Вирок № 137271375, 08.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/21503/23

пр. № 1-кп/759/337/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12023100080004070, внесеного 26 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, з середньою освітою, який неодружений, офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою; АДРЕСА_1 , раніше судимий: 09 липня 2013 року вироком Оболонського районного суду м. Києва засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки. 05 лютого 2014 року вироком Оболонського районного суду м. Києва засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно призначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 23 березня 2018 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України, на території України на момент вчинення інкримінованого діяння діяв правовий режим воєнного стану.

ОСОБА_3 26 жовтня 2023 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Decathlon» ТОВ «Декатлон Україна», розташованому по вул. Берковецькій, 6 у місті Києві, намагався повторно, таємно викрасти чуже майно, на суму 7330 грн. 83 коп. (без ПДВ), однак не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі. Реалізуючи свій злочинний умисел, він взяв із торговельних полиць: чоловічі штани Travel 100, розмір EU46; чоловічі штани Travel 100, розмір EU44; чоловічий пуховик MT500; загальною вартістю 7330 грн 83 коп. Після цього обвинувачений приховав товар, попередньо знявши бірки, та, не маючи наміру оплачувати його вартість, залишив торговельний зал. Разом із тим довести злочин до кінця він не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками магазину. Таким чином, його дії утворюють закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно та в умовах воєнного стану.

У судовому засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав, у вчиненому щиро каявся. Пояснив, що дійсно за обставин, встановлених в мотивувальній частині вироку, він, вчинив вщевказаний злочин.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання, суд керується вимогами ст. 50 та ст. 65 КК України, відповідно до яких покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також відповідати принципам законності, справедливості, індивідуалізації та пропорційності.

Суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Разом із тим у даному випадку злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, а тому ступінь фактичної реалізації злочинного умислу є меншою, ніж при закінченому складі злочину.

При індивідуалізації покарання суд також бере до уваги особу обвинуваченого. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що він має низку тяжких хронічних захворювань, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, страждає на захворювання печінки, хронічну анемію, патологію шийного відділу хребта та інші супутні захворювання. Вказані обставини самі по собі не віднесені законом до пом`якшуючих у розумінні ст. 66 КК України, однак характеризують особу обвинуваченого та підлягають врахуванню при визначенні виду і міри покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та його повне визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд також враховує відомості про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, здобув середню освіту, є працездатним, не перебуває на обліках у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога, раніше судимий.

Оцінюючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що призначення покарання у мінімальних межах санкції статті буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного. Разом із тим суд вважає, що за конкретних обставин цієї справи мета покарання може бути досягнута без реальної ізоляції обвинуваченого від суспільства, оскільки його поведінка під час судового розгляду, визнання вини, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про його особу дають достатні підстави вважати можливим його виправлення в умовах контролю органу пробації.

Суд виходить із того, що інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням спрямований на реалізацію принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності та застосовується у випадках, коли виправлення особи можливе без фактичного відбування покарання. За встановлених у справі обставин саме такий підхід найбільшою мірою відповідатиме завданням кримінального законодавства та цілям покарання.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: чоловічі штани Travel 100, розмір EU46; чоловічі штани Travel 100, розмір EU44; чоловічий пуховик MT500, які зберігаються у камері схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 150775) - повернути ТОВ «Декатлон Україна» за належністю.

Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1