Ухвала суду № 137277952, 22.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

22.04.2026 Справа №607/20841/20 Провадження №8/607/4/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засіданняБаб`як Н. О.,

представника заявниці (стягувача),

адвокатки Парійчук Ю. Д.,

представника боржника, адвокатки Грезенталь А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі у залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року адвокатка Парійчук Ю. Д., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із завоюпро перегляд ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з нововиявленими обставинами.

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї 1/3 (однієї третини) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15

грудня 2020 року стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третини) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 грудня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття та судовий збір у розмірі 210,20 грн.

16 лютого 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дрозда В. П. звернувся до суду із заявою, в якій просив судовий наказ від 15 грудня 2020 року у справі № 607/20841/20 визнати таким, що не підлягає виконанню частково, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 02 грудня 2020 року, оскільки ОСОБА_2 не є батьком ОСОБА_4 . Залишити цей судовий наказ таким, що підлягає виконанню частково, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі однієї 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. А також зупинити виконання за судовим наказом від 15 грудня 2020 року у справі № 607/20841/20. Одночасно з вирішенням вказаних питань, стягнути на користь ОСОБА_2 безпідставно одержані стягувачем кошти за виконавчим документом, а саме 1/12 усіх видів його заробітку (доходу) або 1/4 від суми стягнутих коштів.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року заяву задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року, в частині стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2024 року ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року залишено без змін.

Так як, на момент звернення стягувачкою до суду із заявою про видачу судового наказу, батьківство стосовно молодшого сина не було встановлено, тому це й слугувало підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає до виконання саме в частині стягнення на цю дитину. Однак, станом на сьогодні існує судове рішення, яке набрало законної сили, яким встановлено батьківство боржника стосовно ОСОБА_4 .

Отож, обставини, на які посилається заявниця, мають безумовно істотне значення для справи, бо встановлюють факт батьківства, безпосередньо пов`язаний із обов`язком сплати аліментів на утримання дитини. Такі обставини існували на час розгляду справи, так як боржник являється батьком дитини фактично з моменту зачаття такої, а на час розгляду справи дитина була народжена, їй було вже 8 років. Однак, дані обставини не були відомі заявниці, так як факт батьківства було встановлено та підтверджено лише судовим рішенням

по справі № 607/7348/25 від 12 листопада 2025 року на підставі проведеної в ході судового провадження молекулярно-генетичної експертизи. Ця обставина вважається нововиявленою за сукупністю вказаних фактів та встановленою 12 листопада 2025 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 607/7348/25, яке отримано представником заявниці 08 січня 2026 року.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, особливий порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, є підстави для скасування ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року, залишивши судовий наказ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 грудня 2020 року про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третини) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 грудня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Наведені вище обґрунтування заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сторона заявника вважає достатніми для перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 607/20841/20 у зв`язку з нововиявленими обставинами; скасування ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року; залишення судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 грудня 20202 року про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 (однієї третини) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 грудня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

17 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокатка Грезенталь А. В. через систему «Електронний суд» сформувала додаткові пояснення у справі в яких покликалася на наступне.

Заявниця звернулася до суду із заявою про перегляд ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на рішення суду від 12 листопада 2025 року у справі №607/7348/25 про встановлення батьківства.

Подана заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Обставини, на які посилається заявниця, не відповідають жодній із ознак нововиявленої обставини у розумінні наведеної норми. Насамперед, рішення суду від 12 листопада 2025 року у справі № 607/7348/25 не є обставиною, яка існувала на момент розгляду справи № 607/20841/20 у 20202024 роках, але не була встановлена судом.

Фактично заявниця посилається на новий юридичний факт, встановлений іншим судовим рішенням після завершення розгляду справи, та намагається використати його для зміни правових наслідків раніше ухваленого судового рішення.

Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 ототожнює біологічне походження дитини з юридичним фактом батьківства, стверджуючи, що останнє існувало з моменту народження дитини, однак було підтверджене лише у подальшому судовим рішенням.

Рішення суду від 12 листопада 2025 року про встановлення батьківства не підтверджує обставину, яка існувала та могла бути встановлена судом під час розгляду справи № 607/20841/20 у 20202024 роках, а є результатом окремого судового розгляду, в межах якого вперше було здійснено доказування відповідних обставин, зокрема на підставі висновку молекулярно-генетичної експертизи.

Отже, встановлення батьківства у даному випадку не є виявленням раніше існуючої обставини, а є формуванням нового юридичного стану сторін, який виник виключно на підставі рішення суду від 12 листопада 2025 року.

