Ухвала суду № 137271670, 09.06.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/488/26

4-с/134/1/2026

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Очеретної Анни Володимирівни про закінчення виконавчого провадження № 80712932 від 22 квітня 2026 року,

встановив:

25 травня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тетева-Родюк І.О., про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця; зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування поданої скарги зазначено, що 23 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Крижопільського районного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до Спільного підприємства «Колгоспний ринок» (далі СП «Колгоспний ринок») про усунення перешкод у користуванні належними їй на праві приватної власності об`єктами нерухомого майна, а саме: нежитловою будівлею м`ясного павільйону та 39/50 часток будівлі молочного павільйону, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 30 березня 2026 року у справі № 134/488/26 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та постановлено вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони СП «Колгоспний ринок» (код ЄДРПОУ 01557101) вчиняти дії, а саме:

- використовувати у господарській діяльності нежитлову будівлю м`ясного павільйону та 39/50 часток будівлі молочного павільйону, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

- надавати послуги м`ясного та молочного павільйонів (корпусів) у вказаних приміщеннях до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду цієї справи.

На виконання вказаної ухвали 08 квітня 2026 року державним виконавцем Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Очеретною А.В. відкрито виконавче провадження № 80712932.

Проте, уже 22 квітня 2026 року державним виконавцем Очеретною А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80712932 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

Представник скаржниці вказує, що оскаржуваною постановою виконавче провадження закінчено без фактичного виконання ухвали суду, оскільки встановлені нею заходи забезпечення позову мають триваючий характер та діють до набрання законної сили рішенням суду у справі № 134/488/26. Наразі рішення у справі не ухвалено.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження за умови повної відсутності реального виконання є протиправним та свідчить про упередженість і бездіяльність державного виконавця.

Крім того, боржник продовжує використовувати спірні об`єкти нерухомого майна у господарській діяльності та надавати послуги у відповідних приміщеннях, тоді як державним виконавцем не здійснено належної перевірки фактичного виконання ухвали суду, не складено відповідного акта та не вжито заходів примусового виконання, передбачених законом.

Направлення державним виконавцем боржнику постанови про заборону використання об`єктів нерухомого майна не є достатнім способом виконання ухвали суду про забезпечення позову, оскільки боржник продовжує користуватися спірними приміщеннями та отримувати дохід від їх використання.

Винесенням спірної постанови державним виконавцем фактично припинено дію заходів забезпечення позову, тоді як відповідно до ст. 158 ЦПК України питання скасування заходів забезпечення позову віднесено виключно до компетенції суду.

З огляду на викладене, представник ОСОБА_1 адвокат Тетева-Родюк І.О. просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Крижопільського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Очеретної А.В. про закінчення виконавчого провадження № 80712932 від 22.04.2026;

- зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження № 80712932;

- зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання ухвали Крижопільського районного суду від 30.03.2026 у справі № 134/488/26, у тому числі провести перевірку фактичного виконання ухвали суду, скласти відповідний акт перевірки та у разі встановлення невиконання судового рішення застосувати передбачені законом заходи примусового виконання.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 25 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено судове засідання для її розгляду.

08 червня 2026 року державний виконавець Очеретна А.В. подала до суду заперечення на скаргу, де зазначила, що вважає подану скаргу безпідставною, оскільки відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від їх вчинення виконавець доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У межах виконавчого провадження № 80712932 такий акт було складено 17 квітня 2026 року, а його зміст доведено до відома керівника СП «Колгоспний ринок» Котюжанського В.І., якому вручено під підпис копію ухвали Крижопільського районного суду та акт державного виконавця.

09 червня 2026 року представник скаржниці ОСОБА_1 адвокат Тетева-Родюк І.О. через систему «Електронний суд» направила письмові пояснення щодо заперечень державного виконавця Очеретної А.В., у яких зазначає, що доводи державного виконавця про належне виконання ухвали суду ґрунтуються на формальному тлумаченні частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». Так, складання акта про доведення до відома боржника резолютивної частини судового рішення та вручення відповідних документів саме по собі не свідчить про фактичне виконання ухвали суду про забезпечення позову, яка має триваючий характер та підлягає виконанню протягом усього строку її дії. Акт державного виконавця від 17 квітня 2026 року містить відомості виключно про доведення до відома боржника змісту ухвали суду та вручення її копії, однак не містить даних щодо фактичного припинення забороненої діяльності чи перевірки реального виконання ухвали суду. Крім того, заходи забезпечення позову не скасовувалися судом, а тому закінчення виконавчого провадження у зв`язку з нібито фактичним виконанням ухвали суду є передчасним.

Представник стягувача ОСОБА_1 адвокат Тетева-Родюк І.О. через систему «Електронний суд» подала клопотання про розгляд скарги за її відсутності. Скаргу підтримує та просить задовольнити.

Боржник СП «Колгоспний ринок» у судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Державний виконавець Очеретна А.В. подала заяву про розгляд скарги за відсутності представника відділу ДВС. Просить врахувати подані нею заперечення.

Відповідно до положень ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Крижопільського районного суду від 30 березня 2026 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2026 року, у справі № 134/488/26 задоволено заяву адвоката Тетевої-Родюк І.О., подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вказаною ухвалою постановлено вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони СП «Колгоспний ринок» (код ЄДРПОУ 01557101) вчиняти дії, а саме:

- використовувати у господарській діяльності нежитлову будівлю м`ясного павільйону та 39/50 часток будівлі молочного павільйону, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

- надавати послуги м`ясного та молочного павільйонів (корпусів) у вказаних приміщеннях до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду цієї справи.

06 квітня 2026 року до Крижопільського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тетева-Родюк І.О., до СП «Колгоспний ринок» про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення моральної шкоди.

Станом на час розгляду скарги розгляд справи № 134/488/26 триває, судове рішення у справі не ухвалено.

Судом також встановлено, що постановою головного державного виконавця Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Очеретної А.В. від 08 квітня 2026 року відкрито виконавче провадження № 80712932 з виконання ухвали Крижопільського районного суду від 30 березня 2026 року у справі № 134/488/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до акта державного виконавця від 17 квітня 2026 року зміст вищевказаної ухвали суду доведено до відома керівника СП «Колгоспний ринок» - Котюжанського В.І. та вручено йому копію ухвали.

У подальшому постановою головного державного виконавця Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Очеретної А.В. від 22 квітня 2026 року виконавче провадження № 80712932 з примусового виконання ухвали Крижопільського районного суду від 30 березня 2026 року у справі № 134/488/26 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові державного виконавця, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В силу ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з пунктом 18 вищевказаної Постанови у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою суду про забезпечення позову від 30 березня 2026 року у справі № 134/488/26 встановлено заборону боржнику використовувати визначене майно у господарській діяльності та надавати відповідні послуги до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Таким чином, дія встановлених судом обмежень пов`язана не з моментом доведення їх змісту до відома боржника, а з настанням визначеної судом обставини набранням законної сили рішенням у справі або скасуванням заходів забезпечення позову в установленому процесуальним законом порядку.

Станом на день винесення оскаржуваної постанови рішення у справі № 134/488/26 не ухвалено, а відомості про скасування заходів забезпечення позову відсутні.

До заперечення на скаргу ОСОБА_1 державним виконавцем Очеретною А.В. долучено лише акт від 17 квітня 2026 року, яким зафіксовано доведення до відома представника боржника СП «Колгоспний ринок» змісту ухвали суду від 30 березня 2026 року у справі № 134/488/26 про забезпечення позову та вручення її копії.

Вказані дії не є тотожними факту виконання судового рішення, оскільки підтверджують лише обізнаність боржника про встановлені судом обмеження, але не свідчать про їх фактичне дотримання.

Суд виходить з того, що у справах про забезпечення позову, якими встановлено заборону вчинення певних дій, предметом виконання є не факт повідомлення боржника про обмеження, а фактична поведінка боржника, яка повинна відповідати встановленій судом забороні протягом усього строку її дії.

Отже, виконання такого судового рішення має триваючий характер і не може вважатися завершеним лише шляхом вчинення державним виконавцем процесуальної дії з доведення його змісту до відома боржника.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне виконання ухвали суду про забезпечення позову, державним виконавцем не надано, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною.

Формальне виконання державним виконавцем процедури, передбаченої частиною четвертою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону підстав для закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин суд дійшов переконання, що постанова головного державного виконавця Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Очеретної А.В. від 22 квітня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80712932 з примусового виконання ухвали Крижопільського районного суду від 30 березня 2026 року у справі № 134/488/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову є неправомірною та підлягає скасуванню, а виконавче провадження відновленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

Щодо вимог скарги про зобов`язання державного виконавця здійснити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання ухвали, то суд зазначає, що визначення конкретних виконавчих дій, необхідних для виконання рішення згідно з виконавчим документом, належить до повноважень державного виконавця, який здійснює примусове виконання рішення в порядку та спосіб, передбачені законом.

Суд під час розгляду скарги перевіряє законність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, однак не вправі підміняти собою орган державної виконавчої служби та визначати перелік конкретних виконавчих дій, які мають бути вчинені під час здійснення виконавчого провадження.

З огляду на висновок суду про неправомірність постанови про закінчення виконавчого провадження та необхідність його відновлення, питання щодо вчинення подальших виконавчих дій підлягає вирішенню державним виконавцем у межах наданих йому законом повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447- 451 ЦПК України, суд -

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Очеретної Анни Володимирівни від 22 квітня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80712932.

Зобов`язати державного виконавця Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 80712932 з примусового виконання ухвали Крижопільського районного суду від 30 березня 2026 року у справі № 134/488/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову.

У задоволенні решти скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складено 09 червня 2026 року.

Суддя: