав державній реєстрації і така реєстрація була проведена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4-7, 1-13, 258, 259,263-265, 268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Одеська Універсальна біржа «Вітязь», про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати договір № Н/96-129 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 14.12.1996 року на Одеській Універсальній біржі «Вітязь» між ОСОБА_2 , що також діяла від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності та ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони дійсним.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 18.05.2026р.

Суддя: