Ухвала суду № 137273221, 10.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

10 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/275/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.

за результатами розгляду клопотань про зупинення провадження у справі (вх.№01-44/1930/26 від 14.05.2026 та №01-44/2001/26 від 20.05.2026)

під час розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження справи

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Баранівської міської ради Житомирської області

до 1) Гуманітарного відділу Баранівської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"

про визнання недійсним додаткових угод до договору про закупівлю, стягнення 556 129,80 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"

до 1) Баранівської міської ради

2) Гуманітарного відділу Баранівської міської ради

про тлумачення умов договору

За участю представників сторін:

прокурор: Дереча І. В.

від позивача за первісним позовом: не з`явився

від відповідача-1 за первісним позовом: Лисюк І. В, Полюшкевич А. О., Старушко О. Б. (у порядку самопредставництва)

від відповідача-2 за первісним позовом: Малюк А. М (в режимі відеоконференції, у порядку самопредставництва)

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/275/26 за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Баранівської міської ради (далі - позивач, Міська рада) до Гуманітарного відділу Баранівської міської ради (далі - відповідач-1, Гуманітарний відділ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" (далі - відповідач-2, Товариство) з вимогами:

1) визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 31.05.2024 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладену між Товариством та Гуманітарним відділом;

2) визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 02.06.2024 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладену між Товариством та Гуманітарним відділом;

3) визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 23.07.2024 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладену між Товариством та Гуманітарним відділом;

4) стягнути з Товариства на користь Міської ради безпідставно набуті кошти у сумі 556 129,80 грн.

Позовні вимоги первісного позову обґрунтовані з посиланням на ст. 203, 215, 216, 1212 Цивільного кодексу України, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю відбулося за відсутності правових підстав, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», внаслідок безпідставного збільшення ціни за електричну енергію переплачені кошти.

Та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" до Баранівської міської ради, Гуманітарного відділу Баранівської міської ради про тлумачення пункту 13.7 Договору про постачання електричної енергії споживачу №498 від 29.12.2023.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що між сторонами існує спір щодо змісту та порядку застосування пункту 13.7 Договору №498 від 29.12.2023, яким врегульовано порядок зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни електричної енергії на ринку.

Ухвалою Суду від 24.03.2026 прийнято первісну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою Суду від 21.04.2026 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №906/275/26.

Суть клопотання

13.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№01-44/1930/26 від 14.05.2026) на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

В обґрунтування клопотання представник Товариства зазначає, що стало відомо про відкриття Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України конституційного провадження у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Товариство вважає, що вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" може мати істотне значення для правильного вирішення справи №906/275/26, зокрема для оцінки правомірності застосування передбаченого зазначеною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару.

Крім того, 20.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№01-44/2001/26) на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/469/26.

В обґрунтування клопотання представник Товариства зазначає, що у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/469/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" до Гуманітарного відділу Баранівської міської ради, третя особа - Баранівська міська рада Житомирської області про стягнення 313968,02 грн. У цій справі Товариство просить суд застосувати правові наслідки нікчемності правочину договору на закупівлю (постачання) електричної енергії № 498 від 29.12.2023 шляхом двосторонньої реституції, а саме: залишити Гуманітарному відділу Баранівської міської ради електричну енергію у зв`язку з неможливістю її повернення, та стягнути з нього на користь ТОВ "Житомиренерго" 313 968,02 грн різниці між ринковою вартістю поставленої електроенергії (3 112 528,46 грн) та раніше фактично здійсненими розрахунками (2 798 560,44 грн). Підставою позову є нікчемність Договору № 498 від 29.12.2023 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з укладенням договору з порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 33 зазначеного Закону (договір укладено 29.12.2023, тоді як законодавством дозволено не раніше 31.12.2023).

Товариство зазначає, що предмет спору у справі № 906/275/26 визнання недійсними додаткових угод № 3, № 4, № 5 до Договору № 498 від 29.12.2023 та стягнення 556 129,80 грн переплати безпосередньо і нерозривно пов`язаний із предметом справи № 906/469/26. Центральним питанням у справі № 906/469/26 є встановлення судом юридичного статусу Договору № 498 від 29.12.2023, а саме - підтвердження його нікчемності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі". Тоді як у справі № 906/275/26 прокурор вимагає визнати недійсними додаткові угоди до того ж самого Договору № 498 та стягнути різницю в оплаті як безпідставно набуті кошти. Задоволення позову у справі № 906/275/26 ґрунтується на припущенні про дійсність основного Договору № 498, адже лише за умови дійсного договору можливе визнання недійсними окремих додаткових угод до нього та застосування положень ст. 1212 ЦК України щодо безпідставного збагачення.

На думку Товариства, зупинення провадження у справі № 906/275/26 до набрання законної сили рішенням у справі № 906/469/26 забезпечить: всебічне та об`єктивне встановлення обставин щодо правового статусу Договору №498 від 29.12.2023; уникнення ухвалення взаємовиключних судових рішень; ефективний захист прав ТОВ "Житомиренерго" з урахуванням обставин, які об`єктивно не можуть бути досліджені у справі № 906/275/26 самостійно.

У підготовчому засіданні представник Товариства підтримала подані клопотання.

Заперечення

22.05.2026 через підсистему Електронний суд прокурор подав додаткові пояснення у справі щодо клопотання про зупинення провадження (вх.№6311), у яких вважає, що клопотання від 13.05.2026 не підлягає задоволенню, оскільки відсутні передбачені законом підстави для зупинення провадження у цій справі.

В обґрунтування заперечень прокурор зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. На думку прокурора, незалежно від результату розгляду конституційної скарги ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", господарський суд має достатні матеріально-правові підстави для розгляду та вирішення цієї справи по суті.

Крім того, прокурор зазначає, що у разі ухвалення Конституційним Судом України рішення, положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У цьому випадку в межах конституційного провадження не встановлюватимуться обставини, які впливають або можуть вплинути на подання й оцінку доказів у цій справі та які створюють об`єктивну неможливість її розгляду по суті.

Також прокурор вказує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призведе до затягування строків її розгляду та порушення права на справедливий судовий розгляд у розумні строки.

25.05.2026 Гуманітарний відділ подав до Суду додаткові пояснення (вх.6336/26), у яких заперечує щодо зупинення провадження у справі. В обґрунтування заперечень зазначає, що заявником не доведено існування обставин, які б свідчили про неможливість розгляду справи №906/275/26 до прийняття Конституційним Судом України рішення за конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС. На даний час пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою та підлягає застосуванню судами під час вирішення спорів. Крім того, Гуманітарний відділ вважає необґрунтованим клопотання Товариства від 20.05.2026 з огляду на те, що встановлення у справі №906/469/26 не є необхідною передумовою для вирішення спору у справі №906/275/26 та не позбавляє суд можливості самостійно дослідити та оцінити всі докази, що стосуються предмета даного спору. Також зазначає, що обставини, які можуть бути встановлені під час розгляду справи №906/469/26, не мають преюдиційного характеру для даної справи, оскільки не стосуються безпосередньо правомірності укладення додаткових угод та відповідності їх вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

У підготовчому засіданні прокурор та представник Гуманітарного відділу заперечили проти задоволення клопотань Товариства від 13.05.2026 та 20.05.2026, посилаючись на їх безпідставність.

ОЦІНКА СУДУ

Суд, заслухавши позицію учасників справи, дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18, 20 липня 2020 року у справі № 910/11236/19.

При цьому п.5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Оцінюючи доводи Товариства, Суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій.

Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.

Конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Подібний висновок наведений у п. 74 постанови КАС ВС від 14.03.2024 у справі №600/778/21-а та постанові КАС ВС від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, на даний час пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

Водночас необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18).

За таких обставин Суд дійшов висновку, що Товариство не довело наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26). Суд констатує, що зібрані у справі докази дають змогу встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування.

Розглянувши клопотання представника Товариства про зупинення провадження у справі (№01-44/2001/26 від 20.05.2026), Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Предметом спору у справі №906/275/26 є вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсними додаткових угод №3 від 31.05.2024, №4 від 02.06.2024 та №5 від 23.07.2024 до Договору №498 від 29.12.2023, а також про стягнення з Товариства безпідставно набутих коштів у сумі 556 129,80 грн. Підставою позову є доводи про укладення зазначених додаткових угод за відсутності передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» правових підстав, що, на думку прокурора, призвело до безпідставного збільшення ціни електричної енергії та переплати бюджетних коштів.

Натомість у справі №906/469/26 Товариство заявило вимоги про застосування наслідків нікчемності Договору №498 від 29.12.2023 шляхом двосторонньої реституції та стягнення з Гуманітарного відділу 313 968,02 грн як різниці між ринковою вартістю поставленої електричної енергії та фактично здійсненими розрахунками.

Таким чином, справи №906/275/26 та №906/469/26 хоча й стосуються одного договору про закупівлю електричної енергії, однак мають різні предмети спору та різні правові підстави позовів. У справі №906/275/26 суд має встановити правомірність укладення саме додаткових угод до Договору №498 від 29.12.2023, наявність чи відсутність підстав для визнання їх недійсними, а також обґрунтованість вимоги про стягнення коштів, заявленої прокурором. Ці обставини можуть бути встановлені Судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.

Посилання Товариства на необхідність попереднього встановлення у справі №906/469/26 юридичного статусу Договору №498 від 29.12.2023, а саме підтвердження його нікчемності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі", не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи. Суд зазначає, що нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Суд також враховує, що Товариство не довело, які саме обставини у справі №906/275/26 неможливо встановити без набрання законної сили рішенням у справі №906/469/26, а також не обґрунтувало, чому такі обставини не можуть бути досліджені судом у цій справі.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази дають можливість встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування у справі №906/275/26, а тому відсутня об`єктивна неможливість її розгляду до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/469/26.

З огляду на викладене клопотання Товариства про зупинення провадження у справі (вх.№01-44/1930/26 від 13.05.2026 та №01-44/2001/26 від 20.05.2026) є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 182, 227, 234, 235 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотань представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" про зупинення провадження у справі (вх.№01-44/1930/26 від 14.05.2026 та №01-44/2001/26 від 20.05.2026).

2. Копію ухвали направити учасникам справи в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в день складення та може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.

Повну ухвалу складено та підписано 10.06.2026

Суддя С. НЕСТЕРЧУК