Рішення № 137267538, 09.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/297/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

I. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі відповідач або ГУ ДПС у Чернівецькій області), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми С Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 20.12.2024 №00000/28404/ ж10/24-13-07-04/2719620623.

1.2. Ухвалою суду від 27.01.2025 даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

1.3. 03.02.2025, у встановлений судом строк, представником позивача усунуто недоліки позовної заяви, на які вказувалось в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

1.4. Ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

1.5. Ухвалою суду від 01.06.2026 призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін у порядку спрощеного позовного провадження.

1.6. У судове засідання представники сторін не з`явилися, однак від них надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно заяв по суті справи, представник позивача зазначає, що фактична перевірка позивача була проведена ГУ ДПС у Чернівецькій області із допущенням порушень порядку та вимог, встановлених ПК України, висновки перевірки не відповідають дійсності, оскаржуване податкове-повідомлення рішення є протиправним, порушує права та законні інтереси позивача, та підлягає скасуванню.

2.2. Вказує, що відповідач в порушення вимог ст. 80, 81 ПК України провів фактичну перевірку з порушенням процедури, окрім цього мало місце невідповідність зазначеної у наказі підстави для фактичної перевірки її меті та вихід за межі предмету призначеної фактичної перевірки, оскільки у змісті наказу №2041-п від 20.11.2024 не вказано про необхідність проведення перевірки дотримання Позивачем саме порядку обліку товарних запасів, порушення відносно чого і лягло в основу прийняття податкового повідомлення-рішення №00000/2404/ж10/24-13-07-04/2719620623 від 20.12.2024.

2.3. По суті встановлених в ході перевірки порушень зазначає, що акт фактичної перевірки не містить доказів того, що позивач не провів розрахункову операцію, не роздрукував та не видав відповідний розрахунковий документ на суму 6 327,30 грн. Дані доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтвердженні жодними доказами.

2.4. Окрім цього, вказує, що позивачем, на виконання вимог Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців №496, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 03.09.2021 здійснюється облік товарних запасів, при цьому відповідачем при проведенні фактичної перевірки взагалі не запитувалась інформація про документи пов`язані з веденням товарного обліку.

2.5. Також зазначає, що відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ), що є Додатком №3 до Акту фактичної перевірки, не відповідає формі відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), наведеної у Додатку 3 до Методичних рекомендацій №534.

2.6. З урахуванням викладеного вважає, що висновки відповідача про вчинення позивачем порушення правил проведення розрахунків мають характер припущень та є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам, зроблені без належного дослідження всіх наявних документів та спростовуються наявними первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позиція відповідача

2.7. Відповідно до змісту відзиву на позов та додаткових пояснень, представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, вважає його необґрунтованим, виходячи з наступного.

2.8. Так, за результатами проведеної фактичної перевірки магазину "Щодня" за адресою м.Чернівці, вул.Небесної Сотні, 15/А з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню, встановлено порушення п.п. 1, 2. 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон №265/95-ВР).

Перевірка документовано актом (довідка) фактичної перевірки від 29.11.2024, №30304/ж5/24-13-07- 04/27/9620623.

2.9. За наслідками розгляду порушень, документованих актом перевірки, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області складено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2024 №00000/28404/ж10/24-13-07- 04/2719620623.

2.10. З приводу тверджень представника позивача про підстави проведення фактичної перевірки Головного управління ДПС зазначає, що вимоги чинного податкового законодавства не передбачають обов`язку щодо зазначення контролюючим органом у наказі на проведення фактичної перевірки конкретизації підстав, окрім перелічених у пп. 80.2.2 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Водночас звертає увагу суду, що фактичною підставою для прийняття наказу стала підготовлена доповідна записка начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яка сформована на реалізацію листа ДПСУ від 27.11.2023 року № 29844/7/99-00-04-03-07 щодо проведення перевірок СГ, які здійснюють торгівлю технічно складними побутовими товарами.

2.11. Також, зазначає, що під час проведення фактичної перевірки посадовими особами відповідача здійснено зняття залишків готівкових коштів на місці проведення розрахунків. Для визначення відповідності фактичної суми готівки даним ПРРО із суми фактичного залишку готівкових коштів було віднято суму коштів, відображену у Х-звіті ПРРО. За результатами такого співставлення встановлено надлишок готівкових коштів у розмірі 6 327,30 грн, який не був відображений через ПРРО та не підтверджений відповідними розрахунковими документами.

Наведене свідчить, що висновки ГУ ДПС ґрунтуються не на самому факті наявності готівкових коштів у касі, а на встановленій невідповідності між фактичною сумою готівки на місці проведення розрахунків та сумою коштів, облікованою через ПРРО. Посилання позивача на пункт 14 Положення №148 вважає безпідставним, оскільки право фізичної особи-підприємця зберігати готівкову виручку без встановлення ліміту каси не звільняє такого суб`єкта господарювання від обов`язку проводити всі розрахункові операції через РРО/ПРРО та забезпечувати відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків даним ПРРО.

2.12. Крім цього, відповідно до наявних у справі заяв по суті, відповідач зазначає, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01.01.2022 суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, від 30.09.2025 у справі №520/22949/24.

Оскільки позивач не надав на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), у відповідача були підстави для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

2.13. За таких обставин, відповідач вважає, що прийняте ГУ ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення рішення від 20.12.2024у №00000/28404/ж10/24-13-07-04/2719620623 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що керуючись статтею 19-1, пунктом 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80, підпунктами 69.2, 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ №2041-п від 20.12.2024 року Про проведення фактичної перевірки, яким визначено провести фактичну перевірку магазину "Щодня" за адресою: м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, 15/А з 20.11.2024 року, тривалістю 10 діб за період діяльності, з врахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу по дату завершення перевірки з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудовик відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню.

3.2. Фактичною підставою для прийняття зазначеного наказу про проведення перевірки, стала доповідна записка начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яка сформована на реалізацію листа Державної податкової службу України від 27.11.2023, №29844/7/99-00-04-03-07 щодо проведення перевірок суб`єктів господарювання, які здійснюють торгівлю технічно складними побутовими товарами.

3.3. На підставі наказу №2041-п від 20.12.2024 року Про проведення фактичної перевірки та відповідно до виданих на його підставі направлень на перевірку від 20.11.2024 року №3630, 3629, працівниками ГУ ДПС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку суб`єкта господарювання ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за результатами якої складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 29.11.2024 №30304/ж5/24-13-07- 04/27/9620623.

3.4. Згідно змісту акту фактичної перевірки встановлено, що в магазині "Щодня", за адресою м.Чернівці, вул.Небесної Сотні, 15/А:

- не проведено через програмний реєстратор розрахункових операцій на суму 6327,30 грн. (акт зняття залишків готівки);

- не забезпечено ведення у порядку встановленому законодавством облік товарних запасів на складі та/або за місцем їх реалізації, а саме: товару, який підлягає гарантійному ремонту на суму 19856,50 грн.

3.5. Відтак, висновком перевірки встановлено порушення суб`єктом господарської діяльності Ільїною Ю.В. п.п. 1, 2, 12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

3.6. За наслідками розгляду вказаного акту, ГУ ДПС складено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2024, №00000/28404/ж10/24-13-07- 04/2719620623.

Вказане зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Так, предметом оскарження у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 20.12.2024 №00000/28404/ж10/24-13-07-04/2719620623, якому суд надасть оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

4.2. Водночас суд звертає увагу, що оскаржуючи наведене вище податкове повідомлення-рішення, позивач виходить насамперед з того, що наказ ГУ ДПС від №2041-п від 20.11.2024 Про проведення фактичної перевірки є протиправним в силу не зазначення в ньому підстав для проведення такої перевірки, а також з того, що посадовими особами відповідача допущено порушення вимог законодавства щодо проведення такої перевірки.

