Постанова № 13726780, 01.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011 № 32/469

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів: Буравльов С.І.

Вербицька О.В.

при секретарі: Гордієнко Л.М.

За участю представників:

позивача Прессер Р.В.;

відповідача Колянчук А.І., Рогачова Ю.В.;

третьої особи-1 - не зявилися;

третьої особи-2 Шевченко С.В.;

третьої особи-3 - не зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2010

у справі № 32/469 (Хрипун О.О. )

за позовом ЗАТ "Тапанга-Дизайн"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата хата"

Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

про визнання іпотечного договору недійсним та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Тапанга - Дизайн» (далі позивач) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі відповідач) про визнання недійсним Іпотечного договору та зобовязання вчинити дії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.08.2010 порушено провадження у справі № 32/469 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Пузата хата» та Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2010 до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2010 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2010, відповідач подав дві апеляційні скарги, в одній з яких просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2010 та припинити провадження у справі через відсутність предмету спору, в іншій апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати рішення господарського суду м. Києва повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Тапанга - Дизайн» відмовити.

Апеляційна скарга, підписана представником ПАТ «Укрсоцбанк» Кисельовим М.Є., мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що висновок суду про неіснування Предмету іпотеки на момент укладення Іпотечного договору є таким, що не відповідає обставинам справи, жодний з фактів, встановлених рішенням у справі № 2/303 не має преюдиційної сили, Іпотечний договір містить всі необхідні істотні умови.

В іншій поданій представником ПАТ «Укрсоцбанк» Домашенком О.О. апеляційній скарзі зазначено про невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а саме фактів, встановлених рішенням господарського суду м. Києва у справі № 2/303.

Вказуючи на відсутність факту порушення прав позивача, апелянт зазначає про відсутність предмету спору.

Також, не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2010, третя особа-2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині, що стосується зобовязань Держінформюсту.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, що стосується зобовязань Держінформюсту.

Третя особа-2 зазначає про безпідставне посилання суду першої інстанції на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в частині скасування записів про обтяження нерухомого майна у випадку, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнаються судом недійсними, а також вказує, що вилучення запису з реєстру заборон здійснюється Реєстратором лише на підставі «заяви про вилучення обтяження обєкта нерухомого майна». Представник Держінформюсту вважає, що з огляду на статус третьої особи покладення на неї рішенням суду зобовязання щодо вилучення запису із Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна порушує норми Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 апеляційні скарги прийняті до провадження.

У відзиві на апеляційні скарги позивач просив рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2010 у справі № 32/469 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

В засідання суду, призначене на 01.02.2011, представники третьої особи-1 та третьої особи-3 не зявилися та не повідомивши суд про причини неявки, хоча були повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Неявка в судове засідання представників третьої особи-1 та третьої особи-3 не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пузата хата» (Боржник) 09.08.2007 було укладено Договір № 24-12/198 про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства. Відповідно до Статуту ПАТ «Укрсоцбанк» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» від 09.03.2010 та зареєстрованій державним реєстратором 14.06.2010, ПАТ «Укрсоцбанк» належать всі права та обовязки, все рухоме та нерухоме майно, які належали Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Додатковими угодами № 1 від 07.11.2007 і № 2 від 24.04.2008 до Договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 було внесено зміни.

Відповідно до Договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надало ТОВ «Пузата Хата» грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі кредит).

Згідно з пп. 1.3.4 п. 1.3 Договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 для забезпечення виконання Боржником обовязків за Кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, Кредитор укладає з Закритим акціонерним товариством «Тапанга - Дизайн» договір іпотеки нежилих приміщень з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1048,50 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А».

09.08.2007 між Закритим акціонерним товариством «Тапанга - Дизайн» та Приватним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було укладено Іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. та зареєстровано за реєстровим № 2392 (далі Іпотечний договір, Іпотечний договір від 09.08.2007).

Договором від 25.04.2008 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим № 2012, та Договором від 25.06.2008 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим № 3101, до Іпотечного договору від 09.08.2007 було внесено зміни та доповнення.

Відповідно до Іпотечного договору від 09.08.2007., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим № 2392, ЗАТ «Тапанга - Дизайн», яке є майновим поручителем за виконання всіх зобовязань ТОВ «Пузата хата» (Позичальника) згідно з Договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, надалі за текстом «Основне зобовязання», ЗАТ «Тапанга-Дизайн» є «Іпотекодавцем», а ПАТ «Укрсоцбанк» - «Іпотекодержателем».

Згідно з п. 1.1 Іпотечного договору від 09.08.2007 Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю як забезпечення виконання Позичальником всіх зобовязань за Основним зобовязанням нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1048,50 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А» (далі Предмет іпотеки).

Відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 Іпотечного договору від 09.08.2007 Предмет іпотеки належить позивачу на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.07.2007 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 17.07.2007 № 879-В. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» 26.07.2007 та записано в реєстрову книгу № д.9п-127 за реєстровим № 1383-П.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі № 2/303, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010, за ЗАТ «Тапанга - Дизайн» визнано право власності на самочинно реконструйовані нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1213,50 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А».

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі № 2/303 встановлено, зокрема, наступні обставини.

25.10.2005 між ЗАТ «Тапанга - дизайн» (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» (Підрядник) було укладено Договір підряду № 22, відповідно до якого Підрядник в період з 25.10.2005 до 01.08.2006 виконав комплекс загально-будівельних робіт - будівельних робіт по реконструкції у нежитлових приміщеннях № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», внаслідок яких було створено інші приміщення.

В результаті проведених підрядником робіт було змінено існуючий обєкт нерухомості, а загальна площа нежилих приміщень з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) в м. Києві, по вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А» відповідно до технічного паспорту станом на 21.01.2010, склала 1213,50 кв.м.; використовувати за призначенням вказані нежилі приміщення під час їх реконструкції було неможливо; будівельні роботи з їх реконструкції фактично на дату прийняття рішення у справі № 2/303 завершені, проте приміщення не введені в експлуатацію в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2010 встановлено, що станом на дату укладення Іпотечного договору реконструкція нежилих приміщень з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) в м. Києві, по вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А» була завершена, проте вказані обєкти нерухомості не було введено в експлуатацію. Крім того, судом встановлено, що станом на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 змінилась така індивідуальна ознака, що характеризувала вказані нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», як площа.

Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 в редакції, чинній на дату проведення державної реєстрації права власності на Предмет іпотеки за ЗАТ «Тапанга - Дизайн» (далі Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці обєкти.

Відповідач, вказуючи на обовязковість введення нерухомого майна в експлуатацію та проведення технічної інвентаризації для державної реєстрації права власності на нього, та посилаючись на видачу Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради ЗАТ «Тапанга - Дизайн» Свідоцтва про право власності саме 17.07.2007, видачу Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» Довідки-характеристики на імя ЗАТ «Тапанга - Дизайн» для оформлення договору застави 26.07.2007, вважає, що нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) в м. Києві, по вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А» площею 1048,50 кв. м. були введені в експлуатацію в липні 2007 року, відтак заперечує, що в результаті проведених будівельних робіт, в період з 25.10.2005 по 01.08.2006, Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПК-Портал-Буд» було змінено існуючий Предмет іпотеки, збільшено його загальну площу та виведено його з експлуатації.

Крім того, на думку відповідача позовні вимоги підлягають доказуванню в загальному порядку, та жоден з фактів, встановлених рішенням господарського суду м. Києва у справі № 2/303, не має преюдиційної сили в межах судового розгляду справи № 32/469 з огляду на різні підстави та предмет спору та нетотожність субєктивного складу справи № 2/303 зі справою № 32/469.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі № 12/303 набрало законної сили та відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ст. 4-5 ГПК України є обов'язковим до виконання на усій території України. Крім того, відповідно до ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України дане рішення суду є письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення даного спору.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи, враховуючи ст. ст. 4-5, 34, 36 ГПК України, ст. 124 Конституції України колегія суду приходить до висновку, що рішення господарського суд м. Києва від 16.02.2010 у справі № 12/303 є належним та допустимим засобом доказування, що підтверджує проведення загально-будівельних робіт - будівельних робіт по реконструкції у нежитлових приміщеннях № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А» в період з 25.10.2005 до 01.08.2006; зміну існуючого обєкту нерухомості, збільшення загальної площі нежилих приміщень з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) в м. Києві, по вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А» до 1213,50 кв. м.; неможливість використання за призначенням вказаних нежилих приміщень під час їх реконструкції; завершення будівельних робіт з реконструкції фактично на дату прийняття рішення у справі № 2/303, не введення в експлуатацію приміщень в порядку, передбаченому законом.

В свою чергу, відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду м. Києва про дослідження та оцінювання доказів з урахуванням ст. 43 ГПК України та відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність врахування судом першої інстанції рішення господарського суду м. Києва у справі № 12/303.

Відповідно до Довідки-характеристики від 26.07.2007 право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» 26.07.2007 та записано в реєстрову книгу № д.9п-127 за реєстровим № 1383-П; Свідоцтво про право власності, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва від 17.07.2007 серія САВ номер № 283252 на підставі Наказу № 879-В.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2004 між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тапанга - Дизайн, ЛТД» (далі СУАП ТОВ «Тапанга - Дизайн, ЛТД») був укладений Договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 706, відповідно до п. 1.1 якого згідно з рішенням 5 сесії ХХІV скликання Печерської районної у місті Києві ради від 22.04.2004 № 52 «Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва», Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва продав, а СУАП ТОВ «Тапанга-Дизайн, ЛТД» купив нежилі приміщення №№ 162, 183, загальною площею 1048,50 кв. м. у жилому будинку за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, № 15/4 літ. «А».

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного Договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 706 від 29.09.2004 відчужувані нежилі приміщення належать територіальній громаді Печерського району м. Києва на підставі рішення 9 сесії Київської міської ради ХХІІІ скликання від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва, рішення 3 сесії ХХІV скликання Київської міської ради від 26.12.2002 3220/380 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київради від 27.12.2001 № 208/1642 та від 29.11.2001 № 151/1585», і Свідоцтва про право власності на нежилі приміщення, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва 26.08.2004 серія САА № 384121 на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 26.08.2004 № 1140-В, і зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна 09.09.2004, про що записано в реєстрову книгу № д. 9п-121 за реєстровим № 1383-п та довідки-характеристики, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 08.09.2004 за № 915308.

КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» 03.11.2004 видало Реєстраційне посвідчення, згідно з яким нежилі приміщення № 162, 183 (в літ. А) загальною площею 1048,50 кв. м., розташовані в м. Києві по вул. Хрещатик/Заньковецької за № 15/4, зареєстровані за СУАП ТОВ «Тапанга - Дизайн, ЛТД» на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 706 від 29.09.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстрованим в реєстрі за № 8020, акту № 508 передачі нежилих приміщень, вбудованих у жилий будинок від 29.09.2004, запис в реєстровій книзі № д.9п-121 за реєстровим № 1383-П.

Відповідно до Статуту ЗАТ «Тапанга - Дизайн» в редакції, зареєстрованій 28.04.2009, номер запису 10701050010017239, ЗАТ «Тапанга - Дизайн» засноване згідно з рішенням установчих зборів Засновників (Протокол № 1 від 01.03.2005) для ведення подальшої господарської діяльності. Товариство створене шляхом перетворення у закрите акціонерне товариство спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Тапанга - Дизайн, ЛТД», зареєстрованого Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.12.1994, за № 1069120 0000 000750, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 22936748, і є його правонаступником зі всіма правами і обовязками.

Відповідно до протоколу № 4 загальних зборів учасників СУАП ТОВ «Тапанга - Дизайн, ЛТД»від 30.11.2004 загальними зборами учасників прийнято рішення припинити діяльність СУАП ТОВ «Тапанга - Дизайн, ЛТД»шляхом перетворення в Закрите акціонерне товариство «Тапанга - Дизайн» та визнати ЗАТ «Тапанга - Дизайн» правонаступником всіх прав та обовязків СУАП ТОВ «Тапанга - Дизайн, ЛТД».

Між засновниками ЗАТ «Тапанга - Дизайн» 03.12.2004 укладено Договір про спільну діяльність щодо створення ЗАТ «Тапанга - Дизайн».

Рішенням загальних зборів учасників СУАП ТОВ «Тапанга - Дизайн, ЛТД» від 05.03.2005 (протокол № 3) затверджено Передавальний акт від 01.03.2005, відповідно до якого до ЗАТ «Тапанга - Дизайн», правонаступника СУАП ТОВ «Тапанга - Дизайн, ЛТД» переходить усе майно, усі права та обовязки юридичної особи, що припиняється шляхом перетворення.

04.03.2005 відбулась заміна Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та видано Закритому акціонерному товариству «Тапанга - Дизайн» Свідоцтво серії А00 № 816316, номер запису про заміну свідоцтва 1069105 0002 002473.

Внаслідок перетворення СУАП ТОВ «Тапанга - Дизайн, ЛТД» в ЗАТ «Тапанга - Дизайн» 17.07.2007 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Закритому акціонерному товариству «Тапанга - Дизайн» видане Свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1048,50 кв. м., які розташовані в м. Києві по вул. Хрещатик/Заньковецька № 15/4 (літера А) дійсно належать Закритому акціонерному товариству «Тапанга - Дизайн» (код 22935748) на праві приватної власності. Свідоцтво видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 17.07.2007 № 879-В.

26.07.2007 Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» за ЗАТ Тапанга - Дизайн» зареєстровано право приватної власності на вказані нежилі приміщення та записано в реєстрову книгу № д.9п-127 за реєстровим № 1383-П.

Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в редакції від 19.05.2005 у випадку оформлення права власності на обєкт нерухомості внаслідок перетворення юридичної особи, не передбачало введення в експлуатацію нерухомого майна та проведення його технічної інвентаризації, таким чином доводи ПАТ «Укрсоцбанк» не спростовують проведення робіт з реконструкції Предмету іпотеки в період часу з 25.10.2005 по 01.08.2006; збільшення розміру загальної площі нежилих приміщень з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», який згідно технічного паспорта від 21.01.2010 склав 1213,50 кв. м.; створення інших приміщень за результатами виконання вказаних будівельних робіт; не введення нежилих приміщень з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», в експлуатацію в установленому законом поряду на час розгляду справи № 2/303.

З листа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» від 03.11.2010 № 45705 (И-2010) вбачається, що станом на 29.10.2010 зареєстровано право власності за ЗАТ «Тапанга - Дизайн» на самочинно реконструйовані нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1213,50 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А» на підставі рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі № 2/303.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Частиною 1 ст. 184 ЦК встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Предмет іпотеки (нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1048,50 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А») відповідає ознакам, визначеним ст. 179, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України, таким чином є нерухомою річчю, визначеною індивідуальними ознаками.

Відповідно, предмет іпотеки індивідуалізують, зокрема, наступні ознаки: площа розміром 1048,50 кв. м.; місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А».

Частиною 1 ст. 184 ЦК передбачено, що речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Таким чином, зміна ознак речі, які її індивідуалізують, спричиняє припинення існування самої речі та, одночасно, появу нової речі. Відповідно до ч. 1 ст. 332 ЦК переробкою є використання однієї речі, в результаті чого створюється нова річ.

З огляду на вищезазначене, доводи апелянта про введення в експлуатацію Предмету іпотеки в липні 2007 році та про існування нерухомого майна з ознаками, що відповідають Предмету іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 09.08.2007 на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та спростовуються нормами ст. 179, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 332 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що на момент укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 існували нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183), які характеризувались сукупністю таких індивідуальних ознак: площа розміром 1213,50 кв. м.; готовність до використання за призначенням: не введено в експлуатацію; місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А».

Таким чином, господарським судом м. Києва правомірно та обґрунтовано встановлено, що на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 не існувало нежилих приміщень з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183), які б характеризувала сукупність таких індивідуальних ознак як: площа розміром 1048,50 кв. м.; місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А».

Посилання апелянта на достатність поштової адреси для опису Предмета іпотеки суд не бере до уваги, оскільки з огляду на ч. 1 ст. 184 ЦК України лише сукупність ознак, зокрема, таких як площа, адреса, готовність до використання, відрізняють Предмет іпотеки з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи саме Предмет іпотеки. Поштова адреса не відрізняє Предмет іпотеки з-поміж інших речей, таким чином, поштова адреса є лише складовою його опису. Доводи відповідача про те, що Іпотечний договір містив усі актуальні на момент укладення договору реєстраційні дані Предметі іпотеки не відповідають дійсним обставинам справи, що вбачається з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути обєкт нерухомого майна, тобто відповідно до ст. 179 ЦК України - предмет матеріального світу, визначений індивідуальними ознаками (ст. 184 ЦК України).

З огляду на те, що Предметом іпотеки згідно Іпотечного договору від 09.08.2007 є визначене нерухоме майно, якого на дату укладення зазначеного Іпотечного договору не існувало як предмету матеріального світу, визначеного індивідуальними ознаками, зазначеними в Іпотечному договорі від 09.08.2007, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим номером 2392, суперечить ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір повинен містити таку істотну умову, як опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані.

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору від 09.08.2007 ЗАТ «Тапанга - Дизайн» передає в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання Позичальником всіх зобовязань за Основним зобовязанням нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1048,50 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А».

Внаслідок того, що, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на 01.08.2006 було створено новий обєкт права власності: нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183), за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», площею розміром 1213,50 кв. м., які станом на момент розгляду справи № 2/303, рішення у якій прийнято господарським судом міста Києва 16.02.2010, не були введені в експлуатацію в установленому законом порядку, колегія приходить до висновку про те, що станом на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 нежилих приміщень з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1048,50 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», які були б введені в експлуатацію, не існувало.

Вбачається, що Іпотечний договір від 09.08.2007 не містить істотної умови про те, що нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», не введено в експлуатацію.

Пункт 1.1 Іпотечного договору від 09.08.2007 містить відомості про площу Предмета іпотеки (1048, 50 кв. м.), в звязку з чим на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 неможливо було ідентифікувати Предмет іпотеки, оскільки фактична площа нежилих приміщень з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», була 1213,50 кв. м., а не 1048,50 кв. м.

З огляду на зазначене, зміст п. 1.1. Іпотечного договору свідчить про те, що останній не містить такої істотної умови, як опис Предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, оскільки в Іпотечному договорі не зазначені обовязкові ознаки предмета іпотеки: фактична площа (1213,50 кв. м.), готовність до використання за призначенням.

Внаслідок проведення будівельних робіт по реконструкції у нежитлових приміщеннях № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», реєстраційні дані Предмета іпотеки, зазначені в Іпотечному договорі від 09.08.2007 не відповідають реєстраційним даним нерухомого майна, а саме нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», що було створено внаслідок проведених робіт з реконструкції в період з 25.10.2005 до 01.08.2006 та існувало на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007.

З огляду на те, що майна з ознаками та реєстраційними даними, переданого в іпотеку, не існувало на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007, зміст п. 1.1 Іпотечного договору свідчить про те, що останній не містить такої істотної умови, як опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а реєстраційні дані, зазначені в договорі належать нерухомому майну, яке не існувало на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007.

Враховуючи відсутність в Іпотечному договорі від 09.08.2007 істотних умов, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про суперечність змісту Іпотечного договору від 09.08.2007 п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька обєктів нерухомого майна, зокрема, за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Отже, однією з обовязкових умов передачі нерухомого майна в іпотеку є право власності іпотекодавця на майно, що є предметом іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки також може бути обєкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Вбачається, що відповідно до пункту 1.1.2 Іпотечного договору від 09.08.2007 невідємною частиною предмету іпотеки вважаються всі наступні покращення, переобладнання Предмета іпотеки, що будуть проведені за термін обслуговування боргу за Основним зобовязанням.

Враховуючи, що пунктом 1.1.2 Іпотечного договору від 09.08.2007 до предмету іпотеки віднесено всі наступні покращення, переобладнання Предмета іпотеки, на які у позивача не виникло право власності на дату укладення спірного правочину та не було підтвердження того, що таке право виникне у майбутньому, суд приходить до висновку про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007 суперечить ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Внаслідок визначення Предметом іпотеки всіх наступних покращень, переобладнань Предмета іпотеки, тобто майна, якого на дату укладення Іпотечного договору не існувало, Іпотечний договір не містить опис предмета іпотеки, що свідчить про відсутність в договорі істотної умови, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, до яких належить опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити також Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007 суперечить ч. 1, 2 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний Іпотечний договір укладено без додержання вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ст. 215 ЦК України, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» є підставою для визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним.

Доводи ПАТ «Укрсоцбанк» про відсутність підстав для визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 у звязку з досягненням згоди його сторонами за всіма істотними умовами договору, добровільним підписанням Іпотечного договору та нотаріальним посвідченням оскаржуваного договору у відповідності до вимог чинного законодавства України не беруться судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Водночас, як вбачається зі змісту ст. 215 Цивільного кодексу України, дотримання в момент укладення правочину однієї з вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, з одночасним недодержанням іншої з вказаних вимог, не свідчить про вчинення правочину з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та актів цивільного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Однак, стаття 209 Цивільного кодексу України не містить положень щодо презумпції дійсності та правомірності нотаріально посвідченого договору, як зазначає апелянт, а встановлює вимогу щодо нотаріального посвідчення виключно такого договору, який відповідатиме загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що 09.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. нотаріально посвідчено Іпотечний договір за реєстровим № 2392, який не відповідав вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність підстав для визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 в звязку з його нотаріальним посвідченням та досягненням сторонами згоди за всіма істотними умовами договору не спростовує наявність встановлених судом першої інстанції підстав для визнання недійним Іпотечного договору від 09.08.2007, передбачених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 5, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ЗАТ «Тапанга - Дизайн», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання апелянта (відповідача) на обовязок позивача як Іпотекодавця у відповідності до ст. 10 Закону України «Про іпотеку» своєчасно повідомляти Іпотекодержателя (відповідача) про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права Іпотекодержателя за іпотечним договором, зокрема про прийняття господарським судом м. Києва рішення у справі № 2/303, як на підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору, не беруться судом до уваги, оскільки вказані доводи не стосуються предмету спору та в силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не є доказом, що має значення для справи.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи всі обставини справи, в тому числі суперечність змісту Іпотечного договору від 09.08.2007 вищезазначеним вимогам Цивільного кодексу та актам цивільного законодавства України, керуючись ст. 1 ГПК України, ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів приходить до висновку про правомірність та достатність підстав для звернення ЗАТ «Тапанга - Дизайн» до суду з заявленими позовними вимогами.

Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є однин із способів захисту цивільного права та інтересу. Таким чином, позовна вимога про визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним кореспондується із вищевказаною нормою Цивільного кодексу України.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Згідно з ч. 2 ст. 236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обовязки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в редакції від 30.01.2006, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме обмеження речових прав.

Згідно з п. 1.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657, Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна (далі Єдиний реєстр заборон) це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

09.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. реєстратором Єдиного реєстру заборон, було внесено до Єдиного реєстру заборон запис за № 5459719 про заборону відчуження Предмета іпотеки наступного змісту: «Підстава обтяження: іпотечний договір, 2392, 09.08.2007, ПН КМНО ОСОБА_1. Обєкт обтяження: нежиле приміщення, нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1048,50 кв. м. (в літері «А»), м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 15/4 / вулиця Заньковецької, будинок 15/4. Власник: ЗАТ «Тапанга - Дизайн», код: 22935748, м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, 15/4 літера «А» (далі Запис № 5459719).

Тобто, Запис № 5459719 про заборону відчуження Предмета іпотеки на підставі Іпотечний договір від 09.08.2007 був внесений до Єдиного реєстру заборон.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 р. № 1878-VI (далі - Закон України № 1952) записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у разі визнання недійсним Іпотечного договору, який був підставою для внесення Запису до Єдиного реєстру заборон, запис про обтяження Предмета іпотеки згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягатиме скасуванню.

Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а не до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Крім того, апелянт вважає, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, встановленому Законом України № 1952 в редакції від 11.02.2010, здійснюється з 01.01.2012. Таким чином, третя особа - 2 вважає, зобовязання ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вчиняти дії, не передбачені законом, порушує Конституцію України та ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1048,50 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4, літера «А», обтяжені на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007 шляхом передачі в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк».

З урахуванням того, що відносини, повязані з обтяженням прав на нерухоме майно, відносяться до сфери регулювання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія суддів вважає правомірним його застосування до даних правовідносин.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (пп. 1, 2) № 1878-VI цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2012. Законом також встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2012.

Вбачається, що Закон України № 1878-VI опублікований в наступних виданнях: Голос України, 2010, 03, 16.03.2010 № 46, Офіційний вісник України, 2010, № 19 (26.03.2010), ст. 823, Урядовий кур'єр, 2010, 03, 31.03.2010 N 59, Відомості Верховної Ради України, 2010, № 18 (07.05.2010), ст. 141 та з 16.03.2010 набрав чинності.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правову підставу для скасування записів, а не порядок проведення державної реєстрації.

З позовної заяви вбачається, що серед позовних вимог відсутня вимога про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, реєстрації обтяжень, таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтоване застосування судом першої інстанції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV в редакції від 11.02.2010 та відхиляє доводи третьої особи-2 про незаконне застосування судом вказаних норм.

Правомірність позовної вимоги про скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна запису № 5459719 про заборону відчуження Предмета іпотеки обґрунтовується також тим, що у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Водночас, крім положень ст. 216 Цивільного кодексу України, позивач свої вимоги обґрунтовує нормами Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. № 85/5) (далі Положення про Єдиний реєстр заборон), відповідно до п. 1.5 якого реєстраторами Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також вносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Згідно п. 1.4 Положення про Єдиний реєстр заборон державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є також адміністратором Реєстру заборон та має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон. З пунктів 1.4, 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон вбачається, що повноваження Адміністратора державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України здійснює незалежно від повноважень реєстратора Реєстру заборон.

Позовні вимоги про скасування заборони відчуження Предмета іпотеки і вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон кореспондуються зі ст. 16 ЦК, якою передбачено, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, наслідком визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним є скасування заборони відчуження Предмета іпотеки і вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність задоволення господарським судом першої інстанції вказаних позовних вимог.

Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з огляду на статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вважає, що позовні вимоги до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна не можуть бути заявленими, оскільки порушують норми Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачена також участь у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, які можуть вступити у справу або бути залученими до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Основною позовною вимогою, предявленою позивачем до відповідача, є визнання недійсним Іпотечного договору, який 09.08.2007 було укладено між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» і Закритим акціонерним товариством «Тапанга - Дизайн», наслідком задоволення якої є скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки.

Вимога про вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон є похідною та такою, що підлягає задоволенню у разі визнання судом недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, скасування запису № 5459719 в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки. Оскільки вказані вимоги є похідними та такими, що підлягають задоволенню у разі задоволення основної позовної вимоги, то лише у випадку визнання Іпотечного договору від 09.07.2007 недійсним, рішення суду може вплинути на права та обовязки третьої особи, таким чином суд вважає, що предявлення заявлених вимог до третьої особи не суперечить ст. 27 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек» від 31.03.2004 № 410 (далі Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек) передбачено, що Державний реєстр іпотек єдина компютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

09.08.2007 приватним нотаріусом ОСОБА_1. реєстратором Державного реєстру іпотек було внесено до Державного реєстру іпотек запис за № 5458976 про обтяження Предмета іпотеки наступного змісту: «Підстава обтяження: іпотечний договір, 2392, 09.08.2007, ПН КМНО ОСОБА_1. Обєкт обтяження: нежиле приміщення, нежилі приміщення з № 1 по № 42 (групи приміщень № 162), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 183) загальною площею 1048,50 кв.м. (в літері «А»), м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 15/4 / вулиця Заньковецької, будинок 15/4. Іпотекодержатель: АКБ «Укрсоцбанк», код: 000390019, м. Київ, вул. Ковпака, 29. Майновий поручитель: ЗАТ «Тапанга - Дизайн», код: 22935748, м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, 15/4 літера «А» (далі Запис за № 5458976).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним, при цьому відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 410, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обовязковим зазначенням порядкового номера запису.

Таким чином, у разі визнання Іпотечного договору недійсним, який був підставою для внесення Запису за № 5458976 до Державного реєстру іпотек, Запис за № 5458976 згідно з п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек підлягатиме скасуванню.

Наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування обтяження Предмета іпотеки іпотекою. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування обтяження Предмета іпотеки іпотекою відповідають способу захисту прав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про припинення провадження у справі через відсутність предмету спору, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Згідно п. 3 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 3.1.); спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання (3.2.).

Предметом даного спору є Іпотечний договір від 09.08.2007, щодо дійсності якого між його сторонами виник спір; даний спір не врегульовано сторонами, виходячи з чого колегія суддів не вбачає підстав для припинення провадження у справі.

Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2010.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (представник Домашенко О.О.) та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (представник Кисельов М.Є.) залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2010 у справі № 32/469 - без змін.

2. Матеріали справи № 32/469 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддяАндрієнко В.В.

СуддіБуравльов С.І.

Вербицька О.В.