Рішення № 137271562, 08.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/21151/24 2/760/8795/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з ПрАТ "СК "Саламандра" на свою користь страхове відшкодування в сумі 61 242,55 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн та судовий збір - 1 211,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 14 квітня 2023 року в м. Києві на вул. Вадима Гетьмана відбулося ДТП, за участю транспортного засобу «VOLKSWAGEN» д.н.3. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «RENAULT LOGAN" д.н.3. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Вина останнього у скоєнні ДТП встановлена постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2024, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду майну перед третіми особами, на момент ДТП, була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» за страховим полісом № 212936061 від 14.01.2023, яким встановлено ліміт за шкоду завдану майну потерпілого у розмірі 160 000 грн та встановлено франшизу у розмірі 2600 грн, що вбачається зі страхового акту № 0045099, відповідно до якого об`єктом страхування є«RENAULT LOGAN" д.н.з. НОМЕР_2 .

Згідно звіту № 321/05-23 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «VOLKSWAGEN» н.з. НОМЕР_3 , з метою його відшкодування, складений суб`єктом оціночної діяльності «Клевер Експерт, оцінка вартості матеріального збитку, за експертизою ТОВ «Клевер Експерт» становить:

-вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, що оцінюється, марки «VOLKSWAGEN» н.з. НОМЕР_3 , становить: 61 702,64 грн.;

-вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «VOLKSWAGEN» н.з. НОМЕР_3 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить: 110 061,42 грн.;

-ринкова вартість автомобіля марки «VOLKSWAGEN» н.з. НОМЕР_3 до моменту ДТП, становить: 426 918,28 грн.

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до ПАТ «СК «Саламандра» із заявою, проте, станом на дату формування позовної заяви, відповідач свої зобов`язання не виконав.

10.07.2024 на банківську картку ОСОБА_1 надійшло грошове зарахування у розмірі 53 318,87 грн із коментарем: «MTSBU» Vyplata po spravi #104911, zhidno nakazu №3.1/13047 vid 09.07.2024r., t.z. НОМЕР_5».

Із даними розрахунками та виплатою частини страхового відшкодування ОСОБА_3 не погоджується, оскільки вартість відновлювального ремонту складає - 110 061,42 грн.

20.08.2024 представником було направлено вимогу до ПрАТ "СК "Саламандра", в якій вимагали: провести доплату страхового відшкодування за страховою справою № 0045099.04.23 у розмірі 56 742,55 грн, виконавши цим своє зобов`язання як страховика та провести відшкодування витрат на правничу допомогу, які ОСОБА_1 має понести, відповідно до договору про надання юридичних та адвокатських послуг № 18/10/23 від 15 грудня 2023 року та акту виконаних робіт від 20.08.2024, у зв`язку з неналежним виконанням страховиком своїх зобов`язань.

Вказану вимогу відповідачем було отримано в той же день, однак жодних заходів, щодо врегулювання даного питання вжито не було.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» суму матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 61242,55 грн, моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн, а також судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою судді від 27.09.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.

13.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який він обґрунтовував тим, що оскільки у звіті № 321/05-23 від 06.09.23 не було виконано розрахунок вартості ремонту з урахуванням зносу, відповідач для належного виконання законодавства здійснив такий розрахунок самостійно на основі наданого звіту. За результатами розрахунків було складено страховий акт № 0045099.04.23/1, який разом із розрахунком було направлено для ознайомлення позивачу. У зв`язку з відкликанням ліцензії у ПрАТ "СК "САЛАМАНДРА", страхова компанія надала зазначений страховий акт до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) для виконання зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування, що свідчить про те, що відповідач вчинив усі необхідні дії для забезпечення належного виконання своїх зобов`язань перед позивачем, навіть в умовах відсутності ліцензії.

Зазначив, що при недостатності сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.

Щодо стягнення правничої допомоги зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено вичерпний перелік збитків, які відшкодовуються за рахунок страхових коштів. Витрати на правничу допомогу не входять до цього переліку, а отже, не підлягають відшкодуванню страховиком. Витрати на правничу допомогу категорично не входять до переліку збитків, що можуть бути відшкодовані в рамках обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності. Якби страховик включив такі витрати до страхового акту, це було б прямим порушенням вимог законодавства та перевищенням його повноважень.

Щодо пропуску строку на подачу відзиву на позовну заяву вказав, що 29 травня 2024 року Національний банк України звернувся до суду з позовом про ліквідацію Товариства. У межах цього позову було відкрито провадження № 917/943/24, в якому суд має встановити правовий статус страховика та прийняти рішення про його подальшу долю. Починаючи з 26 липня 2024 року та до сьогодні у ПрАТ "СК "Саламандра" функціонує тимчасова адміністрація, яка забезпечує виконання першочергових заходів, передбачених законом. В умовах запровадження тимчасової адміністрації у компанії залишилася лише одна уповноважена особа - ОСОБА_4 , яка має повноваження підписувати документи від імені компанії. Значне скорочення кадрового складу компанії у зв`язку із запровадженням тимчасової адміністрації, а також пріоритетність виконання невідкладних завдань, пов`язаних із забезпеченням збереження майна Товариства та вирішенням питання про його ліквідацію, зумовили неможливість вчасного формування та подання відзиву у встановлений процесуальний строк.

17.03.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він не погоджується з поважністю причини його пропуску, посилаючись на те, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі 917/943/24 відкрито провадження за позовом Національного банку України до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра", про ліквідацію страховика. Провадження у справі зупинено.

Тобто, станом на сьогодні ліквідатора не призначено, ліквідаційна процедура продовжується.

22.01.2026 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що 14 квітня 2023 року в м. Києві на вул. Вадима Гетьмана відбулося ДТП, за участю транспортного засобу «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «RENAULT LOGAN" д.н.3. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Вина останнього у скоєнні ДТП встановлена постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2024, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду майну перед третіми особами застрахована у ПАТ «СК «Саламандра» за страховим полісом № 212936061 від 14.01.2023, яким встановлено ліміт за шкоду завдану майну потерпілого у розмірі 160 000 грн та встановлено франшизу у розмірі 2600 грн.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути з відповідача 61242 грн 55 коп недоплаченого відшкодування вартості відновлювального ремонту, вказуючи, що позивачу сплачено 53318,87 грн, а вартість відновлювального ремонту його автомобіля складає 110061,14 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтями 29,32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо).

Різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, оплачується винуватцем ДТП. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові по справі №755/7666/19 від 15.10.2020.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що між страховиком та потерпілим не була узгоджена сума страхового відшкодування.

Звертаючись до суду із позовними вимогами до ПрАТ «СК «Саламандра», позивач ОСОБА_1 на доведення розміру завданої матеріальної шкоди подав суду звіт № 321/05-23 про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу «VOLKSWAGEN» н.з. НОМЕР_3 , з метою його відшкодування, складений суб`єктом оціночної діяльності «Клевер Експерт, згідно із яким оцінка вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «VOLKSWAGEN» н.з. НОМЕР_3 , за експертизою ТОВ «Клевер Експерт» становить:

-вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, що оцінюється, марки «VOLKSWAGEN» н.з. НОМЕР_3 , становить: 61 702,64 грн.;

-вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «VOLKSWAGEN» н.з. НОМЕР_3 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить: 110 061,42 грн.;

-ринкова вартість автомобіля марки «VOLKSWAGEN» н.з. НОМЕР_3 до моменту ДТП, становить: 426 918,28 грн.

З урахуванням викладеного, судом береться до уваги поданий позивачем звіт про оцінку.

Відповідач, заперечуючи проти позову надав суду страховий акт та зазначив, що позивачу проведено відшкодування збитку згідно вимог закону.

Як вбачається зі страхового акту 0045099.04.23/1:

-страхова сума складає 160000 грн;

-франшиза 2600 грн;

-розмір страхового відшкодування за висновком складає 53318,87 грн;

-коефіцієнт зносу транспортного засобу 0,5200 згідно звіту N 321/05-23 від 06.09.23;

-коефіцієнт пропорційності страхового відшкодування 1,00 згідно полісу страхування N 212936061 від 14.01.23;

-вартість відновлювального ремонту - 110 061,14 грн. відповідно до звіт N 321/05-23 від 06.09.2023 у тому числі: замінених деталей на сумі 92 997,12 грн;. замінених деталей за вирахуванням зносу на суму 44 638,62 грн; виконаних робіт на суму 9 165,00 грн; використаних матеріалів на суму 7 899,02 грн згідно звіту N 321/05-23 від 06.09.2023;

-сума зниження 10 283,77 грн. ПДВ (звіт N 18-04/24Р)

-додаткові витрати понесені потерпілим у сумі 4 500,00 грн. - витрати на проведення експертизи квитанція N 63 від 25.08.24, а всього загальні витрати по врегулюванню страхового випадку у сумі 53318,87 грн.

Встановлено, що позивачу сплачена вказана сума.

Одночасно суд зазначає, що позивач просить стягнути зі страхової компанії вартість відновлювального ремонту, що суперечить вимогам закону.

У той же час, як вбачається з відзиву, на підставі звіту, що надав позивач відповідачем самостійно здійснено розрахунок вартості ремонту з урахуванням зносу та надано страховий акт до МТСБУ, яке 10.07.2024 здійснило оплату страхового відшкодування у розмірі 53318,87 грн.

Таким чином обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов`язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.

Також вбачається, що страховиком проведено зниження вілшкодування на суму ПДВ у розмірі 10283,77 грн.

На що суд зазначає, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюватися без урахування сум податку на додану вартість.

Отже, страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), у свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.

Встановлено, що позивачу 10.07.2024 на банківську карту надійшло грошове зарахування у розмірі 53318,87 грн.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про правильність зниження відшкодування на суму ПДВ.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у зв`язку із введенням тимчасової адміністрації до ПрАТ «СК «Саламандра» страхова компанія вчинила усі необхідні дії для забезпечення належного виконання своїх зобов`язань, передавши страховий акт №0045099.04.23/1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) для виконання зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування.

Як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 вказаного Закону).

Обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Відтак відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

В інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц.

З врахуванням вищевикладеного суду приходить до висновку про відмову у стягненні матеріальної шкоди.

Що стосується стягнення вартості оцінки у сумі 4500 грн, суд зазначає наступне.

Аналіз матеріалів свідчить, що витрати на проведення звіту № 321/05-23 від 06.09.2023 понесені згідно квитанції № 63 до прибуткового касового ордеру від 25 серпня 2023 року у сумі 4500 підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

Відтак, судом встановлено, що позивачем по справі не надані належні, допустимі та переконливі докази (договір про надання правової допомоги, будь-які інші платіжні документи) у спосіб та порядку, визначеному ЦПК України, про оплату ОСОБА_1 витрат за надану правову допомогу, що понесені по даній цивільній справі, що є обов`язковою умовою, також окрім акту наданих послуг від 20.03.2024, додаткового акту наданих послуг від 20.08.2024, додаткового акту наданих послуг від 02.09.2024 представником не додано жодного документу, що підтверджує розмір витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення даних витрат, суд виходить з того, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору. Проте, у цій справі такі докази позивач суду не надав, що позбавляє суд можливості встановити їх природу походження та реальність виплати.

Аналогічні позиції викладені в Постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/17845/15-ц та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 50 000 грн., що зазначені в позовній заяві, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат з відповідача, а, відтак, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, статтями 15, 16, 22 ЦК України, статтею 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (код ЄДРПОУ: 21870998, адреса: 36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на проведення звіту у розмірі 4500 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.А. Усатова