Рішення № 137274894, 10.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026Справа № 910/2806/26Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» (31222, Хмельницька обл., Волочиський р-н, село Попівці, ВУЛИЦЯ ШКІЛЬНА, будинок 34, А, ідентифікаційний код юридичної особи 33007579) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» (01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63, ідентифікаційний код юридичної особи 37770584) стягнення пені у розмірі 278 688 грн. 96 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення пені у розмірі 278 688 грн. 96 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язання за Договором № 39/06-25 від 08.07.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі № 910/2806/26, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

09.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

15.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

15.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

21.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення.

21.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення.

21.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» про розгляд справи №910/2806/26 в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.03.202626 року була направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа Позивачу та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженому представнику Відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

08.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» (Виконавець) та Приватним підприємством «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» (Замовник) було укладено Договір №39/06-25, умовами якого передбачено, що Виконавець зобов?язується запустити в експлуатації три системи водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. (далі - роботи), а також поставити Замовнику необхідне для виконання вищезазначених робіт обладнання (далі - Товар/Обладнання), а Замовник зобов?язується прийняти Товар та належним чином виконані роботи і сплатити їх вартість. Склад, обсяг, вартість робіт, матеріалів та обладнання визначається Сторонами у Додатках, які є невід?ємною частиною даного Договору. (а.с.7-15)

Поставка товару здійснюється на умовах DDP монтажний майданчик Замовника, розташований за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7. (п.1.5 Договору)

У п.2.4 Договору визначено, що приймання Товару по якості та комплектності буде здійснено під час його введення в експлуатацію після проведення Робіт на місці встановлення та виробничих випробувань.

Приймання Товару по комплектності буде здійснено на підставі Акту прийому-передачі Товару від Виконавця Замовнику, що оформлюються у двосторонньому порядку Сторонами. (п.2.5 Договору)

Відповідно до п. 2.8 Договору приймання Товару по комплектності для монтажу буде здійснено на підставі Акту прийому-передачі Товару (обладнання) в і монтаж від Замовника Виконавцю, що оформлюються у двосторонньому порядку Сторонами.

Згідно з п.2.9 Договору приймання виконаних Робіт здійснюється на підставі Акту здачі-прийняття робіт, підписаного обома Сторонами, в якому відображається перелік Товару, що монтується Виконавцем.

Згідно з п.3.2 Договору вартість Обладнання становить 618 934,99 грн (шістсот вісімнадцять тисяч дев?ятсот тридцять чотири гривні 99 копійок), в тому числі ПДВ (20%) - 103 155,83 грн (сто три тисячі сто п?ятдесят п?ять грн 83 коп.), що еквівалентно 14 729.53 доларів США (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять дев?ять доларів 53 центів), згідно із курсом долара до гривні, який на 08.07.2025 року складає 1 долар = 42.02 грн. (https://privatbank.ua/rates-archive).

Відповідно до п. 3.4 Договору вартість робіт становить 205 501,01 (двісті п?ять тисяч п?ятсот одна гривня 01 копійка) в тому числі ПДВ (20%) - 34 250,17 грн. (тридцять чотири тисячі двісті п?ятдесят гривень 17 копійок).

Згідно з п.3.7 Договору загальна ціна Договору становить 824 436,00 грн. (вісімсот двадцять чотири тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ (20%) - 137 406,00 грн. (сто тридцять сім тисяч чотириста шість гривень 00 копійок), що еквівалентно 19 620,08 доларів США (дев?ятнадцять тисяч шістсот двадцять доларів 08 центів) згідно із курсом долара до гривні, який на 08.07.2025 року складає 1 долар = 42.02 грн. (https://privatbank.ua/rates-archive) та складається з вартості обладнання (п.3.2.Договору) та вартості транспортних, монтажних та пусконалагоджувальних Робіт цього обладнання (пп.3.4.Договору).

У п.4.1 Договору визначено, що Виконавець здійснює поставку Товару у наступному порядку:

4.1.1. Обладнання має бути поставлено Замовнику у строк, зазначений у відповідній Специфікації. Як тільки Виконавцю стане відомо про причини, які можуть змістити поставку Товару вчасно (строки готовності Товару від постачальників, затримки у доставці, неможливість поставити Товар для виконання робіт вчасно), Виконавець має повідомити Замовника та разом узгодити подальші дії щодо альтернативної заміни Товару. У випадку затримки поставки Товару, що знаходяться у відповідальності Замовника, але своєчасне надходження якого впливає на загальний строк виконання зобов?язань Виконавця, строк постачання пропорційно продовжується на строк затримки Товару від Замовника, у цьому випадку штрафні санкції до Виконавця не можуть бути застосовані.

4.1.2. Датою виконання робіт є дата підписання Сторонами Акту здачі-прийняття робіт. Сторони домовилися, що терміни виконання робіт зазначаються у Специфікаціях.

Згідно з п.5.1 Договору Виконавець зобов`язаний, зокрема. виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи Товару на умовах цього Договору та забезпечити налагодження робочого режиму установки в цілому (п.5.1.5); передати Замовнику наступну технічну документацію: - Принципову схему установки водопідготовки (PFD); - Паспорти (гарантійні талони), сертифікати на обладнання та матеріали. - Інструкції з експлуатації основних технологічних блоків ВПУ, (п.5.1.6); дотримуватися вимог внутрішнього розпорядку на території Замовника, вимог охорони праці, пожежної безпеки тощо (п.5.1.7); забезпечити інструктаж та навчання закріпленого наказом персоналу Замовника з експлуатації обладнання (п.5.1.8); передати Замовнику виконані пусконалагоджувальні роботи по Акту здачі-прийняття робіт на умовах та в строки, що встановлені Договором (п.5.1.9); Виконавець зобов?язаний протягом 3-х робочих днів після завершення пусконалагоджувальних робіт звільнити місце виконання робіт від невикористаних матеріалів та сміття (п.5.1.10).

Право власності на Товар переходить до Замовника з моменту підписання уповноваженими представниками Замовника Акту прийому-передачі Товару та видаткової накладної на обладнання. (п.6.1 Договору)

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання робіт та/або несвоєчасну поставку Товару Виконавець сплачує Замовнику неустойку в розмірі 1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт та/або несвоєчасно поставленого товару за кожний календарний день затримки до фактичної дати виконання робіт та/або поставки товару.

Специфікацією №1 до Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість у розмірі 824 436 грн. 00 коп. (а.с.12)

Відповідно до п.2 Специфікації Замовник зобов?язаний оплатити вартість обладнання та робіт згідно Специфікації №1 у наступному порядку:

2.1. передплату у розмірі 50% вартості обладнання та робіт згідно цієї Специфікації №1 Замовник зобов?язаний оплатити протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, наданого Виконавцем;

2.2. доплату розмірі 30% вартості обладнання та робіт згідно цієї Специфікації №1 Замовник зобов?язаний оплатити протягом 3-х банківських днів з дня отримання обладнання на складі Замовника;

2.3. доплату у розмірі 20% вартості обладнання та робіт згідно цієї Специфікації №1 Замовник зобов?язаний оплатити протягом 3-х банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт.

У п.3 Специфікації зазначено, що Виконавець зобов?язаний поставити обладнання, зазначене у цій Специфікації, протягом 21 календарних днів з дня отримання попередньої оплати, згідно п.2.1 цієї Специфікації.

Згідно з п.4 Специфікації роботи Виконавець зобов`язується виконати протягом 21 календарних днів з дня поставки обладнання та готовності місця установки до проведення робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 824 436 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1161 від 25.07.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп., платіжною інструкцією №869 від 24.09.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп. (а.с.16-17)

Крім того, на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року Відповідач здійснив поставку товару - комплекту обладнання водопідготовки для трьох локацій на підприємстві Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» в м. Волочиськ, Хмельницької області, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп. (а.с.18)

Претензією №410 від 23.12.2025 р. Позивач вимагав від Відповідача завершити передбачені договором роботи та надати Замовнику для підписання акт здачі-приймання переданих робіт, сплатити пеню. У відповідь на яку останній листом №2 від 06.01.2026 року повідомив про виконання належним чином умов договору №39/06-25 від 08.07.2025 року. (а.с.19-23)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, не ввів обладнання в експлуатацію, акт здачі - приймання виконаних робіт не укладений у строк, визначений умовами Договору. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» пеню у розмірі 278 688 грн. 96 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що 24.09.2025 Замовник повністю сплатив ціну договору, а тому його твердження про невиконання Відповідачем робіт не узгоджуються з його діями щодо їх оплати. Крім того, сторони внесли до видаткової накладної №РН-000647 від 29.08.2025 всю ціну договору - 824 436,00 грн. з ПДВ, яка відповідно до п. 3.7 Договору складається із вартості обладнання та вартості транспортних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Відповідач 25.07.2025 та 29.08.2025 зареєстрував податкові накладні щодо проведення господарської операції, Замовник включив суми ПДВ до свого податкового кредиту, тобто обидві сторони відобразили вказану господарську операцію у бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, Позивач здійснює експлуатацію системи водопідготовки у своїй господарській діяльності. Відповідач 09.12.2025 здійснив забір проби води із свердловини Позивача, а також проби води, яка пройшла очищення в системі фільтрації (водопідготовки) Позивача, та замовив дослідження її фізико хімічних показників. Лабораторні дослідження проб води були проведені у випробувальній лабораторій ТОВ «Компанія Субос». За результатами дослідження показників води випробувальною лабораторією складено 2 протоколи випробування - 1) №С3037/01/25 від 09.12.2025 щодо води зі свердловини та №С3037/02/25 від 09.12.2025 щодо води після системи фільтрації. Вказане підтверджує виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт за Договором, а також здійснення Замовником експлуатації системи водопідготовки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями статті 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина 2).

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (частина 3).

Водночас, згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями:

- предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою матеріалізований результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі;

- основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги.

З урахуванням вищезазначеного не можна ототожнювати вказані договори, оскільки, порядок прийняття робіт за договором підряду є більш складним та унормованим, зокрема, як визначено положеннями статті 882 Цивільного кодексу України та передбачає складання сторонами необхідних первинних документів.

Проаналізувавши зміст вказаного Договору, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №39/06-25 від 08.07.2025 року, суд приходить до висновку, що такий договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким, відповідно до частиною 1 статті 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що 08.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» (Виконавець) та Приватним підприємством «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» (Замовник) було укладено Договір №39/06-25, умовами якого передбачено, що Виконавець зобов?язується запустити в експлуатації три системи водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. (далі - роботи), а також поставити Замовнику необхідне для виконання вищезазначених робіт обладнання (далі - Товар/Обладнання), а Замовник зобов?язується прийняти Товар та належним чином виконані роботи і сплатити їх вартість. Склад, обсяг, вартість робіт, матеріалів та обладнання визначається Сторонами у Додатках, які є невід?ємною частиною даного Договору. (а.с.7-15)

Згідно з п.3.2 Договору вартість Обладнання становить 618 934,99 грн (шістсот вісімнадцять тисяч дев?ятсот тридцять чотири гривні 99 копійок), в тому числі ПДВ (20%) - 103 155,83 грн (сто три тисячі сто п?ятдесят п?ять грн 83 коп.), що еквівалентно 14 729.53 доларів США (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять дев?ять доларів 53 центів), згідно із курсом долара до гривні, який на 08.07.2025 року складає 1 долар = 42.02 грн. (https://privatbank.ua/rates-archive).

Відповідно до п. 3.4 Договору вартість робіт становить 205 501,01 (двісті п?ять тисяч п?ятсот одна гривня 01 копійка) в тому числі ПДВ (20%) - 34 250,17 грн. (тридцять чотири тисячі двісті п?ятдесят гривень 17 копійок).

Згідно з п.3.7 Договору загальна ціна Договору становить 824 436,00 грн. (вісімсот двадцять чотири тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ (20%) - 137 406,00 грн. (сто тридцять сім тисяч чотириста шість гривень 00 копійок), що еквівалентно 19 620,08 доларів США (дев?ятнадцять тисяч шістсот двадцять доларів 08 центів) згідно із курсом долара до гривні, який на 08.07.2025 року складає 1 долар = 42.02 грн. (https://privatbank.ua/rates-archive) та складається з вартості обладнання (п.3.2.Договору) та вартості транспортних, монтажних та пусконалагоджувальних Робіт цього обладнання (пп.3.4.Договору).

У п.4.1 Договору визначено, що Виконавець здійснює поставку Товару у наступному порядку:

4.1.1. Обладнання має бути поставлено Замовнику у строк, зазначений у відповідній Специфікації. Як тільки Виконавцю стане відомо про причини, які можуть змістити поставку Товару вчасно (строки готовності Товару від постачальників, затримки у доставці, неможливість поставити Товар для виконання робіт вчасно), Виконавець має повідомити Замовника та разом узгодити подальші дії щодо альтернативної заміни Товару. У випадку затримки поставки Товару, що знаходяться у відповідальності Замовника, але своєчасне надходження якого впливає на загальний строк виконання зобов?язань Виконавця, строк постачання пропорційно продовжується на строк затримки Товару від Замовника, у цьому випадку штрафні санкції до Виконавця не можуть бути застосовані.

4.1.2. Датою виконання робіт є дата підписання Сторонами Акту здачі-прийняття робіт. Сторони домовилися, що терміни виконання робіт зазначаються у Специфікаціях.

Відповідно до ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.3 Специфікації зазначено, що Виконавець зобов?язаний поставити обладнання, зазначене у цій Специфікації, протягом 21 календарних днів з дня отримання попередньої оплати, згідно п.2.1 цієї Специфікації.

Згідно з п.4 Специфікації роботи Виконавець зобов`язується виконати протягом 21 календарних днів з дня поставки обладнання та готовності місця установки до проведення робіт.

Відповідно до п.2 Специфікації Замовник зобов?язаний оплатити вартість обладнання та робіт згідно Специфікації №1 у наступному порядку:

2.1. передплату у розмірі 50% вартості обладнання та робіт згідно цієї Специфікації №1 Замовник зобов?язаний оплатити протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, наданого Виконавцем;

2.2. доплату розмірі 30% вартості обладнання та робіт згідно цієї Специфікації №1 Замовник зобов?язаний оплатити протягом 3-х банківських днів з дня отримання обладнання на складі Замовника;

2.3. доплату у розмірі 20% вартості обладнання та робіт згідно цієї Специфікації №1 Замовник зобов?язаний оплатити протягом 3-х банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року Позивач 25.07.2025 року перерахував на користь Відповідача передплату у розмірі 50% вартості обладнання та робіт, що підтверджується платіжною інструкцією №1161 від 25.07.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи умови п.п.2,3 Специфікації №1 до Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року, Відповідач зобов`язаний був здійснити поставку обладнання, зазначеного у цій Специфікації, у строк по 15.08.2025 року, а також виконати роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. протягом 21 календарних днів з дня поставки обладнання та готовності місця установки до проведення робіт.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що Відповідач не здійснив проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, не ввів обладнання в експлуатацію, акт здачі - приймання виконаних робіт не укладений у строк, визначений умовами Договору.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1.2 Договору датою виконання робіт є дата підписання Сторонами Акту здачі-прийняття робіт. Сторони домовилися, що терміни виконання робіт зазначаються у Специфікаціях.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP монтажний майданчик Замовника, розташований за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7. (п.1.5 Договору)

У п.2.4 Договору визначено, що приймання Товару по якості та комплектності буде здійснено під час його введення в експлуатацію після проведення Робіт на місці встановлення та виробничих випробувань.

Приймання Товару по комплектності буде здійснено на підставі Акту прийому-передачі Товару від Виконавця Замовнику, що оформлюються у двосторонньому порядку Сторонами. (п.2.5 Договору)

Відповідно до п. 2.8 Договору приймання Товару по комплектності для монтажу буде здійснено на підставі Акту прийому-передачі Товару (обладнання) в і монтаж від Замовника Виконавцю, що оформлюються у двосторонньому порядку Сторонами.

Згідно з п.2.9 Договору приймання виконаних Робіт здійснюється на підставі Акту здачі-прийняття робіт, підписаного обома Сторонами, в якому відображається перелік Товару, що монтується Виконавцем.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 статті 9 Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так само пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують факт поставки та виконання робіт за договором, тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові накладні, а факту виконання робіт - акт здачі-прийняття робіт, у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна видаткова накладна №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп. (а.с.18), складена на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року, за якою Відповідач здійснив поставку товару - комплекту обладнання водопідготовки для трьох локацій на підприємстві Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» в м. Волочиськ, Хмельницької області, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар. Видаткова накладна оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Проте, в матеріалах справи відсутній акт здачі - прийняття робіт, підписаний обома сторонами, на підтвердження факту виконання Виконавцем робіт з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. й прийняття вказаних робіт Замовником відповідно до п.2.9 Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року.

Разом з цим, Суд зазначає, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту виконання робіт, сторони не позбавлені можливості доводити виконання робіт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення виконання робіт й їх прийняття Замовником.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Так, Суд, дослідивши зміст видаткової накладної №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп., зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" вона містить назву документа, дату складання; назви підприємств, від імені яких складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи осіб, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Суд звертає увагу, що вказаний Закон не вимагає зазначення правових підстав, на яких діє представник юридичної особи, а тому Суд приходить до висновку, що видаткова накладна №РН-000647 від 29.08.2025 року є первинним документом відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", який фіксує факт здійснення господарської операції.

При цьому, умовами Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року визначено, що вартість обладнання становить 618 934,99 грн., вартість робіт - 205 501,01 грн., а загальна ціна Договору становить 824 436,00 грн. Суд звертає увагу, що у видатковій накладній №РН-000647 від 29.08.2025 року, складеній на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року, визначено загальну ціну у розмірі 824 436 грн. 00 коп., яка відповідно до п.3.7 Договору становить саме загальну ціну Договору. Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладення сторонами додаткової угоди до Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року в частині збільшення вартості обладнання, а тому Суд приходить до висновку, що сума, зазначена у видатковій накладній №РН-000647 від 29.08.2025 року - 824 436 грн. 00 коп. є загальною ціною Договору, яка включає в себе вартість обладнання та вартість робіт.

В свою чергу, Приватне підприємство «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» грошові коши у загальному розмірі 824 436 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1161 від 25.07.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп., платіжною інструкцією №869 від 24.09.2025 року на суму 412 218 грн. 00 коп. (а.с.16-17) Таким чином, Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання в частині здійснення оплати за виконані й прийняті роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро» в м. Волочиськ, Хмельницької обл., а також в частині здійснення оплати за поставлене обладнання, яке необхідне для виконання вищезазначених робіт. Своїми конклюдентними діями із здійснення оплати за прийнятий товар та виконані роботи на загальну суму в розмірі 824 436 грн. 00 коп. Позивач підтвердив факт їх виконання Відповідачем й прийняття Замовником без заперечень та зауважень у добровільному порядку, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження надання Замовником обґрунтованих зауважень щодо виконаних робіт.

Крім того, на підтвердження виконання робіт й здійснення поставки за Договором №39/06-25 від 08.07.2025 року Відповідач склав податкові накладні №94 від 25.07.2025 року на суму 343 515 грн. 00 коп., №111 від 29.08.2025 року на суму 343 515 грн. 00 коп., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію. (а.с.45-48)

Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Відповідачем виписано Позивачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Позивачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 наведено правову позицію про те, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Отже, як уже зазначалася, самі лише податкові накладні та декларації - не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару та виконання робіт, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, а також факту виконання робіт й прийняття таких робіт замовником, так як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Разом з цим, Суд зазначає, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Позивачем подавались уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту Відповідачем за вказаною видатковою накладною, що свідчить про наявність в матеріалах справи доказів формування Позивачем, як покупцем товару й замовником робіт, податкового кредиту за фактом поставки Позивачем товару та за фактом прийняття робіт на підставі зареєстрованих Відповідачем податкових накладних в ЄРПН.

Крім того, на підтвердження факту виконання робіт з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. Відповідачем було подано протоколи випробування) №С3037/01/25 від 09.12.2025 щодо води зі свердловини (Додаток 4) та №С3037/02/25 від 09.12.2025 щодо води після системи фільтрації (а.с.49-50), проте Суд не приймає їх до уваги в якості належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення відбору води за участі уповноваженого представника Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» та повідомлення останнього про необхідність прибуття з метою такого відбору. Також Суд не приймає до уваги звіт про роботу обладнання водопідготовки та водно-хімічного режиму котлоагрегатів на підприємстві ПП «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» за адресою вул. Котляревського, буд. 7, м. Волочиськ, Хмельницької області, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повноважень особи, яка його склала. (а.с.61-67)

Також, на підтвердження факту виконання Відповідачем робіт за Договором №39/06-25 від 08.07.2025 року й проведення інструктажу персоналу Позивача щодо правил користування обладнанням Відповідачем долучено відеозаписи та фотографії. (а.с.51-60)

Суд акцентує, що відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Суд, здійснивши огляд наданих відеоматеріалів, зазначає, що з наданих до суду відеозаписів не вбачається за можливе встановити дату та час відеозйомки, місце проведення відеозйомки, особу, що здійснює фіксацію, в присутності кого, кого знімають. Зйомка здійснювалась приховано, без фіксації загального плану та чіткої прив`язки до місця і часу події, без зазначення найменування учасників, що не дозволяє достовірно визначити, що зафіксовані на відео події дійсно стосуються конкретного факту, про який зазначає Відповідач. А тому Суд не приймає до уваги вказані відеозаписи та фотографії в якості належних та допустимих доказів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарт доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Суду зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, Суд зазначає, що Відповідачем були надані більш вірогідні докази на підтвердження виконання робіт з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. й прийняття вказаних робіт Замовником на підставі видаткової накладної №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп., ніж Позивачем на підтвердження факту невиконання робіт за вказаним правочином.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року Відповідач здійснив поставку товару - комплекту обладнання водопідготовки для трьох локацій на підприємстві Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» в м. Волочиськ, Хмельницької області та виконав роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл., а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар та виконані роботи, що підтверджується видатковою накладною №РН-000647 від 29.08.2025 року на суму 824 436 грн. 00 коп. (а.с.18)

При цьому, Суд звертає увагу, що відсутність в матеріалах справи Акта здачі - прийняття робіт, підписаного обома Сторонами, відповідно до п.2.9 Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року не спростовує факту виконання таких робіт Відповідачем й прийняття вказаних робіт Позивачем.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідачем була здійснена поставка товару 29.08.2025 року, а тому відповідно до п.3 Специфікації №1 до Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року останній повинен був виконати роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. протягом 21 календарних днів з дня поставки обладнання та готовності місця установки до проведення робіт, тобто у строк по 19.09.2025 року.

Судом встановлено, що Відповідачем на виконання умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року були виконані виконати роботи з запуску в експлуатацію трьох систем водопідготовки для потреб виробництва, парової котельні та цеху екстракції Групи компаній «Вітагро», в м. Волочиськ, Хмельницької обл. 29.08.2025 року, тобто в межах строків, визначених Договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За таких підстав, доводи Позивача щодо неналежного виконання Відповідачем умов Договору №39/06-25 від 08.07.2025 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а тому підстави для стягнення пені відповідно до п.8.6 Договору за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 20.09.2025 року по 09.03.2026 року у розмірі 278 688 грн. 96 коп. відсутні. При цьому, Суд звертає увагу, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем заявлено про стягнення пені саме за порушення строків виконання робіт, а не нездійснення поставки за договором.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» про стягнення пені у розмірі 278 688 грн. 96 коп. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВТ ІНЖИНІРИНГ» про стягнення пені у розмірі 278 688 грн. 96 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення:10 червня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин