Рішення № 137273570, 27.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2026Справа № 910/2744/26за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Ультра»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення від 18.12.2025 № 968-р,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Солонюк К.Г.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Ультра» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення від 18.12.2025 № 968-р у справі № 128-26.13/132-25 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 968-р від 18.12.2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», прийнято за результатами розгляду справи №128-26.13/132-25, яким дії позивача кваліфіковано як порушення, передбачене п. 15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України).

Позивач вважає оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України № 968-р від 18.12.2025 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки Відповідач не довів наявності умислу на подання саме недостовірної інформації. Товариство наголошує, що АМКУ припустився надмірного формалізму, не врахувавши відсутність у штаті профільних юристів та складність правового визначення терміна «контроль», який потребує глибокого аналізу реального впливу на господарську діяльність, а не лише формальної перевірки витягів з реєстрів чи підписів на договорах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.04.2026.

Через діловодство суду 06.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив від 01.04.2026 на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що Антимонопольним комітетом України було правомірно встановлено, що ТОВ ««Ойл Ультра»» надало недостовірну інформацію на вимоги, що є порушенням, передбачене пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а відтак спірне рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Через систему "Електронний суд" 02.04.2026 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 08.04.2026 відкладено підготовче засідання на 22.04.2026.

Через систему "Електронний суд" 09.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив та заява про залишення без розгляду відзиву.

Протокольною ухвалою суду від 22.04.2026 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2026.

В судове засідання 27.05.2026 представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 22.04.2026 подав заяву про розгляд справи без участі, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

27.05.2026 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України під час здійснення збору та аналізу інформації щодо дотримання суб`єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції на ринках світлих нафтопродуктів під час застосування програм лояльності, мультибрендових карток та інших форм співпраці в межах партнерських мереж автозаправних станцій, надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю «Ойл Ультра» вимогу заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого про надання інформації від 12.05.2025 №128-21.1/07-5277е, у якій від товариства вимагалося протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги надіслати до Комітету інформацію та копії документів.

Одночасно у вимозі повідомлялось, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання органу Комітету інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

18.12.2025 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 968-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - «Рішення»), яким визнано, що ТОВ «Ойл Ультра» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання недостовірної інформації АМКУ.

За порушення, визначене у пункті 1 резолютивної частини рішення, накладено на ТОВ « Ойл Ультра » штраф у розмірі 239 497 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване Рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, та за недоведеності вчинення товариством порушення у вигляді подання недостовірної інформації, оскільки висновки Комітету щодо наявності відносин контролю ґрунтуються виключно на формальних даних державних реєстрів без дослідження реального вирішального впливу на господарську діяльність суб`єктів. Позивач наголошує на відсутності умислу на приховування відомостей, пояснюючи розбіжності в інформації щодо публічних закупівель помилками в офіційних базах даних та відсутністю фахової юридичної підтримки, що свідчить про неправильну кваліфікацію дій товариства та безпідставне застосування штрафних санкцій за статтею 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Статтею 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «;Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Відповідно до п.п. 13-15 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Антимонопольний комітет України у межах здійснення дослідження ринків світлих нафтопродуктів щодо дотримання суб`єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції під час застосування програм лояльності та інших форм співпраці, діючи на підставі повноважень, передбачених ст. ст. 7, 16, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», направив на адресу ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» вимогу заступника Голови Комітету - державного уповноваженого № 128-21.1/07-5277е від 12.05.2025 про надання інформації (далі - Вимога).

Пунктом 1 Вимоги від позивача вимагалося надати повний перелік суб`єктів господарювання, пов`язаних з ним відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», із зображенням таких відносин у вигляді схеми за період з 2023 року по дату отримання Вимоги.

Інформація від ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» на Вимогу надійшла листами від 06.06.2025 № 5/06 та від 16.06.2025 № 7/06. У відповідь на Вимогу ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» в листі від 16.06.2025 № 7/06 повідомило відповідача про те, що ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» не має суб`єктів господарювання, пов`язаних відносинами контролю.

Разом з тим, Комітетом під час аналізу наданих позивачем документів, зокрема договору оренди майнового комплексу №10 від 01.01.2024, та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено, що директор ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» - Яцина Євген Якович - одночасно є кінцевим бенефіціарним власником та/або керівником низки інших юридичних осіб, зокрема: ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА ПЛЮС», ТОВ «ДЖЕЙ ЕН ЕНЕРДЖІ ОЙЛ», ТОВ «НОМІКС ЛІД» та ТДВ «АТП СОЮЗ». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зазначене свідчить, що ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» пов`язане відносинами контролю між вказаними суб`єктами господарювання.

Пунктом 7 Вимоги перед позивачем було поставлено завдання надати перелік усіх публічних закупівель, у яких Товариство брало участь протягом періоду з 2023 року до січня 2025 року. На вказаний пункт позивач надав ствердну відповідь про те, що у публічних закупівлях участі не брав.

Проте, за результатами перевірки інформації у системі «Prozorro» та зафіксованої Актом фіксації інформації у мережі «Інтернет» від 03.11.2025 № 1, відповідачем було виявлено факт подання позивачем документів для участі у процедурі закупівлі UA-2023-07-13-000248-а (предмет - дизельне паливо, замовник - Ізмаїльський морський торговельний порт) у липні 2023 року. Факт подання тендерної пропозиції у розумінні закупівельного законодавства є безпосередньою участю у закупівлі, незалежно від результатів торгів.

У тексті Вимоги позивача було чітко попереджено, що згідно зі статтями 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимоги державного уповноваженого є обов`язковими для виконання, а подання недостовірної інформації згідно з п. 15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є правопорушенням, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу.

Обґрунтовуючи свої дії, ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» у запереченнях на подання про початок розгляду справи зазначило, що надання невідповідних даних відбулося без умислу, а через відсутність у штаті професійного юриста та низьку кваліфікацію виконавця (бухгалтера), яка працювала на підприємстві менше місяця і невірно витлумачила зміст Вимоги та норми права.

Оцінюючи вказані доводи, суд зазначає, що суб`єкт господарювання як професійний учасник ринку несе повну відповідальність за достовірність інформації, яку він подає державному органу. Посилання на помилки персоналу чи відсутність юридичної служби не звільняють суб`єкта від обов`язку виконувати імперативні вимоги закону. Оскільки листи-відповіді були підписані керівником Товариства Яциною Є.Я., який об`єктивно мав знати про свою участь у капіталі та управлінні іншими пов`язаними компаніями, подання інформації про «відсутність відносин контролю» та «невзяття участі у закупівлях» обґрунтовано кваліфіковано Комітетом як подання недостовірної інформації.

З огляду на викладене, Антимонопольний комітет України дійшов висновку, що інформація, надана ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» стосовно відсутності суб`єктів господарювання, пов`язаних із ним відносинами контролю, а також твердження про те, що Товариство не брало участі у публічних закупівлях протягом періоду з 2023 по січень 2025 року, не відповідала дійсності. Враховуючи встановлені факти наявності спільного контролера (директора Яцини Є.Я.) над групою юридичних осіб та документально підтверджений факт подання тендерної пропозиції для участі у закупівлі № UA-2023-07-13-000248-а, надані Позивачем відомості обґрунтовано визнано такими, що містять ознаки недостовірності

У вимозі ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» було повідомлено, що відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимоги Антимонопольного комітету України є обов`язковими для виконання у визначений строк. Відповідно до статті 22-1 цього ж закону суб`єкти господарювання зобов`язані на вимогу Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Крім того, у вимозі від 12.05.2025 зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі у встановлені органом Комітету строки, подання недостовірної інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Отже, позивач був повідомлений про правові наслідки неподання інформації, подання недостовірної інформації або інформації в неповному обсязі.

У своїх поясненнях (лист від 17.10.2025) ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» зазначало, що можливі невідповідності у відповідях на Вимогу виникли внаслідок відсутності у штаті товариства професійного юриста, а підготовка інформації була доручена бухгалтеру Шуригіній Н.С., яка на той момент мала незначний стаж роботи на підприємстві (менше одного місяця) та не володіла у повному обсязі інформацією про господарську діяльність товариства за минулі періоди.

Водночас, судом встановлено, що листи-відповіді на Вимогу Комітету були підписані та подані безпосередньо директором ТОВ «ОЙЛ УЛЬТРА» Яциною Євгеном Яковичем, який є повноважною особою суб`єкта господарювання. Враховуючи, що саме Яцина Є.Я. є кінцевим бенефіціарним власником товариства та одночасно керівником інших пов`язаних осіб (ТДВ «АТП СОЮЗ»), директор як посадова особа, що здійснює управління та є кінцевим бенефіціарним власником, мав бути обізнаний про відносини контролю та участь товариства у тендерних процедурах. Таким чином, підписання керівником офіційних відповідей, що містять завідомо неправдиві твердження, свідчить про подання саме недостовірної інформації, незалежно від того, хто з працівників технічно готував текст відповіді.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам; проводити перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно приписів ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до п.п. 13, 14, 15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, вимоги АМКУ для суб`єктів господарювання є обов`язковими, а надання недостовірної інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов`язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.

При цьому, частиною четвертою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень відповідача, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.

Таким чином, доказами, зібраними у антимонопольній справі доводиться, а запереченнями та поясненнями позивача не спростовується висновок відповідача про те, що дії позивача, які полягали у поданні недостовірної інформації, становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно з ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством; закриття провадження у справі.

Як встановлено судом вище, доказів на підтвердження того, що позивач надав відповідачу достовірну та таку, яка б не мала протилежного змісту інформацію, матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач діяв у межах наданих повноважень щодо витребування у позивача відповідної інформації, а позивач в свою чергу зобов`язаний був надати достовірну інформацію на направлені вимоги відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Рішення відповідача було прийнято у межах, визначених законом повноважень.

Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Як встановлено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про те, що оскаржуване рішення Комітету ґрунтується на помилкових висновках, прийняте з неповним та необ`єктивним з`ясуванням обставин справи, що призвело до невідповідних висновків та винесення неправомірного рішення, являються непідтвердженими, необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. Фактично позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження власних доводів; а всі заперечення проти висновків Комітету зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовані належним чином та у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Ультра» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення від 18.12.2025 №968-р - відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна