Рішення № 137274868, 10.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2026Справа № 910/3665/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянув у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-БУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ"

про стягнення 244332,16 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМ-БУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" про стягнення 244332,16 грн, з яких: 96932,62 грн - основний борг, 90799,28 грн - пеня, 13415,02 грн - 3% річних, 43185,24 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору субпідряду №1653/8-1 від 18.01.2022 в частині оплати за виконані позивачем роботи.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 07.04.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.

10.04.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3665/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

01.05.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.

06.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.05.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

20.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

08.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, у якій позивач просить суд вирішити питання щодо розподілу між сторонами суми судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 25500,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.240 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору субпідряду № 1653/8-1 від 18.01.2022 на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Паркінг (9-й пусковий комплекс), позивач виконав будівельні роботи по будові з урахуванням ПДВ на суму 196932,62 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 100000,00 грн, а тому розмір заборгованості за договором становить 96932,62 грн.

Оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання позивач нарахував пеню у сумі 90799,28 грн, 3% річних у сумі 13415,02 грн та інфляційні втрати у сумі 43185,24 грн.

У відповіді на відзив позивач із доводами відповідача викладеними у відзиві не погодився та зазначив, що відповідач безпідставно ототожнює право тимчасового утримання частини платежу з відсутністю обов`язку щодо його сплати, оскільки за своєю правовою природою 5% відкладеного платежу є частиною вартості виконаних робіт, а не штрафом, знижкою чи припиненням грошового зобов`язання, та лише передбачає особливий порядок і строк його оплати. Також відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавча документація не була передана; існують дефекти або недоліки робіт ним понесено витрати на їх усунення; позивачу направлялися письмові повідомлення про зменшення відкладеного платежу; здійснювався належний розрахунок такого зменшення; наявні інші обставини, передбачені договором, які дають право утримувати або зменшувати 5% відкладеного платежу. Окрім того, відповідачем не доведено умов, передбачених пунктом 7.6 договору, згідно із яким, у разі наявності залишку обладнання та матеріалів, закуплених та/або поставлених генпідрядником на будівництво об`єкту по замовленню субпідрядника, субпідрядник компенсує генпідряднику вартість такого залишку за погодженою ціною.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач помилково включив до предмета позову суму відкладеного платежу в розмірі 9846,63 грн, яка правомірно утримується генпідрядником відповідно до п.7.3 договору. Крім того, відповідач зазначає, що сума заявленої до стягнення заборгованості має зменшуватися на суму послуг підряду в розмірі 4% від вартості фактично виконаних робіт та використаних матеріалів субпідрядником, що становить 7877,30 грн (п.7.5. договору).

Також відповідач стверджує, що станом на дату подання відзиву, згідно із актом звірки залишків матеріалів та матеріальним звітом частина матеріалів на суму 166094,28 грн залишилась невикористаною, що відповідно до п.7.6 договору підлягає компенсації субпідрядником. Зазначена сума є грошовою вимогою відповідача до позивача, яка підлягає зарахуванню відповідно до ст.601 ЦК України.

Відповідач зазначає, що оскільки заборгованість у спірний період мала від`ємне значення (враховуючи вирахування утримання 5% відкладеного платежу (п.7.3 договору) та вартості матеріалів, що підлягають компенсації (п.7.6 договору)), то об`єкт для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат був відсутній, а відтак у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат задоволенню не підлягають.

Також у запереченнях відповідач зауважив, що листом від 05.05.2026 ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" повідомлено, що строки закінчення робіт по об`єкту будівництва були продовжені до грудня 2026 року. Також відповідач просив суд у разі часткового задоволення позову - зменшити суму основного боргу на 5% відкладеного платежу по кожному акту відповідно до п.7.3 договору, виключити з розрахунку штрафні санкції за відсутності прострочення та нараховані на від`ємні залишки заборгованості, вирішити питання щодо пропорційного розподілу судових витрат відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

18.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМ-БУД" (субпідрядник, позивач) укладений договір субпідряду № 1653/8-1 на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Паркінг (9-й пусковий комплекс), надалі - договір, відповідно до умов якого субпідрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки, виконати роботи та здати роботи генпідряднику та замовнику, генпідрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором (п.1.1.).

Початок робіт - січень 2022 року, закінчення робіт - березень 2022 року (пп.2.1.1. п.2.1. договору).

Підпунктом 5.2.6. договору передбачено, що генпідрядник зобов`язаний здійснювати розрахунки за виконані роботи, з врахуванням умов даного договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника.

Відповідно до п.7.1. договору, розрахунки (остаточні/кінцеві) за виконані роботи здійснюються за фактом їх виконання на підставі підписаних сторонами акту КБ-2в та довідки КБ-3, актів про надання послуг за відповідний період, не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту їх двостороннього підписання, шляхом переказу коштів на рахунок субпідрядника, за умови надходження коштів від замовника та за умови не порушення жодного пункту даного договору субпідрядником. У разі затримки генпідрядником/замовником фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання генпідрядником коштів на фінансування робіт за цим договором.

Згідно з п. 7.3. договору генпідрядник під час перерахування/оплати коштів утримує з субпідрядника 5% (п`ять відсотків) коштів від кожного акта виконаних робіт, в якості відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань підрядника за договором). Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку:

- оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником у розмірі 95% (дев`яносто п`ять відсотків) від суми кожного оформленого акту КБ-2в, довідки КБ-3 з урахуванням авансових платежів;

- накопичені за період будівництва 5% (п`ять відсотків) відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань субпідрядника за договором) сплачуються генпідрядником в строк до 90 (дев`яноста) календарних днів, після передачі виконавчої документації та робіт по акту експлуатуючої організації, передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі генпідрядником експлуатуючій організації, після оплати останнім послуг генпідряду, відповідно до пункту 7.5. даного договору, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж через 15 (п`ятнадцять) календарних днів після повного їх усунення субпідрядником за свій рахунок та власними/залученими силами;

- розмір відкладеного платежу зменшується генпідрядником у безапеляційному порядку на суму витрат, пов`язаних з усуненням дефектів та недоробок за вимогами покупців у набутому ними приміщеннях та експлуатуючої організації, оплатою комунальних послуг у зв`язку з несвоєчасним заселенням квартир з вини субпідрядника, тощо;

- зменшення відкладеного платежу здійснюється генпідрядником на підставі зробленого ним розрахунку та направлення субпідряднику письмового повідомлення згідно умов цього Договору.

Субпідрядник оплачує генпідряднику послуги підряду в розмірі 4% (чотири відсотка) від вартості фактично виконаних робіт та використаних матеріалів субпідрядником за виключенням вартості матеріалів, переданих субпідряднику від генпідрядника, на підставі акту КБ-2В та довідки КБ-3 за кожний звітній місяць, не пізніше 5 (п`ятого) числа наступного місяця за звітним. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок генпідрядника, послуги генпідряду оформлюються актами виконаних робіт та податковими накладними. генпідрядник має право при розрахунках з субпідрядником утримувати суму послуг генпідряду та зменшувати оплату на суму послуг (п.7.5 договору).

У п.7.6 договору сторони домовились, що у разі наявності залишку обладнання та матеріалів, закуплених та/або поставлених генпідрядником на будівництво об`єкту по замовленню субпідрядника, субпідрядник компенсує генпідряднику вартість такого залишку за погодженою ціною.

Відповідно до п.8.9 договору у випадку порушення строків виконання грошових зобов`язань, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення.

У червні 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМ-БУД" підписані:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2022 року;

- акт від 15.06.2022 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2022 року на суму 441620,75 грн та Підсумкову відомість ресурсів Об`єкт: Паркінг (9-й пусковий комплекс).

Також між позивачем та відповідачем підписаний акт надання послуг №806 від 30.06.2022, згідно якого вартість наданих послуг генпідряду становить 7877,30 грн.

13.07.2022 позивач сплатив відповідачу вартість послуг підрядника у розмірі 7877,30 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 09.11.2020 по 29.03.2026.

Згідно із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2022 року загальна вартість виконаних робіт становить 441620,75 грн (з ПДВ).

Водночас, зазначена довідка передбачає виключення вартості матеріальних ресурсів, наданих замовником, у сумі 244688,12 грн (з ПДВ), які не підлягають оплаті субпідряднику (позивачу). Аналогічно в акті приймання будівельних робіт за червень 2022 року вартість матеріальних ресурсів поставки замовника становить 244688,12 грн.

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2022 року вартість фактично виконаних субпідрядником робіт становить 196932,62 грн (з ПДВ).

Таким чином загальна вартість фактично виконаних субпідрядником робіт згідно із акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2022 року становить 196932,62 грн (441620,75 грн - 244688,12 грн).

12.05.2023 відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 09.11.2020 по 29.03.2026.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати у розмірі 100000,00 грн, розмір заборгованості відповідача за договором субпідряду № 1653/8-1 від 18.01.2022 становить 96932,62 грн.

Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 90799,28 грн (нарахована з 06.07.2022 по 05.07.2023), 3% річних у сумі 13415,02 грн (нарахована з 06.07.2022 по 05.07.2023) та інфляційні втрати у сумі 43185,24 грн (нараховані за липень 2022 року - лютий 2026 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1, 3 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено судом, на виконання умов договору підряду підписали без зауважень акт від 15.06.2022 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2022 року на суму 441620,75 грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2022 року.

Відповідно до акта приймання будівельних робіт за червень 2022 року вартість матеріальних ресурсів поставки замовника становить 244688,12 грн.

Водночас довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2022 року передбачає виключення вартості матеріальних ресурсів, наданих замовником, у сумі 244688,12 грн (з ПДВ), які не підлягають оплаті субпідряднику (позивачу). Відповідно до зазначеної довідки вартість фактично виконаних субпідрядником робіт становить 196932,62 грн (з ПДВ).

Таким чином, як правильно зазначає позивач, згідно із акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2022 року загальна вартість фактично виконаних субпідрядником робіт, які мають бути оплачені відповідачем, становить 196932,62 грн (441620,75 грн - 244688,12 грн). Відповідач заперечень щодо зазначеної вартості виконаних субпідрядником робіт не заперечив.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом п.7.1. та п.7.3 договору оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником у розмірі 95% від суми кожного оформленого акту КБ-2в, довідки КБ-3 не пізніше 20 банківських днів з моменту їх двостороннього підписання.

Отже, відповідач мав здійснити оплату 95 відсотків вартості виконаних субпідрядником у червні 2022 року будівельних робіт до 13.07.2022.

Згідно із матеріалами справи, 12.05.2023 відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 09.11.2020 по 29.03.2026.

Таким чином, вартість неоплачених відповідачем виконаних субпідрядником у червні 2022 року будівельних робіт становить 96932,62 грн.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів оплати вартості будівельних робіт у сумі 96932,62 грн відповідач у матеріали справи не надав. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначив, що сума заборгованості має зменшуватися на суму відкладеного платежу, що становить 9846,63 грн.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору сторони погодили відкладений платіж у розмірі п`яти відсотків, який підлягає сплаті відповідачем у строк до 90 календарних днів після передачі виконавчої документації та робіт по акту експлуатуючої організації, передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі генпідрядником експлуатуючій організації, після оплати останнім послуг генпідряду, відповідно до пункту 7.5. даного договору.

Так, як зазначалося судом вище, відповідно до підписаного між позивачем та відповідачем акту надання послуг №806 від 30.06.2022 вартість наданих послуг генпідряду становить 7877,30 грн.

13.07.2022 позивач сплатив відповідачу вартість послуг підрядника у розмірі 7877,30 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 09.11.2020 по 29.03.2026.

Хоча позивачем підтверджено факт оплати вартості послуг генпідряду, однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів оформлення акта передачі житлового будинку під заселення генпідрядником експлуатуючій організації, а також доказів передачі виконавчої документації та робіт по акту експлуатуючої організації.

Оскільки зазначені обставини сторонами договору визначені як обов`язкові та взаємопов`язані умови виникнення обов`язку відповідача зі сплати відкладеного платежу у розмірі п`яти відсотків від вартості робіт, відсутність доказів настання хоча б однієї з таких умов свідчить про ненастання строку виконання відповідного грошового зобов`язання.

При цьому відповідно до ч.8 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Отже, до моменту введення об`єкта в експлуатацію житловий будинок не може використовуватися за своїм функціональним призначенням, а отже не може бути переданий експлуатуючій організації для забезпечення його утримання та обслуговування, а також під заселення мешканців. Лише після підтвердження готовності об`єкта до експлуатації у встановленому законом порядку виникають правові підстави для його передачі експлуатуючій організації, яка здійснюватиме управління, утримання та технічне обслуговування такого будинку. У свою чергу, відсутність доказів введення об`єкта в експлуатацію свідчить про відсутність підстав для оформлення акта передачі житлового будинку під заселення генпідрядником експлуатуючій організації та передачі такій організації виконавчої документації. Суд зазначає, що докази введення об`єкта в експлуатацію у матеріалах справи відсутні та сторонами такі докази не надані.

Посилання позивача на інформацію, розміщену на вебсайті замовника будівництва, щодо запланованого строку введення об`єкта в експлуатацію до 30.06.2023 не є належним доказом фактичного введення об`єкта в експлуатацію або завершення відповідного етапу будівництва. Така інформація має виключно інформаційний характер та відображає прогнозований строк завершення будівництва.

За таких обставин суд дійшов висновку, що перебіг строку виконання зобов`язання зі сплати п`яти відсотків відкладеного платежу, що становить 9846,63 грн, не розпочався, а відтак строк виконання відповідного грошового зобов`язання (відкладеного платежу розмірі п`яти відсотків) не настав.

Отже, наразі у відповідача наявне зобов`язання зі сплати 95 відсотків вартості виконаних у червні 2022 року будівельних робіт, а саме у сумі 87085,99 грн (196932,62 грн - 5% - 100000,00).

Водночас, суд відхиляє посилання відповідача на лист від 05.05.2026 ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", відповідно до якого строки закінчення робіт по об`єкту будівництва були продовжені до грудня 2026 року, то суд зазначає, що вказаний лист не містить посилань на укладений між сторонами договір субпідряду №1653/8-1 від 18.01.2022, а також об`єкту будівництва, виконання робіт на якому є предметом договору субпідряду.

Доказів оплати відповідачем будівельних робіт підрядника на суму 87085,99 грн матеріали справи не містять.

З приводу аргументів відповідача, що сума заборгованості підлягає зменшенню на суму невикористаних залишків обладнання та матеріалів, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7.6. договору у разі наявності залишку обладнання та матеріалів, закуплених та/або поставлених генпідрядником на будівництво об`єкту по замовленню субпідрядника, субпідрядник компенсує генпідряднику вартість такого залишку за погодженою ціною.

З аналізу умов договору можна дійти висновку, що компенсація вартості залишку обладнання та матеріалів можлива лише за умови доведення факту наявності такого залишку, його походження, обсягу, вартості та погодження сторонами ціни, за якою така компенсація має здійснюватися.

Разом з тим відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірні матеріали були закуплені або поставлені саме генпідрядником за замовленням позивача, що відповідні матеріали фактично залишилися невикористаними після виконання робіт, а також що такий залишок існує станом на дату розгляду спору. Відсутні також докази щодо складу, кількості, місцезнаходження та вартості такого залишку, а також погодження сторонами ціни, за якою позивач мав би компенсувати його вартість.

Надані відповідачем у матеріали справи акт звірки залишків матеріалів та матеріальний звіт не підтверджують виникнення у позивача грошового зобов`язання, оскільки не є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та не підтверджують погодження ціну залишку та зменшення вартості виконаних робіт.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності умов для зарахування у порядку статті 601 ЦК України суми 166094,28 грн.

За таких обставин посилання відповідача на пункт 7.6 договору є необґрунтованим та не підтверджує підстав для зменшення заявлених позовних вимог на суму 166094,28 грн.

Крім того, як встановлено судом вище, позивач сплатив відповідачу вартість послуг підрядника у розмірі 7877,30 грн, а відтак доводи відповідача про зменшення заборгованості на суму послуг підряду суд відхиляє як необґрунтовані.

Водночас, матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договорами у сумі 87085,99 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 87085,99 грн.

Позивач також нарахував та заявив до стягнення пеню у сумі 90799,28 грн (нарахована з 06.07.2022 по 05.07.2023), 3% річних у сумі 13415,02 грн (нарахована з 06.07.2022 по 05.07.2023) та інфляційні втрати у сумі 43185,24 грн (нараховані з липня 2022 року по лютий 2026 року).

З приводу порядку прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає, що оскільки відповідач зобов`язаний сплатити 95%відсотків вартості виконаних субпідрядником у червні 2022 року будівельних робіт до 13.07.2022, то нарахування 3%річних, інфляційних втрат та пені слід здійснювати з 14.07.2022.

Окрім цього, нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені позивач здійснює на суми боргу без вирахування 5% відкладеного платежу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи правильну дату початку прострочення виконання грошового зобов`язання та сум заборгованості, на які здійснюється нарахування, суд встановив, що нарахування 3% річних має здійснюватися у такому порядку: з 14.07.2022 по 11.05.2023 на суму 187085,99 грн та з 12.05.2023 по 31.03.2026 на суму 87085,99 грн, а нарахування інфляційних втрат - з липня 2022 року по квітень 2023 року на суму 187085,99 грн та з травня 2023 року по лютий 2026 року на суму 87085,99 грн.

За перерахунком суду обґрунтованими є 3% річних у сумі 12188,10 грн та інфляційні втрати у сумі 43083,23 грн. Таким чином, позовні вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.8.9 договору у випадку порушення строків виконання грошових зобов`язань, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що здійснений без урахування приписів ч.6 ст.232 ГК України. Нарахування здійснено за загальний період з 06.07.2022 по 05.07.2023.

У той же час, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.

У період нарахування позивачем пені тривав карантин, який, зокрема, був продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 до 30 червня 2023 року.

Отже, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Таким чином, у даному випадку правомірним було нарахування пені по 30.06.2023 включно, враховуючи, що умовами договору сторони не погоджували іншого строку нарахування пені, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2026 у справі №910/6337/23.

Отже, у цьому випадку можливим було нарахування пені по 30.06.2023 включно, враховуючи, що умовами договору сторони не погоджували іншого строку нарахування пені, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, а з 01.07.2023 нарахування пені суперечило вимогам законодавства.

Таким чином, враховуючи наведене та правильну дату початку прострочення виконання грошового зобов`язання та сум заборгованості, на які здійснюється нарахування, нарахування пені слід здійснювати у такому порядку: з 14.07.2022 по 11.05.2023 на суму 187085,99 грн та з 12.05.2023 по 30.06.2023 на суму 87085,99 грн.

Здійснивши перерахунки пені, суд встановив, що пеня становить 83362,01 грн, а тому вимоги в цій частині є частково обґрунтованими.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором субпідряду №1653/8-1 від 18.01.2022 є частково обґрунтованими.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-БУД", а саме: в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" заборгованості за договором субпідряду №1653/8-1 від 18.01.2022 у сумі 87085,99 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання пені у сумі 83362,01 грн, 3% річних у сумі 12188,10 грн та інфляційних втрат у сумі 43083,23 грн. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 9846,63 грн, пені у сумі 7437,27 грн, 3% річних у сумі 1226,92 грн та інфляційних втрат у сумі 102,01 грн задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №201 від 29.11.2024; додаткової угоди №1 від 29.11.2024 до договору № 201 про надання правової (правничої) допомоги від 29.11.2024; акту надання правової (правничої) допомоги №24 від 31.03.2026 на суму 12000,00 грн; акту надання правової (правничої) допомоги №27 від 05.05.2026 на суму 7500,00 грн; акту надання правової (правничої) допомоги №31 від 14.05.2026 на суму 6000,00 грн; рахунки на оплату та банківські виписки від 31.03.2026, від 05.05.2026 та від 19.05.2026.

Правову допомогу позивачу у Господарському суді міста Києва надавав адвокат Сулім Я.В. згідно із ордером серії АІ №1765041 від 09.12.2024, виданого на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №201 від 29.11.2024.

Згідно із актами надання правової (правничої) допомоги адвокат надав позивачу послуги з підготовки позовної заяви, відповіді на відзив та пояснень від 19.05.2026 на загальну суму 25500,00 грн.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечив щодо витрат позивача на правову допомогу, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог по суті.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Оцінивши докази, додані до клопотання про розподіл судових витрат, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що заявлені витрати в сумі 25500,00 грн за складання позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

Таким чином, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 123, 126, 129 ГПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правової допомоги у сумі 23557,45 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (01104, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.14а, офіс 42, ідентифікаційний код 39534785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-БУД" (02089, м.Київ, вул.Радистів, буд.64, ідентифікаційний код 43540873) заборгованість у сумі 87085,99 грн, пеню у сумі 83362,01 грн, 3% річних у сумі 12188,10 грн, інфляційні втрати у сумі 43083,23 грн, витрати на правову допомогу у сумі 23557,45 грн та судовий збір у сумі 2708,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.06.2026.

Суддя С.О. Турчин