Рішення № 13726695, 08.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 5023/116/11

вх. №

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

прокурора - Лаптева О.Ю. позивача - Стрижак А.В. – дов. № 48/8-4609/мз від 28.12.10; Назаренко Я.С. – дов. № 48/8-4610/мз від 28.12.10 р. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Заступника прокурора м. Харкова м. Харків в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м.Харків

до ПП "Україна" м. Харків

про стягнення 175080,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м.Харкова звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з ПП "Україна" на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області 162040,96 грн. основної заборгованості по договору охорони від 06.06.2010р. №09-24723, 6287,11 грн. пені за період з 16.06.2010 по 20.12.2010рр., 5215,61 грн. збитків від інфляції за період з серпня по грудень 2010рр., 1536,70 грн. процентів річних за період з червня по грудень 2010р., а також покласти на відповідача судові витрати.

17.01.2011 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 162040,96 грн. основного боргу по договору за період з 06.06.2010р. по 31.12.2010р., 8241,76 грн. пені за період з 16.06.2010р. по 23.01.2011р., 5548,13грн. збитків від інфляції за період з серпня по грудень 2010р., 1536,70 грн. процентів річних за період з червня по грудень 2010р.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

08.02.11 р. позивачем до суду надано клопотання в якому він просить вжити заходи для забезпечення позову, а саме: накласти арешт на фруктовий сад Приватного підприємства «Україна», який знаходиться на орендованій ним земельній ділянці площею 112,2388 гектарів по договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні Харківської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» 26.12.05 р. за № 040570200001, а також на врожай з цього фруктового саду, на інше нерухоме майно цього боржника та заборонити їх відчуження, накласти арешт на грошові кошти цього боржника в банківських установах у сумі 177 367,55 грн.

Прокурор підтримує уточнені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримує уточнені позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З урахуванням викладеного згідно положень ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників позивача, суд встановив наступне.

06.06.2010 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області та ПП "Україна" було укладено договір № 09-24723 на охорону ою*акта Державною службою охорони при МВС України.

Пунктом 1.1 договору визначено, що позивач зобов*язується надавати відповідачу охороні послуги стосовно відокремлених приміщень, будівель, об*єктів, які зазначені сторонами у додатку № 1 до договору, а відповідач зобов’язаний згідно пункту 4.4 договору прийняти послуги «Охорони» у визначений сторонами час дії договору та здійснювати оплату послуг «Охорони» в порядку і в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна послуг охорони є договірною і визначається на підставі додатку № 2 до договору та узгоджена протоколом договірної ціни охорони – додаток № 3 до договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору оплату за надані послуги відповідач зобов’язаний здійснити позивачеві не пізніше 15 числа кожного поточного місяця, на підставі рахунків «Охорони» на оплату, які надсилаються відповідачу до 10 числа щомісячно.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав у повному обсязі взяті на себе зобов’язання за вищезазначеним договором, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, проте відповідач в порушення п.п. 2.3; 4.4 договору свої зобов’язання по оплаті наданих послуг виконав неналежним чином в частині своєчасної оплати наданих йому охороних послуг, у зв’язку з чим виникла заборгованість за період з 06.06.10 р. по 31.12.10 р. у сумі 162040,96 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача. За таких обставин, позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 162040,96 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних. Суд враховує період, за який нараховується 3% річних, тобто починаючи з 16 числа кожного місяця (п.2.3 договору) та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в суммі 1200,28 грн. за період з 16.06.2010 року по 20.12.2010 року (арк.с. 17). В іншій сумі позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 336,42 грн. суд відмовляє в позові.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що позивач у розрахунках інфляційних витрат допустив помилки, оскільки невірно визначив загальну суму інфляційних витрат, оскільки вона більша ніж визначена позивачем. Суд вважає, що позовні вимоги, заявлені позивачем відповідно до заяви про збільшення суми позовних вимог, підлягають задоволенню в сумі 5548,13 грн. за період з серпня по грудень 2010 року (арк.с. 28).

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 8241,76 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 8.1 договору у випадку несвоєчасної (неповної)оплати послуг охорони відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, наданий до заяви про збільшення позовних вимог (арк.с. 29), суд дійшов висновку, що розрахунок зроблений позивачем вірно, враховуючи наведені приписи чинного цивільного законодавства та з урахуванням умов п. 8.1 договору, тому вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню повністю за період з 16.06.2010 року по 23.01.2011 року в сумі 8241,76 грн.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, керуючись ст. 49 ГПК України, суд покладає судові витрати у справі на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Стосовно клопотання позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно п. 3 Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення озову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивач, подаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, зазначив, що в нього є обгрунтовані припущення, що у випадку невжиття судом заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту, майно відповідача - фруктовий сад, може вийти з володіння відповідача, унаслідок чого виконання такого судового рішення буде неможливим. Крім того, відповідач вважає, що накладення арешту потребують й грошові кошти відповілача в установах банку.

Однак, суд вважає, що клопотання позивача грунтується на припущеннях. Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Факт невиконання певного господарського зобов’язання однією із сторін сам по собі не може бути підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви-клопотання про забезпечення позову, оскільки відсутні правові підстави для застосування заходів до забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду від 17.01.11 року.

В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Відмовити в позові частково в сумі 336,42 грн.- 3 % річних.

Стягнути з Приватного підприємства «Україна» (61003 м. Харків, пров. Самеровський, 10/9, р/р 26003000247001, МФО 350619 у ФХД АТ «Індекс-банк» м. Харків, код ЄДРПОУ 24345075) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20, р/р 26004014014 в ПАТ СУБ «Грант» м. Харкова, МФО 351607, код ЄДРПОУ 08597026) основну заборгованість у сумі 162040,96 грн., 8241,76 грн. пені, 5548,13 грн збитків від інфляції та 3 % річних в розмірі 1200,28 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Україна» (61003 м. Харків, пров. Самеровський, 10/9, р/р 26003000247001, МФО 350619 у ФХД АТ «Індекс-банк» м. Харків, код ЄДРПОУ 24345075) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 1770,31 грн. державного мита.

Стягнути з Приватного підприємства «Україна» (61003 м. Харків, пров. Самеровський, 10/9, р/р 26003000247001, МФО 350619 у ФХД АТ «Індекс-банк» м. Харків, код ЄДРПОУ 24345075) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31213259700002, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) - 228 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

Повний текст судового рішення підписаний 09.02.2011 року.