До цього моменту у правовому полі факт батьківства був відсутній. Доводи заявниці також не враховують різну правову природу та предмет дослідження у відповідних судових провадженнях. У межах справи № 607/20841/20 суд вирішував виключно питання наявності у боржника обов`язку зі сплати аліментів, що передбачає встановлення наявності або відсутності юридичного факту батьківства на момент розгляду справи. Тобто у межах наказного провадження суд не досліджує питання походження дитини та не встановлює батьківство, а перевіряє лише наявність відповідного юридичного статусу особи як батька, який відповідно до статей 121, 125 Сімейного кодексу України, є передумовою виникнення прав та обов`язків батька, у тому числі обов`язку щодо утримання дитини.

При цьому стягнення аліментів у наказному провадженні можливе виключно за відсутності спору про право. Наявність спору щодо батьківства виключає можливість застосування такого процесуального механізму, що і було встановлено ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року, залишеною без змін судом апеляційної інстанції.

Крім того, під час розгляду справи у 2024 році заявниця, усвідомлюючи наявність спору щодо батьківства та необхідність його вирішення у судовому порядку, не скористалася належними процесуальними механізмами для захисту своїх прав. Зокрема, вона не звернулася до суду із позовом про встановлення батьківства до завершення розгляду справи № 607/20841/20, хоча відповідно до статті 4 ЦПК України мала право на судовий захист у встановленому законом порядку, а також не заявляла клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України у зв`язку з необхідністю вирішення іншої справи, від якої залежав її результат.

За таких обставин ОСОБА_1 не може покладати наслідки власної процесуальної бездіяльності на іншу сторону та суд, а також наслідки такої поведінки не можуть бути усунуті шляхом подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після його ухвалення.

Таким чином, суд діяв у межах предмета доказування та надав належну правову оцінку встановленим обставинам, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність у боржника обов`язку зі сплати аліментів на момент розгляду справи.

Натомість у межах справи № 607/7348/25 суд досліджував зовсім інший предмет -наявність підстав для встановлення батьківства, що здійснюється відповідно до положень статей 125, 128 Сімейного кодексу України, тобто шляхом оцінки доказів, спрямованих на підтвердження або спростування походження дитини від конкретної особи, зокрема із застосуванням спеціальних доказів, таких як молекулярно-генетична експертиза.

Отже, у першому випадку суд встановлює існування або відсутність вже сформованого юридичного факту, тоді як у другому - вирішує питання про можливість його виникнення на підставі дослідження доказів.

Саме тому рішення суду від 12 листопада 2025 року не може розглядатися як доказ обставини, яка існувала на момент розгляду справи № 607/20841/20 у 20202024 роках, оскільки воно не підтверджує вже існуючий юридичний факт, а створює його. Отже, наведені доводи фактично зводяться до спроби використати результат іншого судового провадження для зміни правових наслідків судового рішення, ухваленого у межах іншого предмета доказування, що є неприпустимим.

Таким чином, посилання заявниці на зазначене рішення як на нововиявлену обставину не відповідає вимогам статті 423 ЦПК України, оскільки фактично йдеться про новий доказ, отриманий після завершення розгляду справи, що прямо виключає можливість його врахування у порядку перегляду за нововиявленими обставинами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі №643/12492/18, відповідно до якої судове рішення, ухвалене після розгляду справи, не є нововиявленою обставиною.

Крім того, заява подана з пропуском встановленого процесуального строку.

Відповідно до частини першої статті 424 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування відповідних обставин. Як вбачається з матеріалів справи, ще під час розгляду справи у 2024 році заявниці було достеменно відомо про відсутність встановленого у визначеному законом порядку батьківства та необхідність його доведення у судовому порядку, що прямо підтверджується її поясненнями у судовому засіданні від 29 лютого 2024 року, де вона зазначала про намір звернутися з відповідним позовом. Подальше ухвалення рішення суду від 12 листопада 2025 року не може розглядатися як момент виникнення чи виявлення будь-яких обставин у розумінні статей 423, 424 ЦПК України, оскільки йдеться не про обставину, яка існувала на момент розгляду справи, а про новий юридичний факт, встановлений у межах іншого судового провадження.

Заявниця прямо не обґрунтовує дотримання встановленого частиною першою статті 424 ЦПК України тридцятиденного строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, однак із змісту поданої нею заяви вбачається, що вона фактично пов`язує початок перебігу такого строку з датою отримання копії рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року у справі № 607/7348/25, а саме - 08 січня 2026 року, звертаючись до суду із заявою 09 лютого 2026 року. Водночас такий підхід є юридично необґрунтованим та не відповідає вимогам статті 424 ЦПК України. Навіть якщо виходити з логіки, фактично покладеної в основу заяви, визначення початку перебігу строку з моменту отримання копії судового рішення суперечить змісту частини першої статті 424 ЦПК України, яка пов`язує такий момент не з отриманням документа, а з днем, коли особа дізналася або могла дізнатися про відповідні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 2025 року заявниця особисто звернулася до суду із заявою про видачу копії рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року з відміткою про набрання ним законної сили. Подання такої заяви свідчить про те, що станом на зазначену дату ОСОБА_1 була обізнана не лише про факт ухвалення відповідного рішення, а й про його зміст та результат, зокрема про задоволення позову про встановлення батьківства.

Відповідно до частини першої статті 424 ЦПК України перебіг строку на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення пов`язується з моментом, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування відповідних обставин. Наявність заяви від 04 грудня 2025 року є належним та достатнім доказом як факту обізнаності заявниці, так і об`єктивної можливості отримати повну інформацію про відповідне судове рішення. Про це зокрема свідчить те, що до поданої заяви про перегляд рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами заявницею долучено копію рішення суду, засвідчену нею особисто 09 лютого 2026 року, яка за своїми ознаками є роздруківкою з підсистеми «Електронний суд». На вказаному документі відсутній підпис відповідальної особи апарату суду та засвідчення печаткою суду, а також відмітка про дату набрання рішенням законної сили.

Відповідно до пунктів 1113 Розділу ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814, копія судового рішення, що видається сторонам, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати.

Відсутність зазначених реквізитів на наданій заявницею копії рішення свідчить про те, що вона використовує не офіційно отриманий від суду документ, а самостійно сформовану роздруківку з електронної системи, при цьому свідомо не зазначаючи дату фактичного ознайомлення з його змістом.

Отже, посилання ОСОБА_1 на отримання копії рішення лише 08 січня 2026 року спрямоване на штучне зміщення початку перебігу процесуального строку. Більше того, системний аналіз положень статей 423 та 424 ЦПК України свідчить про розмежування підстав для перегляду судових рішень та відповідних строків звернення до суду. Так, для підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України (істотні обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику), строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про відповідні обставини. Натомість для підстав, визначених пунктами 2 та 3 частини другої статті 423 ЦПК України, строк обчислюється з дня набрання відповідним рішенням законної сили.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року у справі № 607/7348/25 набрало законної сили 23 грудня 2025 року, що саме по собі виключає можливість обґрунтування початку перебігу строку датою 08 січня 2026 року.

За таких обставин подана заява підлягає відхиленню також і з підстав пропуску процесуального строку, незалежно від інших доводів, викладених у ній.

Крім того, після ухвалення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року у справі № 607/7348/25, яким встановлено батьківство, ОСОБА_1 набула право на звернення до суду із самостійним позовом про стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Саме такий спосіб захисту відповідає вимогам статей 180, 181 Сімейного кодексу України та спрямований на виникнення та реалізацію обов`язку зі сплати аліментів Натомість заявниця не скористалася передбаченим законом способом захисту, а звернулася до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що не відповідає правовій природі такого провадження.

Відтак пердтавник ОСОБА_2 адвокатка Грезенталь А. В. просила у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 607/20841/20 у зв`язку з нововиявленими обставинами та скасування ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року, залишення судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 15 грудня 2020 року про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї 1/3 (однієї третини) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 грудня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття відмовити; залишити ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року в силі.

Представник ОСОБА_1 - адвокатка Парійчук Ю. Д. у судовому засіданні підтримала доводи заяви про перегляд ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з нововиявленими обставинами, просила задовольнити вимоги цієї заяви в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 адвокатка Грезенталь А. В. не погоджувалася із такою позицією сторони заявника, покликалася на обґрунтування поданих нею додаткових пояснень та просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про перегляд ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі №607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з нововиявленими обставинами,

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 грудня 20202 року у справі № 607/20841/20 стягнуто зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 (однієї третини) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 грудня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття та судовий збір у розмірі 210,20 грн.

22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області постановлено ухвалу якою заяву ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дрозда В. П., про визнання судового наказу у справі №607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню задоволено частково; визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ у справі №607/20841/20 від 15 грудня 2020 року, в частині стягнення щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дрозди В. П. залишено без задоволення; ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року - без змін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2024 року роз`яснено ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20, якою визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року, в частині стягнення щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме те, що це рішення підлягає виконанню шляхом стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі не більше однієї 1/4 (однієї чверті) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року по справі № 607/7348/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства задоволено частково; визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнуто із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, 17 204,99 грн вартості проведеної молекуярно-генетичної експертизи, а також 7 000,00 грн витрат на правову допомогу.

При ухваленні даного рішення суд покликався на висновок молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/120-25/7091-БД від 13 серпня 2025 року Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

Саме на це рішення суду, як на нововиявлену обставину покликається заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокатка Парійчук Ю. Д., які просять переглянути з цих підстав ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

До основних засад цивільного судочинства, зокрема, віднесено принцип верховенства права (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За змістом статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

В силу частини третьої ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що при прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватись у першу чергу основним завданням цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту прав та інтересів особи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14 (454/2641/14-а), від 19 червня 2019 року у справі №815/1918/15, від 06 вересня 2022 року у справі № 363/1900/13-ц (провадження № 61-89св20), постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №9901/230/20 (провадження №11-452заі21).

Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Із усталеної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. russia,

№ 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20, яку ОСОБА_1 просить переглянути за нововиявленими обставинами, вирішувалася з урахуванням інформації, а саме: листа Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20 грудня 2023 року № 731/35.10.1-07.6, на заяву ОСОБА_2 щодо видачі повторного свідоцтва про народження, яким останнього повідомлено про неможливість видати йому свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відповідно до чинного законодавства він не є батьком цієї дитини; повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00044042604 від 14 березня 2024 року, щодо актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого вбачалося, що відомості про батька дитини ОСОБА_2 записані на підставі заяви матері ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Відтак при постановленні цієї ухвали суд виснував, що оскільки, у суду під час винесення судового наказу від 15 грудня 2020 року у справі № 607/20841/20, були відсутні відомості про те, що запис про батька дитини вносився на підставі заяви матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, судовий наказ у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року, в частині стягнення щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягає виконанню.

Водночас в ході розгляду заяви ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Дрозда В. П., про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню була присутня ОСОБА_1 , якій суд роз`яснив право звернутися із позовом про встановлення батьківства ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_4 та процесуальну процедуру зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що заявниця проігнорувала через неявку в подальші судові засідання, відсутність її звернення із позовом про визнання батьківства та відповідно заявлення клопотання про зупинення провадження у справі з розгляду заяви про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню.

Тільки у квітні 2025 року адвокатка Парійчку Ю. Д. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства. Рішення ухвалене судом 12 листопада 2025 року, справа № 607/7348/25, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, визнано батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При ухваленні даного рішення суд покликався на висновок молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/120-25/7091-БД від 13 серпня 2025 року Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, що описано вище.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 у справі №910/11027/18 зазначено, що не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20 (пункт 6.38)).

Отож, за своєю правовою природою рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року, справа № 607/7348/25, що набрало законної сили, є новою, але не нововиявленою обставиною.

Даний висновок узгоджується з правовими позиціями, що містяться у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15, від 04 квітня 2024 року у справі № 442/7794/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №752/4995/17 сформульовано висновок про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд.

Відтак суд вважає правильними покликання представника ОСОБА_2 адвокатки Грезенталь А. В. про те, що подальше ухвалення рішення суду від 12 листопада 2025 року не може розглядатися як момент виникнення чи виявлення будь-яких обставин у розумінні статей 423, 424 ЦПК України, оскільки йдеться не про обставину, яка існувала на момент розгляду справи, а про новий юридичний факт, встановлений у межах іншого судового провадження.

Цим юридичним фактом беззаперечно є визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з нововиявленими обставинами; ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню залишити в силі.

Щодо строків звернення із заявою про перегляд ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з нововиявленими обставинами, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України встановлено, що, з урахуванням положень частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені (частина третя статті 424 ЦПК України).

Отже, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання таким рішенням законної сили.

Такий строк є присічним, тобто він за будь-яких обставин не підлягає поновленню, незалежно від поважності причин його пропуску, які взагалі не оцінюються (постанова Верховного Суду від 11 грудня 2024 року, справа № 2-747/11).

У виниклих правовідносинах суд вважає, що строк звернення до суду заявницею пропущено не було, адже ОСОБА_1 та її представник адвокатка Парійчук Ю. Д. покликаються не тільки на сам факт ухвалення судом рішення у справі № 607/7348/25 від 12 листопада 2026 року, а і на обставини його отримання.

Так, за інформацією, яка є у вільному доступі, в Єдиний державний реєстр судових рішень судове рішення від 12 листопада 2025 року у справі № 607/7348/25 надіслано судом 24 листопада 2025 року, забезпечення надання загального доступу 25 листопада 2025 року, дата набрання законної сили 23 грудня 2025 року. Відтак отримання повного тексту цього рішення стороною заявника 08 січня 2026 року, після набрання рішенням законної сили, суд вважає достовірною датою, при цьому враховує також введення воєнного стану в Україні, часті тривоги, відключення електроенергії, які впливають на права і обов`язки учасників процесу, їх реалізацію у визначені строки.

Суд звертає увагу, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст. 4, 13, 76 81, 89, 260, 354, 423-429 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з нововиявленими обставинами- відмовити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 607/20841/20 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу у справі № 607/20841/20 від 15 грудня 2020 року частково таким, що не підлягає виконанню залишити в силі.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Головуючий суддя О. Герчаківська