Рішення № 137274547, 09.06.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1899/25

Провадження № 2/943/338/2026

09 червня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коса І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» через представника за довіреністю Паладич А.О. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 23 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1521701 у формі електронного документа із використанням електронного підпису відповідача. Зокрема, вказаний кредитний договір у електронній формі було укладено із використанням електронного підпису за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «K856», згідно якого відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 25000,00 грн. шляхом перерахування їх на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , яку останній вказав при оформленні кредиту, строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,5% на день (знижена процентна ставка у розмірі 1,2% в день), який відповідач зобов`язався повернути та сплатити вказані проценти за користування цим кредитом. Проте, відповідач не виконав належним чином своїх кредитних зобов`язань перед первісним кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку він добровільно не сплачує. Зокрема, на момент подання позову загальна сума заборгованості відповідача становить 110 999,97 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24999,97 грн.; заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 73500 грн. та пеня в розмірі 12500 грн. Разом із тим, згідно Договору факторингу №01.02-04/25 від 24.02.2025 року первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС», де згідно акту приймання-передачі Реєстру боржників за цим договором до позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №1521701 від 23.05.2024 року на загальну суму заборгованості в розмірі 110 999,97 грн. Відтак, позивач вважає, що до нього перейшли права вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму в розмірі 110 999,97 грн. Оскільки відповідач добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 13.10.2025 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, який не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Позивач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, незважаючи на повідомлення судом про дату, час і місце судового засідання, а представник позивача за довіреністю Паладич А.О. у позовній заяві та додатково поданому клопотанні просила проводити розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, а від його представника - адвоката Зозулі Ю.М. до суду надійшло письмові пояснення у справі від 09.06.2026, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та здійснювати подальший розгляд справи за їх відсутності з урахуванням доводів у письмових поясненнях. Зокрема, не погоджуючись із доводами позовної заяви, представник відповідача заперечує факт укладення його довірителем спірного кредитного договору із первісним кредитором, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних і достовірних доказів, які би підтверджували факт підписання його довірителем вищевказаного кредитного договору саме в долученій до позову його паперовій редакції, а по даний час не надано оригіналу Кредитного договору, витребуваного за ухвалою суду про витребування доказів. Крім того, в окремо поданому клопотанні адвокат Зозуля Ю.М просив визнати Договір №1521701 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 23.05.2024 та додаток до нього - Паспорт споживчого кредиту, що нібито підписані між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , недопустимими та недостовірними, оскільки витребувані ухвалою суду від 16.04.2026 року Договір та Паспорт не є оригіналами їх електронних документів (сумнівного кредитного договору з додатками до нього). Крім того, представник відповідача покликається на нікчемність долученої до позову паперової копії Кредитного договору, який суперечить ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», підпункту 6 пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 (який набрав чинності від 24.12.2023), якими передбачено денну процентну ставку за кредитом (1,5% в день) із перевищенням законодавчо встановленого гранично допустимого її розміру (не більше 1% в день). Також представник відповідача звертає увагу суду на відсутність у справі належних і допустимих доказів отримання відповідачем кредиту та приналежності платіжної банківської картки № НОМЕР_1 його довірителеві, а тому заперечує факт отримання відповідачем заявлених у позовній заяві кредитних грошових коштів, зважаючи на ненадання позивачем виписок із банківського рахунку його довірителя про надходження їй від первісного кредитора грошових коштів у вищевказаному розмірі. Відтак, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 16.04.2026 року в порядку вимог статті 84 ЦПК України задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано у позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» оригінали електронних доказів, а саме: Кредитний договір №1521701 від 23.05.2024 року із додатками до нього у електронній формі, що надійшли до суду згідно клопотання про долучення доказів представника позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» Василенка Д.О. на виконання ухвали суду від 16.04.2026 року (вх. №3171/26 від 27.04.2026) із доданими до нього витребуваними матеріалами (оригінали електронних доказів), зокрема: Кредитний договір №1521701 від 23.05.2024 року разом із додатками до нього, а також Паспорт споживчого кредиту. Ці документи були сформовані в електронній формі та підписані сторонами з використанням електронного цифрового підпису, що відповідно до положень статті 100 ЦПК України є оригіналом електронного доказу, цілісність та справжність електронних підписів, накладених на надані документи, може бути здійснена на офіційному вебпорталі Центрального засвідчувального органу за посиланням: https://czo.gov.ua/verify, що дозволяє підтвердити дату підписання, незмінність змісту документа після накладення підпису та ідентифікувати підписувачів.

Згідно частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 23 травня 2024 року між первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1521701 за продуктом «NewShort», згідно якого відповідач отримав у первісного кредитора шляхом перерахунку на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 25000,00 грн. строком на 360 днів (до 18.05.2025), зі сплатою 1,5% від суми кредиту за кожен день користування цим кредитом (знижена процентна ставка у розмірі 1,2% в день та застосовується строком до 22.06.2024), що їх зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вищевказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором (абзац другий ч. 1 ст. 12 цього Закону).

Так, на виконання зазначених вище вимог законодавства, відповідачем ОСОБА_1 було використано електронний підпис із одноразовим ідентифікатором «K856», введеного ним 23.05.2024 року о 17:20:10 год., для підписання Кредитного договору №1521701 від 23.05.2024 року, що підтверджується скріншотом вказаного договору та безспірно свідчить про укладення відповідачем такого кредитного договору із первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в електронній формі, що відповідає приписам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що спростовує відповідні доводи представника відповідача в цій частині.

Згідно умов Кредитного договору, позивач (кредитодавець) взяв на себе зобов`язання надати відповідачу (позичальник) кредит шляхом надання йому грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а останній зобов`язався повертати кредит періодично, кожні 30 днів , а також сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором, зокрема, на таких умовах: сума кредиту 25000,00 грн.; стандартна процентна ставка 1,5% в день (знижена ставка протягом першого місяця кредитування 1,2% на день); загальний строк кредитування 360 днів із дня надання кредиту (23.05.2024).

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у статті 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 цього Закону).

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205, ст. 207 ЦК України).

Згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, Суд виснував про безпідставність доводів позичальника, який покликався на те, що він не підписував кредитний договір у електронній формі та не погоджував його істотні умови, а також про відсутність правових підстав для визнання недійсним вказаного кредитного договору, підписаного позивачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію», а за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. При цьому, Судом констатовано, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, як комбінація цифр і/або букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Тотожні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, де Суд, відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору в електронній формі, виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 констатовано, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Відтак, суди встановили, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, особа через особистий кабінет на вебсайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «погоджуюсь», після чого ТОВ «Гоуфінгоу» надіслало позивачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позивач і використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Подібні правові висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року в справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі №234/7159/20 (суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині).

Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 грудня 2023 року в справі №212/10457/21, Суд, встановивши, що оспорювані позивачем відповідні кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року в справі №757/40395/20, від 20 червня 2022 року в справі №757/40396/20 та інших, які обґрунтовано враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору. У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивачем не доведено порушення його прав при укладенні відповідних договорів, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно частини першої статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч. 13 ст. 11 цього Закону).

Згідно абзацу другого частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами другою і третьої статті 100 ЦПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис, а також у паперових копіях електронного доказу, що не вважається письмовим доказом.

Згідно частини шостої статті 11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відтак, ураховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 ознайомився та погодився із умовами електронного кредитного договору, зокрема, використавши електронний підпис із одноразовим ідентифікатором «K856», введеного ним 23.05.2024 року о 17:20:10 год., для підписання Кредитного договору №1521701 від 23.05.2024 року, що підтверджується оригіналами електронних доказів, а саме: Договір про надання споживчого кредиту №1521701 від 23.05.2024 року в електронній формі та Паспорт споживчого кредиту в електронній формі, який підписаний також електронним підписом відповідача ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «M793», введеного 23.05.2024 року о 17:17:37 год., які надійшли до суду згідно клопотання про долучення доказів представника ТОВ «СВЕА ФІНАНС» Василенка Д.О. на виконання ухвали суду від 16.04.2026 року (вх. №3171/26 від 27.04.2026) та міститься на долученому до матеріалів справи електронних доказів (електронна форма) та в паперовій формі, що безспірно свідчить про укладення відповідачем такого кредитного договору із первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в електронній формі, що відповідає приписам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та спростовує доводи представника відповідача в цій частині, а відповідачем ОСОБА_1 вказаний кредитний договір ним у судовому порядку не оспорювався.

Крім того, витребувані ухвалою суду від 16.04.2026 року вищевказані оригінали електронних доказів сформовані в електронній формі та підписані сторонами з використанням електронного цифрового підпису, що відповідно до положень ст. 100 ЦПК України є оригіналом електронного доказу, цілісність та справжність електронних підписів, накладених на надані документи (Договір про надання споживчого кредиту №1521701 від 23.05.2024 року в електронній формі та Паспорт споживчого кредиту в електронній формі), які перевірені судом на офіційному вебпорталі Центрального засвідчувального органу за посиланням: https://czo.gov.ua/verify, внаслідок чого підтвердилися доводи представника позивача з приводу підписання відповідачем із первісним кредитором кредитного договору із додатками до нього саме в наданій представником позивача редакціях витребуваних судом документів, що також спростовує доводи представника відповідача в цій частині.

Отже, із урахуванням наведеного та усталеної релевантної судової практики Верховного Суду в цій категорії справ, суд вважає доведеним факт укладення між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитного договору в електронній формі за вищевказаних обставин, що об`єктивно спростовує доводи представника відповідача з приводу заперечення відповідачем факту укладення спірного кредитного договору із первісним кредитором. Оскільки Верховний Суд виснує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи письмових пояснень представника відповідача в цій частині.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, що первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору №1521701 від 23.05.2024, шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 25000,00 грн. через систему платежів «PayTech» (транзакція №a428b517-fe3e-4e4d-b308-c3dbfd5f0bbc) на банківську картку відповідача у АТ «ПУМБ» за № НОМЕР_1 , вказану ним під час укладення вказаного кредитного договору, що підтверджується Довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» за №20250226-480 від 26.02.2025, що не спростовано відповідачем та його представником, а також спростовує доводи письмових пояснень представника відповідача в частині заперечення факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а їх доводи з приводу відсутності у матеріалах справи належних і допустимих доказів щодо приналежності платіжної банківської картки № НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_1 спростовуються тим, що саме ця банківська карта відповідача вказана ним під час укладення вищевказаного кредитного договору, засвідчена електронним підписом відповідача ОСОБА_1 , яка без її зазначення останнім під час укладення вищевказаного кредитного договору не могла бути відома позивачу та первісному кредитору.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 525, 611, 612, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Так, згідно Договору факторингу №01.02-04/25 від 24.02.2025 року первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС», де згідно акту приймання-передачі Реєстру боржників за цим договором до позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №1521701 від 23.05.2024 року на загальну суму заборгованості в розмірі 110 999,97 грн., чого стороною відповідача не заперечувалося.

Разом із тим, як убачається з долученого представником позивача Розрахунку заборгованості за Договором №1521701 від 23.05.2024 року, що відповідач ОСОБА_1 станом на 24.02.2025 року має загальну суму заборгованості в розмірі в розмірі 110 999,97 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24999,97 грн.; заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 73500 грн. (23.05.2024 - 18.05.2025) та пеня в розмірі 12500 грн., права вимоги на яку за вищевказаним договором факторингу перейшли від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в порядку переуступлення вимог до правонаступника ТОВ «СВЕА ФІНАНС», як кінцевого кредитора у вищевказаному грошовому зобов`язанні відповідача ОСОБА_1 .

При цьому, суд частково погоджується із доводами представника відповідача щодо безпідставності нарахування представником позивача процентів за користування кредитом у розмірі 1,5% на день за період із 20.08.2024 по 18.05.2025, оскільки такий розмір нарахованих відсотків суперечить ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%) та пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 (який набрав чинності від 24.12.2023), яким тимчасово встановлено, що протягом перших 120 днів з дня набрання чинності цим Законом максимальний розмір денної процентної ставки становить 2,5% (24.12.2023 - 22.04.2024), протягом наступних 120 днів - 1,5% (23.04.2024 - 20.08.2024), а в подальшому 1% (після 20.08.2024).

Оскільки, кредитний договір укладено 23.05.2024 року, тобто після набрання чинності вищевказаними законодавчими змінами, нарахування процентів у розмірі 1,5% за весь період користування кредитом (23.05.2024 - 18.05.2025), що суперечить вимогам чинного законодавства.

Разом із тим, як убачається із матеріалів справи, що відповідно до умов Кредитного договору в період із 23.05.2024 року по 22.06.2024 року до відповідача повинна застосовуватись знижена процентна ставка 1,2% на день (згідно п. 1.5.2 цього Договору), що діяла протягом перших 30 днів кредитування, а надалі нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 1,5% на день в період із 23.06.2024 по 18.05.2025 (згідно п. 1.5.1 цього Договору), із чим суд не погоджується, оскільки такий розмір і порядок нарахування позивачем процентів за користування кредитом частково суперечить імперативним приписам пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, у зв`язку із чим подальше нарахування процентів повинно здійснюватися з урахуванням граничних розмірів процентних ставок, визначених Законом України «Про споживче кредитування» та внесених змін до нього, а саме:

- із 23.05.2024 року по 22.06.2024 року в розмірі 1,2% на день, що становитиме 9000 грн. (1,2% х 25000 грн. х 30 днів);

- із 23.06.2024 року по 20.08.2024 року в розмірі 1,5% на день, що становитиме 22125 грн. (1,5% х 25000 грн х 59 днів);

- із 21.08.2024 року по 18.05.2025 року в розмірі 1% на день, що становитиме 67750 грн. (1% х 25000 грн х 271 днів). Разом становитиме 98 875,00 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами, з урахуванням імперативних приписів ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що становитиме 98875,00 грн. Натомість, як слідує із наданого представником позивача Графіку платежів (Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1521701 від 23.05.2024 року), що представником позивача нарахована загальна сума процентів за користування кредитом у розмірі 135000,00 грн., що перевищує обгрунтований розрахунок процентів за користування кредитом на 36125,00 грн. (135000-98875), який із урахування часткового погашення заборгованості відповідачем, станом на 24.02.2025, становить заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 73500 грн., а тому суд вважає, що обгрунтованими до стягнення із відповідача на користь позивача підлягатиме сума нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 37375,00 грн. (73500 - 36125).

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (нового кредитора у зобов`язанні відповідача ОСОБА_1 ) є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, зокрема, в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №1521701 від 23.05.2024 року в загальному розмірі 62 374,97 грн. (тіло кредиту в сумі 24999,97 грн. та несплачені відсотки за користування кредитом у розмірі 37375 грн.), окрім заборгованості за пенею у сумі 12500 грн.

Разом із тим, суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача штрафні санкції, зокрема, заборгованість за пенею згідно Кредитного договору №1521701 від 23.05.2024 року в сумі 12500 грн., виходячи із таких мотивів.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Як убачається із матеріалів справи, що згідно долучених до позовної заяви розрахунків заборгованості за кредитним договором представником позивача при нарахування загальної суми заборгованості позичальника ОСОБА_1 згідно Кредитного договору №1521701 від 23.05.2024 року включено заборгованість за пенею в сумі 12500 грн., що суперечить п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, в силу якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 21 січня 2025 року справа №751/3052/23 виснував, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, зважаючи на запровадження 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, що на сьогодні не припинений та не скасований, а кредитний договір було укладено під час дії воєнного стану (23.05.2024), а тому заявлена представником позивача вимога про стягнення із відповідача на користь позивача пені за укладеним кредитним договором у розмірі 12500,00 грн., що нарахована під час дії воєнного стану, є незаконною та не може бути стягнутою.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягають до часткового задоволення, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути загальну суму заборгованості за отриманим кредитом у розмірі 62 374,97 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту та нарахованими відсотками, окрім заборгованості за пенею у розмірі 12500,00 грн., що не може бути стягнутою.

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 1361,24 грн. (62374,97/110999,97х2422,40).

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354, 355ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість в сумі 62 374,97 грн. (шістдесят дві тисячі триста сімдесят чотири гривень 97 копійок) та судовий збір у розмірі 1361,24 грн. (одна тисяча триста шістдесят одну гривень 24 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 37616221).

Представник позивача: Паладич Аліна Олександрівна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2.; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Представник відповідача: адвокат Зозуля Юрій Михайлович (80500, м. Буськ, вул. Петрушевича, 3А, Золочівського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_4 ; Email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суддя: І. Б. Кос