Рішення № 137267546, 09.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1654/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки ) від 03.04.2024 року № Ф-56747-56У;

- здійснити розподіл судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що вимога про сплату недоїмки у сумі 37 788,74 грн є протиправною, оскільки у період, за який контролюючим органом нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску, він одночасно перебував у трудових відносинах та був застрахованою особою.

Зокрема, з 05.12.2019 року позивач працює в ГУНП в Чернівецькій області, а також епізодично перебував у трудових відносинах із ГО «Спортивний клуб «Бастіон-2019», у зв`язку з чим єдиний внесок за нього сплачувався роботодавцями.

На думку позивача, обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати мінімальний страховий внесок за відсутності фактичного здійснення підприємницької діяльності не виникає у випадку, коли така особа є найманим працівником і за неї вже сплачується єдиний внесок роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» призводить до подвійної сплати єдиного внеску, що суперечить його правовій природі та меті запровадження.

При цьому, позивач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18, від 07.03.2023 у справі № 320/2325/19 та від 31.03.2023 у справі № 600/2686/21-а, відповідно до яких фізична особа-підприємець, яка одночасно є найманим працівником та за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок, не зобов`язана додатково сплачувати єдиний внесок як ФОП.

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідач безпідставно сформував та направив оскаржувану вимогу, діючи не у спосіб та не в межах повноважень, визначених законом.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що позивач з 08.08.2008 перебував на обліку як фізична особа-підприємець та був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На думку відповідача, відповідно до положень Закону України № 2464-VI у редакції, чинній у спірний період, фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок не менше мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

Звертав увагу суду на те, що за 20172020 роки позивачеві правомірно нараховано ЄСВ у мінімальному розмірі, а суми нарахувань відповідають вимогам законодавства та поданій самим позивачем у 2025 році звітності. Наголосив, що до 01.01.2021 законодавство не передбачало звільнення фізичних осіб-підприємців від сплати ЄСВ у зв`язку з одночасним перебуванням у трудових відносинах, а положення частини шостої статті 4 Закону № 2464-VI щодо такого звільнення набрали чинності лише з 01.01.2021.

Також відповідач зазначив, що у зв`язку з несплатою позивачем нарахованих сум ЄСВ утворилася недоїмка у розмірі 37 788,74 грн, на підставі якої 03.04.2024 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56747-56. Вимогу було направлено позивачу рекомендованим листом за адресою його реєстрації, а її повернення поштовим відправленням із відміткою «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про порушення порядку вручення, оскільки відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України така вимога вважається належним чином врученою.

Крім того, відповідач зазначив, що вимога не була оскаржена та була пред`явлена до примусового виконання органом державної виконавчої служби, а заборгованість з ЄСВ станом на 11.03.2025 погашена в межах виконавчого провадження.

Відтак вважає, що спірна вимога прийнята у межах наданих законом повноважень, відповідно до вимог Закону № 2464-VI та Інструкції № 449, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в обґрунтування якої наведені переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 08.08.2008.

Згідно з відомостями, які наявні в матеріалах справи, позивач був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 08.08.2008 по 21.08.2021, а з 21.08.2021 набув статусу пенсіонера за віком.

2. Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області протягом 20172020 років здійснено нарахування позивачеві єдиного внеску в мінімальному розмірі, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Загальна сума нарахованого єдиного внеску за 20172020 роки становить 37 788,74 грн.

3. 20.02.2025 позивач подав податкові декларації про майновий стан і доходи разом із додатками ЄСВ за 20172020 роки, у яких самостійно визначив суми єдиного внеску: за 2017 рік 8 448,00 грн, за 2018 рік 9 828,72 грн, за 2019 рік 11 016,72 грн, за 2020 рік 9 595,30 грн.

4. 03.04.2024 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56747-56 на суму 37 788,74 грн. Зазначену вимогу направлено позивачеві рекомендованим поштовим відправленням за адресою його реєстрації, однак лист повернувся до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

5. Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на зазначену вимогу.

6. За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення про залишення скарги без розгляду.

7. З матеріалів справи судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням вимоги про сплату боргу вона була пред`явлена до примусового виконання до органу державної виконавчої служби. Станом на 11.03.2025 заборгованість зі сплати єдиного внеску погашена в межах виконавчого провадження, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПКУ податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) є контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску.

2. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», (далі - Закон №° 2464), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449).

3. Згідно з п.4 ч.1 ст. 4 Закону України № 2464-VI фізичні особи - підприємці є платниками єдиного внеску.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону України № 2464-VI визначено обов`язок платників податків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

4. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.08.2008 року перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області. З 10.02.2025 року стан платника «11» - припинено, але не знято з обліку. Позивач перебував на загальній системі оподаткування та був платником ЄСВ з 08.08.2008 до 21.08.2021. З 21.08.2021 - пенсіонер за віком.

Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» внесено зміни до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема щодо обов`язку сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями з 01.01.2017 року.

Згідно з абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 вказаного Закону єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

5. Разом з тим, абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

6. Суд враховує висновки Верховного Суду в справі № 440/2149/19 від 04.12.2019 року, відповідно до яких особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску - ч.5 ст.8. Законом України від 21 грудня 2016 р. № 1801 -VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 01 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3200, 00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 704,00 грн на місяць (3200,00 грн*22%). З огляду на зазначене загальна сума єдиного внеску за 2017 рік становить 8448,00 грн (704,00 грн* 12).

7. Законом України від 07 грудня 2017 р. № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3723, 00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 819,06 грн на місяць (3723,00 грн*22%), загальна сума єдиного внеску за 2018 рік становить 9828, 72 грн (819,06 грн* 12).

Законом України від 23 листопада 2018 р. № 2629-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 4173, 00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 918,06 грн на місяць (4173,00 грн*22%). Загальна сума єдиного внеску за 2019 рік становить 11016, 72 грн (918,06 грн* 12).

Законом України від 14 листопада 2019 р. № 294 - IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року по 31.08.2020 р. встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 4723,00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в цей період складає 1039,06 грн на місяць (4723,00 грн*22%), з 01.09.2020 р. - розмір мінімальної заробітної плати становить -5000, 00 грн, мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.09.2020 р. складає 1100,00 грн на місяць (5000,00 грн*22%).

Враховуючи те, що абз. першим пункту 9.10 розділу VIII Закону № 2464-VІ (із змінами) передбачено тимчасове звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску осіб, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 ч.1 ст. 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе, нарахована сума єдиного внеску за 12 місяців 2020 р. становить 9595,30 грн (1039,06 грн*5+1100 грн*4).

8. З матеріалів справи судом встановлено, зокрема згідно інтегрованих карток позивача, що нарахування ЄСВ проведено наступним чином: 09.02.2018 р. нараховано 8448,00 грн за 2017 рік (704,00 грн* 12); 19.04.2018 р. нараховано 2457,18 грн за І квартал 2018 р. (819,06 грн*3); 19.07.2018 р. нараховано 2457,18 грн за II квартал 2018 р. (819,06 грн*3); 19.10.2018 р. нараховано 2457,18 грн за III квартал 2018 р. (819,06 грн*3); 21.01.2019 р. нараховано 2457,18 грн. за IV квартал 2018 р. ((819,06 грн*3); 19.04.2019 р. нараховано 2754,18 грн за І квартал 2019 р. (918,06 грн*3) 19.07.2019 р. нараховано 2754,18 грн за II квартал 2019 р. (918,06 грн*3); 19.10.2019 р. нараховано 2754,18 грн за III квартал 2020 р. (918,06 грн*3); 21.01.2020 р. нараховано 2754,18 грн за IV квартал 2020 р. ((918,06 грн*3); 19.04.2020 р. нараховано 2078,12 грн. за І квартал 2020 р. (1039,06 грн.*2); 20.07.2020 р. нараховано 1039,06 грн за II квартал 2020 р. (1039,06 грн*1); 19.10.2020 р. нараховано 3178,12 грн за III квартал 2020 р. (1039,06 грн*2 + 1100*1); 19.01.2021 р. нараховано 2200,00 грн за IV квартал 2020 р. (1100,00 грн*2).

Крім того, як свідчать матеріали справи, 20.02.2025 року позивачем подано податкові декларації про майновий стан і доходи разом з Додатком ЄСВ1 за звітні періоди 2017-2020 роки, відповідно до яких самостійно визначено суму ЄСВ, зокрема: за 2017 рік - 8448,00 грн, 2018 р. - 9828,72 грн, 2019 р. - 11016,72 грн, 2020 р. - 9595,30 грн.

9. Суд відхиляє доводи позивача з приводу відсутності у останнього обов`язку по сплаті консолідованого страхового внеску у періоди трудового найму (з 05.12.2019 р.), оскільки єдиний внесок за нього сплачував роботодавець, з огляду на наступне.

Частиною 6 статті 4 Закону України № 2464-VI передбачено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та мають основне місце роботи, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Водночас, зазначені положення були внесені до Закону України № 2464-VI Законом України № 592-IX від 13.05.2020 та набрали чинності лише з 01.01.2021.

До 01.01.2021 законодавство не містило такої підстави для звільнення фізичних осіб-підприємців від сплати єдиного внеску. На той час перелік осіб, які звільнялися від сплати єдиного внеску за себе, був вичерпним та включав фізичних осіб-підприємців, які отримували пенсію за віком, були особами з інвалідністю, досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримували відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Таким чином, враховуючи, що недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла за період, коли законодавством не було передбачено звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску у зв`язку з її працевлаштуванням за трудовим договором, доводи позивача про відсутність у нього обов`язку зі сплати єдиного внеску є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який такий внесок сплачується.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач не сплатив єдиний внесок у встановлені законом строки, внаслідок чого станом на 31.03.2024 за ним обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн.

10. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

Згідно з ч.11 ст.9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Пунктом Інструкції від 20.04.2015 № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовують заходи випливу та стягнення.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України № 2464 податкові органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону № 2464).

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону №2464).

Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абз. 5 ч. 4 статті 25 Закону № 2464-VI ).

Згідно з п.4 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, в тому числі, на підставі облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції для платника - фізичної особи.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

11. Разом з тим, сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ІКС друкується у двох примірниках, підписується керівником, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу місця проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Вказаний порядок надіслання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) узгоджується з приписами п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, що визначає порядок листування платників податків та контролюючих органів.

Згідно з положеннями абз.2 п.42.5 ст.42 ПКУ у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

12. Отже, враховуючи факт наявності заборгованості та з огляду на вищезазначені норми, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області 03 квітня 2024 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56747-56, яку надіслано на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Рекомендований лист повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається такою, що належним чином вручена платнику відповідно до п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України.

13. У зв`язку з відсутністю сплати та оскарження, узгоджену вимогу було пред`явлено до стягнення в примусовому порядку до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Станом на 11.03.2025 року заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відсутня, стягнення здійснено в межах виконавчого провадження

14. Проаналізувавши наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56747-56 від 03 квітня 2024 року прийнята Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області у відповідності з вимогами Закону України № 2464-VI та Інструкції № 449, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

15. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

16.Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 44057187).

Суддя О.В. Боднарюк