4.3. Суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду в постанові від 21.02.2020, справа № 826/14123/18, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа №804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа №820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа №815/4392/15) тощо. Водночас судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформульований правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

4.4. Отже, питання правомірності дій контролюючого органу щодо призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про оскарження рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17.

4.5. За таких обставин, суд у цій справі спершу надає оцінку наказу ГУ ДПС від №2041-п від 20.11.2024 року Про проведення фактичної перевірки на предмет його правомірності, після чого окремо буде оцінюватися податкове повідомлення-рішення від 20.12.2024 №00000/28404/ж10/24-13-07-04/2719620623.

Щодо правомірності наказу ГУ ДПС від №2041-п від 20.11.2024 року Про проведення фактичної перевірки.

4.6. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

4.7. Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

4.8. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

4.9. Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом ГУ ДПС у Чернівецькій області, як податкового органу.

4.10. Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

4.11. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

4.12. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

4.13 Пунктом 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених в підпунктах 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

4.14. З наказу ГУ ДПС від №2041-п від 20.11.2024 "Про проведення фактичної перевірки" видно, що підставою для перевірки відповідачем зазначено підпункту 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, якими передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).

4.15. Тобто, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

4.16. У відзиві на позовну заяву, представник відповідача мотивує свою позицію про те, що наказ про проведення фактичної перевірки видано правомірно, адже контролюючому органу достатньо зазначити підпункт статті 80 ПК України у наказі на проведення перевірки. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.

4.17. Суд зауважує, що у наказі про проведення перевірки визначено два окремі підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, які мають різні правові та фактичні підстави.

Так, стосовно підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України суд зазначає наступне.

4.18. Згідно позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2024, справа №420/9909/23, щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його істотності чи не істотності. Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

4.19. Відтак, Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

4.20. Відтак, у вказаній постанові Верховний Суд деталізував наступне:

…63. Перевіряючи питання дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, Судова палата виходить з того, що у Наказі № 2901-п від 26 квітня 2023 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: На підставі статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, яка свідчить про можливі порушення здійснення розрахункових операцій в готівковій формі, які перевищують граничну суму розрахунків готівкою.

64. Тобто, зі змісту цього Наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактична. У зазначеному Наказі фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення, зазначено сферу, щодо якої її отримано, тобто має місце конкретизація фактичної підстави. Відповідно, висновки судів про зворотнє не відповідають дійсності. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для його скасування через неналежне оформлення відсутні.

Стосовно підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України суд зазначає наступне.

4.21. Згідно позиції, що викладена у постанові Верховного Суду 29.05.2025, справа №420/31410/24, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

4.22. Оскільки підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює одну самостійну (окрему) підставу для проведення перевірки, то такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

4.23. Повертаючись до обставин цієї справи суд зауважує, що у наказі ГУ ДПС від №2041-п від 20.11.2024 "Про проведення фактичної перевірки" податковим органом зазначено декілька правових підстав, а саме підпункти 80.2.2, 80.2.7 ПК України. Однак, аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

4.24. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

4.25. Аналізуючи наведене у своїй сукупності, слід прийти до висновку, що законодавство та судова практика Верховного Суду розрізняє такі категорії, як правова (юридична) підстава проведення перевірки та фактична підстава проведення перевірки.

4.26. Водночас перелік правових підстав визначений у пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Однак реалізація таких підстав має місце виключно за наявності фактичної підстави, яка є тією рушійною силою, що породжує перевірку.

4.27. Так у справі наявна доповідна записка начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яка сформована на реалізацію листа Державної податкової службу України від 27.11.2023, №29844/7/99-00-04-03-07 щодо проведення перевірок суб`єктів господарювання, які здійснюють торгівлю технічно складними побутовими товарами.

Водночас суд звертає увагу на те, що згідно змісту доповідної записки начальником управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернівецькій області ініціюється питання в тому числі щодо перевірки суб`єкта господарювання з питань оформлення трудових відносин за працівниками.

4.28. Отже, підсумовуючи наведене слідує, що на день видання наказу від №2041-п від 20.11.2024 "Про проведення фактичної перевірки", у відповідача існувала фактична підстава для проведення податкової перевірки магазину «Щодня», внаслідок чого у цій справі, суд констатує про те, що такий наказ немає істотних недоліків.

4.29. Також, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України в копії наказу про проведення перевірки зазначаються крім іншого, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться.

4.30. Наведений припис дає підстави суду стверджувати, що зазначення в наказі про проведення перевірки назви та адреси магазину («Щодня», АДРЕСА_1 ), відповідає вимогам ПК України. При цього згідно інформації з АІС «Податковий Блок» ПРРО №4000909566 зареєстрований за ОСОБА_1 , яка здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_1 .

4.31. Відсутність у наказі про проведення перевірки інформації про найменування (прізвище, ім`я, по батькові) фізичної особи - платника податку, який перевіряється, не може, за обставин викладених вище, вважатися істотним порушенням вимог ПК України, які мають наслідком скасування прийнятих в результаті перевірки рішень.

4.32. За таких обставин, аналізуючи наведене вище, а також оцінюючи викладене у заявах по суті справи доводи щодо процедурних порушень проведення фактичної перевірки, суд вважає, що під час розгляду цієї справи не виявлено істотних порушення норм податкового законодавства, допущених відповідачем під час призначення і проведення перевірки, як наслідок відсутні підстави для скасування рішень, прийнятих за її наслідками.

Щодо встановленого актом перевірки порушення позивачем пунктів, 1,2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

4.33. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

4.34. Відповідно до приписів пунктів 1,2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

4.35. Згідно з визначеннями, наведеними у статті 2 Закону №265/95-ВР:

- реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

4.36. Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.

4.37. Обов`язок застосування РРО та/або ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій та/або наявності того чи іншого зареєстрованого КВЕД, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб`єкта господарювання, які чітко визначені законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

4.38. Так, під час проведення фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС здійснено зняття залишків готівкових коштів на місці проведення розрахунків. Для визначення відповідності фактичної суми готівки даним ПРРО із суми фактичного залишку готівкових коштів було віднято суму коштів, відображену у Х-звіті ПРРО. За результатами такого співставлення встановлено надлишок готівкових коштів у розмірі 6 327,30 грн, який не був відображений через ПРРО та не підтверджений відповідними розрахунковими документами.

4.39. Водночас суд звертає увагу, що з акту зняття залишків готівки на місці проведення розрахунків видно, що касиром магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_2 засвідчено, що особистих грошей в касі немає. Виручка разом із залишком готівки на початок дня склала 12637,50 грн. Відповідно до пояснень касира ОСОБА_2 станом на 20.11.2024 на 16:20 год в касі зафіксовано готівку на суму 6310,31 грн, яка внесена за реалізований товар в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 .

Ні під час проведення фактичної перевірки, ні під час розгляду справи, позивачем не надано відповідних розрахункових документів, що підтверджували б виконання розрахункових операцій на суму залишку готівкових коштів 6327,30 грн.

4.40. Аналізуючи наведене, суд вважає, що позиція відповідача у цій справі ґрунтуються не на самому факті наявності готівкових коштів у касі, а на встановленій невідповідності між фактичною сумою готівки на місці проведення розрахунків та сумою коштів, облікованою через ПРРО.

Водночас суд звертає увагу, що право фізичної особи-підприємця зберігати готівкову виручку без встановлення ліміту каси не звільняє такого суб`єкта господарювання від обов`язку проводити всі розрахункові операції через РРО/ПРРО та забезпечувати відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків даним ПРРО.

4.41. Відповідно до пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту, зокрема невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

4.42. Отже, наслідком здійснення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій або ПРРО, є застосування до суб`єкта господарювання за рішенням відповідних контролюючих органів фінансових санкцій.

4.43. Вище судом встановлено, що під час фактичної перевірки у позивача виявлена наявна невідповідність між фактичною сумою готівки на місці проведення розрахунків та сумою коштів, облікованою через ПРРО у розмірі 6327,30 грн, що свідчить про порушення останнім положень Закону №265/95-ВР, внаслідок чого суд виснує про правомірність застосованого відповідачем до позивача штрафу згідно пункту 1 статті 7 Закону №265/95-ВР.

Щодо порушення умов обліку товарних запасів

4.44. Так, відповідачем в ході проведення фактичної перевірки позивача виявлено порушення ведення обліку товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті) та ненадання первинних документів в паперовій або електронній формі, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходились на господарському об`єкті.

4.45. Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

4.46. Також, пунктом 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

4.47. Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, від 30.09.2025 у справі №520/22949/24.

4.48. Також згідно з положеннями пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

4.49. Згідно з пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

4.50. Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.51. Зміни до статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо встановлення обов`язку надати на початок перевірки відповідних документів), а також до статті 20 Закону № 265/95-ВР, які розширили дію цієї статті і на порушення, пов`язане з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), внесені Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-IX Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг і набрали чинності 01 серпня 2020 року.

4.52. З цього приводу суд звертає увагу на висновок щодо застосування права, який викладений у постанові Верховного Суду від 03.03.2026, справа №140/6980/24, згідно якого: «Крім того, колегія суддів наголошує, що до 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції: «…суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

З урахування наведених норм, а також того, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків, Верховний Суд приходить до висновку, що положення абазу другого пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР у сукупності з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язують суб`єкта господарювання при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Зазначений обов`язок, надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи, є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб`єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу та виникає у платника податків в силу закону при пред`явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.»

4.53. Правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону №265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП, визначає Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 року №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 року за №1411/37033 (далі - Порядок №496).

4.54. За визначеннями, наведеними в пункті 2 Розділу І Порядку №496:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

4.55. Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

4.56. У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару; місце продажу (господарський об`єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг); місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП; товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

4.57. Пункт 1 розділу ІІ Порядку №496 передбачає, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

4.58. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами).

Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

4.59. Заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи (пункт 9 розділу ІІ Порядку №496).

4.60. Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

4.61. Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №496 форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

4.62. З матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки в місці продажу магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , здійснено опис товарних запасів за місцем їх реалізації, на загальну суму 19856,50 грн.

4.63. Позивачем та/або особою, якою здійснювалась розрахункова операція не було надано документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м.Чернівці, вул.Небесної Сотні, 15А.

4.64. Суд зазначає, що обов`язок надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходились у місці продажу, виник у позивача на початок проведення фактичної перевірки, незалежно від отримання письмового запиту.

Обставин щодо не надання саме на початок проведення перевірки Форми ведення обліку товарних запасів позивач не спростовує.

4.65. Водночас позивач вказує, що всі первинні документи ним було надано 29.11.2024, тобто до закінчення перевірки, а відтак, на його переконання, це виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді штрафних санкцій. Однак, як вже зазначалось вище, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) саме на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі). Суд звертає увагу, що дійсно до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, тобто документи можливо було надати протягом усього періоду проведення перевірки, проте з 01 січня 2022 року такий обов`язок має бути виконаний саме на початок проведення перевірки.

4.66. З урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, що позивачем не спростовано встановлені контролюючим органом факти ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, відтак відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі статті 20 вказаного Закону.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.03.2026 у справі 300/2052/25, від 10.04.2026 у справі 380/3279/25 та від 19.05.2026 у справі 380/14185/24.

4.67. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України, заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

5.3. Відповідач при організації та проведенні фактичної перевірки діяв у спосіб встановлений законом, виявлені під час перевірки порушення знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи у суді, внаслідок чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

5.4. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов не підлягає задоволенню повністю з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

6.2. Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200 А, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя О.В. Анісімов