Ухвала суду № 137274517, 10.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3295/26

Провадження №: 2/336/4292/2026

УХВАЛА

Іменем України

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

10 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10211,24 грн. та судові витрати.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

При вирішенні питання про відкриття провадження по вказаній справі було встановлено, що дана цивільна справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.

Як вказано в позовній заяві адреса реєстрації відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Разом із тим, згідно з відповіддю №2594025 від 13.04.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, місце фактичного проживання АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Олександрівського району м.Запоріжжя.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 . Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за частиною 1статті 27 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передано за підсудністю до Олександрівського районного суду м.Запоріжжя.

Вказана ухвала суду сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 13 травня 2026 року матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Згідно відповіді № 2730257 від 13.05.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.11.2013 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в межах територіальної юрисдикції Оріхівського районного суду Запорізької області (до укрупнення району).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області та визначено Шевченківському районному суду міста Запоріжжя.

09 червня 2026 року вказана цивільна справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя та передана судді Петренко Л.В.

На підставі встановлених обставин, суд вважає, що висновок Олександрівського районного суду м.Запоріжжя про передачу матеріалів позовної заяви за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, у даному випадку, є спором про підсудність, що прямо заборонено положеннями статті 32 ЦПК України і є неприпустимим.

Крім того, ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року, згідно з якою справа вперше передана за підсудністю до іншого суду, ніким не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Олександрівський районний суд м.Запоріжжя передаючи матеріали справи на розгляд Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по суті повторно здійснив перегляд справи на предмет територіальної підсудності.

Повторна передача справи на розгляд іншому суду на підставі положень частини першої статті 31 ЦПК України не допускається.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року за N 1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) визначається Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року, в редакції чинній на час звернення з позовом у цій справі.

Абзацами першим, другим пункту 4 вказаного Порядку передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа, у разі якщо адреса її задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, може мати два задекларованих/зареєстрованих місця проживання.

А отже, матеріали позовної заяви передані до Олександрівського районного суду м.Запоріжжя з дотримання правил підсудності, відповідно до зареєстрованого місця проживання відповідача, та, відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України, має бути ним розглянута, і підстави для передачі справи до іншого суду відсутні.

Згідно з відповіддю №2863942 від 10.06.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, місце фактичного проживання АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Олександрівського району м.Запоріжжя.

За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За частиною першою статті 4 указаного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання сторони у справі та має враховуватись судом при визначенні територіальної підсудності справи. Зокрема, зазначені висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 липня 2019 року справа № 409/2636/17, від 2 вересня 2019 року у справі № 753/20939/17, від 1 травня 2024 року справа № 297/2195/22, від 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Так, якщо особа-переселенець зареєструвалась на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримала довідку від 21 листопада 2023 року № 2301-5003042820 про те, що перебуває на обліку внутрішньо-переміщених осіб в УСЗН Запорізької МР по Олександрівському району, станом на 10 червня 2026 року довідка є діючою, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Встановивши, що позов пред`явлено про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідачка проживає на території Олександрівського району м.Запоріжжя, а тому Шевченківський районний суд м. Запоріжжя з метою забезпечення прав внутрішньо переміщеної особи на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя, суд дійшов висновку про передачу справи за підсудністю до Олександрівського районного суду м.Запоріжжя, за тимчасовим місцем реєстрації відповідача.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

А отже, матеріали позовної заяви передані до Олександрівського районного суду м.Запоріжжя з дотримання правил підсудності, відповідно до зареєстрованого місця проживання відповідача, та, відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України, має бути ним розглянута.

Ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року, згідно з якою справа вперше передана за підсудністю до іншого суду, ніким не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Суд першої інстанції у випадку сумнівів щодо правильності визначеної підсудності, не позбавлений можливості зазначити у своєму рішенні, що справа надійшла в порядку статті 31 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, слід зробити висновок, що оскільки дана справа не підсудна Шевченківському районному суду міста Запоріжжя, тому її необхідно надіслати за підсудністю до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 187, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передати за підсудністю до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя.

Копію ухвали направити позивачу.

Передачу справи здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення скарги без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: