Рішення № 13726751, 08.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 5023/205/11

вх. № 205/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Шляхетський А.Л. дов. №2-3д від 14.12.10 відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ДК НАК "Нафтогаз України" "Укргазвидобування" м. Київ

до ТОВ "Спецпромснаб", м. Харків

про стягнення 11492,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4562,32 грн. пені та 6930 грн. штрафу. В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 05.11.2009 р. між сторонами був укладений договір поставки №УГПГФ 056/07-09, згідно з яким Постачальник зобов'язався поставити Замовнику нейтронні трубки згідно із специфікацією, а Замовник зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Згідно з специфікацією № 1 від 26.11.2009 р. до Договору загальна вартість товару, що постачається по цій специфікації, складає 99 000,00 грн. з ПДВ. Дата відвантаження - 2009 рік, у зв"язку з чим, відповідно до Специфікації Відповідач повинен був поставити товар у строк до 31.12.2009 р., але поставив продукцію у сумі 99000,00 грн. лише 24.03.2010 р., що підтверджується накладною № 24/03 від 24.03.2010 р.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.11.2009 р. між сторонами був укладений договір поставки №УГПГФ 056/07-09, згідно з яким Постачальник (відповідач по справі) зобов'язався поставити Замовнику (позивачу по справі) нейтронні трубки згідно із специфікацією, а Замовник зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Згідно з специфікацією № 1 від 26.11.2009 р. до Договору загальна вартість товару, що постачається по цій специфікації, складає 99 000,00 грн. з ПДВ. Дата відвантаження - 2009 рік.

Відповідач поставив позивачу продукцію на суму 99000,00 грн. 24.03.2010 р., що підтверджується накладною № 24/03 від 24.03.2010 р.

В обгрунтування своїх вимог щодо стягнення пені, позивач посилається на п. 9.4 договору №УГПГФ 056/07-09, відповідно до якого встановлено, що при недотриманні порядку розрахунків та умов поставки винна сторона виплачує іншій стороні цього договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від кількості непоставленої продукції або від кількості неотриманих коштів за кожен день прострочки.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання сума грошових зобов'язань та встановлює обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.

Оскільки, відповідно до договору №УГПГФ 056/07-09 відповідач повинен був поставити позивачу саме товар, у відповідача відсутній обов"язок по сплаті позивачу грошових коштів, тому, суд прийшов до висновку, що нарахування пені позивачем здійснено без правових підстав.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу, суд, також, вважає необгрунтованими, встановив відсутність угоди сторін про неустойку (штраф) на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача. Посилання ж позивача на ст. 231 Господарського кодексу України, як на підставу, стягнення штрафу, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Враховуючи викладене вище, суд визнав позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Тихий П.В.

повний текст рішення складено 14.02.11