Ухвала суду № 137274909, 10.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.06.2026Справа № 910/4218/25

За заявою Приватного підприємства Транс Сервіс

про виправлення помилки в наказі

у справі № 910/4218/25

за позовом Приватного підприємства Транс Сервіс

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про стягнення 306 000,00 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

За участі представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/4218/25 за позовом Приватного підприємства Транс Сервіс (далі стягувач, Підприємство) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач, Служба) про стягнення 306 000,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Рішенням від 14.07.2025 року в справі № 910/4218/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 року, господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Підприємства та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 306 000,00 грн. сплаченого штрафу, а також 3 672,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

23.01.2026 року на виконання означеного рішення господарський суд міста Києва видав відповідний наказ № 910/4218/25 про стягнення з Державного бюджету України на користь Підприємства 306 000,00 грн. сплаченого штрафу та 3 672,00 грн. витрат по сплаті судового збору, зазначивши боржником Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646).

28.05.2026 року через систему Електронний суд надійшла заява Підприємства від 28.05.2026 року, в якій останнє, з урахуванням поданої 10.06.2026 року до суду уточненої заяви про виправлення помилки у виконавчому документі, просило виправити помилку в наказі господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року в справі № 910/4218/25 та змінити найменування боржника з Державна казначейська служба України на правильне Держава Україна.

В обґрунтування означеної заяви (тут і далі з урахуванням уточненої заяви про виправлення помилки у виконавчому документі від 10.06.2026 року) Підприємство посилалося на те, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. З урахуванням наведених підстав, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних правовідносин.

Ухвалою від 01.06.2026 року господарський суд міста Києва призначив розгляд означеної заяви Підприємства на 10.06.2025 року.

Сторони про дату, час і місце розгляду заяви Підприємства про виправлення помилки у виконавчому документі були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене на 10.06.2026 року судове засідання не забезпечили.

Враховуючи те, що за змістом частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути вищенаведену заяву Підприємства без участі представників учасників справи.

Розглянувши подану Підприємством заяву про виправлення помилки у наказі від 23.01.2026 року в справі № 910/4218/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з урахуванням такого.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні за змістом положення викладені у статті 326 Господарського процесуального кодексу України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За приписами частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

У частинах 1, 2 статті 15 Закону України Про виконавче провадження визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами у справі № 910/4218/25 стосувався повернення позивачу з Державного бюджету України безпідставно утримуваних коштів у розмірі 306 000,00 грн., перерахованих Підприємством внаслідок прийняття Службою протиправних постанов, скасованих у судовому порядку.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що у судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року в справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 року в справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 року в справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55)). Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 року в справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 року в справі № 757/31372/18-ц (пункт 38)).

Той факт, що позивач вказав відповідачем у справі про стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган Службу, не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Так, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема відповідачем, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що у постанові від 19.06.2018 року в справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі, з урахуванням чого боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України). Разом із тим, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

При цьому, суд зазначає, що Державна казначейська служба України у даному випадку виступає органом, який відповідно до положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Так, за умовами пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Підприємства про виправлення помилки у наказі господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року в справі № 910/4218/25, де боржником вказано саме Державну казначейську службу України, а не Державу Україна.

Згідно з частиною 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 160, 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Приватного підприємства Транс Сервіс про виправлення помилки у наказі господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року в справі № 910/4218/25.

2. Виправити допущену в наказі господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року в справі № 910/4218/25 помилку, зазначивши замість помилкового найменування боржника Державна казначейська служба України правильне Держава Україна.

3. Ухвала є невід`ємною частиною наказу господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року в справі № 910/4218/25.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарження протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Повну ухвалу складено та підписано 10.06.2025 року.

Суддя В.С. Ломака