Рішення № 137275675, 09.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1678/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Донніка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Доннік Володимир Олександрович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву Фізичної особи-підприємця Донніка Володимира Олександровича до розгляду та відкрити провадження по справі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» на користь Фізичної особи-підприємця Донніка Володимира Олександровича заборгованість зі сплати за послуги перевезення у розмірі 48265,42 гривень (сорок вісім тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 42 копійки), яка складається з суми заборгованості у розмірі 41 256,86 гривень (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят шість гривень 86 копійок), суми інфляційного збільшення у розмірі 2015,04 гривень (дві тисячі п`ятнадцять гривень 04 копійки), 3% річних у розмірі 451,00 гривень (чотириста п`ятдесят одна гривня 00 копійок) та пені (подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати) у розмірі 4542,52 гривні (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 52 копійки) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» м. Києва, на ім`я ФОП Донніка Володимира Олександровича.

3. Зобов`язати Відповідача відшкодувати судові витрати понесені Позивачем у розмірі 3328,00 гривень (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок), шляхом перерахування на розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» м. Києва, на ім`я Фо-П Донніка Володимира Олександровича.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору на транспортне обслуговування від 25.04.2024 № 250424 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1678/26. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "09" червня 2026 р. о 12:00.

02.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 13297/26), в якому відповідач просить суд:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Донніка Володимира Олександровича до ТОВ «ТЕРРА» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 41 256,86 грн, визнану Відповідачем.

3. Стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 451,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 2015,04 грн відповідно до розрахунку Позивача.

4. У задоволенні вимог щодо стягнення пені у повному заявленому розмірі (4542,52 грн) відмовити. Застосувати положення ч. 1 ст. 233 ГПК України, ст. 616 (провина кредитора) та ч. 3 ст. 551 ЦК України і зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з Відповідача, на 90% до суми 454,25 грн.

5. Підставою для зменшення пені визнати сукупність істотних обставин: високий ступінь добровільного погашення боргу (35 000 грн), процесуальну бездіяльність Позивача щодо надання оригіналів документів, а також виняткові об`єктивні обставини, пов`язані з руйнуванням виробничої інфраструктури Відповідача.

В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач зазначає, що позивач вимагає стягнення жорсткої неустойки, ігноруючи при цьому власні обов`язки за Договором. Оскільки позивач не забезпечив належну передачу оригіналів документів, він не виконав умови, з якою Договір та Заявка пов`язують початок перебігу строку на оплату.

Крім того, позивач безпідставно ігнорує факт того, що відповідач не ухилявся від виконання Договору. Із загальної суми наданих послуг (76 256,86 грн) підприємство самостійно та добровільно сплатило 35 000,00 грн.

Також відповідач повідомляє, що 31 грудня 2025 року внаслідок ворожої атаки із застосуванням ударного безпілотного літального апарату (БПЛА) по виробничому об`єкту ТОВ «ТЕРРА» майновий комплекс підприємства зазнав руйнувань. Ударом знищено елеваторні споруди, технологічне обладнання, гараж, побутові приміщення, інфраструктуру зберігання зерна, сільськогосподарську продукцію тобто великий за обсягом виробничий актив, що формував дохід підприємства. Саме ці об`єктивні, непереборні обставини істотно ускладнили фінансову ліквідність підприємства і стали єдиною причиною затримки остаточного розрахунку з позивачем.

04.06.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача (вх.№13592/26).

У судове засідання, призначене на 09.06.2026 о 12:00, представники сторін не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про розгляд справи без участі позивача, оскільки брати участь у судовому засіданні відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України є правом учасника справи, а не обов`язком, а явка позивача у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Копію ухвали суду від 18.05.2026 доставлено в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра"18.05.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки позивач та відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

У судовому засіданні 09.06.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Донніком Володимиром Олександровичем, як Перевізником (далі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА», як Замовником (далі - Відповідач) укладено Договір на транспортне обслуговування № 250424 (далі Договір), відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1.1 Договору Замовник надає вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Відповідно до пункту 2.1.5 Договору Замовник прийняв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати послуги надані за Договором.

За умовами пункту 4.1 Договору розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом трьох тижнів після отримання рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт, якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що днем здійснення платежу вважається день списання грошових сум з рахунку Замовника.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, що передбачені даним Договором, та законодавством України (пункт 5.1 Договору).

Пунктом 5.7 Договору визначено, що у випадку затримки оплати Замовник виплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Згідно з п. 8.1 Договору Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2024 р. Якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить про його припинення, то договір вважається продовженим на кожний послідуючий рік.

В матеріалах справи міститься Заявка №151225 від 15.12.2025 до Договору № 250424 від 25.04.2024 на перевезення продукції круп`яного виробництва загальною вартістю послуг 76 256,86 грн, відповідно до якої оплата здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом двох тижнів з дня вивантаження продукції на складі покупця з подальшим отриманням оригіналів рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт.

Відповідно до погодженої Заявки №151225 від 15.12.2025 до Договору № 250424 від 25.04.2024 позивачем надані послуги вантажоперевезення на загальну суму 76 256,86 грн, у зв`язку з чим складено наступні документи: Рахунок-фактура №434 від 17 грудня 2025 року, Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №434 від 17 грудня 2025 року, підписаний директором ТОВ «ТЕРРА» Ясинським О.І. та ФОП Донніком В.О., Податкова накладна №11 від 17.12.2025 року.

Позивач зазначає, що послуга за Договором надана в повному обсязі без зауважень з боку відповідача, на підтвердження чого позивачем надано копію міжнародної товарно-транспортної накладної Електронне декларування 25UA807200019157U7 та CMR 552409 від 17.12.2025, де дата отримання вантажу вказана 17.12.2025, проте відповідачем здійснено оплату на загальну суму 35 000,00 грн, що підтверджують № 1907 від 04.02.2026 на суму 15 000,00 грн, №1991 від 20.02.2026 на суму 10 000,00 грн, №2076 від 06.03.2026 на суму 10 000,00 грн, у зв`язку з чим заборгованість за надані транспортні послуги з перевезення за Договором № 250424 від 25.04.2024 та Заявкою №151225 від 15.12.2025 складає: 41 256,86 грн.

22 квітня 2026 року відповідачу направлено претензію щодо сплати боргу від 22.04.2026 року №11, проте, як повідомляє позивач, відповіді на претензію відповідачем не надано.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договору № 250424 від 25.04.2024 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41 256,86 грн, інфляційне збільшення у розмірі 2 015,04 грн, 3% річних у розмірі 451,00 грн та пеню у розмірі 4 542,52 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги перевезення за Договором на транспортне обслуговування №250424 в 25.04.2024 та Заявкою №151225 від 15.12.2025 на суму 76 256,86 грн, які відповідно до умов Заявки мали бути оплачені останнім у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом двох тижнів з дня вивантаження продукції на складі покупця з подальшим отриманням оригіналів рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт, однак відповідач виконав свої зобов`язання лише частково - на суму 35 000,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за послуги перевезення згідно з Договором в розмірі 41 256,86 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем своєчасної оплати наданих послуг перевезення у строки, визначені сторонами у Заявці, беручи до уваги визнання позову відповідачем в цій частині, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання, взятого на себе за Договором на транспортне обслуговування №250424 в 25.04.2024 та Заявкою №151225 від 15.12.2025 з оплати наданих послуг на суму 41 256,86 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст. 625 ЦК України, право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Оскільки відповідачем прострочено сплату наданих позивачем послуг в строк, узгоджений сторонами у Договорі та Заявці, суд погоджується з доводами позивача про нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Судом досліджено здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення у розмірі 2015,04 грн та 3% річних у розмірі 451,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд звертає увагу на наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Отже, штрафною є така санкція, що передусім спрямована на спонукання особи утриматися від порушення вимог закону чи умов договору під загрозою майнової кари (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23).

Пунктом 5.7 Договору визначено, що у випадку затримки оплати Замовник виплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Судом досліджено здійснений позивачем розрахунок пені та встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4542,52 грн підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% суд зазначає наступне.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз положень статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі №914/1517/18.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Також чинне законодавство не містить переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру пені, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, зокрема, надмірність розміру пені порівняно зі збитками позивача.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу.

Суд знаходить непереконливими доводи відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.

Крім того, щодо надзвичайних обставин на підприємстві відповідача суд враховує, що сторони уклали Договір під час вже триваючого воєнного стану, здійснення господарської діяльності позивачем також відбувається в умовах воєнного стану і стягнення штрафних санкцій з контрагентів є джерелом компенсації понесених втрат, право на отримання яких позивач має в силу укладеного сторонами Договору.

Суд також відхиляє посилання відповідача на відсутність факту отримання відповідачем від позивача оригіналів первинних документів, оскільки зміст Заявки №151225 від 15.12.2025 визначає, що послуги повинні бути оплачені Замовником протягом двох тижнів саме з дня вивантаження продукції на складі покупця з подальшим отриманням оригіналів рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт. Суд також враховує, що відповідачем підписано без зауважень Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №434 від 17.12.2025.

Відповідачем не наданого доказів на існування виключних обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Сторони, укладаючи Договір та Заявку, погодили усі істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк оплати. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Крім того, станом на час розгляду справи зобов`язання за Договором відповідачем не виконане у повному обсязі, а розмір задоволених судом штрафних санкцій не є надмірно великим.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Фізичної особи-підприємця Донніка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» м. Києва) заборгованість зі сплати за послуги перевезення у розмірі 48 265,42 грн (сорок вісім тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 42 копійки), яка складається з суми заборгованості у розмірі 41 256,86 грн (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят шість гривень 86 копійок), суми інфляційного збільшення у розмірі 2015,04 грн (дві тисячі п`ятнадцять гривень 04 копійки), 3% річних у розмірі 451,00 грн (чотириста п`ятдесят одна гривня 00 копійок) та пені (подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати) у розмірі 4542,52 грн(чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 52 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Фізичної особи-підприємця Донніка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» м. Києва) судовий збір у розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець Доннік Володимир Олександрович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30150670).

Повне рішення складено "10" червня 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк