Ухвала суду № 137274582, 10.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3274/24

Провадження № 2-сз/461/21/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м.Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про повернення судового збору, стягнутого судовим наказом, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про повернення судового збору, стягнутого судовим наказом.

Звертаючись до суду із даною заявою, ОСОБА_1 просить повернути судовий збір, стягнутий судовим наказом Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2024 року.

Судом встановлено, що 26.04.2024 року суддею Галицького районного суду м. Львова видано судовий наказ у справі №461/3274/24 за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, яким, окрім іншого, стягнуто судовий збір у розмірі 302 грн 80 коп. (а.с. 15).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2024 року повернуто заявнику без розгляду (а.с. 19-20).

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 12.08.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2024 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги (а.с. 27-28, 39-40).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09.12.2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2024 року про скасування судового наказу (а.с. 43-46).

24.09.2025 року до Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про повернення судового збору, який був стягнутий судовим наказом Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2024 року (а.с. 56).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27.10.2025 року заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору, який був стягнутий судовим наказом Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2024 року, повернуто без розгляду та роз`яснено право на звернення із відповідною заявою до суду першої інстанції (а.с. 56-57).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про повернення судового збору з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.42 своєї постанови №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року зі змінами, внесеними 25.09.2015, роз`яснив судам, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір»№3674-VI від 08 липня 2011 року врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір», визначені підстави повернення судового збору, а саме:

1. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

3. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

4. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

5. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Вирішуючи питання щодо повернення суми судового збору суд також керується Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року.

З ОСОБА_1 судовий збір стягнутий судовим рішенням (наказом) від 26.04.2024 року, який набрав законної сили. З аналізу чинного законодавства випливає, що в ньому відсутні правові підстави для повернення судового збору за судовим рішенням, яке набрало законної сили, за відсутності підстав, перелічених у ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Та обставина, що ОСОБА_1 надала довідку про інвалідність ІІ групи вже після винесення судового рішення, яке на цей час не змінено та не скасовано, - не є підставою для повернення судового збору, стягнутого таким рішенням (наказом).

ОСОБА_1 мала право та можливість в установленому законом порядку вирішити питання про скасування судового наказу, в тому числі з підстав необгрунтованого стягнення з неї судового збору. Проте вона не скористалась таким правом в передбачений законодавством спосіб, внаслідок чого її заява про скасування судового наказу була їй повернена. Апеляційний суд також відмовив у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про повернення судового збору не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 258, 260 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, стягнутого судовим наказом відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Є. Радченко