Рішення № 137274128, 05.06.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6560/25

Провадження №: 2/332/1113/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання Карліної А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До Заводського районного суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

27.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4333868 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді, відповідно до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою, сторони договору погодили наступні умови: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2000 грн (п. 1.2 договору); строк кредиту 360 днів: з 27.01.2024 по 21.01.2025, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.3 договору); на пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,75 % в день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5% в день (п.1.4.1, 1.4.2); кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п.2.1. договору), яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Всупереч умовам договору, відповідач не виконувала свої зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.

Відповідно до укладеного 23.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» договору факторингу № 23/09/2024, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4333868 від 27.01.2024 сума заборгованості у розмірі 15050,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту у розмірі 2000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 12050,00 грн, заборгованість по нарахованим штрафам\неустойкам у розмірі 1000,00 грн.

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач кредитні кошти не повернула, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, позивач донарахував відповідачу відсотки за 119 календарних днів, що становить 5950,00 грн. з розрахунку: 2000,00 грн. х 2,5% х 119 днів. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту, тобто процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначено законом.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20000,00 грн., з яких: сума кредиту 2000,00 грн., сума процентів нарахованих первісним кредитором 12050,00 грн., сума процентів нарахованих позивачем 5950,00 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 14.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно і належним чином, надіслав до суду заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд справи за відсутності представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, жодних заяв та клопотань не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Як зазначено в позові відповідач зареєстрована за адресою: Запорізька область, Василівський район, смт Степногіпрськ, тобто на території де ведуться активні бойові дії, куди «Укрпошта» тимчасово не здійснює поштові відправлення, що унеможливлює направлення йому судових повісток, у зв`язку з чим, у відповідності з ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідача було викликано до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

У зв`язку з наведеним, суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 27.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4333868 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді, відповідно до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою, сторони договору погодили наступні умови: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2000 грн (п. 1.2 договору); строк кредиту 360 днів: з 27.01.2024 по 21.01.2025, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.3 договору); на пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,75 % в день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5% в день (п.1.4.1, 1.4.2); кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п.2.1. договору), яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до реквізитів договору № 4333868 від 27.01.2024, укладеного між сторонами, відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «67945».

Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. Договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення авторизації позичальником кредитний договір між кредитором та позичальником не був би укладений.

Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Суд приходить до висновку, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4333868 від 27.01.2024 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» було укладено договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Українські Фінансові Операції», зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (ціна продажу) за плату, а останнє відступити ТОВ «Українські Фінансові Операції» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Лінеура Україна». Перехід від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські Фінансові Операції» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 6 та надходження ціни продажу у повному обсязі на рахунок Клієнта, після чого ТОВ «Українські Фінансові Операції» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта підтверджує факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські Фінансові Операції» прав вимоги заборгованостей (п. 1.1. п. 1.2. договору факторингу).

На виконання вищевказаних умов договору 02.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» було підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників та сплачено ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти за договором факторингу, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.

З Додатку № 1 до Договору факторингу у виді реєстру боржників слідує, що ТОВ «Українські фінансові операції» отримало право вимоги за кредитним договором №4333868, у якому боржником є ОСОБА_1 .

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що за відповідачкою ОСОБА_1 рахується наступна заборгованість: 15050,00 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 2000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 12050,00 грн. Згідно розрахунку також нараховані штрафні санкції в сумі 1000,00, які позивачем не заявляються до стягнення.

Відомостей про добровільне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №4333868 від 27.01.2024 матеріали справи не містять.

Оскільки ОСОБА_1 не сплатила заборгованість за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Українські Фінансові операції» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідачка не надала суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростувала обставин на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог та наданий позивачем розрахунок заборгованості, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Надання правової допомоги підтверджується наданими суду довіреністю від 31.07.2024, договором про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024, укладеним позивачем з адвокатом Дідух Є.О., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Дідух Є.О., Заявкою №4333868 від 01.04.2025 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, Детальним описом робіт (наданих послуг) №4333868 від 25.11.2025, Актом №4333868 від 25.11.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору 01/08/2024-А від 01.08.2024, відповідно до яких загальна сума витрат складає 10000 грн., рахунком на оплату № 4333868-2025 від 25.112025.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 128, 141, 211, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4333868 від 27.01.2024 року на загальну суму 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції», адреса місця знаходження: 004070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.40, прим.19, літ «Н» «П», код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 10.06.2026.

Суддя: Ю.І.Ретинська